Спосіб визначення величини кута торсії шийки стегнової кістки та пристрій для його здійснення

1. Спосіб визначення величини кута торсії шийки стегнової кістки, який включає виконання рентгенографії, рентгенометричні та математичні розрахунки анатомічних параметрів проксимального відділу стегнової кістки, який відрізняється тим, що додатково фломастером обводять контури надколінка та його поздовжню вісь, на виростки стегнової кістки встановлюють пристрій для визначення положення виростків стегнової кістки у просторі, який включає корпус у вигляді скоби та фіксовану штоком у середній її частині пластину, до якої прикріплена стійка зі шкалою та стержнетримач з фіксуючою пружиною, до того ж пластина і скоба мають паралельні поздовжні прорізи, один з яких виконано під C2 2 81505 1 3 спицю, використовуючи стандартний кутомір для одержання необхідного шийно-діафізарного кута корекції. А для вимірювання необхідного кута торсії шийки стегнової кістки (або проксимального відділу стегнової кістки) по передній поверхні стегнової кістки проводять поздовжню мітку або ж у товщину кістки вводять металеві тонкі стержні вище і нижче місця остеотомії. Після виконання остеотомії кут необхідної корекції торсії шийки стегнової кістки вираховують таким чином: попередньо умовно розділивши діаметр стегнової кістки на 4 сегменти і визначивши у кожному окремому випадку довжину напроти кута 90°, проводять необхідне ротаційне зміщення фрагментів по лінії остеотомії. Деякі автори необхідний кут корекції таким же способом визначають до проведення остеотомії, відмічаючи на дистальній ділянці два рівні кути (сегменти): перший до остеотомії і другий - величина необхідної корекції. Як видно з вищесказаного, кут корекції визначається відносно точно, а зумовлено це похибками визначення величини кута (сектора) периметра стегнової кістки. В основу запропонованого способу поставлено задачу удосконалення способу визначення величини кута торсії шийки стегнової кістки шляхом використання пристроїв, що дозволить одержати істинні параметри кута торсії шийки стегнової кістки та контролювати ступінь її корекції. Поставлена задача вирішується тим, що у способі визначення величини кута торсії шийки стегнової кістки, який включає виконання рентгенографії у двох проекціях, рентгенометричні та математичні розрахунки параметрів торсії шийки стегнової кістки, згідно з винаходом, величину кута торсії шийки стегнової кістки визначають за допомогою пристроїв. Для нормальної установки головки стегнової кістки при виконанні корегуючих остеотомій необхідно визначити істинні параметри шийнодіафізарного кута та кута торсії шийки стегнової кістки. На сьогодні у доступній нам патентній та науковій медичній літературі не виявлено способів і пристроїв, які б дозволили визначити істинну, а не відносну, величину кута торсії шийки стегнової кістки. В основу винаходу поставлено задачу створення пристрою для визначення положення виростків стегнової кістки у просторі, який дозволив би визначати анатомічні параметри стегнової кістки. Поставлена задача вирішується тим, що створено пристрій для визначення положення виростків стегнової кістки у просторі (пристрій № 1), який включає корпус у вигляді скоби та фіксовану у середній її частині пластину з можливістю переміщення, до якої прикріплена стійка зі шкалою та стержнетримач з фіксуючою пружиною, до того ж пластина і скоба мають паралельні поздовжні прорізи, один з яких виконано під стрілку з противагою, закріплену на стойці з можливістю обертання, другий - під 81505 4 стержень, а на кінцях скоби виконані направляючі втулки, оснащені пружинами та затискніми дисками з внутрішньої сторони скоби. Корпус у вигляді скоби, на кінцях якої виконаю направляючі втулки, оснащені пружинами та затискніми дисками, дозволяє фіксувати її на виростках стегнової кістки. Пластина фіксована до скоби з можливістю переміщення та дозволяє закріпити на ній стійку з шкалою і стрілкою, а також стержнетримач для стержня. Наявність прорізів у скобі та пластині дає можливість за необхідності відповідно переміщувати стержень, а стрілці з противагою - відхилятися на певне число градусів. Фіксуюча пружина утримує стержень у стержнетримачі. Відомий пристрій для визначення величини кута корекції торсії шийки стегнової кістки, а саме кутомір Muller M.E. [1], взятий нами за прототип, який включає корпус (раму) з стержнетримачами (кріпленнями) для стержнів Стеймана і перпендикулярно до поздовжньої осі корпусу закріплений кутомір. Важливим і основним недоліком відомого пристрою є неможливість виміру істинних параметрів кута торсії шийки стегнової кістки. Як відомо з літератури, рентгенометричні методики при куті торсії шийки стегнової кістки більше 50° дають значну похибку, а відтак і виконана корекція останньої оперативним способом буде такою ж хибною. Крім того, недоліком відомого пристрою є необхідність проведення стержнів Стеймана на двох рівнях, що певною мірою знижує міцність стегнової кістки у місці остеотомії, особливо у дітей. В основу винаходу поставлена задача удосконалення пристрою для вимірювання величини кута торсії шийки стегнової кістки, в якому за рахунок доповнення його новими конструктивними елементами та їх взаєморозміщення створюється можливість визначення істинної величини кута торсії. Поставлена задача вирішується тим, що у пристрої для вимірювання