Спосіб лікування хронічної ртутної інтоксикації (в експерименті)

Спосіб лікування хронічної ртутної інтоксикації (в експерименті), що передбачає застосування лікарських засобів, який відрізняється тим, що внутрішньочеревно вводять унітіол у дозі 0,1 мг на 1 кг маси та розчин кверцетину у дозі 0,01 мг на 1 кг маси тіла щоденно один раз на добу протягом двох тижнів. (19) (21) u201004173 (22) 12.04.2010 (24) 10.08.2010 (46) 10.08.2010, Бюл.№ 15, 2010 р. (72) КАМІНСЬКИЙ РОСТИСЛАВ ФЕЛІКСОВИЧ, ЧАЙКОВСЬКИЙ ЮРІЙ БОГДАНОВИЧ (73) НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ 3 Тому, метою роботи стало патоморфологічне та гістохімічне дослідження різних ланцюгів енергоутворення в міокарді за дії хлориду ртуті, а також обґрунтування можливості застосування фармакологічних препаратів, дія яких носить чіткий патогенетичний вплив на зміни в серці, за таких умов. Відомий спосіб лікування ртутної інтоксикації, обраний нами як прототип (5), включає застосування лікарських засобів. Спосіб ґрунтується на визначенні показників змін нейронів, нейроглії та нервових волокон під впливом мілдронату в моделі ртутної інтоксикації. Недоліком цього способу є застосування парабульбарного та субконюктівального шляхів введення, які обмежують ділянку дії препарату, дозування також проводилось без уваги до особливостей організму та вивчалось в комплексі з іншими препаратами, що не дозволяє відокремити їх роль в процесі лікування. Задача корисної моделі, що заявляється, полягає в обґрунтованості різних методів лікування, забезпеченні збільшення точності при призначенні коректної терапії та її результативності. Технічний результат, який досягається при вирішенні задачі, полягає у покращенні енергетичного обміну і структури міокарду шляхом патогенетично спрямованого застосування унітіолу і кверцетину. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі, який передбачає застосування лікарських засобів, згідно корисної моделі внутрішньочеревно вводять унітіол в дозі 0,1мг на 1кг маси та розчин кверцетину в дозі 0,01мг на 1кг маси тіла щоденно один раз на добу протягом двох тижнів. Унітіол - універсальний антидот, при отруєнні солями токсичних металів це донатор сульфгідрильних (тіолових груп). Механізм дії полягає в тому, що за рахунок наявності сульфгідрильних груп дімеркапрол утворює водорозчинні не токсичні комплекси з блокаторами тіолових груп ферментів, пришвидшуючи їх виведення з організму з сечею. Унітіол - 2,3-димеркаптопропансульфонат натрію (CH2SH-CHSH-CH2-SO3NAH2O). Кверцетин - речовинаа жовтого кольору є похідним флавона. Кверцетин блокує фосфоліпазу А2 і запобігає виходу її з клітини. Має широке клінічне значення при застосуванні у хворих на інфаркт міокарда. При застосуванні у хворих на інфаркт міокарда зменшує рівень та ділянку невротизації міокарду. Зменшує вихід іонів кальцію з клітини за рахунок чого зменшується рівень дестабілізації K - NA насосу. Кверцетин - препарат метаболічного типу дії, антигіпоксант, антиоксидант та мембранопротектор. Спосіб здійснюється наступним чином: Дослідження проведені на 35 щурах самцях лінії Вістар масою 150-170г., утримання та досліди проведені згідно з рекомендаціями Дердавного фармакологічного центру (ДФЦ). Всі тварини були поділені на 5 груп: 1 група контрольна, 2 - внутрішньочеревно вводили унітол, 3 - внутрішньочере 52168 4 вно вводили унітіол, 4 - вводили кверцетин, 5 одночасно отримували унітіол і кверцетин. Патоморфологічні та гістохімічні дослідження проводили на серці щурів, котрим протягом двох тижнів внутрішньочеревно вводили розчин хлориду ртуті в дозі 0,01 LD50 (2 