Спосіб моделювання протипухлинного впливу на анапластичну карциному щитовидної залози

Реферат: Спосіб моделювання протипухлинного впливу на анапластичну карциному щитовидної залози включає введення канцеростатиків, дію на пухлину іонізуючою радіацією, введення таксолу та проводять фракційне опромінення. UA 74074 U (12) UA 74074 U UA 74074 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, зокрема до ендокринології та онкології, і може застосовуватися для лікування анапластичної карциноми щитовидної залози (ЩЗ). Анапластична карцинома ЩЗ є одним з найбільш агресивних солідних типів раку людини з практично 100 % летальністю, тому розробка ефективних способів її лікування є надзвичайно актуальним завданням. Існують способи інгібування росту пухлинних клітин ЩЗ з застосуванням комбінації канцеростатиків, таких як циклофосфамід, 5-фторурацил, метотрексат, вінбластин, доксорубіцин, цисплатин та інші [Пат. № 2131250, А61K31/335. Опубл. 10.06.1999; Пат. № 2284818, С2, А61K31/337. Опубл. 10.10.2006]. Недоліками є досить низька ефективність цих сполук. Відомий спосіб протипухлинного впливу таксолу на карциноми різного походження, в тому числі ЩЗ, проте таке лікування є не завжди ефективним і призводить до серйозних побічних наслідків для організму внаслідок токсичності високих доз препарату [Пат. № 2379032 С1, МПК А61K31/426. Опубл.20.01.2010] В онкологічній практиці при лікуванні анапластичної карциноми щитовидної залози часто використовується і опромінення пухлин γ-променями та іншими джерелами іонізуючої радіації [Пат. № 2194550 С2, МПК A61N5/10. Опубл. 20.12.2002]. Як правило опромінення проводиться на тлі хіміотерапії сполуками, які підвищують чутливість пухлин до радіації, в тому числі і таксолом (Пат. № 2344851 С1, МПК A61N5/00. Опубл. 27.01.2009). Недоліком такого способу є побічні ефекти, викликані високими дозами радіації та таксолу. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалення способу протипухлинного впливу на анапластичну карциному щитовидної залози поєднаним введенням субтерапевтичних доз таксолу та фракційного опромінення низькими дозами іонізуючої радіації, що дозволить підвищити ефективність протипухлинної дії, знизити побічні ефекти як таксолу, так і іонізуючої радіації. Поставлена задача вирішується тим, що в способі, який включає введення канцеростатиків та вплив на пухлину іонізуючою радіацією, згідно з корисною моделлю, мишам лінії BALB/c nu/nu зі сформованою пухлиною вводять таксол у субтерапевтичних дозах та проводять фракційне опромінення низькими дозами 0,5-5,0 Гр іонізуючої радіації і за зменшенням або зникненням пухлини роблять висновок про ефективність дії. До даного рішення автори прийшли, досліджуючи протипухлинний препарат таксол, який протягом останніх трьох десятиліть використовується для лікування деяких видів злоякісних пухлин, в тому числі раку ЩЗ. Оскільки таксол діє на мікротрубочки, блокуючи ділення клітин, доцільним є використання додаткових агентів, які б пошкоджували в пухлинних клітинах ще й ДНК, викликаючи генотоксичний стрес. Одним з таких агентів, що широко використовується в протипухлинній терапії, є іонізуюча радіація. Доведено, що поєднана дія таксолу в субтерапевтичних дозах та як додатковий агент дія іонізуючої радіації в низьких дозах (0,5-5,0 Гр) дозволяють підвищити ефективність протипухлинної дії, знизити побічні ефекти як таксолу, так і іонізуючої радіації. Протипухлинна ефективність запропонованого способу доведена на адекватній моделі, якою є ксенотрансплантанти анапластичної карциноми ЩЗ. Спосіб моделювання протипухлинного впливу на анапластичну карциному щитовидної залози здійснюють наступним чином: Досліди in vivo проводили на ксенотрансплантантах анапластичної карциноми