Композиція для підшкірного введення, яка містить антитіло до her2

Реферат: Винахід стосується висококонцентрованої стабільної фармацевтичної рідкої композиції антитіла до HER2, що має фармацевтичну активність, яка містить: антитіло до HER2, вибране з групи, яка включає трастузумаб, пертузумаб і T-DM1, в концентрації приблизно 120 ± 18 мг/мл; забуферювальний агент, що забезпечує значення рН 5,5 ± 2,0, в концентрації приблизно від 1 до 100 мМ; стабілізатор або суміш двох або більшої кількості стабілізаторів в концентрації приблизно від 1 до 500 мМ та неіоногенну поверхнево-активну речовину в концентрації приблизно від 0,01 до 0,08 %. UA 104254 C2 (12) UA 104254 C2 UA 104254 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Даний винахід належить до висококонцентрованих стабільних фармацевтичних композицій антитіла до HER2, що має фармацевтичну активність або суміші вказаних молекул антитіл, призначених для підшкірної ін'єкції. Вказані композиції містять окрім антитіла або суміші антитіл в високих концентраціях, забуферювальний агент, стабілізатор або суміш двох або більшої кількості стабілізаторів, неіоногенну поверхнево-активну речовину і застосовний в ефективній кількості щонайменше один фермент гіалуронідазу. Винахід належить також до способу одержання вказаної композиції і до варіантів застосування вказаної композиції. В останні роки зросло застосування антитіл в фармацевтиці. В багатьох випадках ці антитіла вводять шляхом внутрішньовенної (IV) ін'єкції. При цьому недоліком є те, що кількість антитіла, яке можна ін'єктувати внутрішньовенним шляхом, обмежена фізико-хімічними властивостями антитіла, насамперед його розчинністю і стабільністю в прийнятній рідкій композиції і об'ємом застосовної для інфузії рідини. Альтернативними шляхами введення є підшкірна або внутрішньом'язова ін'єкція. Для таких шляхів введення необхідна висока концентрація білка в кінцевому ін'єкційному розчині (Shire S.J., Shahrokh Z. та ін., "Challenges in the development of high protein concentration formulations", J. Pharm. Sci., 93(6), 2004, cc. 13901402; Roskos L.K., Davis C.G. та ін., "The clinical pharmacology of therapeutic antibodies", Drug Development Research, 61(3), 2004, cc. 108-120). Для збільшення об'єму і, як наслідок, терапевтичної дози, яка є безпечною і яку можна зручно вводити підшкірно, запропоновано застосування ферменту(ів) глікозаміногліканаз з метою збільшення інтерстиціального простору, в який можна ін'єктувати композицію антитіла (WO 2006/091871). Прикладами наявних на даний час на ринку стабільних композицій фармацевтично активних антитіл, призначених для терапевтичного застосування, є наступні антитіла: HERCEPTIN™ (трастузумаб), що являє собою моноклональне антитіло до рецептора HER2 (антитіло до HER2), який на даний час надходить у продаж в Європі у вигляді препарату, що містить 150 мг ліофілізованого порошку (що містить антитіло, дигідрат α,α-трегалози, L-гістидин і гідрохлорид L-гістидину і полісорбат 20), який перед здійсненням інфузій підлягає відновленню водою для ін'єкцій з одержанням призначеної для ін'єкції дози, яка становить приблизно 21 мг/мл. В США і багатьох інших країнах трастузумаб надходить у продаж у вигляді продукту, що являє собою багатодозову пляшечку, яка містить 440 мг діючої речовини. AVASTIN™ (бевасизумаб), що являє собою моноклональне антитіло до судинного ендотеліального фактора росту (VEGF), який в даний час надходить у продаж в Європі у вигляді рідкої композиції в пляшечках двох типів: а) 100 мг бевасизумабу в 4 мл і б) 400 мг бевасизумабу в 16 мл відповідно, що забезпечує кінцеву концентрацію 25 мг/мл після розведення водою для ін'єкцій, що містить наступив ексципієнти: дигідрат трегалози, фосфат натрію і полісорбат 20. Хоча встановлено, що вказані вище композиції антитіл придатні для внутрішньовенного введення, існує необхідність в створенні висококонцентрованих стабільних фармацевтичних композицій антитіл, що мають терапевтичну активність, призначених для підшкірної ін'єкції. Перевага підшкірних ін'єкцій полягає в тому, що вони дають можливість медичному персоналу здійснювати їх шляхом відносно нетривалого втручання в організм пацієнта. Крім того, пацієнта можна навчити здійснювати підшкірну ін'єкцію самостійно. Вказане самовведення є особливо важливим під час підтримуючого періоду лікування, оскільки відпадає необхідність в лікарняному догляді (що знижає використання виділених на медицину ресурсів). Як правило, об'єми ін'єктованого підшкірним шляхом розчину не перевищують приблизно 2 мл. Для пацієнтів, яким потрібно вводити декілька доз, можна ін'єктувати композицію у вигляді декількох стандартних доз в декілька ділянок на поверхні тіла. У продаж вже надходять два наступних продукти, які містять антитіла, призначених для підшкірного введення. HUMIRA™ (адалімумаб), що являє собою моноклональне антитіло до фактору некрозу пухлини-альфа (TNF-альфа), який в даний час надходить у продаж в Європі в формі 40міліграмової дози в ін'єктованому об'ємі 0,8 мл для підшкірного застосування (концентрація: 50 мг антитіла/мл ін'єктованого об'єму). XOLAIR™ (омалізумаб), що являє собою моноклональне антитіло до імуноглобуліну Ε (антитіло до IgE), який в даний час надходить у продаж у формі продукту, що містить 150 мг ліофілізованого порошку (що включає антитіло, сахарозу, гістидин і моногідрат гідрохлориду гістидину і полісорбат 20), який для здійснення підшкірної ін'єкції підлягає відновленню водою з одержанням призначеної для ін'єкції дози, яка становить приблизно 125 мг/мл. На даний час на ринку відсутня висококонцентрована стабільна фармацевтична композиція антитіла до HER2, придатна для підшкірного введення. Таким чином, існує необхідність в 1 UA 104254 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 розробці вказаних висококонцентрованих стабільних фармацевтичних композицій антитіл, що мають терапевтичну активність, призначених для підшкірної ін'єкції. Ін'єктований об'єм лікарських засобів, призначених для парентерального введення в гіподерму, як правило, не перевищує 2 мл через в'язкоеластичний опір до гідравлічної провідності в підшкірній (SC) тканині, що є результатом протитиску при ін'єкції (Aukland К. і Reed R., "Interstitial-Lymphatic Mechanisms in the control of Extracellular Fluid Volume", Physiology Reviews, 73, 1993, cc. 1-78), а також результатом больових відчуттів. Приготування висококонцентрованих білкових композицій є відносно складним завданням і потребує адаптації кожної композиції до конкретних застосовних білків, оскільки кожний білок має різні особливості агрегації. Вважається, що щонайменше у ряді випадків агрегати зумовлюють імуногенність терапевтичних білків. Імуногенна реакція на агрегати білка або антитіла може призводити до нейтралізації антитіл, що може робити неефективним терапевтичний білок або антитіло. Мабуть, імуногенність білкових агрегатів являє собою основну проблему при підшкірних ін'єкціях, причому повторне введення підвищує ризик виникнення імунної відповіді. Хоча антитіла і мають дуже схожу загальну структуру, вказані антитіла відрізняються складом амінокислот (зокрема, в CDR-ділянках, відповідальних за зв'язування з антигеном) і схемою глікозилювання. Крім того, можуть мати місце додаткові пост-трансляційні модифікації, такі як заряд і варіанти глікозилювання. Конкретно, стосовно антитіл до HER2 описані такі посттрансляційні модифікації, наприклад, для гуманізованого моноклонального антитіла humMAb4D5-8 (тобто трастузумабу). Зокрема, розроблені методи очищення для видалення, наприклад, кислотних варіантів, і композиції, які містять знижену кількість кислотних варіантів (переважно деамідовані варіанти, в яких один або декілька залишок(ків) аспарагіну вихідного поліпептиду перетворений(і) в аспартат, тобто нейтральна амідний бічний ланцюг перетворена в залишок, що має загалом кислотний характер), які вперше описані Basey CD і Blank G.S. в WO 99/57134. Стабільні ліофілізовані композиції антитіл, які містять ліопротектант, буфер і поверхневоактивну речовину, описані у Andya з співавторами (WO 97/04801 і US 6267958, 6685940, 6821151 і 7060268). В WO 2006/044908 запропоновані композиції антитіл, які містять моноклональні антитіла в гістидин-ацетатному буфері, що має значення рН 5,5-6,5, краще 5,8-6,2. Таким чином, завдання, покладене в основу даного винаходу, полягає в створенні нових висококонцентрованих стабільних фармацевтичних композицій антитіла до HER2, що має фармацевтичну активність або суміші молекул антитіл, призначених для підшкірної ін'єкції. Вказані композиції містять окрім антитіла або суміші антитіл, які присутні в високих концентраціях, забуферювальний агент, стабілізатор або суміш двох або більшої кількості стабілізаторів, неіоногенну поверхнево-активну речовину і застосовний в ефективній кількості щонайменше один фермент гіалуронідазу. Одержання висококонцентрованих композицій антитіл є складним завданням через можливе підвищення в'язкості при більш високій концентрації білка і можливе підсилення агрегації білка, явища, яке саме по собі залежить від концентрації. Висока в'язкість негативно впливає на можливість здійснення процесу приготування (наприклад, на стадіях перекачування насосом і фільтрації) і введення (наприклад, на можливість введення за допомогою шприца) композицій антитіл. В деяких випадках високу в'язкість можна знижати шляхом додавання ексципієнтів. Необхідність в здійсненні контролю і аналізу агрегації білків підвищує складність процесу одержання. Агрегація може відбуватися на різних стадіях процесу приготування, таких як ферментація, очищення, приготування препарату, і в процесі зберігання. На агрегаційну поведінку терапевтичного білка можуть впливати різні фактори, такі як температура, концентрація білка, стрес, пов'язаний з перемішуванням, заморожування і розмерзання, вплив розчинника і поверхнево-активної речовини, а також хімічні модифікації. В процесі створення висококонцентрованої композиції антитіла необхідно здійснювати моніторинг і контроль тенденції до агрегації білка шляхом додавання різних ексципієнтів і поверхнево-активних речовин (Kiese S. та ін., J. Pharm. Sci., 97(10), 2008, cc. 4347-4366). Складність приготування прийнятної висококонцентрованої стабільної фармацевтичної композиції антитіла до HER2, що має фармацевтичну активність, запропонованої в даному винаході, зростає в зв'язку з тим, що два різних білка, які підлягають включенню в одну рідку композицію, повинні бути включені в композицію таким чином, щоб композиція залишалася стабільною протягом декількох тижнів і інгредієнти, які мають фармацевтичну активність, зберігали активність під час відповідного періоду зберігання. 2 UA 104254 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Першим об'єктом даного винаходу є готова до застосування висококонцентрована стабільна фармацевтична композиція антитіла до HER2, що має фармацевтичну активність або суміші молекул вказаних антитіл, призначена для підшкірної ін'єкції. Більш конкретно висококонцентрована стабільна фармацевтична композиція антитіла до HER2, що має фармацевтичну активність, запропонована в винаході, містить: - антитіло до HER2 в кількості приблизно від 50 до 350 мг/мл; - забуферювальний агент, що забезпечує значення рН 5,5±2,0, в кількості приблизно від 1 до 100 мМ; - стабілізатор або суміш двох або більшої кількості стабілізаторів в кількості приблизно від 1 до 500 мМ, при цьому необов'язково метіонін присутній як вторинний стабілізатор, наприклад, в концентрації від 5 до 25 мМ; - неіоногенну поверхнево-активну речовину в кількості від 0,01 до 0,1 %; і - щонайменше один фермент гіалуронідазу в ефективній кількості. Наступним об'єктом даного винаходу є застосування композиції для приготування лікарського засобу, який можна застосовувати для лікування захворювання або порушення, яке можна лікувати за допомогою антитіла до HER2, такого, наприклад, як рак або незлоякісне захворювання, у індивідуума, яке полягає в тому, що вводять композицію, представлену в даному описі, індивідууму в кількості, ефективній для лікування вказаного захворювання або порушення. Антитіло до HER2 можна вводити разом, одночасно або послідовно, з хіміотерапевтичним засобом. Іншим об'єктом даного винаходу є способи лікування захворювання або порушення, яке можна лікувати за допомогою антитіла до HER2 (наприклад, раку або незлоякісного захворювання), у індивідуума, які полягають в тому, що вводять індивідууму композицію, представлену в даному описі, в кількості, ефективній для лікування вказаного захворювання або порушення. Рак або незлоякісне захворювання повинен/повинно, як правило, включати експресуючі HER2 клітини, для того, щоб антитіло до HER2 в терапевтичній фармацевтичній композиції для SC-введення, запропонованій в даному винаході, могло зв'язуватися з ураженими клітинами. Даний винахід відноситься також до фармацевтичних композицій, які включають висококонцентровану стабільну фармацевтичну композицію антитіла до HER2, що має фармацевтичну активність, або суміші вказаних антитіл і узятий в потрібній кількості щонайменше один фермент гіалуронідази, у вигляді набору, який містить як призначені для ін'єкції компоненти, так і інструкції з їх підшкірного введення, Наступним об'єктом даного винаходу є пристрої для ін'єкції, які містять висококонцентровану стабільну фармацевтичну композицію, запропоновану в даному винаході. Вказана композиція може складатися з антитіла до HER2, що має фармацевтичну активність або суміші молекул вказаних антитіл і прийнятних ексципієнтів, вказаних нижче, і може додатково містити розчинний глікопротеїн гіалуронідази або в складі комбінованої композиції, або у вигляді окремої композиції, призначеної для спільного введення. Висококонцентрована стабільна фармацевтична композиція антитіла до HER2, що має фармацевтичну активність, запропонована в даному винаході, може являти собою рідку форму або може являти собою ліофілізовану форму. Відповідно до даних, представлених в WO 97/04801, концентраціюантитіла в відновленій композиції можна підвищувати шляхом відновлення ліофілізованої композиції з одержанням концентрації білка в відновленій композиції, яка перевищує приблизно в 2-40 разів концентрацію білка в суміші до здійснення стадії ліофілізації. Концентрація антитіла до HER2 становить від 100 до 150 мг/мл, наприклад, 120±18 мг/мл, приблизно 110 мг/мл, приблизно 120 мг/мл або приблизно 130 мг/мл. Концентрація забуферювального