Спосіб лікування гострого та хронічного болю

Спосіб лікування гострого та хронічного болю у нижніх ділянках спини та живота, який відрізняє ться тим, що здійснюють ректальну інсуфляцію озоно-кисневої суміші 20-40 мг/л в 200 мл фізіологічного розчину на тлі внутрішньом'язового введення 2 мл Олфену-75 один раз на день протягом 8-10 днів, перорально вводять 300 мг на добу мідокалму перші три дні та 150 мг - протягом наступних 6-7 днів, а також вводять ципралекс у дозі 10 мг на добу протягом 6-8 тижнів. Винахід належить до медицини, зокрема неврології, може бути застосований і у фізіотерапії. Відомий спосіб лікування вегетативного гангліоніту шляхом електрофорезу 2% новокаіна на шкірну проекцію вузлів симпатичного стовбура, щільність постійного струму 0,1 мА/см 2 тривалість 10-15 хвилин через день, курс 10-15 процедур [1]. Недоліком способу є недостатній вплив на периферичну нервову систему, яка прилучається до патологічного процесу, особливо при хронічних запальних ураженнях вісцеральних органів. При цьому можливий розвиток гострого больового радикулярного нападу, часто виникають больові корінцеві, рефлекторні невралгії, в патологічний процес залучається сідничний нерв. Терапевтичний вплив на глибинні вегетативні утворення, церебральні апарати відсутній. Найбільш близьким до запропонованого технічного рішення є спосіб лікування гострого радикулярного синдрому електровпливом синусоїдним модульованим струмом на низ спини, тривалість посилання імпульсів 1-5 с, курс лікування 8-12 процедур [2]. Недоліком прототипу винаходу є відсутність дії на великі вегетативні утворення черевної порожнини та малого таза. Він не ліквідує больового синдрому з боку вісцеральних органів, тому що не має достатньо глибокої дії; необхідно використовува ти велику площу шкіри спини й живота, що викликає утруднення при виразних нейродистрофічних її змінах, деяких дерматологічних захворюваннях, таких як нейродерміт, псоріаз, herpes zoster; у випадках, коли неможливе або обмежене застосування внутришньовенних інфузій. Не працюють нормалізуючі ефекти вісцеровісцеральних та аксон-рефлексів, не залучаються до лікування ноцицептори слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, очеревя тощо. Відсутні ефекти, повязані з безпосередньою дією озонотерапії per rectum. В основу винаходу поставлена задача вдосконалення способу лікування гострого та хронічного болю шляхом використання ректальних інсуфляцій озоно-кисневої суміші, нестероїдного протизапального препарату, міорелаксанту мідокалм, селективного інгібітора зворотного захоплення серотоніна (СІЗЗС), що сук упно (19) UA (11) 81753 (13) C2 (21) 20040604579 (22) 14.06.2004 (24) 11.02.2008 (72) СОН АНАТОЛИЙ СЕРГЕЕВИЧ, UA, СТОЯНОВ ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ, UA, ЩЕРБАКОВА БОГДАН А ІЛЛІВНА, UA, ЛЕВІЩЕНКО ВОЛОДИМИР СЕРГІЙОВИЧ, UA, ВАРБАНЕЦЬ ОЛЕНА ІВАНІВНА, U A, ВИШНЕВСЬКИЙ ВІКТОР СЕРГІЙОВИЧ, UA (73) ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, UA (56) ЕА 000976 В1, 28.08.2000 ЕР 0834312 В1, 08.01.2003 RU 2208437 C2, 20.07.2003 3 81753 впливають на різні ланки патогенезу як гострого, так і хронічного болю. Поставлена задача вирішується тим, що, згідно винаходу, здійснюють ректальну інсуфляцію озоно-кисневої суміші 20-40 мг/л в 200 мл фізіологічного розчину на тлі внутришньомязового введення 2 мл Олфен-75 разово експозицією 8-10 днів і мідокалм перорально 300 мг перші три дні, потім 150 мг на добу протягом 6-7 днів, а також ципралекс - 10 мг на добу протягом 6-8 тижнів. Спосіб здійснюється наступним чином. Обстежено 39 пацієнтів (27 жінок, 12 чоловіків) віком від 29 до 60 років (середній вік - 45,4 року) з больовим синдромом нижньої ділянки спини й живота. У момент обстеження