група), а потім внутрішньочеревно вводили унітіол в дозі 0,01 на 100г маси тіла (3 група), розчин кверцетину в дозі 0,001 на 100г маси тіла (4 група), а також одночасно вводили унітіол і кверцетин в тому ж дозуванні (5 група); всі фармпрепарати вводили протягом двох тижнів. Тварин забивали декапітацією. Готували зрізи. Вивчали наступні показники змін: ушкодження кардіоміоцитів, енергетичний обмін в міокарді. Для патоморфологічних досліджень серця фіксували в 10% нейтральному формаліні і після стандартної обробки, заливали в парафін. Зрізи товщиною 7мкм фарбували гематоксиліном і еозином, за ван Гізом. На них також гістохімічно вивчали вміст і розподіл нейтральних геінопротеїнів та глікогену (ПАС - реакція за Мак Манаусом, контроль з амілазою). Активність окисно-відновних ферментів вивчали гістохімічно на свіжозаморожених в рідкому азоті зразків серця, які виготовляли в кріостаті: (сукцинатдегідрогенази (СДГ) - за Нахласом і співавіт., лактатдегідрогенази (ЛДГ) - за Гесс, Скарпелі і Пірсом, НАД - НДГ за Фарбером. Активність ферментів вивчали напівкількісно з подальшою обробкою цифрового матеріалу загальноприйнятими способами статистичного аналізу. Результати дослідження Мікроскопічне дослідження міокарда щурів з хронічною ртутною інтоксикацією виявило наявність комплексу патологічних змін. Встановлене посилення проникності стінок всіх відділів гемомікроциркуляторного русла та помірний периваскулярний набряк. Ендотелій мікросудин з набряком, різною мірою дистрофічно змінений аж до вогнищевої десквамації. Підендотеліальні базальні мембрани капілярів та венул з нерівномірним набряком, розпушені. Діаметри дрібних гілок внутрішньоорганих вінцевих артерій і артеріол дещо розширені, просвіти кровонаповненні. Пухла сполучна тканина всіх відділів серця з набряком, розпушена. Клітинні сполучнотканинні елементи переважно звичайної форми та кількості. Токсична дія хлориду ртуті обумовлює гетерогенність ушкодження кардіоміоцитів. Більша частина їх з ознаками нерівномірного набряку. Ядерний апарат кардіоміоцитів змінений неоднозначно: частина ядер нерівномірно збільшена в розмірах, гіпохромна, інші - нерівномірно пікноморфні, гіперхромні, зустрічається нерівномірний перинуклеарний набряк. Структурні ушкодження міокарда в умовах хронічної ртутної і охоплюють всі відділи правого і лівого серця. Під кінець строку введення хлориду ртуті виявляються початкові ознаки розвитку фіброзу інтерстиція і формування кардіосклерозу. Енергетичний обмін в міокарді тварин цієї групи суттєво змінений. Перш за все, відмічається нерівномірне зниження активності СДГ в кардіоміоцитах всіх відділів серця. Фермент гістохімічно виявляється зменшеною кількістю зерен дифор 5 мазану, розміри котрих коливаються від помірних до дрібних. Темно-сині зерна диформазану в більшості кардіоміоцитів розташовані вздовж міофібрил. Однак виявляються і крупнозернисті фокуси кінцевого продукту реакції, розташовані дифузно в саркоплазмі, а в місцях контрактурних змін вони зливаються в більші конгломерати. В цілому активність СДГ в міокарді щурів цієї серії вірогідно знижена до 2,1+ - 0,02 одиниць активності, проти 2,8+ - 0,02 одиниць активності в контролі. Таке зниження активності СДГ співпадає з посиленням в саркоплазмі кардіоміоцитів фонової реакції. Паралельно зі зниженням активності СДГ в міокарді всіх відділів серця щурів цієї серії експерименту виявляється вірогідне підсилення активності гліколітичних процесів, Під впливом хлориду ртуті знижується і активність ферментів термінального окиснення - НАД - Н ДГ, котра гістохімічно виявляється мозаїчним зменшенням кількості