агента, що забезпечує значення рН 5,5±2,0, становить від 1 до 50 мМ, наприклад, від 10 до 30 мМ або приблизно 20 мМ. Нижче додатково представлені різні забуферювальні агенти, відомі спеціалісту в даній галузі. Забуферювальний агент може являти собою гістидиновий буфер, наприклад, L-гістидин/НСІ. В конкретному варіанті здійснення винаходу значення рН L-гістидин/НСІ-буфера становить приблизно 5,5 або приблизно 6,0. Стабілізатор (в контексті даного опису застосовується як синонім поняття "стабілізуючий агент") являє собою, наприклад, вуглевод або сахарид, або цукор, які визнаються спеціалістами як прийнятна добавка або ексципієнт в фармацевтичних композиціях, такі, наприклад, як дигідрат α,α-трегалози або сахароза. Концентрація стабілізатора становить від 15 до 250 мМ або від 150 до 250 мМ, або приблизно 210 мМ. Композиція може містити вторинний стабілізатор, при цьому вказаний вторинний стабілізатор може являти собою метіонін, 3 UA 104254 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 наприклад, в концентрації від 5 до 25 мМ або в концентрації від 5 до 15 мМ (наприклад, метіонін в концентрації приблизно 5 мМ, приблизно 10 мМ або приблизно 15 мМ). Репрезентативними прикладами фармацевтично прийнятних поверхнево-активних речовин є ефіри поліоксіетиленсорбітану і жирних кислот (Твін), поліетилен- і поліпропіленгліколі, поліоксіетиленстеарати, прості алкілові ефіри поліоксіетилену, наприклад, простий монолауриловий ефір поліоксіетилену, прості алкілфенолполіоксіетиленові ефіри (Тритон-Х), співполімер поліоксіетилену-поліоксипропілену (полоксамер, плюронік) і додецилсульфатнатрію (ДСН). Найбільш прийнятними ефірами поліоксіетиленсорбітану і жирних кислот є полісорбат 20 (надходить у продаж під товарним знаком Tween 20™) і полісорбат 80 (надходить у продаж під товарним знаком Tween 80™). Найбільш прийнятними співполімерами поліоксіетиленуполіоксипропілену є продукти, що надходять у продаж під назвами Pluronic® F68 або Poloxamer 188™. Найбільш прийнятними простими алкіловими ефірами поліоксіетилену є продукти, що надходять у продаж під товарним знаком Brij™. Найбільш прийнятними простими алкілфенолполіоксіетиленовими ефірами є продукти, що надходять у продаж під товарним знаком Triton-X. Неіоногенна поверхнево-активна речовина може являти собою полісорбат, наприклад, вибраний з групи, яка включає полісорбат 20, полісорбат 80 і співполімер поліетилену-поліпропілену. Концентрація неіоногенної поверхнево-активної речовини становить від 0,01 до 0,1 % (мас./об.) або від 0,01 до 0,08 % (мас./об.), або від 0,025 до 0,075 % (мас./об.) або більш краще приблизно 0,02, 0,04 або 0,06 % (мас./об.). Концентрація ферменту гіалуронідази залежить від конкретного ферменту гіалуронідази, застосовного для приготування композиції, запропонованої в винаході. Спеціаліст в даній галузі на основі представленого нижче опису легко може визначати ефективну кількість ферменту гіалуронідази. Вказаний фермент повинен бути присутнім в кількості, необхідній і достатній для підвищення диспергування і абсорбції антитіла до HER2, яке вводять разом з ним. Мінімальна кількість ферменту гіалуронідази становить > 150 од./мл. Більш конкретно, ефективна кількість ферменту гіалуронідази становить приблизно від 1000 до 16000 од./мл, ця кількість відповідає приблизно від 0,01 до 0,16 мг білка з врахуванням питомої активності, яка становить 100000 од./мг. В альтернативному варіанті концентрація ферменту гіалуронідази становить приблизно від 1500 до 12000 од./мл або більш конкретно приблизно 2000 од./мл або приблизно 12000 од/мл. Вказані вище кількості відповідають кількості ферменту гіалуронідази, який спочатку додають в композицію. Як видно з наведених прикладів композицій, концентрації ферменту гіалуронідази, змінені в кінцевій композиції, можуть варіюватися в певних межах. Так, наприклад, фактична виміряна концентрація ферменту гіалуронідази (НЕ) безпосередньо після додавання ферменту в кількості 12000 од./мл варіювалася від 12355 до 15178 од./мл (див. таблиця 1, композиції А-Е і таблиця 3, композиція 3). Фермент гіалуронідазу присутній або у вигляді комбінованої кінцевої композиції, або в формі, призначеній для спільного застосування, наприклад, у вигляді допоміжної композиції, як буде викладено нижче. Важливою особливістю запропонованої в даному винаході композиції є те, що в момент, коли вона є готовою до застосування, і/або коли її ін'єктують, вона має склад, представлений в пропонованій формулі винаходу. Співвідношення (мас./мас.) ферменту гіалуронідази і антитіла до HER2 становить від 1:1000 до 1:8000 або становить від 1:4000 до 1:5000 або приблизно 1:6000. Фермент гіалуронідазу можна одержувати із зразків, виділених з організму тварин, людини або утворювати з використанням технології рекомбінантної ДНК, що буде описано нижче. В деяких варіантах здійснення винаходу висококонцентровані стабільні фармацевтичні композиції антитіла до HER2, запропоновані в даному винаході, мають один з наступних складів: а) антитіло до HER2, наприклад, вибране з групи, яка включає трастузумаб, пертузумаб і TDM1, в концентрації від 100 до 150 мг/мл; гістидиновий буфер, наприклад L-гістидин/НСІ з рН приблизно 5,5, в концентрації від 1 до 50 мМ; стабілізатор, такий, наприклад, як дигідрат α,αтрегалози, в концентрації від 15 до 250 мМ; і необов'язково метіонін як другий стабілізатор в концентрації від 5 до 25 мМ; неіоногенну поверхнево-активну речовину в концентрації приблизно від 0,01 до 0,08 %; і фермент гіалуронідазу, таку, наприклад, як rHuPH20, в концентрації від >150 до 16000 од./мл, більш конкретно від 1000 до 16000 од./мл, наприклад, в концентрації приблизно 2000 од./мл або приблизно 12000 од./мл; б) антитіло до HER2, наприклад, вибране з групи, яка включає трастузумаб, пертузумаб і TDM1, в концентрації 120±18 мг/мл; гістидиновий буфер, наприклад L-гістидин/НСІ з рН приблизно 5,5, в концентрації від 10 до 30 мМ або приблизно 20 мМ; стабілізатор, такий, наприклад, як дигідрат α,α-трегалози, в концентрації від 15 до 250 мМ або приблизно 210 мМ; і необов'язково метіонін як другий стабілізатор в концентрації від 5 до 25 мМ або приблизно 10 мМ; неіоногенну поверхнево-активну речовину в концентрації приблизно від 0,01 до 0,08 %; і 4 UA 104254 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 фермент гіалуронідазу, таку, наприклад, як rHuPH20, в концентрації від 1000 до 16000 од./мл, або від 1500 до 12000 од./мл, приблизно 2000 од./мл або приблизно 12000 од./мл; в) антитіло до HER2, наприклад, вибране з групи, яка включає трастузумаб, пертузумаб і TDM1, в концентрації приблизно 120 мг/мл; гістидиновий буфер, наприклад L-гістидин/НСІ з рН приблизно 5,5, в концентрації від 10 до 30 мМ або приблизно 20 мМ; стабілізатор, такий, наприклад, як дигідрат α,α-трегалози, в концентрації від 15 до 250 мМ або приблизно 210 мМ; і необов'язково метіонін як другий стабілізатор в концентрації від 5 до 25 мМ або від 5 до 15 мМ, або приблизно 10 мМ; неіоногенну поверхнево-активну речовину в концентрації приблизно від 0,01 до 0,08 %; і фермент гіалуронідазу, таку, наприклад, як rHuPH20, в концентрації від 1000 до 16000 од./мл, або від 1500 до 12000 од./мл, або більш конкретно в концентрації приблизно 2000 од./мл, або приблизно 12000 од./мл; г) антитіло до HER2, наприклад, вибране з групи, яка включає трастузумаб, пертузумаб і TDM1, в концентрації приблизно 120 мг/мл; гістидиновий буфер, наприклад L-гістидин/НСІ з рН приблизно 5,5, в концентрації приблизно 20 мМ; дигідрат α,α-трегалози в концентрації приблизно 210 мМ і необов'язково метіонін як другий стабілізатор в концентрації приблизно 10 мМ; полісорбат 20 в концентрації 0,04 або 0,06 %; і фермент гіалуронідазу, таку, наприклад, як rHuPH20, в концентрації приблизно 12000 од./мл; і конкретно являє собою вказану нижче композицію А; д) антитіло до HER2, наприклад, вибране з групи, яка включає трастузумаб, пертузумаб і TDM1, в концентрації приблизно 120 мг/мл; гістидиновий буфер, наприклад L-гістидин/НСІ з рН приблизно 5,5, в концентрації приблизно 20 мМ; дигідрат α,α-трегалози в концентрації приблизно 210 мМ і необов'язково метіонін як другий стабілізатор в концентрації приблизно 10 мМ; полісорбат 20 в концентрації 0,04 або 0,06 %; і фермент гіалуронідазу, таку, наприклад, як rHuPH20, в концентрації приблизно 2000 од./мл; і конкретно являє собою вказану нижче композицію Ш; e) ліофілізована форма, яка містить антитіло до HER2, наприклад, вибране з групи, яка включає трастузумаб, пертузумаб і T-DM1, в концентрації 120 мг/мл; гістидиновий буфер, наприклад L-гістидин/НСІ з рН приблизно 5,5, в концентрації 20 мМ; дигідрат α,α-трегалози в концентрації 210 мМ; і необов'язково метіонін як другий стабілізатор в концентрації 10 мМ; неіоногенну поверхнево-активну речовину в концентрації приблизно від 0,04 до 0,06 %; і яка конкретно являє собою вказану нижче композицію Щ. Ці композиції можна відновлювати з використанням ферменту гіалуронідази, такої, наприклад, як rHuPH20, в концентрації від 1000 до 16000 од./мл або від 1500 до 12000 од./мл, або більш конкретно приблизно 2000 од./мл або приблизно 12000 од./мл. В іншому варіанті здійснення винаходу висококонцентровані стабільні фармацевтичні композиції антитіла до HER2, запропоновані в даному винаході, мають один із складів, вказаних в таблицях 1, 3 і 4, при цьому композиції В, Г, Д і Ε є менш кращими, оскільки вони мають менш бажані властивості, що продемонстровано в прикладах і в таблиці 1. Для полегшення підшкірної ін'єкції терапевтичних білків запропоновано використовувати в невеликих кількостях розчинні глікопротеїни з гіалуронідазною активністю (sHASEGP) (див. WO 2006/091871). Встановлено, що додавання вказаних розчинних глікопротеїнів з гіалуронідазною активністю (або в складі комбінованої композиції, або шляхом спільного введення) полегшує введення терапевтичного лікарського засобу в гіподерму. Шляхом швидкої деполімеризації гіалуронану (НА) у позаклітинному просторі фермент sHASEGP знижує в'язкість інтерстиціальної тканини, підвищуючи тим самим гідравлічну провідність і роблячи можливим безпечне і зручне введення в підшкірну тканину більш значних об'ємів. Підвищена гідравлічна провідність, індукована sHASEGP шляхом зниження інтерстиціальної в'язкості, зумовлює більш високе диспергування, потенційно підвищуючи системну біологічну доступність терапевтичного лікарського засобу, якого вводять SC-шляхом. Таким чином, висококонцентровані стабільні фармацевтичні композиції, запропоновані в даному винаході, які містять розчинний глікопротеїн з гіалуронідазною активністю, є найбільш придатними для підшкірної ін'єкції. Спеціалісту в даній галузі повинно бути очевидно, що вказану композицію, яка містить антитіло до HER2 і розчинний глікопротеїн з гіалуронідазною активністю, можна готувати для введення у вигляді однієї комбінованої композиції або в альтернативному варіанті у вигляді двох різних композицій, які можна змішувати безпосередньо перед здійсненням підшкірної ін'єкції. В альтернативному варіанті антитіло до HER2 і розчинний глікопротеїн з гіалуронідазною активністю можна вводити шляхом роздільних ін'єкцій в різні ділянки тіла, краще в ділянки, які безпосередньо прилягають одна до одної. Можна також ін'єктувати терапевтичні засоби, які присутні в композиції, запропонованій в даному винаході, у вигляді послідовних ін'єкцій, здійснюючи, наприклад, спочатку ін'єкцію розчинного глікопротеїну 5 UA 104254 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 з гіалуронідазною активністю, а потім ін'єкцію композиції, яка містить антитіло до HER2. Вказані ін'єкції можна здійснювати також і в зворотному порядку, тобто спочатку здійснювати ін'єкцію композиції, яка містить антитіло до HER2, а потім Ін'єкцію розчинного глікопротеїну з гіалуронідазною активністю. В тому випадку, коли антитіло до HER2 і розчинний глікопротеїн з гіалуронідазною активністю вводять у вигляді різних ін'єкцій, то один або обидва білка слід готувати разом з забуферювальним агентом, стабілізатором(ами) і неіоногенною поверхневоактивною речовиною, взятими в концентраціях, які представлені в пропонованій формулі винаходу, але без ферменту гіалуронідази. Фермент гіалуронідазу можна готувати, наприклад, в суміші, яка містить буфер L-гістидин/НСІ, рН приблизно 6,5, NaCl в концентрації 100-150 мМ і полісорбат 20 або полісорбат 80 в концентрації від 0,01 до 0,1 % (мас./об.). Зокрема фермент гіалуронідазу готують в суміші, яка містить буфер L-гістидин/НСІ, рН 6,5 (20 мМ), NaCl (130 мМ), полісорбат 80 (0,05 % (мас./об.)), як це як приклад вказано для композиції Ж в таблиці 1, нижче. Як відзначалося вище, розчинний глікопротеїн з гіалуронідазною активністю можна розглядати як додатковий ексципієнт в композиції антитіла до HER2. Розчинний глікопротеїн з гіалуронідазною активністю можна додавати в композицію антитіла до HER2 в момент виготовлення композиції антитіла до HER2 або його можна додавати незадовго до ін'єкції. В альтернативному варіанті розчинний глікопротеїн з гіалуронідазною активністю можна вводити шляхом іншої ін'єкції. В останньому випадку розчинний глікопротеїн з гіалуронідазною активністю можна готувати в окремій пляшечці або в ліофілізованій формі, яку необхідно відновлювати прийнятними розріджувачами перед здійсненням підшкірної ін'єкції, або виробник може готувати його у вигляді рідкої композиції. Композицію антитіла до HER2 і розчинний глікопротеїн з гіалуронідазною активністю можна постачати у вигляді окремих продуктів або можна готувати у вигляді наборів, які включають обидва призначених для ін'єкції компонента і відповідні інструкції з їх підшкірного введення. Можна постачати також одну або обидві композиції відповідними інструкціями з відновлення і/або введення. Таким чином, даний винахід належить також до фармацевтичних композицій, які включають висококонцентровану стабільну фармацевтичну композицію антитіла до HER2, що має фармацевтичну активність або суміші вказаних антитіл і взятий в відповідній кількості щонайменше один фермент гіалуронідази, в формі набору, який містить обидва призначених для ін'єкції компонента і відповідні інструкції з їх підшкірного застосування. Наступним об'єктом даного винаходу є пристрої для ін'єкції, які містять висококонцентровану стабільну фармацевтичну композицію, запропоновану в даному винаході. Вказана композиція може складатися з антитіла до HER2, що має фармацевтичну активність або суміші вказаних молекул антитіл і прийнятних