Спосіб відновлення при перетренуванні

Спосіб відновлення при перетренуванні з гіпер- та гіпотензивним симптомокомплексом з використанням гіпо- та гіпертензивних засобів, який відрізняється тим, що відновлення проводиться шляхом виконання спеціальних регламентованих дихальних вправ, що мають гіпотензивний та заспокійливий ефект з індивідуальною тривалістю дихальних фаз і пауз на видиху, а при перетренуванні з симптомокомплексом за гіпотензивним типом проводять регламентовані дихальні вправи з індивідуальною тривалістю дихальних фаз і пауз на вдиху, дихальні вправи, які мають гіпертензивну та тонізуючу дію, проводяться в поєднанні з оптимальними велоенергометричними навантаженнями для жінок - 2,0 ват/кг, для чоловіків - 2,8 ват/кг, 60-70 об/хв, тривалістю 3-5 хв в період найбільшої хронобіологічної активності серцево-судинної системи з врахуванням сезонно-місцевого часу. Спосіб відновлення при пере тренованості відноситься до спортивної медицини і може застосовуватися в практиці фізичної підготовки та спорті. Відомі способи відновлення при перетренуванні спортсменів шляхом зменшення об'єму та інтенсивності навантаження, припинення тренувального процесу, призначення фармакологічних препаратів [1]. Відомо, що перетренування фізкультурників та спортсменів залежить від стану вегетативнонервових процесів організму і може супроводжуватися симптомокомплексом як за гіпертезивною так і гіпотензивною реакціями. При перевазі симпатичного відділу вегетативної нервової системи має місце нервове збудження, безсоння, відсутність бажання тренуватися, зниження спортивних результатів, підвищення артеріального тиску (гіпертонія). При перевазі парасимпатичного відділу вегетативної нервової спостерігається апатія, сонливість, плаксивість та інші прояви, має місце зниження показників артеріального тиску (гіпотонія). Застосування заспокійливих, гіпотензивних або стимулюючих фармпрепаратів, направлених на нормалізацію стану серцево-судинної реакції у спортсменів, як правило малоефективні. Так як тут мають місце функціонально-компенсаторні факто ри, що відбуваються під впливом фізичних постійно-зростаючих за об'ємом і інтенсивністю навантажень, генез яких відмінний від тих процесів, що мають місце при захворюваннях серцево-судинної системи у хворих на гіпертонію чи гіпотонію. Крім цього застосування симпатоміметичних амінів та різного роду транквілізаторів у спортсменів забороняється із-за привикання до них, крім того виявлення їх в крові, та біологічних рідинах спортсмена класифікується як допінг з випливаючи ми звідси негативними наслідками. Прототипом винаходу є фармакологічні засоби відновлення при пере тренованості [1]. Недоліки приведеного прототипу є: - застосування фармпрепаратів в тренувальному процесі негативно діє на організм спортсмена, і крім того симпатоміметичні аміни та транквілізатори, що застосовуються для відновлення при пере тренованості, класифікується як допінг; - зменшення об'єму та інтенсивності фізичного навантаження, або перерви в тренувальному процесі при пре тренованості, призводять до втрати спортивного результату. В основу способу відновлення при перетренуванні поставлена задача: (О Csl CO ю о> 5326 - створити спосіб відновлення при перетренуванні фізкультурників і спортсменів без застосування фармакологічних препаратів та без припинення тренування; - розробити спосіб не медикаментозного відновлення спортивної працездатності при пере тренованості шляхом диференційованого застосування спеціальних регламентованих дихальних вправ „тонізуючого" та „заспокійливого" характеру для ліквідації паталогічного симптомокомплексу у спортсменів з артеріальною гіпер- та гіпотонією; - підвищити ефективність відновлення при перетренуванні шляхом призначення регламентованих дихальних вправ в період найбільшой хронобіологічної активності серцево-судинної системи з врахуванням сезонно-місцевого часу. Поставлена задача вирішується тим, що відновлення спортивної працездатності та ліквідація патологічних симптомів, що мають місце при перетренуванні, проходить без фармакологічних препаратів диференційованого застосування в новій формі за новим призначенням спеціальних регламентованих дихальних вправ [Триняк М.Г. Управление дыханием и здоровьем. К.: Здоров'я, 1991. - 160 с ] , [2], суть яких полягає в специфічній їх дії на холіно- і симпатоергічні системи організму, дискоординаціях яких має місце при артеріальних гіпо- і гіпертензіях, що супроводжуються черезмірними фізичними навантаженнями. Фізіологічно створений гіпоксичногіперкапнічний склад повітря шляхом диференційованого застосування дихальних вправ нормалізує обмінні процеси, підвищує компенсаторні захисні властивості, знімає проблеми, щодо застосування фармпрепаратів, що відносяться до допінгів [3]. Відтворення способу У фізкультурників, спортсменів визначають критерії індивідуальної чутливості до гіперкапнічної гіпоксії шляхом визначення максимального часу затримки на вдиху (проба Штанге) в видиху (Проба Генча) і за спеціальними формулами [2] визначають оптимальну тривалість дихальних фаз і пауз між ними в секундах: вдих паузи на вдиху видих паузи на вдиху. У фізкультурників та спортсменів з артеріальною гіпертензією при перетренуванні призначають заспокійливе тритактне дихання із затримкою на видиху: вдих — затримка дихання на > видиху -> видих, яке вибірково і переважно діє на рецептори блукаючого нерва, що приводить до сповільнення ритму серцевих скорочень зменшення периферійного опору току крові, зменшення артеріального тиску та ліквідації патофізіологічних проявів. При артеріальній гіпотензії призначають тонізуюче тритактне дихання з затримкою на вдиху: вдих затримка дихання на вдиху видих, яке призводить до активізації симпатоадреналової системи і проявляється прискоренням частоти серцевих скорочень, підвищенням артеріального тиску та ліквідації патологічних проявів. Установивши у спортсмена індивідуальнооптимальну тривалість дихальних фаз і пауз між ними за формулами приступають до виконання дихальних вправ першого макроциклу. Перші три мікро цикли статичних дихальних вправ виконують сидячи, а наступні мікро цикли динамічні дихальні вправи виконують з дозованою ходьбою, на 4 кроки вдих, на 6 -видих, на 7 - затримка дихання на видиху з поступовим збільшенням кроків і так до завершення 1-го макроциклу. По завершенню 1-го макроциклу і при хорошому самопочутті фізкультурника, спортсмена визначають заново оптимальну тривалість дихальних фаз і пауз між ними для II макроциклу тренування. В комплекс регламентованих дихальних вправ включають велоергометричні навантаження (2,8 ват/кг - чоловіки, 2 ват/кг - жінки, 60-70 об/хв., тривалість 35хв.). За результатами дослідження установлені показники систолічного артеріального тиску (CAT) і діастолічного артеріального тиску (ДАТ) до проведення процедур з призначенням макроциклів регламентованих дихальних вправ і після завершення процедур: у 15 спортсменів при перетренуванні з симптомокомплексом за гіпертонічним типом. Вихідні показники становили: CAT - 174,8±13,8 мм рт. ст., ДАТ -104,2±5,4мм рт. ст. По завершенню І макроцикла показники становили: CAT - 161,6±13мм рт. ст. (Р> 0,05); ДАТ 98,5±5,4мм рт. ст. (Р>0,05), що засвідчило зниження CAT на 15,2% (Р 0,05). CAT зменшився на 10,3%( Р