Спосіб дренування підшкірного простору після алопластики передньої черевної стінки і поперечної дерматоліпектомії

Реферат: UA 76802 U UA 76802 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до хірургічної герніології, і може використовуватись під час виконання оперативних втручань з приводу післяопераційних вентральних та защемлених гриж черевної стінки. Післяопераційні вентральні грижі представляють значну соціальну проблему з огляду на те, що близько половини пацієнтів особи працездатного віку. Досягаючи великих і гігантських розмірів, грижі порушують якість життя пацієнтів, обмежують функціональні можливості серцево-судинної, травної і дихальної систем. Представляють серйозну проблему для виникнення ускладнень перебігу післяопераційного періоду, високої післяопераційної летальності, а також частих рецидивів грижі. Протезуюча пластика дозволила розширити показання до операцій. Проте, поява специфічних, іноді небезпечних для життя ускладнень, а також формування рецидивів після ендопротезування, перш за все, унаслідок ранових післяопераційних ускладнень, вимагають глибокого осмислення можливостей цього напряму в герніології, показують необхідність істотної переоцінки відношення до хірургічного лікування післяопераційних вентральних гриж, розробки нових методів діагностики, профілактики і лікування післяопераційних ранових ускладнень. Дренування післяопераційної рани після грижосічення і пластики черевної стінки у поєднанні з дерматоліпектомією - надзвичайно важлива умова, від виконання якої в деяких випадках залежить сприятливий післяопераційний перебіг. На жаль, не дивлячись на профілактичні заходи, частота інфекційних ускладнень (інфільтрат і нагноєння рани, лігатурний свищ) після реконструкції черевної стінки за нашими даними складає близько 6-12 %. Ретенційні ускладнення спостерігаються у 10-28 % хворих. Вдосконалення методу дренування післяопераційних ран передньої черевної стінки після грижосічення, пластики передньої черевної стінки і дерматоліпектомії є одним із шляхів зменшення кількості післяопераційних ускладнень і зрештою рецидиву грижі. Найбільш простим способом дренування рани є пасивне дренування. При цьому ранове відокремлюване мимоволі відтікає по трубках, гумових випускниках. Недоліком цього способу дренування є неможливість швидкої ліквідації залишкової порожнини в рані, створюючи тим самим оптимальні умови для загоєння післяопераційної рани первинним натягненням. Активне дренування припускає підключення трубчастих дренажів до аспіраційних пристроїв. Під дією створюваного ними розрідження, з рани евакуювалося відокремлюване, залишкова порожнина спадається, стінки її щільно стикаються, що забезпечує їх зрощення. Простими аспіраційними пристроями є гумові або пластикові груші і подібні до них конструкції. їх переваги в доступності, простоті застосування, дешевизні і можливості хворого вільно пересуватися, не припиняючи активного дренування рани. Проте вони не забезпечують контроль за ступенем розрідження, не виключають зворотну занедбаність в рану раніше евакуйованого відокремлюваного і контакт стерильного внутрішнього просвіту дренажу із зовнішнім середовищем при спорожненні резервуара. Цих недоліків немає при використанні електричних медичних відсмоктувань різних конструкцій і вакуумних систем за типом апарату Боброва. Такі пристрої забезпечують дозоване розрідження в дренажі, виключаючи інфікування його просвіту із зовнішнього середовища. Недоліком цих систем є неможливість активізації хворого без відключення від аспіраційного пристрою. Має значення і висока вартість подібних апаратів і систем і, як наслідок, неукомплектованість ними клінік. Найбільш близьким до заявлюваної корисної моделі є спосіб дренажу (Радзіховський А.П., Бабенко В.І. Невідкладна хірургія органів черевної порожнини. - Київ. - "Фенікс". - 2002. - С. 26.), котрий застосовується у хірургічній практиці для дренування післяопераційної рани у пацієнтів, що були оперовані з приводу гриж черевної стінки. Цей дренаж застосовують наступним чином: після виконання основного етапу операції та завершення герніопластики в нижню ділянку післяопераційної рани проводять однопросвітний дренаж, котрий дренує вміст ранової поверхні надапоневротичної порожнини, рана пошарово зашивається. Недоліками застосування цього дренажу є: - неможливість роздільного дренування різних шарів післяопераційної рани; - неможливість видалення патологічного вмісту з нижче розташованих до дренажу ділянок післяопераційної рани; - необхідність додаткового введення дренажів для дренування різнорівневих ділянок післяопераційної рани; - збільшення передумов до внутрішньогоспітальної контамінації післяопераційної рани. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу дренування підшкірного простору після алопластики передньої черевної стінки і поперечної 1 UA 76802 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 дерматоліпектомії, в якому за рахунок зміни способу дренування, досягається можливість роздільного дренування різних шарів та ділянок післяопераційної рани, за рахунок чого підвищується ефективність лікування. Поставлена задача вирішується в способі дренування підшкірного простору після алопластики передньої черевної стінки і поперечної дерматоліпектомії, що включає проведення дренажу через контрапертури, згідно з корисною моделлю, у верхньому клапті створюють дві контрапертури, через які вводять по дві трубки, зв'язані між собою через отвори з одного кінця шовком, в нижньому поперечному підшкірно-жировому клапті післяопераційної рани, відступивши на 5 см від його краю проробляють 3 контрапертури, в середню контрапертуру проводять зв'язаний кінець дренажу, бічні - по кожній трубці відповідно, кожен кінець дренажу окремо фіксують, незв'язані кінці трубок укладають в підшкірному просторі післяопераційної рани таким чином, щоб нагадувати літеру М, на кожен кінець дренажу одягають гумовий перехідник з гуми, що самозатягується, з-під систем для інфузій, до якого кріплять гармошку, що відсмоктує рановий вміст. Спосіб, що заявляється, здійснюють таким чином. Після алопластики передньої черевної стінки і поперечної дерматоліпектомії виконують дренування підшкірного простору черевної порожнини. Дві поліхлорвінілові трубки від системи для внутрішньовенних інфузій зв'язують шовковою ниткою таким чином, щоб залишити незв'язаними кінці трубок не менше 5 см. завдовжки. Трубки на всьому протязі, відступивши на 8-10 см від країв, мають бути з отворами, підготовленими до скріплення кінців трубок. Створюють таким чином два пристрої, що складаються з двох трубок, зв'язаних з одного кінця шовком. У верхньому клапті створюють дві контрапертури. Через них виводять кінці зв'язаних дренажних пристроїв. У нижньому поперечному підшкірно-жировому клапті післяопераційної рани, відступивши на 5 см від його краю, проробляють 3 контрапертури. У середню контрапертуру проводять зв'язаний кінець дренажу. У бічні - по кожній трубці відповідно. Кожен кінець дренажу окремо фіксують. Незв'язані кінці трубок укладають в підшкірному просторі післяопераційної рани таким чином, що б нагадувати літеру М. На кожен кінець дренажу одягають гумовий перехідник з гуми, що самозатягується, з-під систем для інфузій, до якого кріпиться гармошка, що відсмоктує рановий вміст. Спосіб застосований у хірургічному відділенні Харківської обласної клінічної травматологічної лікарні при лікуванні хворих з післяопераційною вентральною грижею і відвислим животом - в 5 випадках за період з січня по квітень 2012 р. Спосіб дренування спеціально розроблений з урахуванням всіх недоліків існуючих аспіраційних пристроїв. Легкість створення конструкції з медичних систем для інфузії, автономність, простота обслуговування поєднуються з повною герметизацією, що забезпечує стерильність, і постійний рівень розрідження. Простота конструкції забезпечує її відносно невисоку вартість, що повністю окупається надійністю, ефективністю і зручністю застосування. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб дренування підшкірного простору після алопластики передньої черевної стінки і поперечної дерматоліпектомії, що включає проведення дренажу через контрапертури, який відрізняється тим, що у верхньому клапті створюють дві контрапертури, через які вводять по дві трубки, зв'язані між собою через отвори з одного кінця шовком, в нижньому поперечному підшкірно-жировому клапті післяопераційної рани, відступивши на 5 см від його краю, проробляють 3 контрапертури, в середню контрапертуру проводять зв'язаний кінець дренажу, бічні - по кожній трубці відповідно, кожен кінець дренажу окремо фіксують, незв'язані кінці трубок укладають в підшкірному просторі післяопераційної рани таким чином, щоб нагадувати літеру М, на кожен кінець дренажу одягають гумовий перехідник з гуми, що самозатягується, зпід систем для інфузій, до якого кріплять гармошку, що відсмоктує рановий вміст. Комп’ютерна верстка Д. Шеверун Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2