ексципієнтів, вказаних нижче, і вона може містити також розчинний глікопротеїн з гіалуронідазною активністю, який або входить в склад комбінованої композиції, або знаходиться у вигляді окремої композиції, призначеної для спільного введення. З існуючого рівня техніки відомі різні антитіла до HER2. Краще такі антитіла являють собою моноклональні антитіла. Вони можуть являти собою так звані химерні антитіла, гуманізовані антитіла, або повністю людські антитіла. Вони можуть являти собою будь-які з наступних видів антитіл: повнорозмірні антитіла до HER2; фрагменти антитіл до HER2, що мають таку саму біологічну активність; включаючи варіанти амінокислотних послідовностей і/або варіанти глікозилювання вказаних антитіл або фрагментів. Прикладами гуманізованих антитіл до HER2 є антитіла, відомі під Міжнародними непатентованими назвами (INN) трастузумаб і пертузумаб. Іншим прийнятним антитілом до HER2 є Т-DM1, яке являє собою кон'югат антитіло-токсин, що 2' 2' містить huMAb4D5-8 (HERCEPIN™) і майтанзиноїд (тобто DM1=N -деацетил-N -(3-меркапто-1оксопропіл)майтанзин; агент, що має високу ефективність відносно мікротрубочок), вказаний кон'югат (що утворюється за допомогою МСС-лінкера) на даний час знаходиться на стадії розробки з метою його застосування для лікування метастатичного раку молочної залози. Інші антитіла до HER2, що мають різні властивості, описані у Tagliabue та ін., Int. J. Cancer, 47, 1991, cc. 933-937; McKenzie та ін., Oncogene, 4, 1989, cc. 543-548; Cancer Res., 51, 1991, cc. 53615369; Bacus та ін., Molecular Carcinogenesis, 3, 1990, cc. 350-362; Stancovski та ін., PNAS (USA), 88, 1991, cc. 8691-8695; Bacus та ін., Cancer Research, 52, 1992, cc. 2580-2589; Xu та ін., Int. J. Cancer, 53, 1993, cc. 401-408; WO 94/00136; Kasprzyk та ін., Cancer Research, 52, 1992, cc. 27712776; Hancock та ін., Cancer Res., 51, 1991, cc. 4575-4580; Shawver та ін., Cancer Res., 54, 1994, cc. 1367-1373; Arteaga та ін., Cancer Res., 54, 1994, cc. 3758-3765; Harwerth та ін., J. Biol. Chem., 267, 1992, cc. 15160-15167; US 578386; і у Klapper та ін., Oncogene, 14, 1997, cc. 2099-2109. Найбільш ефективним терапевтичним антитілом до HER2 є трастузумаб, що надходить у продаж від фірм Genentech Inc. і F. Hoffmann-La Roche Ltd під товарним знаком HERCEPIN™. Інші подробиці стосовно антигену HER2 і антитіл до нього, описані в численних патентах і 6 UA 104254 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 публікаціях, що не відносяться до патентів (відповідний огляд представлено в US 5821337 і WO 2006/044908). Антитіло до HER2 являє собою, наприклад, антитіло, вибране з групи, яка включає трастузумаб, пертузумаб і T-DM1, і воно може являти собою також суміш антитіл до HER2, таку, наприклад, як трастузумаб і пертузумаб або Т-DM1 і пертузумаб. Встановлено, що комбінація пертузумабу і трастузумабу має активність і добре переноситься пацієнтами, які страждають метастатичним HER2-позитивним раком молочної залози, який характеризувався прогресуванням при здійсненні попередньої терапії з використанням трастузумабу (див., наприклад, Baselga J. та ін., Journal of Clin. Oncol., т. 28 (7), 2010, cc. 1138-1144). Композиція, запропонована в даному винаході, як приклад антитіла до HER2 містить трастузумаб. Поняття "трастузумаб", "пертузумаб" і "T-DM1" всі відносяться до відповідних антитіл до HER2, які задовольняють вимоги, необхідні для одержання дозволу на продаж як ідентичного або біологічно схожого продукту в країні або на території, вибраної з групи країн, яка включає США, країни Європи і Японію. Трастузумаб має CDR-ділянки, описані в ЕР-В-590058. Пертузумаб має CDR-ділянки, описані в WO 01/00245. Встановлено, що активність трастузумабу в аналізі антипроліферативної дії відносно клітин ВТ-474 (Nahta R. та ін., "The HER-2-targeting antibodies Trastuzumab and Pertuzumab synergistically inhibit the survival of breast cancer cells", Cancer Res., 4 64, 2004, cc. 2343-2346) становила 0,7-1,3×10 од./мг. Кон'югат T-DM1 описано в WO 2005/117986. HERCEPIN™ (трастузумаб) дозволений для застосування в країнах Євросоюзу (EU) для пацієнтів з метастатичним раком молочної залози (МВС), у яких в пухлинах відбувається надекспресія HER2, в наступних режимах: - у вигляді монотерапії для лікування пацієнтів, яких піддають щонайменше двом хіміотерапевтичним режимам для лікування у них метастатичної хвороби. Попередня хіміотерапія повинна була включати щонайменше застосування антрацикліну і таксану, якщо тільки пацієнтів можна піддавати такому лікуванню. У пацієнтів з залежним від рецепторів гормонів раком не повинна була також мати успіх і гормональна терапія, якщо тільки вказаних пацієнтів можна піддавати такому лікуванню; - в комбінації з паклітакселом для лікування тих пацієнтів, яких не піддавали хіміотерапії для лікування у них метастатичної хвороби і яким не показано лікування антрацикліном; - в комбінації з доцетакселом для лікування тих пацієнтів, яких не піддавали хіміотерапії для лікування у них метастатичної хвороби; - в комбінації з інгібітором ароматази для лікування пацієнтів в постменопаузальному періоді, які страждають на залежний від гормонів рецепторів МВС, яких раніше не піддавали лікуванню трастузумабом. Трастузумаб дозволений також для застосування в країнах EU для пацієнтів з МВС, у яких в пухлинах відбувається надекспресія HER2, для лікування пацієнтів з ранньою стадією HER2позитивного раку молочної залози (ЕВС) після хірургічного втручання, хіміотерапії (неоад'ювантної або ад'ювантної) і променевої терапії (якщо це можливо). Крім того, на даний час проводиться вивчення застосовності трастузумабу для лікування раку шлунку. На даний час дозволені дві схеми застосування трастузумабу (таблиця 1) при лікуванні як метастатичного раку молочної залози (МВС), так і ранньої стадії раку молочної залози (ЕВС): один раз на тиждень (q1w) і кожні 3 тижні (q3w). При схемі застосування q1w використовують ударну дозу 4 мг/кг з наступним використанням дози 2 мг/кг. При схемі застосування q3w використовують ударну дозу 8 мг/кг з наступним використанням дози 6 мг/кг. Як відзначалося вище, призначений для внутрішньовенного введення HERCEPIN™ (трастузумаб) на даний час надходить у продаж в ліофілізованій формі в пляшечках. В кожній пляшечці, яка містить композицію, яка надходить у продаж в Європі, знаходиться сухий залишок, одержаний після ліофілізації стерильного водного розчину з об'ємом заповнення 6,25 мл, який містить наступні компоненти: 150 мг трастузумабу (ефективна кількість становить 156,3 мг для гарантії того, що з кінцевого продукту після відновлення можна буде одержати номінальну кількість, яка становить 150 мг), 3,50 мг гідрохлориду L-гістидину, 2,25 мг Lгістидину, 141,9 мг дигідрату α,α-трегалози, 0,63 мг полісорбату 20. Розчинений ліофілізат містить приблизно 24 мг/мл трастузумабу, 5 мМ L-гістидин/НСІ, рН 6,0, 60 мМ дигідрат α,αтрегалози, 0,01 % полісорбату 20. Потім розчин вносять в розчин для інфузії і після цього вводять шляхом інфузії пацієнту протягом 90 хв (тривалість наступних інфузій у випадку МВС може становити 30 хв, якщо вони добре переносяться). 7 UA 104254 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 В даній галузі відомо декілька розчинних глікопротеїнів з гіалуронідазною активністю. Для додаткового оцінювання функції, механізму дії і властивостей вказаних розчинних глікопротеїнів з гіалуронідазною активністю нижче представлена наступна основна інформація. Гіподермальний (SC) інтерстиціальний матрикс складається з сітки волокнистих білків, зануреної в в'язкоеластичний гель глікозаміногліканів. Гіалуронан (НА), несульфований лінійний дисахарид, що складається з повторюваних ланок, є основним глікозаміногліканом в SCтканині. НА секретується в інтерстиціальну тканину фібробластами у вигляді високомолекулярного в'язкого полімеру з молекулярною масою біля декількох мегадальтонів, який потім локально розщеплюється в лімфі і в печінці під дією лізосомальних гіалуронідаз і екзоглікозидаз. Приблизно 50 % гіалуронану в організмі продукується в SC-тканині, в якій він присутній в кількості, що становить приблизно 0,8 мг/г маси тканини в вологому стані (Aukland K. і Reed R., вище). Вважається, що у дорослої людини масою 70 кг кількість НА становить 15 г, з яких 30 % щодня піддають круговороту (синтезується і розщеплюється) (Laurent L.B. та ін., "Catabolism of hyaluronan in rabbit skin takes place locally, in lymph nodes and liver", Exp. Physiol., 76, 1991, cc. 695-703). HA, який є основною складовою гелеподібного компонента гіподермального матриксу, значною мірою визначає його в'язкість. Глікозаміноглікани (GAG) являють собою складні лінійні полісахариди позаклітинного матриксу (ЕСМ). GAG відрізняються наявністю повторюваних структур дисахаридів Nзаміщеного гексозаміну і уронової кислоти (в випадку гіалуронану (НА), хондроїтинсульфату (CS), хондроїтину (С), дерматансульфату (DS), гепарансульфату (HS) і гепарину (Н)) або галактози (в випадку кератансульфату (KS)). За винятком НА всі вони ковалентно зв'язані з коровими білками. З точки зору структури GAG з їх коровими білками позначають як протеоглікани (PG). У ссавців гіалуронан (НА) виявлено переважно в сполучних тканинах, шкірі, хрящі і в синовіальній рідини. Гіалуронан являє собою також основний компонент склоподібного тіла ока. В сполучній тканині вода при гідратації, асоційованій з гіалуронаном, утворює гідратовані матрикси між тканинами. Гіалуронан відіграє вирішальну роль в біологічних явищах, асоційованих з рухливістю клітин, включаючи швидкий розвиток, регенерацію, репарацію, ембріогенез, ембріологічний розвиток, загоювання ран, ангіогенез і онкогенез (Toole, Cell Biol. Extracell. Matrix, під ред. Hay, изд-во Plenum Press, New York, 1991, cc. 1384-1386; Bertrand та ін., Int. J. Cancer, 52, 1992, cc. 1-6; Knudson та ін., FASEB J., 7, 1993, cc. 1233-1241). Крім того, рівень гіалуронану корелює з агресивністю пухлин (Ozello та ін., Cancer Res., 20, 1960, cc. 600604; Takeuchi та ін., Cancer Res., 36, 1976, cc. 2133-2139; Kimata та ін., Cancer Res., 43, 1983, cc. 1347-1354). НА виявлено в позаклітинному матриксі багатьох типів клітин, насамперед в м'яких сполучних тканинах. З НА пов'язані різні фізіологічні функції, такі як білковий гомеостаз в воді і плазмі (Laurent Т.С. та ін., FASEB J., 6, 1992, cc. 2397-2404). Виробництво НА підвищується в проліферуючих клітинах, і це може грати роль при мітозі. Він також бере участь в локомоції і клітинній міграції. НА, певно, відіграє важливі ролі в регуляції, розвитку і диференціюванні клітин (Laurent та ін., див. вище). НА знайшов широке застосування в клінічній медицині. Встановлено, що його тканинозахисні і реологічні властивості можна використовувати в очній хірургії (наприклад, для захисту ендотелію рогівки в процесі хірургії катаракти). Сироватковий НА є діагностичним маркером хвороби печінки і різних запальних станів, таких як ревматоїдний артрит. Інтерстиціальний набряк, пов'язаний з накопиченням НА, може викликати дисфункцію різних органів (Laurent та ін., вище). Білкові взаємодії гіалуронану беруть учать також в структурі позаклітинного матриксу або "основної речовини". Гіалуронідази являють собою групу, як правило, активних в нейтральних або кислих умовах ферментів, широко розповсюджених в царстві тварин, Гіалуронідази варіюються за субстратною специфічністю і механізмом дії (WO 2004/078140). Відомо три загальних класи гіалуронідаз: 1. Гіалуронідази ссавців (КФ 3.2.1.35), які являють собою ендо-бета-Nацетилгексозамінідази, головними кінцевими продуктами яких є тетрасахариди і гексасахариди. Вони мають гідролітичну і трансглікозидазну активність і можуть розщеплювати гіалуронан і хондроїтинсульфати (CS), як правило, хондроїтин-4-сульфат (C4-S) і хондроїтин-6-сульфат (C6S). 2. Бактеріальні гіалуронідази (КФ 4.2.99.1), які розщеплюють гіалуронан і різною мірою CS і DS. Вони являють собою ендо-бета-N-ацетилгексозамінідази, які беруть участь в реакції бетаелімінування, головними кінцевими продуктами якої є дисахариди. 8 UA 104254 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 3. Гіалуронідази (КФ 3.2.1.36) з п'явок, інших паразитів і ракоподібних, які являють собою ендо-бета-глюкуронідази, гідролізуючі бета-1-3-зв'язки, в результаті чого утворюються кінцеві продукти, що являють собою тетрасахариди і гексасахариди. Гіалуронідази ссавців можна додатково підрозділяти на дві групи: ферменти, активні в нейтральному середовищі, і ферменти, активні в кислому середовищі. В людській геномі виявлено шість гіалуронідазоподібних генів, а саме, HYAL1, HYAL2, HYAL3, HYAL4, HYALP1 і PH20/SPAM1. HYALP1 являє собою псевдоген, а у HYAL3 не виявлена ферментативна активність відносно відомих субстратів. HYAL4 являє собою хондроїтиназу і відрізняється невисоким рівнем активності відносно гіалуронану. HYAL1 є прототипом активного в кислому середовищі ферменту, а РН20 є прототипом активного в нейтральному середовищі ферменту. Активні в кислому середовищі гіалуронідази, такі як HYAL1 і HYAL2, звичайно не мають каталітичної активності при нейтральному значенні рН (тобто при рН 7). Наприклад, HYAL1 має слабку каталітичну активність in vitro при значенні рН, що перевищує 4,5 (Frost I.G. і Stern R., "A microtiter-based assay for hyaluronidase activity not requiring specialized reagents", Anal. Biochemistry, 251, 1997, cc. 263-269). HYAL2 являє собою активний в кислому середовищі фермент з дуже низькою питомою активністю in vitro. Гіалуронідазоподібні ферменти можна характеризувати також як ферменти, які, як правило, зв'язані з плазматичною мембраною шляхом глікозилфосфатидилінозитольного (GPI) якоря, їх прикладами є людська HYAL2 і людська РН20 (Danilkovitch-Miagkova та ін., Proc. Natl. Acad. Sci. USA, 100(8), 2003, cc. 4580-4585; Phelps та ін., Science, 240(4860), 1988, cc. 1780-1782), і ферменти, які, як правило, є розчинними, їх прикладом служить людська HYAL1 (Frost I.G. та ін., "Purification, cloning, and expression of human plasma hyaluronidase", Biochem. Biophys. Res. Commun., 236(1), 1997, cc. 10-15). Проте, мають місце варіації від виду до виду: наприклад, бича РН20 дуже слабко зв'язана з плазматичною мембраною і не "заякорена" через чуттєвий до фософліпази якір (Lalancette та ін., Biol. Reprod., 65 (2), 2001, сс. 628-636). Ця унікальна особливість бичої гіалуронідази забезпечила клінічне застосування розчинної гіалуронідази з яєчок бика у вигляді екстракту (Wydase™, Hyalase™). Інші види РН20 являють