переважали скарги на гострі болі у попереково-крижовій ділянці хребта (92,3%), з ірадіацією в нижні кінцівки (50,0%). в ділянку того чи іншого вісцерального органа (44,4%), що значно утр уднювало діагностику (виставлявся діагноз у зв'язку із захворюваннями органів малого таза, підшлункової залози, жовчного міхура то що). Локальні попереково-крижові болі зменшувалися у стані лежачи, при помірному витягуванні. Симптоми натягнення [Лассега, Брогарда, Нері, Мацкевича, Бонне та ін.] різного ступеня вираженості визначалися у більшості спостережень. У 55,5% реєструвалося зниження чутливості в зонах сегментарно-корінцевої іннервації; 22,2% - асиметрія ахіллових рефлексів. Це стосувалося переважно корінців L4, L5, S1. Відзначалася хворобливість остистих відростків і точок Вале, наявність захисного гіпертонусу паравертебральних м'язів. Біль посилювався при рухах, нахиляннях, зміні положення тіла, при цьому середні показники за даними ВАШ сягали 6,6±2,2 см. У 69,2% спостережень невралгічні болі поєднувалися з посиленням вісцералгій і навпаки (внаслідок іритації патологічної імпульсації по симптоматичних волокнах). Давність виникнення хронічних вісцералгій коливалась у діапазоні від 6 місяців до 5 років. Характерною причиною вегеталгій були захворювання внутрішніх органів (58,9%), на тлі невралгічних болів вертеброгенного походження (77,8%), наслідки оперативного втручання (10,3%). У половини жінок, за якими велося спостереження, вони видозмінювалися при гормональних перебудовах. Клінічний перебіг був подібним до нападу у 51,3% пацієнтів, прогресував у 28, 2%. Локалізація й інтенсивність болів варіювалися у широких межах (ВАШ 5,8±0,6) і супроводжувалися характерними вегетативними проявами. У 14 пацієнтів (35,9%) як прояв ірадіації відзначалися алгії в міжлопатковій або надключичній ділянках. Рентгенологічне та іншими методами нейровізуалізації в 31 випадку (79,5%) підтверджено наявність ознак остеохондрозу попереково-крижової ділянки хребта без вираженої компресії корінців. У 38,5% спостережень біоелектрична активність перонеальних м'язових груп, двоголового та 4 триголового м'язів стегна у спокої та при довільній активності, а також параметри (довжина, форма, розмір) моторної відповіді при стимуляції нервів вказували на зниження біоелектричної активності спокою та довільного руху (на 30-40%) при нормальних параметрах моторної відповіді (за типом захисного механізму). При вивченні ЕМГ характеристик паравертебральних м'язів (у спокої) у 15 спостереженнях виявлено асиметрію електроактивності довгих м'язів спини з її посиленням переважно на боці больового синдрому. Важливим діагностичним критерієм став анталгічний м'язовий спазм, який нерідко вказував на рівень ураження нервової системи, особливо за наявності вегетативно-іритативного синдрому, широкому поширенні алгій. Окрім певної локалізації (у сегментах, вісцеро-кутанних зонах) була характерною зміна температури у шкірних проекціях напружених мязів. У 58,9% випадків невралгічних проявів остеохондрозу виявлено підвищення інфрачервоного випромінювання у поперековокрижовій ділянці, переважно на боці болю з чіткими контурами й охопленням ділянки дерматомів 2-4 корінців, при цьому розмір асиметрії становив 0,6-2,8 °С. Ступінь зниження 14 випромінювання в ділянці нижніх кінцівок не завжди відповідав інтенсивності алгічного синдрому. Вищезазначене супроводжувалося виникненням осередків гіпертермії на значному віддаленні від місця патологічного осередку, що пояснюється іригацією алгій. При термографії вісцералгій підвищення 14 радіації (66,7% спостережень) відповідало зоні проекції значних вегетати вних утворень органів черевної порожнини і малого таза, де у 87,2% були зосереджені ділянки найбільшої