Спосіб діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби

Реферат: Спосіб діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, при якому призначають рабепразол у дозі 20 мг двічі на добу всередину та додатково фамотидин у дозі 20 мг всередину на ніч, після чого проводять оцінку діагностичної проби за ефектом усунення або зменшення печії, регургітації, загрудинного болю. UA 73503 U (54) СПОСІБ ДІАГНОСТИКИ ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОЇ РЕФЛЮКСНОЇ ХВОРОБИ UA 73503 U UA 73503 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель стосується медицини, а саме гастроентерології, і може бути використана для діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Відомий спосіб діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, що включає проведення фармакологічної проби з препаратом - інгібітором протонної помпи [1]. За відомим способом пацієнту призначають інгібітор протонної помпи омепразол у добовій дозі 40 мг всередину. Діагностичний висновок щодо наявності гастроезофагеальної рефлюксної хвороби роблять на 4-5 добу за ефектом усунення або зменшення проявів гастроезофагеального рефлюксу у вигляді печії, регургітації, загрудинного болю тощо. Недоліком відомого способу є недостатній рівень діагностичної інформативності, що випливає із довготривалості діагностичної проби (впродовж не менше 4-5 днів), а також недостатнього рівня індукованого препаратом ефекту гальмування кислотопродукуючої функції шлунка. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалити відомий спосіб, в якому шляхом зміни технології виконання діагностичної проби, спрямованої на інтенсифікацію процесу гальмування секреторно-рефлекторної активності слизової оболонки шлунка, досягають зменшення тривалості діагностичної проби, а отже підвищення діагностичної інформативності. При вирішенні технічної задачі було взято до уваги те, що при використанні комбінації інгібітора протонної помпи рабепразолу з блокатором Н2-гістамінових рецепторів фамотидином, порівняно з омепразолом, відбувається швидше та триваліше зниження кислотопродукуючої функції шлунка, що випливає з фармакологічних особливостей вказаних препаратів. Це пов'язано зі швидшим накопиченням І вищою концентрацією рабепразолу, порівняно з омепразолом, в парієтальних клітинах шлунка, а також ефективнішим, порівняно з інгібіторами протонної помпи, зниженням кислотопродукції у нічні години з усуненням феномена "нічного кислотного прориву" при використанні Н2-гістаміноблокатора фамотидину. Виходячи з наведених міркувань, поставлену задачу вирішують тим, що у відомому способі діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, що включає проведення фармакологічної проби з інгібітором протонної помпи, відповідно до корисної моделі призначають рабепразол у дозі 20 мг двічі на добу всередину та додатково фамотидин у дозі 20 мг всередину на ніч, після чого проводять оцінку діагностичної проби за ефектом усунення або зменшення печії, регургітації, загрудинного болю. Спосіб здійснюють наступним чином. З метою діагностичного встановлення або заперечення рефлюкс-індукованої природи печії, регургітації та загрудинного болю пацієнту проводять діагностичну пробу, для чого призначають рабепразол в дозі 20 мг двічі на добу всередину та фамотидин у дозі 20 мг всередину на ніч. Оцінку проби проводять через 1, 2 та 3 доби за ефектом усунення або зменшення печії, регургітації, загрудинного болю, що свідчить про наявність гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Приклад 1. Хворий С., 50 років, госпіталізований із скаргами на біль в епігастрії, що посилюються вночі, печію, регургітацію, нудоту. З метою гальмування кислотопродукуючої функції шлунка призначено рабепразол у дозі 40 мг на добу і фамотидин - 20 мг на добу. На другу добу печії, регургітації не відміченно, біль у животі зменшився. Діагностичну пробу оцінено як позитивну. Ендоскопічно виявлено рефлюкс-езофагіт ступеня А. Здійснено корекцію у лікуванні. На 8-му добу хворого у задовільному стані виписано зі стаціонару, призначено антисекреторну, прокінетичну підтримувальну терапію. Приклад 2. За запропонованим способом діагностовано гастроезофагеальну рефлюксну хворобу у 5 хворих із скаргами на печію, загрудинний біль та регургітацію. В усіх клінічних випадках через 1-3 доби пробу оцінено як позитивну. Корекцію в лікуванні проведено відповідно до уточненого діагнозу. При контрольному обстеженні через 1 місяць після отриманої підтримуючої терапії усі хворі відмічали покращення загального стану, ендоскопічно ознак рефлюкс-езофагіту не виявлено. Отже, запропонований спосіб забезпечує вищу, ніжза способом-прототипом, діагностичну інформативність, і може знайти застосування в клінічній практиці. Джерело інформації, яке слід взяти до уваги: 1. Виноградова С.В. ГЭРБ и болезни сердца: дифференцированный диагноз / С.В. Виноградова // Провизор: журнал для работников фармации и медицины. - Харьков: Фармитэк, - № 10, 2010 р. - с. 30-33. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 60 Спосіб діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, що включає проведення фармакологічної проби з інгібітором протонної помпи, який відрізняється тим, що призначають 1 UA 73503 U рабепразол у дозі 20 мг двічі на добу всередину та додатково фамотидин у дозі 20 мг всередину на ніч, після чого проводять оцінку діагностичної проби за ефектом усунення або зменшення печії, регургітації, загрудинного болю. Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2