Укриття для захисту від граду

Даний винахід стосується укриття для захисту від граду, що має захищати обмежений простір, на якому розташовано чутливий до ударів градин матеріал. Винахід застосовується головним чином у автомобільній галузі для захисту засобів пересування, металічний кузов та скляні поверхні яких зазнають особливої шкоди від таких опадів. Навіть градина звичайних розмірів, тобто діаметром близько 2 сантиметрів, може призвести до деформації тонкої поліровки сучасного автомобілю. У випадку, коли градини більші за розмірами, ніж звичайні, їх удари можуть пошкодити усі вікна у тому числі й вітрове скло. Ось чому у регіонах з холодним кліматом та підвищеним ризиком виникнення цього метеорологічного явища люди звичайно ставлять свої машини в укриття - природні чи штучні. Особливо складна проблема постає у зв'язку з цим перед автомобілебудівниками та концесіонерами, змушеними нагромаджувати автомашин на майданчиках, розміри яких роблять економічно нерентабельним застосування над ними повністю закритого укриття. Єдині відомі пристрої, що характеризують рівень техніки, запозичений з емпіричного принципу захисту фруктових дерев, коли розтягують синтетичне полотно між стовпами, верхні частини яких зв'язані між собою канатами. Зокрема, відоме укриття для захисту від граду у формі несучої конструкції, що складається щонайменше з одного ряду вертикальних щогл, які у їх верхній частині оснащено поперечним брусом. Завдяки цьому отримані конструкції мають хрестоподібну форму; водночас кінці бокових відгалужень цих конструкцій з'єднані канатом подібно до верхніх частин ряду щогл. Така конфігурація дозволяє отримати класичне укриття з синтетичного полотна на зразок тенту. Таким чином, градини, ударяючись об полотно, скочуються по його зовнішній поверхні, а потім природним чином, під дією своєї ваги, звалюються через зовнішній край укриття чи падають у канавку для водостоку на перетині двох рядів. Проте, певні дуже суттєві недоліки здатні обмежити привабливість такого типу укриття від граду. Головним чином це стосується специфічних якостей полотна, яке через своє штучне походження дуже чутливе до природних факторів. Тривала дія світла або істотні перепади температур можуть спричинити швидке руйнування волокон цього типу і, як наслідок, призвести до неминучого зменшення міцності тканини, яка у такому випадку дуже легко розтягується та рветься. Отже, доводиться часто міняти полотно, що значно збільшує собівартість такої споруди. У зв'язку з неспроможністю витримати дуже велику масу полотно нахилене під таким кутом, щоб градини могли відразу збиратися у стічну канавку чи видалятися назовні по периметру укриття від граду. Така необхідність вимагає використання досить високої несучої конструкції, внаслідок чого габаритний обсяг пристрою значно перевищує розмір поверхні, яку він захищає і пориви вітру здатні суттєво вплинути на міцність споруди. Даний винахід має на меті позбутися зазначених вище недоліків, і для цього пропонується укриття для захисту від граду, що містить жорсткий каркас, утворений вертикальними стійками, верхня частина яких служить опорою для щонайменше двох поперечних елементів, що з'єднані між собою щонайменше двома поперечними прогонами, на яких розташовано захисне покриття, призначене для захисту від градин певної ділянки землі, яке відрізняється тим, що це покриття складається щонайменш з одного елементу у вигляді ажурної конструкції. У наведеному прикладі втілення винаходу покриття складається з певної кількості окремих елементів, яким перед їх монтуванням надано такої форми, завдяки якій вони мають самонесучу здатність і розташовані шляхом щільного припасування між двома сусідніми прогонами, до яких ці елементи прикріплені за допомогою кріпильних деталей, що з'єднують кінці зазначених самонесучих елементів з прогонами. Перевага запропонованого рішення полягає у тому, що потрібна форма надається елементам перед їх встановленням і це можна зробити на заводі на високопродуктивних листозгинальних машинах, що дозволяє використовувати ширші листи штабового або перфорованого металу, завдяки чому можна отримувати модулі