собою "заякорені" за допомогою ліпіду ферменти, які, як правило, є нерозчинними без використання детергентів або ліпаз. Наприклад, людська РН20 "заякорена" на плазматичній мембрані через GPI-якір. Спроби створити ДНК-конструкції людської РН20, для яких не потрібна інтродукція ліпідного якоря в поліпептид, призводили до одержання або каталітично неактивного ферменту, або нерозчинного ферменту (Arming та ін., Eur. J. Biochem., 247(3), 1997, сс. 810-814). Встановлено, гіалуронідаза сперми макак, яка зустрічається в природних умовах, присутня як в розчинній, так і в зв'язаній з мембраною формі. В той час як зв'язана з мембраною форма з молекулярною масою 64 кДа має ферментативну активність при рН 7,0, форма з молекулярною масою 54 кДа має активність тільки при рН 4,0 (Cherr та ін., Dev. Biol., 10, 175(1), 1996, сс. 142153). Таким чином, у розчинних форм РН20 часто відсутня ферментативна активність в нейтральних умовах. Як відзначалося вище і відповідно до даних, представлених в WO 2006/091871, в композицію можна в невеликих кількостях додавати розчинні глікопротеїни, що мають гіалуронідазну активність (sHASEGP), для полегшення введення терапевтичного лікарського засобу в гіподерму. В результаті швидкої деполімеризації НА в позаклітинному просторі sHASEGP знижує в'язкість інтерстиціальної тканини, підвищуючи тим самим гідравлічну провідність, і це забезпечує можливість безпечного і зручного введення більш значних об'ємів в SC-тканину. Підвищена гідравлічна провідність, індукована sHASEGP шляхом зниження в'язкості інтерстиціальної тканини, забезпечує підвищене диспергування, потенційно підвищує системну біологічну доступність терапевтичного лікарського засобу, який вводять SC-шляхом. При ін'єкції НА в гіподерму його деполімеризація за допомогою sHASEGP відбувається в обмеженій ділянці SC-тканини, а саме у місці ін'єкції. Відповідно до експериментальних даних для sHASEGP характерна локальна інактивація в інтерстиціальному просторі, так, у мишей час півжиття становить від 13 до 20 хв, при цьому у мишей лінії CD-I не виявлена помітна абсорбція в кров після одноразового внутрішньовенного введення дози. Для sHASEGP характерний час півжиття в судинному компартменті, що становить 2,3 і 5 хв у мишей і мавп циномолгус (яванський макак-крабоїд) відповідно при використанні доз аж до 0,5 мг/кг. Швидкий кліренс sHASEGP разом з постійним синтезом НА-субстрату в SC-тканині призводить до короткочасного і локально активного підвищенню проникності для інших разом ін'єктованих молекул, це явище є повністю оборотним через 24-48 год. після введення (Bywaters G.L. та ін., "Reconstitution of the dermal barrier to dye spread after Hyaluronidase", Br. Med. J., 2 (4741), 1951, cc. 1178-1183). 9 UA 104254 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Окрім впливу на локальне диспергування в рідині sHASEGP діє також як підсилювач абсорбції. Макромолекули з молекулярною масою, що перевищує 16 кілодальтонів (кДа), як правило, не можуть абсорбуватися через капіляри шляхом дифузії і переважно абсорбується через дренуючі лімфатичні вузли. Таким чином, введення підшкірно макромолекули, такі, наприклад, як терапевтичне антитіло (молекулярна маса приблизно 150 кДа), повинні пересякти інтерстиціальний матрикс перш, ніж досягнуть дренуючої лімфатичної системи для наступної абсорбції в судинний компартмент. В результаті підвищення локального диспергування sHASEGP підвищує швидкість (Ка) абсорбції багатьох макромолекул. Це призводить до підвищеним піковим рівням в крові (Сmах) і потенційно до підвищеної біологічної доступності у порівнянні з SC-введенням без використання sHASEGP (Bookbinder L.H. та ін., "A recombinant human enzyme for enhanced interstitial transport of therapeutics", J. Control. Release, 114, 2006, cc. 230-241). Продукти, які містять гіалуронідазу тваринного походження вже застосовували в клінічних умовах протягом більш ніж 60 років, перш за все для підвищення диспергування і абсорбції інших, лікарських засобів, які вводять разом, і для гіподермоклізу (SC-ін'єкція/інфузія рідини в великому об'ємі) (Frost G.I., "Recombinant human hyaluronidase (rHuPH20): an enabling platform for subcutaneous drug and fluid administration", Expert Opinion on Drug Delivery, 4, 2007, cc. 427440). Особливості механізму дії гіалуронідаз описані докладно в наступних публікаціях: DuranReynolds F., "A spreading factor in certain snake venoms and its relation to their mode of action", CR Soc Biol Paris, 1938, cc. 69-81; Chain E., "A mucolytic enzyme in testes extracts", Nature, 1939, cc. 977-978; Weissmann В., "The transglycosylative action of testicular hyaluronidase", J. Biol. Chem., 216, 1955, cc. 783-794; Tammi R., Saamanen A.M., Maibach H.I., Tammi M., "Degradation of newly synthesized high molecular mass hyaluronan in the epidermal and dermal compartments of human skin in organ culture", J. Invest. Dermatol., 97, 1991, cc. 126-130; Laurent U.B.G., Dahl L.B., Reed R.K., "Catabolism of hyaluronan in rabbit skin takes place locally, in lymph nodes and liver", Exp. Physiol., 76, 1991, cc. 695-703; Laurent T.C. і Fraser J.R.E., "Degradation of Bioactive Substances: Physiology and Pathophysiology", під ред. Henriksen J.H., изд-во CRC Press, Boca Raton, FL; 1991, cc. 249-265; Harris E.N. та ін., "Endocytic function, glycosaminoglycan specificity, and antibody sensitivity of the recombinant human 190-kDa hyaluronan receptor for endocytosis (HARE)", J. Biol. Chem., 279, 2004, cc. 36201-36209; Frost G.I., "Recombinant human hyaluronidase (rHuPH20): an enabling platform for subcutaneous drug and fluid administration", Expert Opinion on Drug Delivery, 4, 2007, cc. 427-440. Продукти, які містять гіалуронідазу, дозволені для застосування в країнах EU, являють собою Hylase® "Dessau" і Hyalase®. Продукти тваринного походження які містять гіалуронідазу, дозволені для застосування в США, включають Vitrase™, Hydase™ і Amphadase™. Безпеку і ефективність продуктів, які містять гіалуронідазу, інтенсивно вивчали. Було встановлено, що найбільш важливим ризиком щодо безпеки, є гіперчуттєвість і/або алергенність, яка, певно, пов'язана з недостатньою чистотою препаратів тваринного походження (Frost G.I., "Recombinant human hyaluronidase (rHuPH20): an enabling platform for subcutaneous drug and fluid administration", Expert Opinion on Drug Delivery, 4, 2007, cc. 427-440). Слід відзначити, що існують відмінності стосовно дозволених доз гіалуронідаз тваринного походження в Великобританії, Німеччині і США. В Великобританії прийнята доза при використанні як ад'юванта для підшкірної або внутрішньом'язовой ін'єкції становить 1500 од., яку додають безпосередньо в ін'єкційний розчин. В США звичайна застосовна з цією метою доза становить 150 од. При здійсненні гіподермоклізу гіалуронідазу застосовують з метою підшкірного введення відносно великих об'ємів рідини. В Великобританії, як правило, додають 1500 од. гіалуронідази до кожних 500-1000 мл рідини для підшкірного застосування. В США 150 од. розглядаються як потрібні для кожного літра розчину для гіподермоклізу. В Німеччині вважається, що для цієї мети слід застосовувати 150-300 од. В Великобританії для підвищення дифузії місцевих анестезуючих засобів додають 1500 од. В Німеччині і США вважається, що для цієї мети слід застосовувати 150 од. Не дивлячись на відмінності в дозах (доза в Великобританії в 10 разів вище, ніж в США), відсутні дані щодо будь-яких помітних відмінностей в профілях безпеки продуктів, які містять гіалуронідазу тваринного походження, в США і Великобританії відповідно. 2 грудня 2005 р. фірма Halozyme Therapeutics Inc. отримала дозвіл FDA на застосування ін'єкційної композиції рекомбінантної людської гіалуронідази, rHuPH20 (HYLENEX™). Від FDA отримано дозвіл на застосування HYLENEX™ в дозі 150 од. для SC-введення при наступних показаннях: - як ад'ювант для підвищення абсорбції і диспергування інших ін'єкційних лікарських засобів, - для гіподермоклізу, 10 UA 104254 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 - як допоміжний засіб для SC-урографії для покращення резорбції рентгеноконтрастних агентів. Як частина узагальнення, виконаного в процесі реєстрації, встановлено, що rHuPH20 має таку ж здатність підвищувати диспергування і абсорбцію інших ін'єкційних лікарських засобів, що і раніше дозволені препарати гіалуронідази тваринного походження, але відрізняється покращеним профілем безпеки. Зокрема, застосування рекомбінантної людської гіалуронідази (rHuPH20) мінімізує у порівнянні з гіалуронідазами тваринного походження потенційний ризик забруднення патогенами тварин і трансмісивними спонгіформними енцефалопатіями. Розчинні глікопротеїни з гіалуронідазною активністю (sHASEGP), спосіб їх одержання і їх застосування в фармацевтичних композиціях описані в WO 2004/078140. Застосування розчинних глікопротеїнів з гіалуронідазною активністю в комбінації з різними, взятими як приклад антитілами, такими, наприклад, як трастузумаб, згадано в WO 2006/091871. В детальному експериментальному дослідженні, викладеному додатково нижче, несподівано встановлено, що композиції, запропоновані в даному винаході, відрізняються кращою стабільністю при зберіганні і задовольняють всі необхідні вимоги для схвалення службою охорони здоров'я. Фермент гіалуронідаза в композиціях, запропонованих в даному винаході, підвищує ступінь введення антитіла до HER2 в системний кровотік, наприклад, підвищуючи абсорбцію діючої речовини (тобто діє як підсилювач проникнення). Фермент гіалуронідаза підвищує також ступінь введення терапевтичного антитіла до HER2 в системний кровотік при підшкірному шляху застосування в результаті оборотного гідролізу гіалуронану, позаклітинного компонента інтерстиціальної SC-тканини. Гідроліз гіалуронану в гіподермі призводить до тимчасового відкриття каналів в інтерстиціальному просторі SC-тканини і тим самим підвищує ступінь введення терапевтичного антитіла до HER2 в системний кровотік. Крім того, введення стає менш болісним для людини і призводить до меншого пов'язаного з об'ємом, що вводять, опуханню SC-тканини. Гіалуронідаза при її місцевому застосуванні повністю виявляє свою дію локально. Інакше кажучи, гіалуронідаза інактивується і метаболізується місцево протягом декількох хвилин і, як встановлено, не має системної або пролонгованої дії. Швидка інактивація гіалуронідази протягом декількох хвилин при її прониканні в кровотік зумовлює реальну можливість здійснювати порівняльні експерименти з оцінювання біологічної доступності різних продуктів, які містять гіалуронідазу. Ця властивість мінімізує також будь-які проблеми, пов'язані з потенційною системною безпекою, оскільки продукт, що містить гіалуронідазу, не може впливати на видалені області. Загальною особливістю всіх ферментів гіалуронідаз є їх здатність здійснювати деполімеризацію гіалуронану незалежно від відмінностей в хімічній структурі, виді-джерела, в тканинах-джерелах або в партіях лікарського продукту, одержаного з одних і тих самих видів і тканин. їх відмітною особливістю є те, що їх активність є однаковою (за виключенням ефективності) не дивлячись на відмінність в структурах. Фермент гіалуронідаза, застосовний як ексципієнт в композиції, запропонованої в даному винаході, відрізняється тим, що не виявляє негативної дії на молекулярну цілісність антитіла до HER2 в стабільній фармацевтичній композиції, представленій в даному описі. Крім того, фермент гіалуронідаза модифікує тільки введення антитіла до HER.2 в системний кровотік, але не має жодних властивостей, які можуть зумовлювати або брати участь в терапевтичних впливах абсорбованого системно антитіла до HER2. Фермент гіалуронідаза не має системної біологічної доступності і не впливає негативно на молекулярну цілісність антитіла до HER2 при зберіганні в рекомендованих умовах стабільної фармацевтичної композиції, запропонованої в винаході. Тому її можна розглядати як ексципієнт в композиції антитіла до HER2, запропонованої в даному винаході. Оскільки вона не має жодної терапевтичної дії, вона являє собою допоміжну складову частину фармацевтичної форми на відміну від антитіла до HER2, що має терапевтичну активність. В даній галузі відомо декілька прийнятних ферментів гіалуронідаз, які можна застосовувати відповідно до даного винаходу. Кращим ферментом є людська гіалуронідаза, найбільш краще фермент, відомий як rHuPH20. rHuPH20 є представником сімейства β-1,4-глікозилгідролаз, що мають активність в нейтральному і кислому середовищі, які каталізують деполімеризацію гіалуронану шляхом гідролізу р-1,4-зв'язку між С1-оположениям N-ацетилглюкозаміну і βположенням глюкуронової кислоти. Гіалуронан являє собою полісахарид, присутній в позаклітинній основній речовині сполучної тканини, такої як підшкірна інтерстиціальна тканина, і в певних спеціалізованих тканинах, таких як пупковий канатик і рідина склоподібного тіла. Гідроліз гіалуронану призводить до тимчасового зниження в'язкості інтерстиціальної тканини і прискорює диспергування ін'єкційних рідин або локалізованих трансудатів або ексудатів, 11 UA 104254 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 полегшуючи тим самим їх абсорбцію. Вплив гіалуронідази є місцевим і оборотним і супроводжується повним відновленням тканинного гіалуронану протягом 24-48 год. (Frost G.I., "Recombinant human hyaluronidase (rHuPH20): an enabling platform for subcutaneous drug and fluid administration", Expert Opinion on Drug Delivery, 4, 2007, cc. 427-440). Підвищення проникності сполучної тканини в результаті гідролізу гіалуронану корелює з ефективністю гіалуронідази як речовини, що має здатність підвищувати диспергування і абсорбцію молекул, які вводять разом. В людському геномі присутні декілька генів гіалуронідаз. Тільки генний продукт РН20 має виражену гіалуронідазну активність в фізіологічних позаклітинних умовах і діє як агент, який сприяє розповсюдженню, в то час як гіалуронідази, що мають активність в кислому середовищі не мають вказаної властивості. rHuPH20 являє собою перший і єдиний рекомбінантний людський фермент гіалуронідазу, який в даний час доступний для терапевтичного застосування. Людський білок РН20, який зустрічається в природних умовах, має ліпідний якір, приєднаний до амінокислоти, що знаходиться на карбоксильному кінці, який "заякорює" її в плазматичній мембрані. Фермент rHuPH20, розроблений на фірмі Halozyme, являє собою вкорочений делеційний варіант, позбавлений амінокислот на карбоксильному