ЩЗ. Перед проведенням досліду клітини анапластичної карциноми ліній ARO, FRO, КТС-2 культивували у середовищі RPMI-1640. Визначали їх життєздатність, культивуючи клітини в 96лункових планшетах з пласким дном у середовищі RPMI-1640, що містило 5 % FBS. Суспензію клітин (100 мкл, 1000 клітин на лунку) вносили в лунки і інкубували протягом 24 год. Таксол, розчинений у диметилсульфоксиді (ДМСО), додавали у об'ємі 10 мкл у концентраціях, що зростають, по 6 лунок на кожну концентрацію. У контрольні проби додавали у такій же кількості ДМСО. Кінцева концентрація ДМСО не перевищувала 0,1 %. Після інкубації в лунки додавали по 11 мкл розчину з набору для підрахунку клітин (ССК-8, Dojin, Японія), Інкубували протягом 1 год. при 37 °C і вимірювали оптичну густину при 450 нм. Мишам лінії BALB/c nu/nu (самки) з вагою близько 25 мг, 8-тижневого віку, розділеним на 4 групи, у кожній з яких 9 трансгенних безтимусних тварин, підшкірно вводили в стегно задньої 6 лапки суспензію клітин FRO суспендованих у RPMI-1640 (5×10 клітин на тварину). Розмір 2 пухлини вимірювали через день і розраховували за формулою а ×b×0,4, де "а" - найменший діаметр пухлини, а "b" - діаметр пухлини, перпендикулярний до "а". Лікування таксолом та γ3 опромінення починали після того, як розмір пухлин наближався до 100 мм . Таксол, 1 UA 74074 U 5 10 15 20 25 30 субтерапевтичну дозу (2,5-10 мг/кг/день) вводили через день внутрішньочеревно у суміші, що складалася з Cremophor EL (Sigma, США), етанолу та PBS (1:1:1). Контрольним групам вводили в такій же кількості цю суміш без препарату. Клітини та тварин опромінювали на установці потужністю 1 Гр/хв фірми Роnу (Японія), 137 модель PS-3100SB з джерелом випромінювання Cs (γ; 0,662 Мев). Тварин фіксували в спеціальних станках і опромінювали пухлину дозою 5 Гр. Вплив таксолу та іонізуючої радіації на ріст трансплантованих пухлин, що походять з клітин анапластичного раку ЩЗ, представлено на кресленні, з якого видно, що трансплантовані мишам клітини раку ЩЗ швидко формують пухлину, розмір якої на 20 день складає понад 1000 % від 3 початкового (100 мм ) розміру. Опромінення пухлин не призводить до зменшення їх розмірів спостерігається тільки гальмування росту пухлини. Дія таксолу є значно ефективнішою. Вже на 11 день після початку введення таксолу спостерігається вірогідне зменшення пухлин порівняно з їх початковим розміром. На 20-29 день розмір пухлини становив 0,8-1 % від контрольного. Ще більш ефективною виявилась комбінована дія радіації та таксолу. Розмір пухлин вже на 7 день після початку лікування тварин вірогідно зменшувався, а на 20-29 день становив 0,3 % від контролю, а у деяких тварин пухлини зникали повністю. Отже, використання низьких (0,5-5,0 Гр) доз іонізуючої радіації приводить до суттєвого посилення ефекту таксолу щодо ксенотрансплантованих пухлин, що походять з низькодиференційованого раку ЩЗ і така комбінація може бути рекомендована для клінічних випробувань. Таким чином, спосіб протипухлинного впливу низьких концентрацій таксолу та фракційного опромінення низькими дозами іонізуючої радіації спричиняє менше пошкоджень в організмі та є ефективним щодо лікування пухлин анапластичного раку ЩЗ. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб моделювання протипухлинного впливу на анапластичну карциному щитовидної залози, який включає введення канцеростатиків та дію на пухлину іонізуючою радіацією, який відрізняється тим, що мишам лінії BALB/c nu/nu зі сформованою пухлиною вводять таксол в субтерапевтичних дозах та проводять фракційне опромінення низькими дозами 0,5-5,0 Гр іонізуючої радіації і за зменшенням або зникненням пухлини роблять висновок про ефективність дії. Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2