покриття більшого розміру і таким чином збільшити ширину прольотів. При занадто широких прольотах можна передбачити встановлення у разі потреби проміжного прогону. У ще одному прикладі підтримуючий каркас складається з прогонів, з'єднаних упоперек за допомогою поперечних брусів, причому гнучкий елемент покриття розташовано між кожними двома прогонами шляхом переплетення з різними розділювальними поперечними брусами. Цей винахід також стосується відмітних ознак, про які йдеться у наведеному нижче описі; ці ознаки треба розглядати окремо або в усіх технічно можливих комбінаціях. У даному описі, який наведено у як необмежений приклад, для кращого розуміння шляхів реалізації цього винаходу використовуються посилання на малюнки, що додаються, а саме: Фіг.1 є перспективним зображенням укриття для захисту від граду згідно з першим варіантом реалізації винаходу. Фіг.2 - це перспективне зображення укриття, показаного на фіг. 1 з частковим розрізом у збільшеному масштабі. На фіг.3 зображений збільшений частковий розріз одного з самонесучих елементів, з яких складається покриття укриття, зображеного на фіг.1 і 2. Фіг.4 - це перспективне зображення укриття для захисту від граду згідно з другим варіантом реалізації винаходу. На фіг. 5 показаний поздовжній розріз у площині А-А укриття для захисту від граду, зображеного на фіг.4. Фіг.6 - це вид спереду, на якому зображена решітка елементу металевого покриття. Показане на фіг.1 укриття для захисту проти граду 1 складається з жорсткого каркасу 2, утвореного вертикальними стійками 3, які закріплено у ґрунті і верхня частина яких служить опорою для паралельних між собою поперечних елементів 4, які з'єднані між собою також паралельними між собою поперечними прогонами 5, на яких розташоване показане у зібраному вигляді покриття 6, що має вигляд ажурної конструкції і призначене для захисту від градин певної поверхні під ним. Згідно з прикладом реалізації покриття 6 складається з певної кількості окремих елементів 7, яким перед їх монтуванням надається така форма, завдяки якій вони стають самонесучими, а відтак розташованими шляхом щільного припасування між двома сусідніми прогонами 5, до яких ці елементи прикріплені за допомогою кріпильних деталей, що з'єднують кінці 7а вищезгаданих самонесучих елементів 7 з прогонами 5. У загальному випадку кожний з самонесучих елементів 7 є ажурним і його поперечний переріз має форму профілю з щонайменше однією опуклістю. Згідно з непрезентованим у даному тексті прикладом реалізації поперечний переріз опуклості кожного з самонесучих елементів має вигляд двох паралельних бічних полиць, вершини яких з'єднані між собою за допомогою закругленої ділянки, завдяки чому утворений профіль має форму літери U. У іншому непрезентованому у даному тексті прикладі реалізації поперечний переріз опуклості кожного з самонесучих елементів також має вигляд двох паралельних бічних полиць, вершини яких з'єднані між собою за допомогою прямого перпендикулярного відрізку, завдяки чому утворений профіль має форму літери П. Так само у непоказаному тут прикладі перетину поперечний переріз опуклості кожного з самонесучих елементів має вигляд двох бічних полиць, вершини яких з'єднані між собою таким чином, що утворений профіль має форму трикутника. У показаному на наведених малюнках прикладі поперечний переріз опуклості кожного з самонесучих елементів 7 має вигляд двох розташованих під кутом одна до одної бічних полиць 8, вершини яких з'єднані між собою за допомогою прямого відрізку 9 таким чином, що утворений профіль має форму рівнобедреної трапеції. Інша ознака винаходу полягає у тому, що дві бічні полиці 8 кожного з самонесучих елементів 7 однакові по висоті, а їх вільні кінці мають продовження 10, які лежать у тій самій площині і спрямовані назовні, утворюючи профіль у формі літери омега, що надає елементу більшої міцності, а також забезпечує стабільність його розташування на прогонах 5 та дозволяє розмістити на цих продовженнях кріпильні деталі. Згідно з ще однією ознакою винаходу краї площинних продовжень 10 кожної з двох бічних полиць 8 кожного самонесучого елемента 7 самі виконані