кінці, що відповідають за приєднання ліпіду. Його дозволяє одержувати розчинний фермент, що має активність при нейтральному значенні рН, подібний до білка, який виявлено в препаратах бичих яєчок. Білок rHuPH20 синтезують з сигнальним пептидом, що складається з 35 амінокислот, який видаляється з N-кінця в процесі секреції. Зрілий білок rHuPH20 містить ортолог N-кінцевої амінокислотної послідовності, аутентичний з виявленим в деяких препаратах бичої гіалуронідази. РН20-гіалуронідази, включаючи РН20 тваринного походження і рекомбінантну людську rHuPH20, каталізують деполімеризацію гіалуронану шляхом гідролізу β-1,4-зв'язку між С1положенням N-ацетилглюкозаміну і С4-положениням глюкуронової кислоти. Найменшим продуктом розщеплення є тетрасахарид (Weissmann, В. "The transglycosylative action of testicular hyaluronidase", J. Biol. Chem., 216, 1955, cc. 783-794). Ця структура Nацетилглюкозамін/глюкуронова кислота не виявлена в N-зчеплених гліканах рекомбінатних біологічних продуктів і тому rHuPH20 не впливає на глікозилювання антитіл, що входять разом з нею в препарпативну форму, таких, наприклад, як трастузумаб. Фермент rHuPH20 сам несе шість N-зчеплених гліканів на молекулу, яка має корові структури, схожі з виявленими в моноклональних антитілах. Встановлено, що ці N-зчеплені структури не змінюються з часом, підтверджуючи тим самим відсутність ферментативної активності rHuPH20 по відношенню до цих N-зчеплених гліканових структур. Короткий час півжиття rHuPH20 і постійний синтез гіалуронану зумовлюють короткочасну і локальну дію ферменту на тканини. Фермент гіалуронідазу, який є ексципієнтом в підшкірній композиції, запропонованій в даному винаході, можна одержувати за допомогою технології рекомбінантної ДНК. Такий шлях гарантує, що в будь-які моменти часу одержують один і той самий білок (ідентична амінокислотна послідовність) і що таким чином можна уникати алергічної реакції, наприклад, яка викликається забруднювальними білками, які утворюються при спільному очищенні в процесі екстракції з тканини. Фермент гіалуронідаза, застосовний в композиції, наведений як приклад в контексті даного опису, являє собою людський фермент, а саме rHuPH20. Амінокислотна послідовність rHuPH20 (HYLENEX™) добре відома і представлена в CAS під реєстраційним номером 75971-58-7. Приблизна молекулярна маса становить 61 кДа. Здійснювали численні порівняння структури і функції клонів кДНК гіалуронідази ссавців, одержаних з природних джерел, і РН-20 людини і інших ссавців. Ген РН-20 являє собою ген, застосовний для одержання рекомбінантного продукту rHuPH20; проте, рекомбінантний лікарський продукт являє собою вкорочену версію повнорозмірного білка, що кодує геном РН20, яка складається з 447 амінокислот. При будь-якому порівнянні структурні подібності стосовно амінокислотних послідовностей рідко перевищували 60 %. Порівняння функціональних характеристик продемонстрували, що активність rHuPH20 дуже подібна до активності раніше зареєстрованих продуктів, які містять гіалуронідазу. Ця інформація погоджена з клінічними даними, одержаними протягом останніх 50 років, про те, що незалежно від джерела гіалуронідази клінічна безпека і ефективність одиниць гіалуронідази є еквівалентними. Застосування rHuPH20 в композиції, яка містить антитіло до HER2 для SC-введення, запропонованої в даному винаході, дозволяє здійснювати введення більш значних об'ємів лікарського продукту і потенційно призводить до підвищення абсорбції трастузумабу, який вводять підшкірно, в системний кровотік. 12 UA 104254 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Осмотичний тиск стабільної фармацевтичної композиції, запропонованої в винаході, становить 330±50 мОсм/кг. В стабільній фармацевтичній композиції, запропонованій в винаході, практично відсутні видимі(при оцінюванні людським оком) частинки. Частинки, невидимі неозброєним оком (при оцінюванні з затемненням світла), повинні задовольняти наступні критерії: - максимальна кількість на флакон частинок розміром ≥ 10 мкм - > 6000 - максимальна кількість на флакон частинок розміром ≥ 25 мкм - > 600. Наступним об'єктом даного винаходу є застосування композиції для приготування лікарського засобу, придатного для лікування у індивідуума захворювання або порушення, яке можна лікувати за допомогою антитіла до HER2, такого, наприклад, як рак або незлоякісне захворювання, шляхом введення індивідууму композиції, представленої в даному описі, в кількості, ефективній для лікування вказаного захворювання або порушення. Антитіло до HER2 можна вводити разом, одночасно або послідовно, з хіміотерапевтичним засобом. Наступним об'єктом даного винаходу є спосіб лікування захворювання або порушення, яке можна лікувати за допомогою антитіла до HER2, (наприклад, раку або незлоякісного захворювання), у індивідуума, який полягає в тому, що вводять композицію, представлену в даному описі, індивідууму в кількості, ефективній для лікування вказаного захворювання або порушення. У випадку раку або незлоякісного захворювання, як правило, повинні бути присутні експресуючі HER2 клітини, в результаті чого антитіло до HER2 в терапевтичній фармацевтичній призначеній для SC-введення композиції, запропонованій в даному винаході, повинно мати здатність зв'язуватися з ураженими клітинами. Різні види раку або незлоякісних захворювань, які можна лікувати за допомогою композиції, запропонованої в даному винаході, перераховані в представленому нижче розділі "Визначення". Стабільну фармацевтичну композицію, яка містить запропоноване в винаході антитіло до HER2, що має фармацевтичноу активність, можна вводити за допомогою підшкірної ін'єкції, при цьому повторювати введення декілька разів з інтервалом 3 тижні (q3w). Повний об'єм ін'єктованої рідини в більшості випадків вводять протягом періоду часу, що становить від 1 до 10 хв, краще від 2 до 6 хв, найбільш краще 3±1 хв. При застосуванні як допоміжної терапії пацієнтів, які страждають ЕВС, і пацієнтів з МВС, яких піддають монотерапії трастузумабом, яким не вводять інші внутрішньовенні (IV) хіміотерапевтичні засоби, вказане підшкірне застосування призводить до підвищення зручності для пацієнтів, оскільки його можна здійснювати шляхом самовведення в домашніх умовах. Це підвищує строгість дотримування хворим режиму і схеми лікування і знижає/усуває витрати, пов'язані з IV-введенням (тобто витрати на здійснення IV-введення, орендну плату койко-днів, перевезення пацієнта тощо), з підшкірним введенням, запропонованим в даному винаході, дуже напевно повинні бути пов'язані зниження частоти і/або інтенсивності пов'язаних з інфузією реакцій. Додавання гіалуронідази в композицію дозволяє підвищувати ін'єктований об'єм, який можна безпечно і комфортно вводити підшкірно. Загальноприйнятий ін'єктований об'єм становить від 1 до 15 мл. Встановлено, що введення композиції, запропонованої в даному винаході, підвищує диспергування, абсорбцію і біологічну доступність терапевтичного антитіла. Крупні молекули (тобто > 16 кДа), які вводять SC-шляхом, абсорбуються в судинний компартмент переважно разом з дренуючими лімфатичними рідинами (Supersaxo А. та ін., "Effect of Molecular Weight on the Lymphatic Absorption of Water-Soluble Compounds Following Subcutaneous Administration, 2, 1990, cc. 167-169; Swartz M. Α., "Advanced Drug Delivery Review, The physiology of the lymphatic system", 50, 2001, cc. 3-20). Таким чином, в цьому випадку швидкість інтродукції цих крупних молекул в системний кровотік уповільнюється у порівнянні з внутрішньовенною інфузією, що може призводити до зниження частоти/інтенсивності пов'язаних з інфузією реакцій. Для одержання призначеної для підшкірного введення композиції трастузумабу, запропонованої в винаході, потрібні високі концентрації антитіла (приблизно 120 мг/мл) на кінцевій стадії очищення процесу виготовлення. Тому до загальноприйнятого процесу одержання трастузумабу додають додаткову стадію (стадію ультрафільтрації/діафільтрації). Відповідно до даних, представлених в WO 97/04801, висококонцентровану стабільну фармацевтичну препаративну форму антитіла до HER2, запропоновану в даному винаході, можна одержувати також у вигляді стабілізованої композиції білка, яку можна відновлювати прийнятним розріджувачем з одержанням відновленої композиції з високою концентрацією антитіла до HER2. Призначена для SC-введення композиція антитіла до HER2, запропонована в даному винаході, показана насамперед для лікування раку. При цьому поняття "рак" і "раковий" відносяться або описують фізіологічниий стан у ссавців, який, як правило, характеризується 13 UA 104254 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 нерегульованим ростом клітин. Прикладами раку є (але, не обмежуючись тільки ними) карцинома, лімфома, бластома (включаючи медулобластому і ретинобластому), саркома (включаючи ліпосаркому і синовіальноклітинну саркому), нейроендокринні пухлини (включаючи карциноїдні пухлини, гастриноми і островковоклітинний рак), мезотієлома, шванома (включаючи невриному слухового нерва), менінгіома, аденокарцинома, меланома і лейкоз або лімфоїдні злоякісні захворювання. Більш конкретними прикладами вказаних видів раку є плоскоклітинний рак (наприклад, епітеліальний плоскоклітинний рак), рак легені, включаючи дрібноклітинний рак легені, недрібноклітинний рак легені, аденокарциному легені і плоскоклітинну карциному легені, рак очеревини, печінковоклітинний рак, гастральний рак або рак шлунку, включаючи рак шлунково-кишкового тракту, рак підшлункової залози, гліобластома, рак шийки матки, рак яєчника, рак печінки, рак сечового міхура, гепатома, рак молочної залози, рак ободової кишки, ректальний рак, колоректальний рак, карцинома ендометрію або матки, карцинома слинних залоз, рак нирки або ренальний рак, рак передміхурової залози, рак вульви, рак щитовидної залози, печінкова карцинома, анальна карцинома, карцинома пеніса, рак яєчок, рак стравоходу, пухлини жовчних протоків, а також рак голови і шиї. Поняття "приблизно" в контексті даного опису означає, що конкретне представлене значення може варіюватися в певних межах, наприклад, означає, що вказане значення включає варіації в діапазоні ± 10 %, краще ± 5 %, найбільш краще ± 2 %. Рак, при якому відбувається "надекспресія" рецептора HER, являє собою рак, який відрізняється суттєво більш високими рівнями рецептора HER, такого як HER2, на клітинній поверхні у порівнянні з нераковою клітиною тканини такого ж типу. Вказана надекспресія може викликатися ампліфікацією гена або підвищеною транскрипцією або трансляцією. Надекспресію рецептора HER можна визначати діагностичними або прогностичними аналізами, що дозволяють визначати підвищені рівні білка HER на поверхні клітини (наприклад, імуногістохімічним аналізом; ІГХ). В альтернативному або додатковому варіанті можна вимірювати рівні кодуючої HER нуклеїнової кислоти в клітині, наприклад, на основі методів флуоресцентної гібридизації in situ (FISH; див. WO98/45479), Саузерн-блотингу або полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), наприклад, кількісній ПЛР в реальному часі (РЧ-ПЛР). Можна вивчати також над експресію рецептора HER, оцінюючи "злущуваний" антиген (наприклад, позаклітинний домен HER) в біологічній рідині, такій як сироватка (див., наприклад, US 4933294, виданий 12 червня 1990 p.; WO 91/05264, опубліковану 18 квітня 1991 p.; US 5401,38, виданий 28 березня 1995 р. і Sias та ін., J. Immunol. Methods, 132, 1990, cc. 73-80). Окрім вказаних вище аналізів практикуючим спеціалістам в даній галузі відомі різні аналізи in vivo. Наприклад, можна експонувати клітини в організмі пацієнта антитілом, яке необов'язково може містити виявлювану мітку, наприклад, радіоактивний ізотоп, і зв'язування антитіла з клітинами пацієнта можна оцінювати, наприклад, зовнішнім скануванням із вимірюванням радіоактивності або шляхом аналізу біопсії, одержаної у пацієнта до обробки антитілом. І, навпаки, рак, при якому "не відбувається надекспресія рецептора HER2", являє собою рак, який відрізняється відсутністю перевищуючий нормальний рівень експресії рецептора HER2 у порівнянні з нераковою клітиною тканини такого ж типу. Рак, при якому відбувається "надекспресія" ліганду HER2, являє собою рак, який відрізняється виробництвом значно більш високих рівнів ліганду у порівнянні з нераковою клітиною тканини такого ж типу. Вказана надекспресія може викликатися ампліфікацією гена або підвищеною транскрипцією або трансляцією. Надекспресію ліганду HER можна визначати діагностично шляхом оцінювання рівнів ліганду (або кодуючої його нуклеїнової кислоти) в організмі пацієнта, наприклад, в біопсії пухлини або за допомогою різних діагностичних аналізів, таких як ІГХ, FISH, Саузерн-блотинг, ПЛР, або за допомогою аналізів in vivo, добре відомих в даній галузі. Очевидно, що призначену для SC-введення композицію, що містить антитіло до HER2, запропоновану в даному винаході, можна застосовувати також для лікування різних незлоякісних захворювань або порушень, таких як аутоімунні захворювання (наприклад, псоріаз); ендометріоз; склеродерма; рестеноз; поліпи, такі як поліпи ободової кишки, носові поліпи або поліпи шлунково-кишкового тракту; фіброаденома; респіраторне захворювання; холецистит; нейрофіброматоз; полікістоз нирок; запальні захворювання; шкірні порушення, включаючи псоріаз і дерматит; судинне захворювання; стани, які включають аномальну проліферацію судинних епітеліальних клітин; виразки шлунково-кишкового тракту; хвороба Менетріє, секретуючі аденоми або синдром втрати білка; ниркові порушення; ангіогенні порушення; очне захворювання, таке як вікова дегеренерація жовтої плями, синдром передбачуваного очного гістоплазмозу, неоваскуляризація сітківки в результаті проліферативної діабетичної ретинопатії, васкуляризація сітківки, діабетична ретинопатіяабо 14 UA 104254 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 вікова дегенерація жовтої плями; пов'язані з кістковою тканиною патології, такі як остеоартрит, рахіт і остеопороз; ушкодження після церебрального ішемічного інсульту; захворювання, пов'язані з фіброзом або набряком, такі як цироз печінки, фіброз легені, саркоїдоз, тиреоїдит, синдром системної гіперв'язкості, хвороба Рандю-Ослера-Вебера, хронічне обтуруюче захворювання легень або набряк, пов'язаний з опіками, травмою, опроміненням, "ударом", гіпоксією або ішемією; реакція гіперчуттєвості шкіри; діабетична ретинопатія і діабетична нефропатія; синдром Гійена-Баре; реакція "трансплантат-проти-хозяїна" або