Спосіб надбудови будівлі

Корисна модель відноситься до галузі будівництва, зокрема до реконструкції будинків, а саме до способів надбудови та реконструкції 4-5-поверхових крупнопанельних, крупноблочних, цегляних житлових та суспільних будівель в умовах міської забудови. Відомий спосіб надбудови будівлі, який включає поетапний або одноразовий демонтаж покрівлі та несучих елементів покриття на ділянках, на яких заплановано установлення несучих елементів частин, які надбудовують [патент RU №2046908, МПК 6 Е04G 23/00, 1995]. Недоліком відомого способу є неможливість проведення надбудови та реконструювання будівлі без виселення жильців. Відомий спосіб надбудови будівлі, за яким навколо стін будівлі зводять об'ємно-просторовий рамний каркас з несучими вертикальними опорами. Потім розбирають покрівельне покриття, для чого попередньо накривають горищне перекриття гідроізоляційним килимом для його захисту, та замість покрівельного покриття монтують монолітну залізобетонну запобіжну (захисну) плиту з обпиранням на стіни існуючої буді влі. На оголовках несучи х вертикальних опор об'ємно-просторового рамного каркасу монтують несучі ферми з паралельними поясами, на які зводять надбудову додаткових вищележачих поверхів [патент RU №2036291, МПК 6 Е04G 23/00, 1995]. Описаний спосіб дозволяє проводити реконструювання будівлі без виселення жильців. Проте для цього способу характерна складність, пов'язана з необхідністю встановлення додаткових несучи х вертикальних опор за межами існуючої будівлі. Це робить конструкцію будівлі громіздкою, підвищує матеріалоємність та трудомісткість процесу, наслідком чого є збільшення строків та вартості будівництва. До цього ж приводить необхідність проведення таких операцій як накриття горищного перекриття гідроізоляційним килимом, розбирання покрівельного покриття та монтування замість нього монолітної залізобетонної запобіжної (захисної) плити. Відомий спосіб надбудови будівлі, обраний за прототип, який включає виконання на стінах поверху, що надбудовують, навколо покрівлі монолітної залізобетонної конструкції та зведення на неї каркасу додаткового поверху [патент RU №2101436 С1, МПК6 Е04G 23/00, публ. 01.10.1998]. При цьому збірку каркасу з навішеними на нього стінами здійснюють на спеціальній площадці, розташованій на землі з торцевого боку будівлі. Одночасно з цим на стінах поверху, що надбудовують, відомим способом налагоджують монолітну залізобетонну конструкцію, яка являє собою пояс з напрямними. Потім на горищним перекритті, починаючи з торця, здійснюють розбирання покрівлі та стропил. При цьому пустоти, що утворились після демонтажу стропил, заливають бетоном. Розбирання покрівлі та стропил проводять у порядку, зворотному проектному положенню каркасу, послідовно звільнюючи ділянки залізобетонного поясу довжиною, яка дорівнює довжині каркаса. Описаний спосіб дозволяє проводити реконструювання будівлі також без виселення жильців. Проте здійснення збірки каркасу на спеціальній площадці та необхідність у відповідних піднімальних "механізмах для зведення зібраного каркасу догори, що також потребує додаткової площі, не дозволяє скористатися цим способом у районах з підвищеною щільністю забудови та історично сформованим архітектурним виглядом. Крім того, цей спосіб передбачає розбирання покрівлі, наслідком чого є ускладнення технології та необхідність додаткового часу. Задачею корисної моделі є розробка способу надбудови будівлі, в якому шля хом монтування технічного поверху безпосередньо на несучих стінах існуючої будівлі зі збереженням покрівлі досягають можливість проведення реконструкції та надбудови будівель у районах з підвищеною щільністю забудови та історично сформованим архітектурним виглядом. Крім того, шляхом збереження покрівлі досягають спрощення технології зведення додаткових поверхів та при цьому зменшення витрати часу. Поставлена задача вирішується тим, що в способі надбудови будівлі, що включає виконання монолітної залізобетонної конструкції на стінах поверху, що надбудовують, та зведення на неї каркасу додаткового поверху, згідно корисної моделі, монолітну залізобетонну конструкцію виконують у вигляді пояса навколо покрівлі шляхом стовщення гребенів, після чого проводять піднімання та вирівнювання покрівлі, при цьому зведення каркасу додаткового поверху проводять шляхом його збірки безпосередньо на будівлі, а на каркас укладають перекриття для зведення каркасу наступного поверху або нової покрівлі. Забезпечення можливості збірки каркасу додаткового поверху безпосередньо на будівлі виключає необхідність спеціальних будівельних майданів та складних та громіздких підйомно-транспортних засобів, які теж, у свою чергу, потребують додаткових площадок. Цим забезпечується проведення реконструкції та надбудови будівель у районах з підвищеною щільністю забудови та історично сформованим архітектурним виглядом. Крім того, збереження покрівлі сприяє спрощенню технології надбудови та при цьому зменшенню витрати часу. Наслідком спрощення технології є також те, що зведення додаткового поверху при збереженні існуючої покрівлі виключає використовування важкої техніки та шумових інструментів (кран, відбійні молотки тощо). Для зменшення навантаження на будівлю при виготовленні каркасу використовують стандартні профілі з оцинкованого сталевого тонкостінного листа. Під час зведення каркасу прокладають труби водо- та газопостачання та електричні кабелі. Для скорочення часу проведення надбудови одночасно зі зведенням на плиту перекриття каркасу наступного поверху або нової покрівлі проводять