таким чином, що мають спрямований угору відгин 11, відхилений на задану висоту під кутом понад 90° до зазначених продовжень 10, причому відгин 11 одного самонесучого елемента 7 має взаємодіяти з відгином 11 наступного елемента 7, стикаючись з ним. Самонесучі ажурні елементи 7 виконуються головним чином з листа штабового металу, який піддають згинанню. Самонесучі елементи 7 так само можуть бути виготовлені з перфорованого листового металу, а також з пресованої пластмаси, яка у разі потреби має бути армованою. Що стосується кріпильних деталей для прикріплення самонесучих елементів 7 до прогонів 5, то це можуть бути гвинти (не показані), які вставляються до відповідних отворів 12, що вже існують або мають бути зроблені у площинних продовженнях 10 бічних полиць 8 вищезгаданих елементів 7. При цьому краї останніх 7а опираються на прогони 5, У випадку штабового металу отворами 12 можуть фактично бути отвори, створені штабовим металом. Презентований на фіг. 1 приклад укриття 1 складається з певної кількості прольотів, кожний з яких обмежений двома паралельними між собою послідовними прогонами 5, розташованими під прямим кутом до поперечних балок 4, завдяки чому утворене таким чином покриття 6 має чотирикутну форму і складається з сукупності самонесучих елементів 7, які шляхом щільного припасування створюють проліт та укладаються у стик з самонесучими елементами 7 наступного прольоту. У другому прикладі реалізації (див. фіг.4, 5 та 6) несуча конструкція укриття для захисту від граду 20 має вигляд металевого каркасу з І-подібним перерізом. У цьому окремому випадку така несуча конструкція складається з двох однакових частин, кожна з яких утворена двома вертикальними стійками 21, 22, вершини яких сполучені горизонтальною балкою 23, 24. Чотири стійки 21, 22, що закріплені у ґрунті 25, розміщені у чотирьох кутах прямокутника таким чином, що дві поперечні балки 23, 24 розташовані паралельно одна одній, практично у горизонтальній площині. Захисний пристрій, який підтримує несуча конструкція, у цьому випадку створюється шляхом щільного припасування елементів м'якого покриття 26. Кожний з цих елементів прикріплений окремо за допомогою базової деталі, утворюючи секцію жорсткого каркасу 27 модульної конструкції. Усі ці секції аналогічні за своїм складом і кожна з них з'єднується з суміжною секцією за допомогою спільного перехідного елементу. Таким чином, їх кількість може змінюватися від однієї до нескінченості залежно від розмірів простору, захист якого потрібно забезпечити. Згідно з прикладом реалізації, показаним на фіг. 4, жорсткий каркас 27 складається з трьох базових секцій, розділених металевими прогонами 28, 29, 30, 31; ці прогони розташовані паралельно один одному і з'єднані під прямим кутом з поперечними балками 23, 24 за допомогою горизонтальних брусів 32, причому прогони 29 та 30 являють собою визначені вище спільні елементи. З другого боку усі ці прогони 28, 29, 30, 31 з Сподібним перерізом мають вертикальне ребро, упоперек якого зроблені отвори 33 на однаковій відстані один від одного та розташовуються у два перекриті ряди. Ці отвори призначені для фіксації поперечних брусів 34, 35 у формі металевих труб, які з'єднуються з зазначеними прогонами, забезпечуючи незмінність відносного відхилення відстані між ними. Отвори 33 прогонів 28 та 29, 29 та 30, 30 та 31 зроблені прямо навпроти один одного у такий спосіб, що взаємно паралельні поперечні бруси 34, 35 розміщені практично горизонтально. Як можна бачити на фіг. 5, поперечні бруси 34, 35 однієї й тієї самої секції не займають усі наявні отвори, натомість використовують по черзі згадані два рівні, причому поперечні бруси 34 верхнього рівня просто зсуваються по висоті відносно брусів 35 з нижнього рівня. Розташування незайнятих внаслідок цього отворів 33 також має зигзагоподібний вигляд, тільки з інверсним чергуванням відносно площини симетрії, що проходить вздовж кожного прогону 28, 29, 30, 31 з С-подібним перерізом. Таким чином ці отвори можна з успіхом використати для фіксації поперечних брусів 34, 35 сусідньої секції; при цьому ці останні бруси також виявляються розподіленими у такий