величини кута торсії шийки стегнової кістки (пристрій № 2), який має кутомір та направляючу для спиці, згідно з винаходом, пристрій додатково має стрілку з противагою, закріплену на кутомірі з можливістю обертання, важіль її фіксації, встановлений на опорі, до якої фіксована вісь обертання стрілки з пружиною, при цьому направляюча спиці зі стопорним гвинтом розміщена паралельно площині кутоміра і жорстко фіксована до нього. Наявність стрілки з противагою, закріпленою на кутомірі з можливістю обертання, дозволяє визначати величину кута торсії шийки стегнової кістки у градусах. Важіль фіксації стрілки дозволяє зафіксувати її у необхідному положенні. Можливість відхилення стрілки від 0° до 110° обумовлена анатомією суглоба, адже відхиленням шийки стегнової кістки не може перевищувати 110°. Направляюча для спиці і стопорний гвинт дозволяють провести спицю у певному напрямку під необхідним (визначеним) кутом. Запропоновані пристрої пояснюються ілюстративно. На фіг.1 представлено схему 5 пристрою для визначення положення виростків стегнової кістки у просторі (пристрій № 1). На фіг.2 - схему пристрою для вимірювання величини кута торсії шийки стегнової кістки (пристрій № 2). На фіг.3 - схема опори важеля пристрою № 2. Пристрій для визначення положення виростків стегнової кістки у просторі (пристрій № 1) включає корпус у вигляді скоби 1 та фіксовану у середній її частині пластину 2 з можливістю переміщення, до якої прикріплена стійка 3 зі шкалою та стержнетримач 4 з фіксуючою пружиною 5, до того ж пластина 2 та скоба 1 мають паралельні поздовжні прорізи, один з яких під стрілку 6 з противагою 7, закріплену на стойці 3 з можливістю обертання, другий - під стержень, а на кінцях скоби 1 виконані направляючі втулки 8, оснащені пружинами 9 та затискніми дисками 10 з внутрішньої сторони скоби. Пристрій для вимірювання величини кута торсії шийки стегнової кістки (пристрій № 2) включає корпус 11 у вигляді кутоміра, закріплену на ньому стрілку 12 з противагою з можливістю обертання від 0° до 110°, важіль 13 її фіксації, встановлений на опорі 14, до якої фіксована вісь 15 обертання стрілки 12 з пружиною 16, а направляюча 17 спиці з стопорним гвинтом 18 розміщена паралельно площині кутоміра 11 і жорстко фіксована до нього. Запропонований спосіб виконують за допомогою пристроїв таким чином. Після обробки операційного поля стерильним фломастером обводять контури наколінника і його поздовжню вісь. Розтискаючи пружину 9 на виростки стегнової кістки встановлюють пристрій 1, при цьому вісь стержня, вставленого у стержнетримачі 4, повинна співпадати з попередньо наведеною фломастером віссю наколінника. Після виконання оперативного доступу, відповідно раніше проведеним розрахункам величини корекції, по вісі шийки стегнової кістки під рентгенконтролем за допомогою стандартного кутоміра вводять направляючу спицю, яка визначає напрямок введення леза фіксатора. Пристрій 2 закріплюють на спиці, фіксованій у направляючій стержнетримачі) 17 і фіксують стопорним гвинтом 18. У подальшому кінцівку встановлюють у стандартне рентгенометричне положення, яке контролюють положенням стрілки 2 на шкалі пристрою 1. Далі, натискаючи на важіль 13 фіксації стрілки 12 пристрою 2 відпускають стрілку 12 і на шкалі 1 встановлюють кут відхилення шийки від площини виростків стегнової кістки, тобто визначають істинний кут торсії. Відпускаючи важіль 13 стрілки 12, фіксують останню у виміряному положенні. Послідовно обидва пристрої знімають і продовжуть оперативне втручання вже за уточненими під час вимірювання кутами корекції. У шийку проксимального відділу стегнової кістки вводять лезо фіксатора, проводять корегуючу остеотомію. У подальшому виконують репозицію фрагментів і попередньофіксують їх кістковим затискачем Ламботта. У тому ж порядку, як описано вище, на виростки стегна і спицю у проксимальному відділі 81505 6 закріплюють обидва пристрої. За допомогою пристрою 2 виставляють стандартне положення кінцівки. Натискаючи важіль 13 фіксації стрілки 12 і незначно послабивши кістковий затискач Ламботта та проводячи ротаційні рухи проксимального відділу стегнової кістки відповідно куту відхилення стрілки 12 на кутомірі 11, виставляють необхідний кут торсії. У подальшому виконують рентгенконтроль, остеосинтез, зняття пристроїв і шов на рани. У клінічній практиці запропонований спосіб є єдиним, який дозволяє інтраопераційно не тільки визначити істинну торсію шийки стегнової кістки, а й коректно виконати і проконтролювати оперативне втручання. На наш погляд, запропонований пристрій повинен стати методом вибору при проведенні міжвертлюгових корегуючих остеотомій. Запропоновані спосіб визначення кута торсії шийки стегнової кістки та пристрої використані при виконанні оперативних втручань у 6 хворих з дисплазією кульшового суглоба (3), дитячим церебральним паралічем (1) та юнацьким епіфізеолізом (2). Таким чином, застосування запропонованих розробок дозволяє інтраопераційно точно визначити істинну торсію шийки стегнової кістки і проконтролювати ступінь її корекції, що значно покращує результати лікування хворих. Простота конструкції пристроїв та їх застосування дозволяє використовувати запропоновані пристрої у практичній медицині. Джерела інформації: 1. Manual der Osteosynthese / Muller M.E., M. Allgower, R. Schneider, H. Willenegger . - Berlin: Springer, 1977. - S. 60. 7 81505 8