Спосіб визначення рівня стояння надколінка

Спосіб визначення рівня стояння надколінка, який включає рентгенографію колінного суглоба у C2 1 3 82523 (+\-0.13). Спосіб ґрунтується на кількісних показниках рівня стояння надколінка, однак має ряд недоліків, які обмежують його використання. Його неможливо використовува ти у пацієнтів віком до 3 років, у яких відсутнє рентгенологічне зображення надколінка та у ді тей старшого віку, у зв'язку з наявністю хрящової частки надколінка, а тому він дає відповідну похибку. Др угою суттєвою вадою способа є неточність у визначенні місця прикріплення власної зв'язки надколінка у пацієнтів з недостатньо вираженою tuberositas tibiae. Відомий кількісний спосіб визначення рівня стояння надколінка у дітей та підлітків, розроблений Koshino і Sugimoto [2]. Рівень стояння надколінка визначається наступним чином: спочатку визначають центри дистальної зони росту стегнової кістки та проксимальної зони росту великогомілкової кістки, проводять відрізок між цими точками (наприклад, відрізок FT, див. фіг.2), інший відрізок проводять від центру проксимальної зони росту великогомілкової кістки до центру надколінка (відрізок РТ, фіг.2). Потім визначають індекс співвідношення між цими прямими, який у нормі становить 1,0-1,1. Недоліками цього способу є обмеженість його використання, оскільки, не у кожному випадку можна коректно визначити центр зони росту великогомілкової та стегнової кісток і абсолютно неможливо застосовувати згаданий спосіб у дорослих пацієнтів. В основу винаходу поставлена задача удосконалення способу визначення рівня стояння надколінка шляхом виконання рентгенографії колінного суглоба у боковій проекції та обчислення індексу рівня стояння надколінка з використанням рентгенологічних орієнтирів, що дозволяє визначати рівень стояння надколінка у пацієнтів різного віку, виражені достовірними кількісними показниками, які не залежать від кута згинання колінного суглоба, отримати, таким чином, універсальний і простий у виконанні спосіб. Поставлена задача вирішується тим, що у способі визначення рівня стояння надколінка, який включає рентгенографію колінного суглоба у боковій проекції та визначення індексу висоти стояння надколінка, згідно з винаходом, за одержаним знімком визначають центр надколінка, проводять вісь великогомілкової кістки, далі перпендикулярно їй проводять дві взаємнопаралельні прямі, одна з яких проходить через верхівку голівки малогомілкової кістки, друга - дотична до краю медіального виростка стегнової кістки, потім з'єднують точку центра надколінка з точкою перетину прямої, проведеної через верхівку голівки малогомілкової кістки з зовнішньою кортикальною пластинкою великогомілкової кістки і за співвідношенням довжини відрізка, утвореного між центром наколінка та точкою перетину з прямою, проведеною через край медіального виростка, до довжини відрізка між двома взаємнопаралельними прямими, визначають індекс рівня стояння надколінка. Виконання рентгенографії та вимірювання відрізків прямої, один з яких утворений між точками від центра надколінка і точкою перетину прямої, проведеної через верхівку голівки малогомілкової кістки з зовнішньою кортикальною пластинкою 4 великогомілкової кістки, а другий є продовженням прямої, на якій лежить перший відрізок, і обмежений двома взаємнопаралельними прямими дають можливість отримати достовірні показники індексу рівня стояння надколінка, незалежно від віку пацієнта та кута згинання колінного суглоба. Спосіб пояснюється ілюстративно. На фіг.1 та 2 представлено схему визначення рівня стегна надколінка за Blumensaat та msall-Salvati. На фіг.2 - за Koshino і Sugimoto. На фіг.4 - схема визначення індексу висоти стояння надколінка за запропонованим способом. Спосіб визначення рівня стояння надколінка включає рентгенографію колінного суглоба у боковій проекції, визначення за одержаним знімком точки А центра надколінка 1, проведення осі t великогомілкової кістки 2, проведення перпендикулярно їй двох взаємнопаралельних прямих р і f, перша р з яких проходить через верхівку голівки 3 малогомілкової кістки 4, друга f - дотична до краю 5 медіального виростка 6 стегнової кістки, потім з'єднують точку А центра надколінка 1 з точкою В перетину прямої р, проведеної через верхівку голівки 3 малогомілкової кістки 4 з зовнішньою поверхнею кортикальної пластинки 7 великогомілкової кістки 2 і за співвідношенням