самий спосіб, тільки у зворотному порядку. Найраціональнішим є рішення, згідно з яким кожний елемент, що використовується для утворення покриття 26, натягується на підтримуючий каркас 27 за допомогою натяжного пристрою 36. Принцип роботи цього пристрою нічим не відрізняється від звичайного і тому на фіг. 4 та 5 він детально не показаний. Схематично цей пристрій складається з механічного ворота, який взаємодіє з багатокутною або круглою трубою з можливістю обертання, на яку має намотуватися один з країв елемента покриття 26. Якщо з будьяких причин натяг на підтримуючому каркасі 27 зменшується, можна знову натягнути елемент покриття 26, про який йдеться, обертаючи зазначену вище трубу. Для того щоб таке обертання труби було можливим, обидва її кінці взаємодіють з наскрізним отвором, який зроблено на кінці прогонів 28, 29, 30, 31. У цьому прикладі реалізації елемент м'якого покриття 26 складається з листа штабового металу 37, ґратчаста структура така, як показано на фіг.6. Розміри отворів розраховують таким чином, щоб вони затримували град, водночас пропускаючи дощ та воду, що утворюється від танення градин. Особливий характер розміщення цього листа штабового металу 37 пов'язаний з почерговим розподілом у двох рівнях поперечних брусів 34, 35, які відповідним чином розташовані між прогонами. Цей лист розташований на підтримуючому каркасі 27 і проходить над поперечними брусами 34 верхнього рівня і під поперечними брусами 35 нижнього рівня, утворюючи таким чином на поперечному розрізі ламану лінію, яка складається з однакових кутів, що по черзі вдаються чи виступають. Відтак елемент покриття 26 натягують за допомогою натяжного пристрою 36, досягаючи потрібного натягу. Не викликає сумнівів необхідність захисту певних металевих деталей, що використовуються, проти будьяких форм окислювання; це робиться шляхом відповідної обробки поверхні або просто шляхом використання металу, стійкого до агресивного впливу цього типу. Зокрема, як раз поперечні бруси 34, 35 та елементи покриття 26 можна виготовляти переважно з оцинкованої чи нержавіючої сталі. Як це й має бути, а також як випливає з вищенаведених досить докладних даних, цей винахід не обмежується окремими випадками реалізації, що були описані як преференційні приклади, а стосується усіх варіантів такої реалізації у межах обсягу патентних домагань. Таким чином, елемент покриття 26 може складатися як з металевої решітки, металевого перфорованого полотна, листового металу, так і будь-якої іншої металевої деталі, що має гнучку та ажурну конструкцію, причому крок решітки цієї конструкції має бути достатньо малим для того, щоб градини середніх розмірів не могли проникати крізь зазначений елемент покриття 26. З цієї самої причини несуча конструкція, а також підтримуючий каркас 27 можуть бути виконані як з металу, дерева, бетону, так і з будь-якого іншого матеріалу, який є достатньо жорстким, щоб витримувати напруження, характерні для такого монтажу. Перевага даного винаходу згідно з наданим визначенням полягає у можливості використовувати елемент покриття з металу, тобто матеріалу, механічні властивості якого не змінюються під впливом світлового випромінювання і залишаються істотно незмінними у дуже широкому діапазоні температур. Цей матеріал забезпечує також значно вищу міцність на розрив порівняно з синтетичним полотном, про яке йдеться у описі рівня техніки. Усі ці характеристики забезпечують перевагу і видатну стійкість експлуатаційних параметрів захисного пристрою у часі. З другого боку, завдяки тому, що цей матеріал має високу межу міцності при розтяганні, такий елемент покриття здатний витримувати без деформації значно більший тягар. Отже, винахід відрізняється тим, що робить можливим горизонтальне використання захисного пристрою. У цьому випадку рух градин припиняється, коли вони зупиняються, попадаючи на елемент покриття; при цьому вони можуть розколотися, потім тануть і стікають крізь ажурну конструкцію. Хоча елемент покриття являє собою гнучку конструкцію, але завдяки його монтажу на жорсткій опорі він стає достатньо міцним, щоб витримати короткочасну дію цього надмірного тягаря.