відторгнення трансплантата; хвороба Педжета; запалення кістки або суглобу; фотостаріння (наприклад, викликане УФ-опроміненням людської шкіри); доброякісна гіпертрофія передміхурової залози; певні мікробні інфекції, включаючи такі, що викликаються мікробними патогенами, вибраними з аденовірусів, хантавірусів, Borrelia burgdorferi, Yersinia spp. i Bordetella pertussis; тромбоз, пов'язаний з агрегацією тромбоцитів; пов'язані з репродуктивною системою стани, такі як ендометріоз, синдром гіперстимуляції яєчників, прееклампсія, дисфункціональна маточна кровотеча або менометрорагія; синовіт; атерома; гострі і хронічні нефропатії (включаючи проліферативний гломерулонефрит і індуковане діабетом захворювання нирок); екзема; утворення гіпертрофованих рубців; ендотоксичний шок і грибна інфекція; сімейний аденоматозний поліпоз; нейродегенеративні хвороби (наприклад, хвороба Альцгеймера, пов'язана з СНІДом деменція, хвороба Паркінсона, аміотрофічний бічний склероз, пігментний ретиніт, атрофія спинномозкових м'язів і дегенерація мозочка); мієлодиспластичні синдроми; гіпопластична анемія; ішемічне пошкодження; фіброз легені, нирки або печінки; опосередкована Т-клітинами реакція гіперчуттєвості; дитячий гіпертрофічний стеноз воротаря; синдром затримки сечі; псоріатичний артрит і тиреоїдит Хашимото. Прикладами незлоякісних показань для лікування є псоріаз, ендометріоз, склеродема, судинне захворювання (наприклад, рестеноз, атеросклероз, ішемічна хвороба серця або гіпертензія), поліпи ободової кишки, фіброаденома або хвороба дихальних шляхів (наприклад, астма, хронічний бронхіт, бронхоектаз або муковісцидоз). Коли показанням для лікування є рак, для лікування пацієнта можна застосовувати комбінацію композиції, яка містить антитіло, і хіміотерапевтичного засобу. Комбіноване застосування включає спільне введення або одночасне введення з використанням різних композицій або однієї фармацевтичної композиції або послідовне введення в будь-якому порядку, краще протягом періоду часу, при якому обидва (або всі) діючі речовини одночасно виявляють свою біологічну активність. Так, хіміотерапевтичний засіб можна вводити до або після введення запропонованої в даному винаході композиції, яка містить антитіло. Відповідно до цього варіанту здійснення винаходу проміжок часу між щонайменше одним введенням хіміотерапевтичного засобу і щонайменше одним введенням запропонованої в даному винаході композиції, яка містить антитіло, становить краще приблизно 1 місяць або менше і найбільш краще приблизно 2 тижні або менше. В альтернативному варіанті хіміотерапевтичний засіб і запропоновану в даному винаході композицію, яка містить антитіло, вводять пацієнту одночасно у вигляді однієї композиції або різних композицій. Лікування за допомогою вказаної композиції, яка містить антитіло, повинно призводити до покращення ознак або симптомів раку або захворювання. Наприклад, коли захворювання, яке підлягає лікуванню, являє собою рак, така терапія може призводити до збільшення тривалості життя (загальної тривалості життя і/або тривалості життя без прогресування захворювання) і/або може призводити до конкретної клінічної відповіді (часткової або повної). Крім того, лікування з використанням комбінації хіміотерапевтичного засобу і композиції, яка містить антитіло, може призводити до синергетичної або такої, що перевищує адитивну дію, терапевтичної користі для пацієнта. Як правило, антитіло, що входить в композицію, вводять у вигляді "голого" антитіла. Однак, антитіло, яке вводять, можна кон'югувати з цитотоксичним агентом. Імунокон'югат і/або антиген, з яким воно зв'язано, потім інтерналізується клітиною, що призводить до підвищеної терапевтичної ефективності імунокон'югата по відношенню до знищення ракової клітини, з якою він зв'язаний. В одному з варіантів здійснення винаходу цитотоксичний агент виявляє направлений або інтерферуючий вплив на нуклеїнову кислоту в раковій клітині. Прикладами таких цитотоксичних агентів є майтанзиноїди, каліхеаміцини, рибонуклеази і ДНК-ендонуклеази. Найбільш вивченими в клінічних умовах імунокон'югатами є імунокон'югати трастузумабмайтанзиноїд (T-DM1), які описані в WO 2003/037992, зокрема, імунокон'югат T-MCC-DM1, 2' 2' хімічна назва якого N -деацетил-N -(3-меркапто-1-оксопропіл)майтанзин-4малеімідометилциклогексил-1-карбоксил-трастузумаб. При підшкірному введенні композицію можна вводити за допомогою прийнятного пристрою, такого як (але, не обмежуючись тільки ними) шприц; пристрій для ін'єкції (наприклад, пристрою 15 UA 104254 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 INJECT-EASE™ і GENJECT™); інфузійна помпа (така, наприклад, як Accu-Chek™); ручкаінжектор (наприклад, GENPEN™); безголковий пристрій (наприклад, MEDDECTOR™ і BIOJECTOR™); або за допомогою системи введення на основі пластиру для підшкірного застосування. Прийнятна для композиції, запропонованої в даному винаході, система введення описана в WO 2010/029054. Вказаний пристрій містить рідку композицію, запропоновану в даному винаході, в кількості від приблизно 5 до приблизно 15 мл. або більш краще 5 мл. Призначена для попередження або лікування захворювання відповідна доза антитіла повинна залежати від вказаного вище типу захворювання, яке піддають лікуванню, від того, застосовують антитіло в превентивних або терапевтичних цілях, від попередньої терапії, історії хвороби пацієнта і його відповіді на антитіло і припису лікаря, який лікує. Антитіло можна вводити пацієнту однократно або у вигляді серій обробок. В залежності від типу і серйозності захворювання початкова доза антитіла до HER2, призначена для введення пацієнту, може становити від приблизно 1 мкг/кг до 50 мг/кг маси тіла або більш конкретно від приблизно 0,1 до 20 мг/кг маси тіла, і її застосовують, наприклад, шляхом одного або декількох роздільних введень або за допомогою тривалої інфузії. Більш конкретно, антитіло до HER2 можна застосовувати в дозах, які становлять від приблизно 0,05 мг антитіла до HER2/кг маси тіла до приблизно 10 мг антитіла до HER2/кг маси тіла. Якщо застосовують хіміотерапевтичний засіб, то його, як правило, вводять в відомих дозах або необов'язково в більш низькій дозі, що може бути пов'язано з спільною дією лікарських засобів або з негативними побічними діями, пов'язаними з застосуванням хіміотерапевтичного засобу. Для підготовки і розробки схем застосування вказаних хіміотерапевтичних засобів можна використовувати інструкції виробника або їх може визначати емпірично практикуючий спеціаліст в даній галузі. Підготовка і схеми застосування вказаної хіміотерапії описані також в: Chemotherapy Service, під ред. Μ.С. Perry, видання Williams & Wilkins, Baltimore, MD, 1992. Інші терапевтичні схеми, які можна поєднувати з антитілом, включають (але, не обмежуючись тільки ними) застосування другого (третього, четвертого тощо) хіміотерапевтичного(их) засобу(ів) (інакше кажучи "коктейлю" різних хіміотерапевтичних засобів); іншого моноклонального антитіла; інгібуючого ріст агента; цитотоксичного агента; хіміотерапевтичного засобу; лікарського засобу, мішенню якого є EGFR; інгібітора тирозинкінази; антиангіогенного засобу; і/або цитокіну тощо; або будь-якої їх прийнятної комбінації. Окрім вказаних вище терапевтичних схем пацієнта можна піддавати хірургічному втручанню для видалення ракових клітин і/або променевій терапії. Іншим варіантом здійснення винаходу є виріб, який містить фармацевтичну композицію, запропоновану в даному винаході, і інструкції з її застосування. Цей виріб містить контейнер. Прийнятними контейнерами є, наприклад, банки, пляшечки (наприклад, пляшечки з декількома або двома камерами), шприци (наприклад, шприци з декількома або двома камерами) і лабораторні пробірки. Контейнер можна виготовляти з різних матеріалів, таких як скло або пластик. Контейнер містить композицію і етикетку на ньому або приєднану до нього, на контейнері можна розміщати вказівки щодо застосування. Контейнер, який містить композицію, може являти собою флакон для багаторазового використання, який можна застосовувати для повторних введень (наприклад, від 2 до 6 введень) відновленої композиції. Виріб може включати також додаткові продукти, важливі з комерційної точки зору або для споживача, включаючи інші буфери, розріджувачі, фільтри, голки, шприци і листівку-вкладиш в упаковці з інструкціями з застосування. Поняття "фармацевтична композиція" відноситься до препарату в такій формі, яка забезпечує ефективне виявлення біологічної активності діючої речовини і яка не містить додаткових компонентів, які мають неприйнятну токсичність для індивідуума, якому потрібно вводити композицію. Вказані композиції є стерильними. "Стерильна" композиція є асептичною або вільною від всіх живих мікроорганізмів і їх спор. "Стабільна" композиція являє собою форму, в якій всі білки, що входять, практично зберігають їх фізичну стабільність і/або хімічну стабільність, і/або біологічну активність при зберіганні при відповідній температурі зберігання, наприклад при 2-8 °C. Бажано, щоб при зберіганні композиція практично зберігала свою фізичну і хімічну стабільність, а також біологічну активність. Період зберігання вибирають, як правило, на основі відповідного періоду зберігання композиції. Крім того, композиція повинна мати стабільність після заморожування (наприклад, до -70 °C) і розмерзання композиції, наприклад, після 1, 2 або 3 циклів заморожування і розмерзання. В даній галузі відомі різні аналітичні методи вимірювання стабільності білків, і вони узагальнені, наприклад, в: Peptide and Protein Drug Delivery, під ред. Vincent Lee, вид-во Marcel Dekker, Inc., New York, New York, 1991, cc. 247-301, і у Jones A. Adv. Drug Delivery Rev. 16 UA 104254 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 10, 1993, cc. 29-90. Стабільність можна оцінювати при вибраній температурі протягом вибраного періоду часу. Стабільність можна оцінювати якісно і/або кількісно різноманітними різними шляхами, включаючи оцінювання утворення агрегатів (наприклад, за допомогою гельфільтрації, шляхом вимірювання мутності і/або шляхом візуального оцінювання); шляхом оцінювання гетерогенності заряду за допомогою катіонообмінної хроматографії або капілярного зонального електрофорезу; шляхом аналізу амінокінцевої або карбоксикінцевої послідовності; мас-спектрометричним аналізом; аналізом на основі ДСН-ПААГ для порівняння вкороченого і інтактного антитіла; аналізом на основі пептидного картування (наприклад, триптичного або за допомогою протеази LYS-C); шляхом оцінювання біологічної активності антитіла або його здатності зв'язуватися з антигеном тощо. Нестабільність може передбачати наявність однієї або декількох наступних ознак: агрегація, деамідування (наприклад деамідування Asn), окиснення (наприклад окиснення Met), ізомеризація (наприклад ізомеризація Asp), відщеплення/гідроліз/фрагментація (наприклад, фрагментація шарнірної ділянки), утворення сукциніміду, наявність неспареного(их) залишку(ів) цистеїну, N-кінцеве подовження, С-кінцевий процесинг, зміни глікозилювання тощо. В контексті даного опису "деамідоване" моноклональне антитіло являє собою антитіло, в якому один або декілька залишків аспарагіну модифіковані, наприклад з утворенням аспарагінової кислоти або ізоаспарагінової кислоти, в результаті посттрансляційної модифікації. В контексті даного опису поняття "забуферювальний агент, що забезпечує значення рН на рівні 5,5±2,0" відноситься до агента, який перешкоджає зміні значення рН в розчині, що містить його, завдяки дії кислотних/основних компонентів, що входить в кон'югат. Застосовний в композиціях, запропонованих в даному винаході, буфер має значення рН від приблизно 5,0 до приблизно 7,0 або від приблизно 5,0 до приблизно 6,5, або від приблизно 5,3 до приблизно 5,8. Встановлено, що найбільш прийнятним є значення рН приблизно 5,5. Прикладами забуферювальних агентів, які можуть контролювати значення рН у вказаному діапазоні, є ацетатний, сукцинатний, глюконатний, гістидиновий, цитратний, гліцилгліциновий і інші буфери на основі органічних кислот. Найбільш кращим відповідно до даного винаходу є гістидиновий буфер, такий, наприклад, як L-гістидин/НСІ. "Гістидиновий буфер" містить амінокислоту гістидин. Прикладами гістидинових буферів є хлорид гістидину, ацетат гістидину, фосфат гістидину, сульфат гістидину. Наведений в прикладах як найбільш прийнятний гістидиновий буфер являє собою буфер, що містить хлорид гістидину. Такий буфер, який включає хлорид гістидину одержують титруванням L-гістидину (у вигляді твердої вільної основи) розведеною соляною кислотою. Зокрема, гістидиновий буфер або буфер, що містить хлорид гістидину, має значення рН 5,5±0,6, більш краще значення рН від приблизно 5,3 до приблизно 5,8 і найбільш краще має значення рН 5,5. Поняття "ізотонічний" означає, що композиція, що представляє інтерес, має практично такий самий осмотичний тиск, що і людська кров. Ізотонічні композиції, як правило, мають осмотичний тиск приблизно від 250 до 350 мОсм. Ізотонічність можна вимірювати за допомогою осмометру тиску пари або кріоскопічного осмометру (принцип дії якого заснований на оцінюванні зниження температури замерзання). В контексті даного опису поняття "сахарид" відноситься до сполуки, яка має загальну формулу (СН2О)n, і її похідних, включаючи моносахариди, дисахариди, трисахариди, полісахариди, цукрові спирти, редукуючі цукри, нередукуючі цукри тощо. В контексті даного опису прикладами сахаридів є глюкоза, сахароза, трегалоза, лактоза, фруктоза, мальтоза, декстран, гліцерин, еритрит, арабіт, силіт, сорбіт, маніт, мелібіоза, мелезитоза, рафіноза, манотріоза, стахіоза, мальтоза, лактулоза, мальтулоза, глюцит, мальтит, лактит, ізомальтулоза тощо. Зокрема представлені в даному описі композиції містять нередукуючий дисахарид як стабілізатор, наприклад, сахарид, вибраний з групи, яка включає трегалозу (наприклад, в формі дигідрату α,α-трегалози) і сахарозу. В контексті даного опису поняття "поверхнево-активна речовина" відноситься до поверхнево-активного агента, наприклад, неіоногенної поверхнево-активної речовини. В контексті даного опису прикладами поверхнево-активних речовин є полісорбат (наприклад, полісорбат 20 і полісорбат 80); полоксамер (наприклад, полоксамер 188); Тритон; додецилсульфат натрію (ДСН); лаурилсульфат натрію; октилглікозид натрію; лаурил-, міристил, лінолеїл або стеарилсульфобетаїн; лаурил-, міристил-, лінолеїл- або стеарилсаркозин; лінолеїл-, міристил або цетилбетаїн