зерен диформазану в саркоплазмі кардіоміоцітів всіх відділів серця за одночасного нерівномірного збільшення їхніх розмірів та злиття. Активність НАД -М ДГ знижується з 2,75+ - 0,02 до 2,2+ -0,03 одиниць активності за паралельного підсилення фонової реакції. Така динаміка енергетичного обміну може відображати розвиток в міокарді за хронічної ртутної інтоксикації ознак тканинної гіпоксії. Це свідчить про ураження за таких умов мітохондріального апарата, підсилення проникності його мембран, про що свідчить посилена фонова реакція при гістохімічному виявлені активності СДГ і НАД - М ДГ та зниження їхньої активності. Вивчення ступеня зворотності за умов хронічної ртутної інтоксикації патологічних метаболічних і структурних змін показало, що виявлені за хронічної дії хлориду ртуті порушення в міокарді є зворотними лише частково. Мікроскопічні дослідження показали зменшення ступеня патологічних змін всіх структур міокарда. Структура ендотелія і підендотеліальної базальної мембрани артеріол, капілярів і венул з менш виразними морфологічними порушеннями. Що стосується енергетичного обміну, то за дії унітіола його показники мають стійку тенденцію до нормалізації. Активність СДГ підвищилась: за її гістохімічного вивчення визначається збільшена, порівняно з показниками групи тварин з хронічною дією хлориду ртуті, кількість рівномірного розміру зерен диформазана, зменшений ступень фонової реакції, а гістохімічний показник активності досягає 2,55+ - 0,03 одиниць активності. Така ж динаміка активності НАД-М ДГ, рівень якої досягає 2,45+ 0,02 одиниць активності. Таким чином, унітіол, будучи універсальним антидотом за дії ртуті, зменшує ступень структурних і метаболічних змін міокарда, рівень котрих однак, не досягає контрольних показників. Що стосується оцінки дії введення кверцитину на стан метаболізму і структури міокарда у щурів за хронічного впливу хлориду ртуті, то дослідження показали, що він не призводить до суттєвої нормалізуючої дії, особливо на структуру міокарда. Після його використання залишається більшість 52168 6 морфологічних ознак патології серця як в судинному руслі та інтерстиції, так і в кардіоміоцитах. В той же час, гістохімічне вивчення стану енергетичного обміну міокарда показала вплив кверцетину на деякі його показники. Так, після його використання посилилась активність СДГ до рівня 2,45+ - 0,02 одиниць активності, а НАД- Н ДГ - до 2,40+ - 0,03 одиниць активності. Показники рівня гліколізу достовірно не змінилися і досягли за встановлення активності ЛДГ 2,50+ -0,02 одиниць активності, залишаючись близькими до групи щурів «без лікування за дії хлориду ртуті», що в цілому свідчить, що тканина гіпоксія залишалась на високому рівні. Одночасне використання на фоні хронічної ртутної інтоксикації унітіола і кверцетина (5-а група) покращило лікувальний ефект з роздільним використанням фармпрепаратів. Комплексна фармакологічна дія призвела до оптимізуючого ефекту за рахунок позитивного впливу на енергетичний обмін і структуру міокарда. Мікроскопічне дослідження встановило зменшення ступеня патологічних змін у всіх відділах серця піддослідних тварин. Зменшився ступень набряку саркоплазми кардіоцитів. Вміст і розподіл білково-полісахаридних комплексів після постановки ПАС - реакції за МАК Манусом був близьким до фізіологічного; вміст глігогена та глікопротеїнів в саркоплазмі кардіоміоцитів був помірним. Рівень енергетичного обміну вірогідно не відрізнявся від контролю. Найбільш високою була активність СДГ (2,75+ -0,03 одиниць активності), котра гістохімічно виявлялась великою кількістю темно-синіх зерен