внутрішні роботи на нижньому поверсі. Каркас наступного поверху зводять аналогічно зведенню каркасу додаткового поверху. Суть корисної моделі пояснюється кресленням, де наведені: на Фіг.1 - схематичне зображення будівлі у поперечному перерізі; на Фіг.2 - схематичне зображення монолітної залізобетонної конструкції, розріз А -А на Фіг.1; на Фіг.3 - фрагмент монолітної залізобетонної конструкції у розрізі. Спосіб надбудови будівлі реалізують таким чином. Будівля, яка підлягає реконструюванню, складається з таких основних структурних складових: фундамент 1, стіни 2, поверхи 3, покрівля 4 (Фіг.1). Спосіб надбудови будівлі включає виконання на стінах останнього технічного поверху 5, що надбудовують, навколо покрівлі 4 монолітної залізобетонної конструкції 6 та зведення на ній каркасів 7 додаткових поверхів. Монолітну залізобетонну конструкцію 6 отримували за рахунок стовщення бетоном по ширині та висоті гребенів 8, установлених на оголовках несучих стін 2 по периметру будівлі, з утворенням поясу 9 шириною 70см та висотою до 60-70см (Фіг.2). При цьому пояс 9 за висотою виступав над найвищою точкою покрівлі 3 на 3040см. По периметру пояса 9 на верхньому торці на відстані 60см один від одного забивали анкерні болти 10. На кожний анкерний болт укладали пластину 11 (Фіг.3), і пояс 9 знову бетонували, створюючи посилену основу. Верхній торець поясу 9 вирівнювали так, щоб висота його по периметру разом з будинком, який має різний рівень осадки, була однакова відносно вертикалі та горизонталі. При цьому анкерні болти 10 виступали над торцем утвореної посиленої основи на 30-40см. Для зведення каркасу 7 на поверхню пояса 9 по центру анкерних болтів 10 укладали основу каркасу у вигляді відрізків L - подібного профілю з оцинкованого сталевого тонкостінного листа довжиною 6м. В середину профілю прокладали труби водо- та газопостачання та електричні кабелі. Потім проводили піднімання та вирівнювання існуючої покрівлі 4. Для цього на покрівлю 4 укладали такі речовини 12 як керамзит, пінофенопласт для захисту від підгнівання та утеплювач у вигляді те хнічної вати тип у Rockwool. Покрівлю 4 піднімали до рівня посиленої основи поясу 9 або до початку основи каркасу 7, після чого все це закривали деревно-стружковою плитою 13 товщиною 20мм типу ОСБ, що вказує на її обробку речовинами проти проникнення вологи та проти комах. Для зведення каркасу 7 на основі 9 у вигляді відрізків L-подібного профілю монтували профілі та кутики. Після завершення каркасу 7 додаткового поверху на нього зводили перекриття 14, яке являє собою дві плити товщиною 18-20мм, між якими прокладали пінопласт у вигляді плит та утеплювач з скловати типу Gullfiber 1129 (щільність приблизно 12кг/м 3). На перекритті 14 монтували каркас наступного поверху 15. Перекриття 14 є основою для стелі нижнього поверху та підлогою для верхнього поверху. Для стелі використовували сталевий ростверк NIDA-GIPS, пароізоляційну фольгу тип у Gullfiber 1104, гіпсокартонні плити товщиною 2х12,5мм. Каркас 15 наступного поверху зводили аналогічно зведенню каркасу 7 додаткового поверху. Для скорочення часу проведення надбудови одночасно зі зведенням каркасу 15 наступного поверху на плиту перекриття 14 проводили обшивання раніше зведеного каркасу 7, а саме кріпили стінки з окремих плит типу ОСБ з прокладанням утеплювача між ними, та проводили внутрішні роботи на нижньому поверсі. Після завершення зведення необхідної кількості поверхів установлювали покрівлю 16 з легких сталевих фірмових покрівельних балок SVETLOGR AD, обшити х плитою типу ОСБ товщиною 20мм. Надбудова являє собою блок-секції з легких сталевих об'ємно-просторових рамних каркасів, несучими елементами яких є холодногнуті елементи, виконані з оцинкованого стального тонкостінного листа. Конструкція каркасу побудована на чотирьох основних стандартних профілях, з яких за допомогою саморізів монтували панелі, що є несучою конструкцією стін. Таким же чином виготовляли кроквяні балки. Це дозволило зменшити навантаження на будівлю. Таким чином, надбудову будівлі проводили безпосередньо на будівлі без відселення мешканців і не порушуючи автономії опалення та вентиляції будівлі. Забезпечення можливості збірки каркасу додаткового поверху безпосередньо на будівлі виключило необхідність у додаткових будівельних майданах та складних і громіздких підйомно-транспортних засобах, які теж, у свою чергу, потребують додаткових майданчиків. Все це дозволило провести реконструкцію будівлі у районах з підвищеною щільністю забудови та історично сформованим архітектурним виглядом. Крім того, збереження покрівлі сприяло спрощенню технології зведення додаткових поверхів та при цьому зниженню трудомісткості та зменшенню строків виконання робіт. Спрощення технології проявилося також у тому, що зведення додаткового поверху при збереженні існуючої покрівлі виключило використовування важкої техніки та шумових інструментів (кран, відбійні молотки тощо). Крім того, оскільки для реконструкції та надбудовування будівлі використовували легкі металеві конструкції, то для транспортування елементів цих конструкцій до місць їх установки застосовували засоби малої механізації (лебідки, блоки тощо) та малогабаритний піднімальний кран, який був розташований у дворі, що вельми важливо, враховуючи стиснуті умови будівельного майданчика. При проведенні надбудови будівель використовували те хнології SVETLOGR AD SYSTEM. Із-за невеликої ваги конструкції SVETLOGR AD SYSTEM у порівнянні з традиційною технологією її можна установити на більш економічних стрічкових або стовпових фундаментах.