лауроамідопропіл-, кокамідопропіл-, лінолеамідопропіл-, міристамідопропіл-, пальмідопропіл або ізостеарамідопропілбетаїн (наприклад, лауроамідопропіл); міристамідопропіл-, пальмідопропіл- або ізостеарамідопропілдиметиламін; натрійметилкокоїл- або динатрійметилолеїлтаурат; і серії MONAQU AT™ (фірма Mona Industries, Inc., Патерсон, шт. Нью-Джерсі); поліетилгліколь, поліпропілгліколь і співполімери 17 UA 104254 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 етилен- і пропіленгліколю (наприклад, Плюроніки, PF68 тощо); тощо, виявлено, що полісорбат 20 (PS20) і полісорбат 80 (PS80) відповідно найбільш придатні для включення в представлені в даному описі композиції. В контексті даного опису поняття "антитіло" використовують в його найбільш широкому смислі, і воно відноситься конкретно до повнорозмірних моноклональних антитіл, поліклональних антитіл, мультиспецифічних антитіл (наприклад, біспецифічних антитіл), утворених щонайменше з двох повнорозмірних антитіл, і фрагментів антитіл, якщо вони мають необхідну біологічну активність. В контексті даного опису поняття "моноклональне антитіло" відноситься до антитіла, одержаного з популяції практично гомогенних антитіл, тобто, з популяції антитіл, які є ідентичними і/або зв'язуються з одним і тим же епітопом за виключенням можливих варіантів, які можуть виникати при одержанні моноклонального антитіла, такі варіанти, як правило, присутні в невеликих кількостях. На відміну від препаратів поліклональних антитіл, які включають різні антитіла до різних детермінант (епітопів), мішенню кожного моноклонального антитіла є одна детермінанта антигену. Окрім своєї специфічності моноклональні антитіла мають ту перевагу, що вони не забруднені іншими імуноглобулінами. Прикметник "моноклональний" вказує на ту відмітну ознаку, що антитіло одержане з практично гомогенної популяції антитіл, і воно не передбачає вимогу, що антитіло повинно бути одержане якимнебудь конкретним методом. Наприклад, моноклональні антитіла, призначені для застосування відповідно до даного винаходу, можна утворювати за допомогою методу гібридом, вперше описаного у Kohler та ін., Nature, 256, 1975, с. 495, або їх можна створювати методами рекомбінантної ДНК (див., наприклад, US 4816567). "Моноклональні антитіла" можна виділяти також з фагових библіотек антитіл за допомогою методів, які описані у Clarkson та ін., Nature, 352, 1991, сс. 624-628 і Marks та ін., J. Моl. Віоl., 222, 1991, сс. 581-597. "Фрагмент антитіла" являє собою частину повнорозмірного антитіла, зокрема, містить антигензв'язуючий центр або варіабельну ділянку антитіла. Прикладами фрагментів антитіла є Fab-, Fab'-, F(ab')2- і Fv-фрагменти; димерні антитіла; лінійні антитіла; одноланцюжкові молекули антитіл і мультиспецифічні антитіла, утворені з фрагмента(ів) антитіл. "Повнорозмірне антитіло" являє собою антитіло, яке містить антигензв'язуючу варіабельну ділянку і константну ділянку (CL) легкого ланцюга і домени СН1, СН2 і СН3 важкого ланцюга. Домени константного ланцюга можуть являти собою домени константного ланцюга, що мають нативні послідовності (наприклад, константні домени, що мають людську нативну послідовність) або варіанти їх амінокислотної послідовності. Зокрема, повнорозмірне антитіло має одну або декілька ефекторних функцій. Поняття "варіант амінокислотної послідовності" антитіла в контексті даного опису відноситься до антитіла, амінокислотна послідовність якого відрізняється від послідовності основних видів антитіл. Як правило, варіанти амінокислотної послідовності повинні бути гомологічні щонайменше приблизно на 70 % послідовностям основних видів антитіл і краще повинні бути гомологічні щонайменше приблизно на 80 %, більш краще гомологічні щонайменше приблизно на 90 % послідовностям основних видів антитіл. Варіанти амінокислотної послідовності несуть заміни, делеції і/або додавання в певних положеннях, що знаходяться всередині послідовностей, або в положеннях, суміжних χ послідовностями основних видів антитіл. В контексті даного опису прикладами варіантів амінокислотної послідовності є кислий варіант (наприклад, деамідований варіант антитіла), основний варіант, антитіло, подовжене лідерною послідовністю (наприклад, VHS-) на амінокінці одного або двох його легких ланцюгів, антитіло з С-кінцевим залишком лізину на одному або двох його важких ланцюгах тощо, і вони включають комбінації варіантів амінокислотних послідовностей важких і/або легких ланцюгів. Варіант антитіла, який представляє найбільший інтерес відповідно до даного опису, являє собою антитіло, подовжене лідерною послідовністю на амінокінці одного або двох його легких ланцюгів, що необов'язково містить також інші відмінності в амінокислотній послідовності і/або в глікозилюванні відносно основних видів антитіл. В контексті даного опису поняття "варіант глікозилювання" відноситься до антитіла з приєднаними до нього одним або декількома вуглеводними фрагментами, які відрізняються від вуглеводних фрагментів, приєднаних до антитіл основних видів. В контексті даного опису прикладами варіантів глікозилювання є антитіло, що несе олігосахаридну структуру G1 або G2 замість олігосахаридної структури GO, приєднаної до його Fc-ділянки, антитіло з одним або двома вуглеводними фрагментами, приєднаними до одного або двох легких ланцюгів, антитіло, у якого відсутній вуглевод, приєднаний до одного або двох важких ланцюгів антитіла, тощо і комбінації варіацією глікозилювання. Крім того, поняття "варіант глікозилювання" відноситься 18 UA 104254 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 також до антитіл з сконструйованим глікозилюванням, які описані, наприклад, в ЕР 1331266 і USP 7517670. Поняття "ефекторні функції" антитіла відноситься до видів біологічної активності, пов'язаних з Fc-ділянкою (з Fc-ділянкою, що має нативну послідовність, або з Fc-ділянкою, що несе варіант амінокислотної послідовності) антитіла. Прикладами ефекторних функцій антитіла є зв'язування C1q; комплементзалежна цитотоксичність (CDC); зв'язування Fc-рецептора; антитіло-зумовлена клітиннозалежна цитоксичність (ADCC); фагоцитоз; знижуюча регуляція рецепторів клітинної поверхні (наприклад, В-клітинного рецептора, BCR) тощо. В залежності від амінокислотної послідовності константної ділянки їх важких ланцюгів повнорозмірні антитіла можна поділяти на різні "класи". Відомо п'ять основних класів повнорозмірних антитіл: IgA, IgD, IgE, IgG i IgM, і деякі з них додатково розділяють на "підкласи" (ізотипи), наприклад, IgG1, IgG2, IgG3, IgG4, IgA, і IgA2. Константні ділянки важких ланцюгів, що відповідають різним класам антитіл, позначають відповідно як α (альфа), δ (дельта), ε (епсилон), γ (гама) і μ (мю). Будова субодиниць і трьохмірні конфігурації різних класів імуноглобулінів добре відомі. В контексті даного опису поняття "біологічна активність" моноклонального антитіла відноситься до здатності антитіла зв'язуватися з антигеном і зумовлювати біологічну відповідь, яка підлягає зміні, яку можна оцінювати in vitro або in vivo. Вказана активність може являти собою антагоністичну (наприклад, якщо антитіло являє собою антитіло до HER2) або агоністичну активність. В випадку пертузумабу відповідно до одного з варіантів здійснення винаходу поняття "біологічна активність" відноситься до здатності включеного в композицію антитіла інгібувати проліферацію клітинної лінії людського раку молочної залози MDA-MB-175VII. Поняття "моноклональні антитіла" в контексті даного опису відноситься, зокрема, до так званих химерних антитіл, в яких частина важкого і/або легкого ланцюга ідентична або гомологічна відповідним послідовностям антитіл, виведеним з конкретних видів або належних до конкретного класу або підкласу антитіл, а інший ланцюг(и) ідентичний(і) або гомологічний(і) відповідним послідовностям антитіл, виведеним з інших видів або належних до другого класу або підкласу антитіл, а також фрагментів вказаних антитіл, якщо вони мають потрібну біологічну активність (US 4816567; і Morrison та ін., Proc. Natl. Acad. Sci. USA, 81, 1984, cc. 6851-6855). Химерние антитіла, що представляють інтерес відповідно до даного опису, включають "приматизовані" антитіла, які містять антигензв'язуючі послідовності варіабельних ділянок, виведені з примату окрім людини (наприклад, мавп Старого Світу, людиноподібних мавп), і послідовності людських константних ділянок. "Гуманізовані" форми антитіл видів окрім людини (наприклад, гризунів) являють собою химерні антитіла, які містять мінімальні послідовності, виведені з імуноглобуліну виду окрім людини. Основна частина гуманізованих антитіл відповідає людським імуноглобулінам (антитіло-реципієнт), в яких залишки з гіперваріабельної ділянки реципієнта замінені на залишки з гіперваріабельної ділянки антитіла видів окрім людини (антитіло-донор), таких як миші, щури, кролики або примати окрім людини, що мають необхідну специфічність, афінність і активність. В деяких випадках залишки каркасної ділянки (FR) людського імуноглобуліну заміняють на відповідні залишки імуноглобуліну видів окрім людини. Крім того, гуманізовані антитіла можуть містити залишки, які не присутні в антитілі-реципієнті або антитілі-донорі. Ці модифікації здійснюють для подальшого вдосконалення характеристик антитіла. Загалом, гуманізоване антитіло повинно містити практично повністю щонайменше одну і, як правило, дві варіабельні ділянки, в яких всі або практично всі гіперваріабельні петлі відповідають петлям імуноглобуліну видів окрім людини і всі або практично всі FR мають послідовність людського імуноглобуліну. Гуманізоване антитіло необов'язково може містити також щонайменше частину константної ділянки (Fc) імуноглобуліну, як правило, людського імуноглобуліну. Більш докладно див. у Jones та ін., Nature 321, 1986, сс. 522-525; Riechmann та ін., Nature 332, 1988, сс. 323-329 і Presta, Curr. Op. Struct. Biol. 2, 1992, cc. 593-596. До гуманізованих антитіл до HER2 відносяться huMAb4D5-1, huMAb4D5-2, huMAb4D5-3, huMAb4D5-4, huMAb4D5-5, huMAb4D5-6, huMAb4D5-7 і huMAb4D5-8 або трастузумаб (HERCEPTIN™), які представлені в таблиці 3 US 5821337; гуманізоване антитіло 520С9 (WO 93/21319) і гуманізоване антитіло 2С4, наприклад, пертузумаб, додатковий опис яких представлено нижче. В контексті даного опису поняття "трастузумаб", "HERCEPTIN™" і "huMAb4D5-8" відноситься до антитіла до епітопу 4D5 HER2. Вказане антитіло краще містить амінокислотні послідовності легких і важких ланцюгів, представлені, наприклад, на фіг. 14 в WO 2006/044908. 19 UA 104254 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 "Епітоп 4D5" являє собою ділянку позаклітинного домену HER2, з якою зв'язується антитіло до 4D5 (АТСС CRL 10463) і трастузумаб. Цей епітоп примикає до трансмембранного домену HER2 і знаходиться всередині домену IV HER2. Для скринінгу антитіл, які зв'язуються з епітопом 4D5, можна здійснювати стандартний аналіз перехресної блокади, описаний в: Antibodies, A Laboratory Manual, вид-во Cold Spring Harbor Laboratory, під ред. Harlow і David Lane, 1988. В альтернативному варіанті можна здійснювати епітопне картування для оцінювання того, чи зв'язується антитіло з епітопом 4D5 HER2 (наприклад, будь-який один або декілька залишків в ділянці, яка простягається приблизно від залишку 529 до приблизно залишку 625 включно, HER2). "Епітоп 7C2/7F3" являє собою ділянку на амінокінці всередині домену І позаклітинного домену HER2, з якою зв'язуються антитіла 7С2 і/або 7F3. Для скринінгу антитіл, які зв'язуються з епітопом 7C2/7F3, можна здійснювати стандартний аналіз перехресної блокади, описаний в: Antibodies, A Laboratory Manual, під ред. Harlow і David Lane, вид-во Cold Spring Harbor Laboratory, 1988. В альтернативному варіанті можна здійснювати епітопне картування для оцінювання того, чи зв'язується антитіло з епітопом 7C2/7F3 HER2 (наприклад, будь-який один або декілька залишків в ділянці, що простягається приблизно від залишку 22 до приблизно залишку 53 HER2). В контексті даного опису поняття "пертузумаб" і "rhuMAb 2C4" відносяться до антитіла, яке зв'язується з епітопом 2С4, і краще містить амінокислотні послідовності варіабельних ділянок легких і важких ланцюгів, описані в WO 2006/044908, більш краще ці поняття відносяться до гуманізованої версії 574 антитіла 2С4, яка представлена на фіг. 2 в WO 2006/044908. "Епітоп 2С4" являє собою ділянку позаклітинного домену HER2, з якою зв'язується антитіло 2С4. Для скринінгу антитіл, які зв'язуються з епітопом 2С4, можна здійснювати стандартний аналіз перехресної блокади, описаний в Antibodies, A Laboratory Manual, під ред. Harlow і David Lane, вид-во Cold Spring Harbor Laboratory, 1988. В альтернативному варіанті можна здійснювати епітопне картування для оцінювання того, чи зв'язується антитіло з епітопом 2С4 HER2. Епітоп 2С4 містить залишки з домену II у внутрішньоклітинному домені HER2. 