Спосіб лікування ішемічного інсульту

Реферат: UA 80129 U UA 80129 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до неврології, і може бути використана при лікуванні хворих на ішемічний інсульт. Відомим є спосіб лікування ішемічного інсульту із застосуванням комбінації препаратів цераксону та актовегіну за наступною схемою: перші 5 діб - по 1000 мг цераксону на 200 мл ізотонічного розчину хлориду натрію внутрішньовенно краплинно двічі на добу; з 6 по 14 день по 500 мг цераксону на 100-200 мл ізотонічного розчину хлориду натрію внутрішньовенно краплинно двічі на добу; з 15 по 21 день - по 500 мг цераксону внутрішньом'язово двічі на добу; після цього здійснюють пероральний прийом цераксону в розчині по 200 мг (2 мл) тричі на добу впродовж місяця, а також з першого дня лікування вводять внутрішньовенно краплинно 10 % розчин актовегіну по 250 мл через день загальною кількістю 5 інфузій (Патент UA № 32828 U, МПК А61К 38/00, Бюл. № 10, 2008). Недоліком способу є довготривалий термін перебування хворих в умовах стаціонару через складну схему лікування, яка зумовлює необхідність тривалого прийому препарату з подальшим переходом на прийом цераксону в амбулаторних умовах, що ускладнює спостереження за хворим. Відомий спосіб лікування гострого церебрального ішемічного інсульту, вибраний як найближчий аналог, що включає проведення так званої базисної терапії - введення гіпотензивних препаратів, реополіглюкіну, серміону, тикліду, гепарину, церебролізину, актовегіну. Вона проводиться відразу після надходження хворого до стаціонару, не залежить від характеру гострого церебрального інсульту й включає заходи, направлені на нормалізацію функції зовнішнього дихання й оксигенації, підтримку системної гемодинаміки, контроль і регуляцію гемостазу, боротьбу з набряком головного мозку, профілактику й лікування інфекційних ускладнень. Заходи по профілактиці останніх включають: дихальні вправи, санацію верхніх дихальних шляхів, фізичні вправи, масаж, повороти хворого кожні дві години, організацію адекватного харчування, у деяких випадках застосування антибактеріальних засобів (Жулев Н.М., Пустозеров В.Г., Жулев С.Н. Цереброваскулярные заболевания. - СПб., 2002. - С. 181-193). Недоліком цього способу є відсутність впливу на добовий профіль артеріального тиску (AT). В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу лікування ішемічного інсульту, в якому за рахунок використання лікарського препарату, досягається вплив на добовий профіль AT, зниження середніх цифр добової систоли AT як денної, так і нічної, зменшення ранкового підйому систолічного AT (CAT) і діастолічного (ДАТ). Поставлена задача вирішується в способі лікування ішемічного інсульту шляхом призначення лікарських препаратів, згідно з корисною моделлю, призначають препарат олмесартан медоксоміл в дозі 20 мг 1 раз на добу. Для підтвердження ефективності запропонованого способу було проведено добове моніторування, яке є унікальним методом для оцінки рівня нічного AT і ступеню його зміни в порівнянні з денними величинами, оскільки нічна гіпертензія асоціюється з поразкою органівмішеней і збільшенням ризику смерті. Тому здатність олмесартану впливати на нічну гіпертензію є важливою властивістю, яка дозволяє не тільки успішно знижувати AT, але і надавати захисну дію на мозок для запобігання таким ускладненням гіпертензії, як судинна деменція і німі лакунарні інфаркти, а також грати роль у вторинній профілактиці цереброваскулярних подій. Ряд експериментальних і клінічних досліджень дозволили встановити, що блокатори рецепторів ангіотензину (БРА) не тільки дозволяють досягати цільових рівнів AT, але і надають церебропротективну дію при інсульті. Одним з нових