Спосіб діагностики інсулінорезистентності печінки

Спосіб діагностики інсулінорезистентності печінки, який включає підшкірне введення інсуліну, Корисна модель відноситься до медицини, а саме до кардіологи і може бути використана для визначення наявності інсулінорезистентності тканин печінки, а також для контролю ефективності п лікування Існуючі способи діагностики інсулінорезистентності ґрунтуються на здатності інсуліну зменшувати вміст глюкози в крові "Золотим стандартом" для вимірювання дії інсуліну in vivo вважається еуглікемічний пперглікемічний клемп - метод, що базується на перериванні фізіологічного зворотного зв'язку між рівнями глюкози та шсулшув організмі шляхом довготривалого (2-3 години) постійного внутрішньовенного введення інсуліну та одночасної інфузм глюкози із змінною швидкістю введення [див Е К Алишева, Е Й Красильникова, Е В Шляхто Методы диагностики инсулинорезистентности // Артериальная гипертензия - 2002 - т 8, №1 - с 68-76] Недоліками даного методу є його складність (потрібно два внутрішньовенних доступу та установка для швидкого та точного визначення рівня глюкози плазми) та нефізюлопчність (на досить тривалий час порушується нормальне функціонування певних систем організму) Простішою та частіше застосовуваною є інсулінова проба, яка виконується наступним чином Досліджуваному натще вводять підшкірно 0,2 або внутрішньовенно 0,1 ОД інсуліну на 1кг ваги та через 20, ЗО, 45, 60, 90 та 120 хвилин після ін'єкції визначають рівень цукру (глюкози) в крові [див БМЭ -1978 - и з д З - е - т 9 - с264-265] Однак відомо, що інсулінорезистентність внаслідок надмірного вживання жирів може розвива взяття крові до та через ЗО, 60 та 120 хвилин після ін'єкції, отримання безклітинної плазми, який відрізняється тим, що у пробах плазми визначають рівні триглщеридів, порівнюють їх, і при зменшенні величини рівня триглщеридів у пробі, взятій через 60 хвилин, на 40% та більше у порівнянні з пробою, взятою до введення інсуліну, вважають чутливість тканин печінки до дії інсуліну збереженою, менше ніж на 40% - зниженою тись спочатку за відсутності порушень вуглеводного обміну [див Chalkley S , Hettiarachchi M , Chisholm D J , Kraegen E W Long-term hight-fat feeding leads to severe insulin resistance but not diabetes in Wistar rats // Amer J Physiol Endoknnology and Metabolism - 2002 - Vol 282 N6 - P E1231E1238] Крім того, ще одним з недоліків вищезгаданих способів є те, що за їх допомогою визначають або загальну інсулінорезистентність, яка складається з суми інсулінорезистентності периферійних тканин та печінки (пероральний та внутрішньовенний глюкозотолерантні тести, інсулінова проба), або інсулінорезистентність лише периферійних тканин (клємп-метод, швидкий тест толерантності до інсуліну) Чутливість тканин печінки до інсуліну за даних умов лишається невідомою, в той час, як саме її порушення відіграють суттєву роль у хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет [див Е Г Старостина, М Б Анциферова Чувствительность к инсулину у больных сахарным диабетом и методы ее оценки// Проблемы эндокринологии 1991 - т 3 7 , - № 5 - с 58-64] Відомо, ЩО визначення рівня триглщеридів у плазмі крові натще чітко корелює з рівнем ліпопротеїдів дуже низької ЩІЛЬНОСТІ (ЛДНЩ) [див Fehg Ph , Havel R J , Smith L H Metabolism and Nutrition Pathophysiology The Biological Principles of Disease// ed by Smith L H , Thier S О , W В Sauders Company, Philadelphia, London, Toronto, - 1981 - P 479-652] Інсулін в нормі прямо пригнічує синтез ЛДНЩ в гепатоцитах, і розвиток інсулінорезитентності призводить до послаблення цього пригнічуючого впливу [див Cummings М Н , Watts CO ю ю 5 6155 G.F., Umpleby A.M. et al. Increased secretion ofVLDL apoprotein В 100 in NIDDM // Diabetologia. - 1995. Vol.38. - P.959-967] В основу корисної моделі покладено завдання створення способу діагностики інсулінорезистентності тканин печінки, в якому шляхом застосування нового виду проб досягається підвищення інформативності результатів досліджень, отриманих з застосуванням цього способу внаслідок визначення параметрів, які характеризують дію інсуліну на тканини печінки. Запропонований спосіб полягає у взятті крові у пацієнта натще до та через ЗО, 60 та 120 хвилин після підшкірного введення інсуліну, отриманні з неї плазми, дослідженні в плазмі рівня тригліцеридів та оцінці отриманих результатів. Новим способом є те, що у отриманих пробах плазми визначають рівень тригліцеридів, порівнюють їх, і при зменшенні величини рівня тригліцеридів у пробі, взятій через 60 хвилин, на 40% та більше у порівнянні з пробою, взятою до введення інсуліну, вважають чутливість тканин печінки до дії інсуліну збереженою, менше, ніж на 40% - зниженою. Внаслідок застосування нових ознак способу з'являється можливість діагностувати розвиток ранніх проявів інсулінорезистентності незалежно від змін вуглеводного обміну, визначити наявність порушень обміну ліпідів, пов'язаних з інсулінорезистентністю печінкової тканини та розробити методи і проконтролювати ефективність лікування хворих з виявленими порушеннями чутливості до інсуліну. Запропонований спосіб ілюструється прикладом. Із застосуванням способу, що заявляється, було досліджено 10 практично здорових добровольців та 10 хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС). Хворі на ІХС були взяті нами в дослідження тому, що в роботах останніх років інсулінорезистентність розглядається як суттєвий чинник атерогенезу [див. Д. М. Аронов, М. Г. Бубнова От контроля за нарушенной толерантностью к углеводам - к первичной профилактике атеросклероза. Обнадеживающие результаты исследования The STOPNIDDM Trial //Кардиология. - 2003. - №12. - с.8285]. Дослідження проводились таким чином. У всіх досліжуваних зранку натще в стані спокою з ліктьової вени брали кров у кількості 2мл в пробірку, яка містила 0,1 мл розчину гепарина. Після цього підшкірне вводили інсулін (препарат Актрапід) з розрахунку 0,1 ОД на кг ваги пацієнта. Взяття крові вищезазначеним чином повторювали через ЗО, 60 та 120 хвилин після введення інсуліну. Кров центрифугували для отримання проб безклітинної плазми, в яких визначали вміст тригліцеридів на полуавтоматичному біохімічному аналізаторі "Cormay Plus" з використанням реактивів фірми "Cormay" згідно з наказом №290 МОЗ СРСР від 11.04.72 "Об унификации клинических лабораторных методов исследований" Результати дослідження наведені в таблицях 1 та 2. Таблиця 1 Рівень тригліцеридів (в ммоль/л) в пробах крові здорових добровольців після введення інсуліну № П/п 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Початковий рівень Через ЗОхв Через бОхв Через120хв Мах % змін 0,927 0,955 0,89 0,807 0,978 0,856 0,871 0,96 1,02 0,911 0,770 0,711 0,67 0,698 0,732 0,726 0,687 0,76 0,754 0,723 0,555 0,524 0,525 0,404 0,518 0,497 0,496 0,576 0,501 0,51 0,844 0,896 0,954 0,799 0,921 0,85 0,872 0,94 0,999 0,887 40% 45% 41% 50% 47% 42% 43% 40% 50% 44% Таблиця 2 Рівень тригліцеридів (в ммоль/л) в пробах крові хворих на ІХС після введення інсуліну №П/п 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Початковий рівень 2,17 2,29 2,385 2,259 2,447 1,29 2,25 1,60 0,77 2,00 Через ЗОхв 2,077 2,21 2,47 2,33 2,42 1,16 1,69 1,51 0,485 1,65 Через бОхв 2,06 2,248 2,29 1,98 2,56 1,11 1,52 1,51 0,77 1,67 Через 120хв 1,55 2,306 2,56 2,22 2,83 1,04 1,59 1,52 0,839 1,79 % змін 5% 3% 4% 12% 1% 14% 32% 6% 0% 16% 6155 Як видно з таблиць, у здорових досліджуваних введення інсуліну викликало закономірне і статистичне достовірне (Р