довжини відрізка АС, утвореного між центром А наколінка 1 та точкою С перетину відрізка АВ з прямою f, проведеною через край 5 медіального виростка 6, до довжини відрізка СВ, утвореного між двома взаємнопаралельними прямими р і f, визначають індекс рівня стояння надколінка. Спосіб реалізують наступним чином. Для визначення рівня стояння надколінка на рентгенограмі колінного суглоба у боковій проекції проводять вісь великогомілкової кістки (пряма t), потім визначають центр (точку А) надколінка. Перпендикулярно вісі t великогомілкової кістки 2 проводять дві взаємнопаралельні прямі р і f: одна - до верхівки голівки малогомілкової кістки (пряма b), а друга - до краю медіального виростку стегнової кістки (пряма с). У подальшому прямою лінією (пряма f) з'єднують центр надколінка з точкою перетинання прямої b із зовнішньою кортикальною пластинкою проксимального відділу великогомілкової кістки (точка В), а місце перетинання прямої с із прямою f утворює точку С. За співвідношенням довжини відрізків АС до СВ визначають індекс висоти стояння надколінка (фіг.4). Показники норми індекса рівня стояння надколінка становлять 1,5-1,6 (+\- 20 %). Наводимо приклади практичного використання запропонованого способу. Хвора К., 1995 р. н. Іст. хв. № 453704. Діагноз: ДЦП. Спастичний тетрапарез. Зроблено рентген правого та лівого колінних суглобів у боковій проекції. Проведено пряму t вісь великогомілкової кістки, потім визначено центр (точку А) надколінка. Перпендикулярно вісі t великогомілкової кістки проведено дві взаємнопаралельні прямі р і f: одна - до верхівки голівки малогомілкової кістки (пряма Ь), а друга - до краю медіального виростку стегнової кістки (пряма с). У подальшому прямою лінією (пряма f) з'єднали центр надколінка з точкою перетину прямої b з 5 82523 зовнішньою кортикальною пластинкою проксимального відділу великогомілкової кістки (точка В), а місце перетину прямої с з прямою f утворили точку С. Відрізок АС - 35 мм. Відрізок СВ - 20 мм. Визначено індекс співвідношенням АС:СВ, який становить 1,75. Запропонований спосіб був використаний у 44 хворих. Крім того, проведено також розрахунки за методами Blumensaat, Insall-Salvati та KoshinoSugimoto. При визначенні рівня стояння надколінка за методом Blumensaat лише у 7 випадках нижній край надколінка лежав на лінії Blumensaat, у 37 випадках він був розташований нижче. Індекс рівня стояння надколінка, розрахований за методом Insall-Salvati, у 21 пацієнта не відповідав нормі (0,8-1,2). Проаналізувавши причину цього, визначили, що у дво х випадках кут згинання був меншим 20°, в 1 - більшим 70°, у 2 - відмічалося високе стояння надколінка, яке було визначене і за показниками власного методу. У 10 випадках були рентгенограми пацієнтів з наявними зонами росту. У 10 випадках розраховували рівень стояння надколінка за методом Koshino-Sugimoto і лише у трьох випадках отримали показник норми, що, на нашу думку, пов'язано з технічними складнощами цього способу (відсутністю постійних рентгенологічних орієнтирів), значне відхилення від норми виявили при згинанні у колінному суглобі під кутом менше 30°. Одержані дані представлені у табл. 1. Таким чином, у розробленому нами способі, використані постійні незалежні від віку, кута згинання у колінному суглобі, стандартні і чіткі, незалежні від рентгенологічних укладок параметри вимірювання. Показники рівня стояння надколінка представлені за допомогою індексу. 6 Таблиця 1 Показники рівня стояння надколінка з урахуванням віку хворих Вік хворих Кількість хворих 12 7-12 10-19 12-24 16-23 13-27 13-15 12-26 21 1 2 4 16 9 4 3 3 2 Кут згинанІндекс рівня ня стояння надколінка 50° 1,2 46-50° 1,3 32-50° 1,4 6-90° 1,5 15-48° 1,6 28-48° 1,7 30-60° 1,8 8-55° 1,9 18-40° 2,3 Запропонований спосіб дозволяє одержати об'єктивні параметри, і може бути використаний для спостереження рівня стояння надколінка у дітей та дорослих, тобто у динаміці, не потребує складного обладнання, простий у використанні. Література, взята до уваги при експертизі. 1. Insall J., Salvati E. Patella position in the normal knee joint. - Radiology. -1971.-V. 101.-P. 101104. 2. Koshino Т., Sugimoto К. New measurement ofpatellar height in the knees of children using the epiphyseal line midpoint // J. Pediatr. Orthop. - 1989. №9.-P. 216-218. 7 Комп’ютерна в ерстка В. Клюкін 82523 8 Підписне Тираж 26 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601