болючості, а також проекції іритативних болів, які у 74,4% збігалися з зонами Захар'їна-Геда. У трьох спостереженнях з соматичною патологією з довгочасним перебігом в епігастральній ділянці реєструвалася відносна гіпотермія (виявлялися симптоми випадіння функцій сонячного сплетення). При наявних вегеталгіях ділянки іритації болів з гіпертермією шкірних покривів виникали на значному віддаленні від первинного патологічного осередку (ембріональні зв'язки, контакти з значними сплетіннями черевної порожнини). При генералізації процесу - у вигляді солярних, симптоадреналових, змішаних та інших кризових станів зони 14 радіації збільшувались у розмірах, з'являлися нові ("німі" - безболісні). Вони часто збігалися з проекцією больових вегетативних п унктів (БВП), що їх описали Маркелова-Бірбраїра, які клінічно можуть визначатися лише при їх пальпації. Після терапії вищеописаним способом у перші дні купіювалися невралгічні (36,0%) та вісцералгічні (44,0%) прояви або знизилася їхня інтенсивність. За даними опитування для вивчення хронічного вегетативного болю у 88% зникли осередки його іридіації; змінився характер алгій (переважно відзначалися неприємні відчуття). Значно знизився або повністю ліквідувався 5 81753 психовегетативний супровід. Середні показники за шкалою депресії наприкінці курсу лікування знизилися до 9,6±2,6. Вісцералгії в основній групі зберігались у пацієнтки з хронічними захворюваннями органів черевної порожнини і малого таза, у якої проведено екстирпацію матки, операцію з приводу спайкової хвороби. У контрольній групі (14 пацієнтів, які одержували традиційне медикаментозне лікування без застосування міорелаксантів і антидепресантів) середні показники ВАШ також знизилися (з 3,6±2,3 до 1,6±1,2 см). У 35,7% пацієнтів, у яких збереглися вісцералгії, у половині випадків їхнійхарактер та психовегетативний супровід змінилися незначно. При дослідженні больових вегетативни х пунктів (БВП) в основній групі вегетативні реакції збереглися у восьми (32%) пацієнтів. Алгічна крива була регіонарного типу, в контролі (у двох пацієнтів 8,0%) зберігався висхідний симетричний тип, у шести (24,0%) - регіонарний. Інтенсивність больових відчуттів при дослідженні БВП у точках сонячного, гіпогастрального сплетінь і точці Лапінського (у жінок) знизилася з 2,9±1,1 до 1,0±0,5; Р < 0,05 (основна) і з 3,8±0,7 до 2,4±0,8 (контрольна). При тепловізійному дослідженні градієнт температур між осередком підвищеного 14 випромінювання та фоном (на передній черевній стінці) значно знизився -в основній групі з 1,6±0,03 °С до 0,25±0,04 °С (Р < 0,05); у контролі з 1,8±0,04° С до 1,1±0,02° С. Змінилися контури гіпертермічних осередків та їхні розміри. Знижувалася частота й вираженість (84,0% основна група, 64,3% -контроль) астенічних проявів, тривожних думок "довкола" алгій, змінювалася больова поведінка - порідшали вербальні й невербальні реакції (особливо в основній групі). Приклад конкретного застосування способу. Хвора P., 40 років. Звернулася до стаціонару із скаргами на гострий біль у попереково-крижовій ділянці, який віддає в ліву ногу, посилюється при ходінні, поворотах і нахиленнях тіла. Постійні болі пекучого, неприємного характеру внизу живота, які змінюють свій характер і посилюються в період менструацій. На висоті цих вісцеральних алгій періодично з'являлися больові відчуття в міжлопатковій ділянці. Хворіє близько трьох років, відтоді, як уперше з'явилися больові відчуття внизу живота, пов'язані з позаматковою вагітністю. За кілька місяців після оперативного втручання больові відчуття поновилися. Страждає на хронічний коліт, 7 років тому перенесла апендектомію. Близько 4 місяців періодично непокоять болі в нижній частині спини, безпосередньо