представників класу БРА є олмесартан медоксоміл. Для здійснення способу було проведено обстеження 64 хворих гострим ішемічним інсультом, з них 36 чоловіків і 28 жінок (середній вік 64,5±5,3). Всі хворі госпіталізовані у відділення гострої судинної патології Міської клінічної лікарні № 7 м. Харкова на 1-2 добу інсульту. У всіх хворих в анамнезі наголошувалася артеріальна гіпертензія (АГ). У дослідження не включалися хворі в коматозному стані, з ознаками деменції, декомпенсацією соматичних захворювань і симптоматичної АГ. Всім хворим проводили добове моніторування артеріального тиску (ДМАТ) у динаміці на 3-5 добу інсульту (після стабілізації стану хворих і AT) і через 90 днів шляхом активного виклику пацієнта в клініку або відвідини вдома (при неможливості пацієнта прибути для обстеження). Після первинного обстеження всі хворі були рандомізовані на 2 групи. Хворим 1-ї групи призначали препарат олмесартан медоксоміл в дозі 20 міліграм 1 раз на добу. Хворі ІІ-ї групи, які склали групу порівняння, приймали гіпотензивні препарати інших класів (не БРА), переважно 1 UA 80129 U 5 10 15 20 25 30 35 40 інгібітори АПФ - еналаприл або лізиноприл в монотерапії або в комбінації з амлодипіном, індапаміном або тіазидним діуретиком. Обстежені хворі обох груп не розрізнялися істотно за демографічними показниками, чинниками серцево-судинного ризику і тяжкості стану за шкалою NIHSS. У 62 з обстежених хворих при розвитку інсульту наголошувався гострий підйом AT, який самостійно знижувався протягом 2-3 діб. Цифри AT зареєстровані під час вступу до стаціонару також не розрізнялися істотно в обох групах. Не дивлячись на наявність АГ в анамнезі, до розвитку інсульту гіпотензивні препарати приймали тільки 43,8 % хворих, переважно приймали інгібітори АПФ (еналаприл, лізіноприл, периндоприл), рідше бета-блокатори, адельфан або діуретики. БРА до розвитку інсульту ніхто з обстежених хворих не приймав. Повторне обстеження пройшли 29 хворих з 1-ї групи, 3 хворих вибули з дослідження - 1 помер (причини смерті з'ясувати не вдалося), 2 відмовилися від повторного обстеження. З ІІ-ї групи вибуло 4 пацієнти - 3 відмовилися від повторного обстеження, з 1 хворим втрачений зв'язок. При аналізі ДМАТ відмічено, що параметри до лікування не розрізнялися істотно між хворими обох груп. Оцінка динаміки через 90 днів після лікування дозволила встановити, що в групі, яка отримувала олмесартан, статистично значуще зниження AT відмічено для САТд, САТн и ДАТн. Зниження ДАТд не було статистично значимим. Також статистично значимо збільшився показник СНС. В групі порівняння не удалося досягнути статистично значимого зниження для САТд, САТн, ДАТд и ДАТн. СНС CAT статистично значущо збільшилася в обох групах, тоді як статистично значуще зниження СНС ДАТ не было досягнуто. У групі хворих, які отримували олмесартан, також статистично значущо зменшився ранковий підйом CAT і ДАТ. У групі порівняння статистично значущого зниження цих показників не відбулося. При порівнянні показників ДМАТ після лікування між досліджуваними групами відмічено, що у хворих 1-ї групи спостерігалося статистично значуще в порівняння з II-ю групою більше зниження САТд (р=0,039) и ДАТн (р=0,009). Таким чином, слід зазначити, що застосування олмесартану медоксомілу в дозі 20 міліграм дозволило не тільки знизити середньодобові цифри CAT і ДАТ, але і успішно нормалізувати добовий профіль AT і впливати на зменшення вранішнього підйому AT і ступінь нічного зниження AT. Це свідчить про те, що олмесартан робить більш виражений вплив на нічну гіпертензію і нормалізує добових профіль AT, чим препарати інших класів. При цьому цільових рівнів AT в групі хворих, які отримували олмесартан, досягли - систоли