Спосіб оцінки ефективності лікування езетимібом хворих на ішемічну хворобу серця з стенокардією, поєднану з хронічним панкреатитом

Реферат: Спосіб оцінки ефективності лікування езетимібом хворих на ішемічну хворобу серця з стенокардією, поєднану з хронічним панкреатитом, який включає порівняння стану хворих до і після лікування, причому до лікування езетимібом у хворого в стані спокою здійснюють забір 5 мл крові з ліктьової вени і визначають рідинні властивості крові шляхом вимірювання в'язкості 2 2 крові на ротаційному віскозиметрі при різних напругах зсуву від 0,020 дин/см до 8,8 дин/см , далі після лікування езетимібом проводять забір 5 мл крові з ліктьової вени і проводять 2 аналогічне дослідження, при цьому, якщо в'язкість крові при напрузі зсуву 0,3 дин/см зменшиться на 6,7 % і більше в порівнянні з напругою до лікування, то гемореологічний результат та антиангінальний ефект оцінюють як позитивні. UA 93387 U (12) UA 93387 U UA 93387 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а точніше до кардіології, і може бути використана для об'єктивної оцінки антиангінального ефекту езетимібу у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) з стенокардією, поєднану з хронічним панкреатитом (ХП). Відомий спосіб оцінки ефективності лікування хворих на ІХС з стенокардією, поєднану з ХП, різними препаратами, в тому числі езетимібом, який полягає в порівнянні даних проб з дозованим фізичним навантаженням до і після лікування [1] - прототип. Спосіб оцінки ефективності лікування проводять за допомогою велоергометрії в лежачому або сидячому положенні, або стоячи, наступним чином: на велоергометрі проводиться ступенево-наростаюче навантаження 5-6 хвилин для кожного ступеня. На кожному наступному ступені навантаження збільшують на 150 кГм хв і, визначають, в скільки разів збільшується потреба в кисні в порівнянні з вихідними даними, обчислюють величину і оцінюють функціональний стан серця. Але такий спосіб не забезпечує достовірну інформацію дієвості антиангінального ефекту застосування препарату езетимібу, так як приріст потужності порогового навантаження може бути лімітований підйомом артеріального тиску (AT) (проба неадекватна), або може бути зовсім відсутнім при наявності позитивного антиангінального ефекту по суб'єктивних ознаках (тобто зникнення стенокардії - больових відчуттів). Задачею корисної моделі є об'єктивізація антиангінального ефекту езетимібу у хворих ІХС з стенокардією, поєднаною з ХП. Поставлена задача вирішується таким чином, що спосіб оцінки ефективності лікування хворих на ішемічну хворобу серця з стенокардією, поєднану з ХП, який включає порівняння стану хворих до і після лікування, згідно з корисною моделлю, відрізняється тим, що до лікування езетимібом у хворого у стані спокою здійснюють забір 5 мл крові з ліктьової вени і визначають рідинні властивості крові шляхом вимірювання в'язкості крові на ротаційному 2 2 віскозиметрі при різних напругах зсуву від 0,020 дин/см до 8,8 дин/см , далі після лікування езетимібом проводять забір 5 мл крові з ліктьової вени і проводять аналогічне дослідження, при 2 цьому, якщо в'язкість крові при напрузі зсуву 0,3 дин/см зменшується на 6,7 % і більше в порівнянні з напругою до лікування, то гемореологічний результат та антиангінальний ефект оцінюють як позитивні. Запропонований спосіб оцінки ефективності лікування езетимібом хворих на ІХС з стенокардією, поєднану з ХП, має суттєві переваги над способом-прототипом, а саме в дослідженні встановлено, що позитивний антиангінальний ефект езетимібу по суб'єктивній ознаці завжди поєднується з позитивним гемореологічним результатом лікування, при цьому підвищення потужності порогового навантаження може і не бути. Спосіб здійснюється наступним чином: Приклад 1. У хворого Б. у висхідному стані відмічалось 6 нападів стенокардії на добу, вихідна потужність порогового навантаження (50 Вт) - сумнівна із-за значного підйому AT, 2 густина крові [η] при напрузі зсуву 0,3 дин/см складала 27,2 спз. Після застосування лікування езетимібом напади стенокардії зникли. Але потужність порогового навантаження залишилась попередньою - 50 Вт, тобто вона не стала відображенням клінічного покращення стану хворого. При цьому густина крові [] зменшилась до 18,3 спз, тобто відмічалось співпадіння клінічного та гемореологічного результатів лікування. Приклад 2. У хворого М. у висхідному стані відмічалось 6 нападів стенокардії на добу, потужність порогового навантаження 50 Вт поєднувалась з суттєвим підйомом AT, густина крові 2 при напрузі зсуву 0,3 дин/см складала 28,3 спз. Після лікування езетимібом напади стенокардії зникли, потужність порогового навантаження не змінилась, густина крові при напрузі зсуву 0,3 2 дин/см зменшилась до 19,5 спз. Приклад 3. У хворого В. у висхідному стані відмічалось 8 нападів стенокардії на добу, 2 потужність порогового навантаження 50 Вт. Густина крові при напрузі зсуву 0,3 дин/см складала 27,7 спз. Після лікування езетимібом напади стенокардії зменшились до 1, потужність порогового навантаження не змінилась, густина крові зменшилась до 20,2 спз. У вказаних прикладах клінічний ефект підтверджується гемореологічним. Запропонований спосіб достовірно об'єктивізує клінічне покращення стану хворих на ІХС з стенокардією, поєднану з ХП, після проведеного лікування езетимібом, зменшує кількість ускладнень, так як відпадає необхідність проведення хворому проби з дозованим фізичним навантаженням, що особливо небезпечно у хворих з аритміями, недостатністю кровообігу, артеріальною гіпертензією. Корисна модель може бути використана у кардіологічних відділеннях лікувальних закладів, кардіологічних центрах тощо. Джерела інформації: 1. Д.М. Аронов и соавт. Терапевтический архив, 1980, т. 52, с. 19-22 - прототип 1 UA 93387 U ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 10 Спосіб оцінки ефективності лікування езетимібом хворих на ішемічну хворобу серця з стенокардією, поєднану з хронічним панкреатитом, який включає порівняння стану хворих до і після лікування, який відрізняється тим, що до лікування езетимібом у хворого в стані спокою здійснюють забір 5 мл крові з ліктьової вени і визначають рідинні властивості крові шляхом вимірювання в'язкості крові на ротаційному віскозиметрі при різних напругах зсуву від 0,020 2 2 дин/см до 8,8 дин/см , далі після лікування езетимібом проводять забір 5 мл крові з ліктьової вени і проводять аналогічне дослідження, при цьому, якщо в'язкість крові при напрузі зсуву 0,3 2 дин/см зменшиться на 6,7 % і більше в порівнянні з напругою до лікування, то гемореологічний результат та антиангінальний ефект оцінюють як позитивні. Комп’ютерна верстка А. Крижанівський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 2