диформазану рівномірної величини вздовж міофобріл Ступень фонової реакції була незначною. В той же час в саркоплазмі кардіоміоцитів виявлялась зниження, в порівнянні з 3-ю та 4-ю групами, активність ЛДГ, рівень якої наближався до контрольних показників (2,20+ -0,02 одиниць активності). Активність НАД-Н ДГ залишалась дещо нижчою від контрольних величин однак, це був найбільш високий рівень активності ферментів термікального окиснення порівняно з групами роздільного використання унітіола та кверцетина. Встановлені показники свідчать про чітку тенденцію до нормалізації в міокарді щурів з хронічною ртутною інтоксикацією в умовах комплексного застосування унітіола і кверцитина процесів оксидоредукції та купуванні ознак тканинної гіпоксії. Такі позитивні зміни енергообміну, як наслідок комплексного використання унітіолу і кверцитина, співпадали з покращенням кровопостачання міокарда. Структура стінок судин гемомікроциркуляторного русла, особливо капілярів і венул, була менш неоднозначно вогнищево змінена в зв'язку з невеликим набряком ендотелія та підендотеліальної базальної мембрани. Переважно в усіх ділянках правих і лівих відділів серця структура стінок капілярів і венул не відрізнялась від контрольної групи. Периваскулярна сполучна тканина в міокарді тварин цієї групи за всіма ознаками наближалась до контрольних показників. Такий стан мікросудинного русла міокарда обумовлював достатню трофіку кардіоміоцитів, що і співпадало в наших 7 52168 дослідах з чіткою тенденцією до нормалізації енергетичного обліку і структури. Таким чином, проведені патоморфологічні та гістохімічні дослідження хронічного впливу хлориду ртуті на організм піддослідних тварин, показали, що встановлені енергетичні та структурні зміни можуть знижувати функціональну активність кардіоміцитів і бути підґрунтям для розвитку за хронічної ртутної інтоксикації серцевої патології. В основі розвитку патологічних змін у міокарді щурів за таких умов лежать глибокі порушення енергетичного обміну в кардіоміоцитах, які проявляються зниженням активності ферментів тканинного дихання та термінального окиснення рівня гліколітичних процесів, що відображає процес формування тканинної гіпоксії. Енергетичні порушення розвиваються одночасно зі змінами структури всіх ланок гемомікроциркуляторного русла, що погіршує транскапілярний обмін і в цілому трофіку міокарда. Таким чином монотерапія патології міокарда хронічної ртутної інтоксикації можлива шляхом патогенетично спрямованого застосування унітіолу і кварцетину. Комплексне одночасне застосування за таких умов цих препаратів забезпечує оптимізацію енер Комп’ютерна верстка М. Ломалова 8 гетичних процесів і структури, які вірогідно не відрізняються від контрольних величин за більшістю показників. Список літератури: 1. Галенко-Ярошевский П.А., Гацура В.В., Эксперементальные аспекты оптимизации фармакотерапии при острой ишемии миокарда. - М.: Медицина, 2000. - 374с. 2. Велотищев Ю.Е, Темин П.А, Минохондриальные болезни. В кн.: Ю.Е. Велотищев, П.А. Томин. Наследственные болезни нервной системы М. Медицина, 1998. - с. 346-471. 3. Сидоренко Б.А., Преображенский Д.В. Ишемия миокарда: от понимания механизмов к адекватному лечению // Кардиология. - 2000. - с. 106119. 4. Flares N., Stavrpn В., Sheridan D. The ffects of diadenogine polyphosphates on the cardiovascular system // Cardiovasc. Res. - 1999. - 1 (42)/ - P. 1526. 5. Сокуренко Л.М. Спосіб лікування ртутної інтоксикації (в експерименті). Пат. України №39549, Бюл. Промислова власність, - 2009, кн.11, - №4, с. 5.25. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601