пов'язані з підніманням великої ваги. За час, що минув, хвора зазнала чотири загострення, два з яких виникли при посиленні больових відчуттів внизу живота. Болі в спині зменшувалися у спокої. Симптоми натягнення сідничного нерва зліва слабко позитивні, є невелика асиметрія ахілових рефлексів. Виникає болісність при перкусії остистих відростків поперекового відділу хребта, пальпації точок Вале. Виражений захисний гіпертонус 6 паравертебральних м'язів спини, більше зліва. Рентгенологічне підтверджено наявність остеохондрозу попереково-крижової ділянки хребта без вираженої компресії корінців. Зниження біоелектричної активності м'язових груп на 30,0 відсотків при нормальних параметрах моторної відповіді. Асиметрія електроактивності довгих м'язів спини з її посиленням на боці больового синдрому. Термографічне виявлено підвищення на 0,8 °С інфрачервоного (14) випромінювання в зоні проекції сонячного сплетіння, внизу живота. В ділянці спини 14 випромінювання підвищене на 1°С порівняно з фоном. В перші дні терапії запропонованим способом відчутно знизилася інтенсивність больового відчуття у спині. За даними візуальної аналогової шкали (ВАШ) - з 7 до 3 балів; хронічні вісцералгії з 6 до 2 балів. На сьому добу лікування на болі більше не скаржилася. Був ліквідований анталгічний м'язовий спазм, знизилася інтенсивність алгічної кривої Маркелова-Бірбраїра, яка стала регіонарною. Термоасиметрій у поперековій ділянці, епігастрії, внизу живота не зареєстровано. Водночас зменшився психовегетативний супровід алгій. На кінець терапії депресивні переживання за шкалою Raimo K. знизилися з 17 до 9 балів. Отже, запропонований спосіб лікування гострого й хронічного больового синдрому шляхом введення озоно-кисневої суміші у кишки діє на слизову, багату на рецептори. Особливо важлива територіальна близькість значних вегетативних утворень малого таза і черевної порожнини. Реалізуються нормалізуючі реакції з допомогою аксон-рефлексів, які пов'язують периферичні вегетативні структури між собою; спрацьовують вісцеро-вісцеральні рефлекси, знижується напруження м'язів черевної стінки як наслідок вісцеро-моторного рефлексу. Окрім того, зменшення набряку навколишніх тканин, пов'язаного з безпосередньою дією озону, поліпшує метаболізм і активізує трофічні функції організму, посилює місцевий та загальний антигіпоксичний ефект; знеболювання досягається при окисленні алгопептидів, зниженні концентрації недоокислених продуктів, підвищенні порогу збудливості мембран больових рецепторів (мембраностабілізуючий ефект); активації спинальних механізмів контрою болю; була відсутньою руйнівна та розїдаюча дія. Використання нестероїдного протизапального препарату Олфен-75 дало змогу ліквідувати в короткий термін вертеброгенні болі, мало виражену протинабрякову та протизапальну дію, що сприятливо впливало на хронічні запальні захворювання вісцеральних органів, особливо органів жіночої статевої сфери. Наявність 1% лідокаїну в розчині давала змогу робити безболісні інєкції, а менший обсяг препарату - знизити тканинну напруженість. Міорелаксація поліпшує кровообіг у спазмованих м'язах, що додатково потенціює анальгетичний ефект. Застосування СІЗЗС грунтувалося на концепції, що хронічний біль, особливо вегетативний, і депресія мають один 7 81753 спільний механізм - дефект серотонінової трансмітерної системи, що давало змогу ліквідувати депресивні переживання, пов'язані з хронічними больовими феноменами. Джерела інформації: 1. Попов П. С. Справочник по курортологии и физиотерапии заболеваний нервной системы / Под ред. А. Я. Креймера. - 2 изд. -Кишинев: Картя Молдовеняскэ, 1989. - С. 128-129. 2. Карлов В. А. Терапия нервных болезней: Руководство для врачей. -М.:шаг, 1996.-С. 586587. 8