2С4 і пертузумаб зв'язуються з позаклітинним доменом HER2 в ділянці стику доменів І, II і III (Franklin та ін., Cancer Cell 5, 2004, cc. 317-328). "Інгібуючий ріст агент" в контексті даного опису відноситься до сполуки або композиції, яка/яка інгібує ріст клітини, перш за все експресуючої HER ракової клітини, або in vitro, або in vivo. Так, інгібуючий ріст агент може являти собою агент, який значно знижує процент експресуючих HER клітин на S-фазі. Прикладами інгібуючих ріст агентів є агенти, які блокують етапи розвитку клітинного циклу (які відрізняються від S-фази), наприклад, агенти, індукуючі призупинення Gl-фази і призупинення М-фази. Класичними блокаторами М-фази є алкалоїди вінку (барвінку) (вінкристин і вінбластин), таксани і інгібітори topo II, такі як док доксорубіцин, епірубіцин, даунорубіцин, етопозид і блеоміцин. Ті агенти, які призупиняють G1-фазу, поширюють свою дію також на призупинення S-фази, наприклад, ДНК-алкілувальні агенти, такі як тамоксифен, преднізон, дакарбазин, мехлоретамін, цисплатин, метотрексат, 5-фторурацил і ara-С. Додаткову інформацію можна взяти з наступної публікації: "The Molecular Basis of Cancer", під ред. Mendelsohn і Israel, глава 1, під назвою "Cell cycle regulation, oncogenes, and antineoplastic drugs", Murakami та ін. (вид-во WB Saunders: Philadelphia, 1995), див., насамперед с. 13. Прикладами "рістінгібуючих" антитіл є антитіла, які зв'язуються з HER2 і інгібують ріст ракових клітин, для яких характерна надекспресія HER2. Кращі рістінгібуючі антитіла до HER2 інгібують ріст пухлинних клітин молочної залози SK-BR-3 в клітинній культурі більш ніж на 20 % і краще більш ніж на 50 % (наприклад, від приблизно 50 % до приблизно 100 %) при концентрації антитіла приблизно від 0,5 до 30 мкг/мл, коли інгібування росту визначають через 6 днів після обробки клітин лінії SK-BR-3 антитілом (див. US 5677171, виданий 14 жовтня 1997 г.). Кращим рістінгібуючим антитілом є гуманізований варіант мишиного моноклонального антитіла 4D5, наприклад, трастузумаб. Поняття "лікування" відноситься як до терапевтичних, так і профілактичних або превентивних заходів. До індивідуумів, які потребують лікування, відносяться як індивідууми, які вже страждають на захворювання, так і індивідууми, у яких потрібно попереджати хворобу. Таким чином, пацієнт, якого піддають лікуванню, може являти собою пацієнта, у якого захворювання вже діагностовано або який може бути схильний до, або який має чутливість до захворювання. Поняття "цитотоксичий агент" в контексті даного опису відноситься до субстанції, яка інгібує або запобігає функції клітин і/або викликає руйнування клітин, Під поняття підпадають 211 131 125 90 186 188 153 212 32 радіоактивні ізотопи (наприклад, At , І , І , Y , Re , Re , Sm , Ві , Ρ і радіоактивні ізотопи Lu), хіміотерапевтичні засоби і токсини, такі як низькомолекулярні токсини або токсини 20 UA 104254 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 бактеріального, грибного, рослинного або тваринного походження, що мають ферментативну активність, включаючи їх фрагменти і/або варіанти. "Хіміотерапевтичний засіб" являє собою хімічну сполуку, яку можна застосовувати для лікування раку. Прикладами хіміотерапевтичних засобів є алкілувальні засоби, такі як тіотепа і циклофосфамід (CYTOXAN™); алкілсульфонати, такі як бусульфан, імпросульфан і піпосульфан; азиридини, такі як бензодопа, карбоквон, метуредопа і уредопа; етиленіміни і метиламеламіни, такі як алтретамін, триетиленмеламін, триетиленфосфорамід, триетилентіофосфорамід і триметилоломеларнін; ацетогеніни (насамперед булатацин і булатацинон); дельта-9-тетрагідроканабінол (дронабінол, MARENOL™); бета-лапахон; лапахол; колхіцини; бетулинова кислота; камптотецин (включаючи синтетичні аналоги топотекан (HYCAMTIN™), СРТ-11 (іринотекан, CAMPTOSAR™), ацетилкамптотецин, скополектин і 9амінокамптотецин); бріостатин; калістатин; СС-1065 (включаючи його синтетичні аналоги адозелезин, карзелезин і бізелезин); подофілотоксин; подофілінова кислота; теніпозид; криптофіцини (насамперед криптофіцин 1 і криптофіцин 8); доластатин; дуокарміцин (включаючи синтетичні аналоги KW-2189 і СВ1-ТМ1); елеутеробін; панкратистатин; саркодиктіїн; спонгістатин; азотні аналоги гірчичного газу, такі як хлорамбуцил, хлорнафазин, холофосфамід, естрамустин, іфосфамід, мехлоретамін, гідрохлорид оксиду мехлоретаміну, мелфалан, новембіхин, фенестерин, преднімустин, трофосфанід, урациловий аналог гірчичного газу; нітрозосечовини, такі як кармустин, хлорозотоцин, фотемустин, ломустин, німустин і ранімустин; антибіотики, такі як енедиїнові антибіотики (наприклад, каліхеаміцин, насамперед каліхеаміцин гама 11 і каліхеаміцин омега 11, див., наприклад, Agnew, Chem. Intl. Ed. Engl., 33, 1994, cc. 183-186)); динеміцин, включаючи динеміцин А; еспераміцин; а також неокарциностатину хромофор і споріднені хромопротеїнові енедиїнові антибактеріальні хромофори), аклациноміцини, актиноміцин, аутраміцин, азасерин, блеоміцини, кактиноміицини, карабіцин, карміноміцин, карцинофілін, хромоміцини, дактиноміцин, даунорубіцин, деторубіцин, 6-діазо-5-оксо-L-норлейцин, доксорубінцин (ADRIAMYCIN™), морфолінодоксорубіцин, ціанморфолінодоксорубіцин, 2-піролінодоксорубіцин, доксорубіцин НСl для ін'єкцій у вигляді ліпосом (DOXIL™), ліпосомальний доксорубіцин TLC D-99 (MYOCET™), пегільований ліпосомальний доксорубіцин (CAELYX™) і дезоксидоксорубіцин), епірубіцин, езорубіцин, ідарубіцин, марцеломіцин, мітоміцини, такі як мітоміцин С, мікофенолова кислота, ногаламіцин, оливоміцини, пепломіцин, потфіроміцин, пуроміцин, квеламіцин, родорубіцин, стрептонігрин, стрептозоцин, туберцидин, убенімекс, зиностатин, зорубіцин; антиметаболіти, такі як метотрексат, гемцитабін GEMZAR™), тегафур (UFTORAL™), капецитабін (XELODA™), епотилон і 5-фторурацил (5-ФУ); аналоги фолієвої кислоти, такі як деноптерин, метотрексат, птероптерин, триметрексат; пуринові аналоги, такі як флударабін, 6-меркаптопурин, тіаміприн, тіогуанін; піримідинові аналоги, такі як анцитабін, азацитидин, 6-азауридин, кармофур, цитарабін, дидезоксіуридин, доксифлуридин, еноцитабін, флоксуридин; антиадренальні засоби, такі як аміноглутетімід, мітотан, трилостан; поповнювач фолієвої кислоти, такої як фролинова кислота; ацеглатон; альдофосфаміду глікозид; амінолевулінова кислота; енилурацил; амсакрин; бестрабуцил; бізантрен; едатраксат; дефофамін; демеколцин; діазиквон; елфорнітин; еліптинія ацетат; етоглуцид; нітрат галію; гідроксисечовина; лентинан; лонідаїнін; майтанзиноїди, такі як майтанзин і ансамітоцини; мітогуазон; мітоксантрон; мопіданмол; нітракрин; пентостатин; фенамет; пірарубіцин; лозоксантрон; 2-етилгідразид; прокарбазин; полісахаридний комплекс РSKL™(фірма JHS Natural Products, Юджин, шт. Орегон); разоксан; ризоксин; сизофіран; спірогерманій; тенуазонова кислота; триазиквон; 2,2',2"-трихлортриетиламін; трихотецени (насамперед токсин Т-2, веракурин А, роридин А і ангвідин); уретан; дакарбазин; маномустин; мітобронітол; мітолактол; піпоброман; гацитозин; арабінозид ("Ara-С"); тіопета; таксоїд, наприклад, паклітаксел (TAXOL™), композиція паклітакселу, сконструйована на основі наночастинок альбуміну (ABRAXANE™) і доцетаксел (TAXOTERE™); хлорамбуцил; 6-тіогуанін; меркаптопурин; метотрексат; аналоги платини, такі як цисплатин, оксаліптин і карбоплатин; алкалоїди вінку, які перешкоджають полімеризації тубуліну при утворенні мікротрубочок, включаючи вінбластин (VELBAN™), вінкристин (ONCOVIN™), віндезин (ELDISINE™), FILDESIN™) і вінорелбін (NAVELBINE™)); етопозид (VP-16); іфосфамід; мітоксантрон; леуковорин; новантрон; едатрексат; дауноміцин; аміноптерин; ібандронат; інгібітор топоізомерази RFS 2000; дифторметилорнітин (DMFO); ретиноїди, такі як ретиноєва кислота, включаючи бексаротен (TARGRETIN™); бісфосфонати, такі як клодронат (наприклад, BONEFOS™ або OSTAC™), етидронат (DIDROCAL™), NE-58095, золедронова кислота/золедронат (ZOMETA™), алендронат (FOSAMAJX™), памідронат (AREDIA™), тилудронат (SKELID™) або ризедронат (ACTONEL™); троксацитабін (1,3-діоксолановий аналог нуклеозиду цитозину); антисмислові олігонуклеотиди, насамперед, інгібуючі експресію генів 21 UA 104254 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 шляхів передачи сигналів аномальної проліферації клітин, такі, наприклад, як РKС-альфа, Raf, H-Ras, і рецептору епідермального фактору росту (EGF-R); вакцини, такі як вакцина THERATOPE™ і вакцини для генної терапії, наприклад, вакцина ALLOVECTIN™, вакцина LEUVECTIN™ і вакцина VAXID™; інгібітор топоізомерази 1 (наприклад, LURTOTECAN™); rmRH (наприклад, ABARELIX™); BAY439006 (сорафеніб; фірма Bayer); SU-11248 (фірма Pfizer); перифозин, інгібітор СОХ-2 (наприклад, целекоксиб або еторикоксиб), інгібітор протеосом (наприклад, PS341); бортезоміб (VELCADE™); ССІ-779; типіфарніб (R1 1577); орафеніб, АВТ510; інгібітор Всl-2, такий як облімерсен натрію (GENASENSE™); піксантрон; інгібітори EGFR (див. визначення нижче); інгібітори тирозинкіназ (див. визначення нижче); і фармацевтично прийнятні солі, кислоти або похідні будь-якого з вищевказаних засобів; а також комбінації двох або більшої кількості вказаних засобів, такі як СНОР(скорочене позначення комбінованої терапии на основі циклофосфаміду, доксорубіцину, вінкристину і преднізолону) і FOLFOX (скорочене позначення схеми лікування на основі оксаліплатину (ELOXATIN™) разом з 5-ФУ і леуковорином). Під вказане визначення підпадають також антигормональні засоби, дія яких направлена на регулювання або інгібування гормонального впливу на пухлини, такі як антиестрогени, які відрізняються змішаним агоністичним/антагоністичним профілем, такі як тамоксифен (NOLVADEX™), 4-гідрокситамоксифен, тореміфен (FARESTON™), ідоксифен, дролоксифен, ралоксифен (EVTSTA™), триоксифен, кеоксифен, і селективні модулятори естрогенових рецепторів (SERM), такі як SERM3; "чисті" антиестрогени, які не мають агоністичних властивостей, такі як фулвестрант (FASLODEX™) і ЕМ800 (кожний з вказаних агентів може блокувати димеризацію естрогенного рецептора (ER), інгібувати ДНК-зв'язування, підвищувати круговорот ER і/або пригнічувати рівні ER); інгібітори ароматази, включаючи стероїдні інгібітори ароматази, такі як формістан і ексеместан (AROMASIN™), і нестероїдні інгібітори ароматази, такі як анастразол (ARIMIDEX™), летрозол (FEMARA™) і аміноглутетімід, і інші інгібітори ароматази, такі як ворозол (RIVISOR™), мегестролу ацетат (MEGASE™), фадрозол, імідазол; агоністи релізинг-гормону лютеїнізуючого гормону, такі як леупролід (LUPRON™ і ELIGARD™), гозерелін, бусерелін і триптерелін; статеві стероїди, включаючи прогестини, такі як мегестролу ацетат і медроксипрогестерону ацетат, естрогени, такі як діетилстилбестрол і премарин, і андрогени/ретиноїди, такі як флуоксместрон, повністю транс-ретииоева кислота і фенретидин; онапристон; антипрогестерони; знижуючі регулятори естрогенового рецептора (ERD); антиандрогени, такі як флутамід, нілутамід і бікалутамід; тестолактон; і фармацевтично прийнятні солі, кислоти або похідні будь-якого з вищевказаних засобів; а також комбінації двох або більшої кількості вказаних засобів. В контексті даного опису поняття "лікарський засіб, мішенню якого є EGFR" відноситься до терапевтичного засобу, який зв'язується з EGFR і необов'язково інгібує активацію EGFR. Прикладами таких засобів є антитіла і низькомолекулярні сполуки, які зв'язуються з EGFR. Прикладами зв'язуваних з EGFR антитіл є МАb 579 (АТСС CRL НВ 8506), МАb 455 (АТСС CRL HB8507), МАb 225 (АТСС CRL 8508), МАb 528 (АТСС CRL 8509) (див. US 4943533 на ім'я Mendelsohn та ін.) і їх варіанти, такі як химеризоване антитіло 225 (С225 або цетуксимаб; ERBITUX™) і реконструйоване людське антитіло 225 (Н225) (див. WO 96/40210 на ім'я фірми Imclone Systems Inc.); антитіла, які зв'язуються з мутантом типу II EGFR (US 5212290); гуманізовані і химерні антитіла, які зв'язуються з EGFR, описані в US 5891996; і людські антитіла, які зв'язуються з EGFR, такі як ABX-EGF (див. WO 98/50433 на ім'я фірми Abgenix). Антитіло до EGFR можна кон'югувати з цитотоксичним агентом з одержанням імунокон'югату (див., наприклад, ЕР-А-659439 на ім'я фірми Merck Patent GmbH). Прикладами низькомолекулярних сполук, які зв'язуються з EGFR, є ZD 1839 або гефітиніб (IRESSA™; фірма Astra Zeneca), CP-358774 або ерлотинібхНСІ (TARCEVA™ фірми Genentech/Roche/OSI) і AG1478, AG1571 (SU 5271; фірма Sugen). "Інгібітор тирозинкінази" являє собою молекулу, яка інгібує певною мірою тирозинкіназну активність тирозинкінази, наприклад, рецептора HER. Прикладами вказаних інгібіторів є зазначені в попредньому розділі лікарські засобі, мішенню яких є EGFR, а також низькомолекулярний інгібітор тирозинкінази HER2, такий як ТАKl 65, що надходить у продаж від фірми Takeda, інгібітори HER подвійної дії, такі як ЕKВ-569 (надходить у продаж від фірми Wyeth), який переважно зв'язується з EGFR, але інгібує клітини, в яких відбувається надекспресія як HER2, так і EGFR, GW572016 (надходить у продаж від фірми Glaxo), оральний інгібітор тирозинкіназ HER2 і EGFR, і РKІ-166 (надходить у продаж від фірми Novartis); панінгібітори HER, такі як канертиніб (СІ-1033; фірма Pharmacia); інгібітори Raf-Ι, такі як антисмисловий агент ISIS-5132, що надходить у продаж від фірми ISIS Pharmaceuticals, який інгібує передачу сигналів Raf-Ι; інгібітори тирозинкіназ (ТК), мішенню яких не є HER, такі як 22 UA 104254 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 імітинібу мезилат (Gleevec™), що надходить у продаж від фірми Novartis; інгібітор регульованої позаклітинними сигналами кінази І з сімейства МАРK, такий як СІ-1040 (надходить у продаж від фірми Pharmacia); хіназоліни, такі як PD 153035,4-(3-хлораніліно)хіназолін; піридопіримідини; піримідопіримідини; піролопіримідини, такі як CGP 59326, CGP 60261 і CGP 62706; піразолопіримідини, 4-(феніламіно-7Н-піроло[2,3-d]піримідини; куркумін (диферулоїлметан, 4,5біс(4-фтораніліно)фталімід); тирфостини, які містять нітротіофенові фрагменти; PD-0183805 (фірма Warner-Larnber); антисмислові молекули (наприклад, зв'язувані з кодуючою HER нуклеїновою кислотою); хіноксаліни (US 5804396); трифостини (US 5804396); ZD6474 (фірма Astra Zeneca); РТK-787 (фірма Novartis/Schering AG); пан-інгібітори HER, такі як СІ-1033 (фірма Pfizer); афінітак (ISIS 3521; фірма Isis/Lilly); PKI 166 (фірма Novartis); GW2016 (фірма Glaxo SmithKline); СІ-1033 (фірма Pfizer); EKB-569 (фірма Wyeth); семаксиніб (фірма Sugen); ZD6474 (фірма AstraZeneca); РТК-787 (фірма Novartis/Schering AG); INC-IC11 (фірма Imclone); або агенти, описані в будь-якому з наступних опублікованих патентів: US 5804396; WO 99/09016 (на ім'я фірми American Cyanamid); WO 98/43960 (на ім'я фірми American Cyanamid); WO 97/38983 (на ім'я фірми Warner Lambert); WO 99/06378 (на ім'я фірми Warner Lambert); WO 99/06396 (на ім'я фірми Warner Lambert); WO 96/30347 (на ім'я фірми Pfizer, Inc); WO 96/33978 (на ім'я фірми Zeneca); WO 96/3397 (на ім'я фірми Zeneca) і WO96/33980 (на ім'я фірми Zeneca). "Антиангіогенний засіб" являє собою сполуку, яка блокує або виявляє певний інтерферуючий вплив на розвиток кровоносних судин. Антиангіогенний фактор може являти собою, наприклад, низькомолекулярну сполуку або антитіло, яке зв'язується з фактором росту або рецептором фактору росту, що бере участь в прискоренні ангіогенезу. В контексті даного опису кращим антиангіогенним фактором є антитіло, яке зв'язується з судинним ендотеліальним фактором росту (VEGF), таке як бевасизумаб (AVASTIN™). Поняття "цитокін" є родовою назвою білків, які вивільняються однією клітинною популяцією і впливають на іншу клітину як міжклітинні медіатори. Прикладами вказаних цитокінів є лімфокіни, монокіни і традиційні поліпептидні гормони, до цитокінів відносяться такі ростові гормони, як людський гормон росту, N-метіонільований людський гормон росту і бичий гормон росту, гормон паращитовидних залоз, тироксин, інсулін, проінсулін, релаксин; прорелаксин, глікопротеїнові гормони, такі як фолікулостимулюючий гормон (ФСГ), тиреотропний гормон (ТТГ) і лютеїнізуючий гормон (ЛГ), гепатоцитарний фактор росту; фактор росту фібробластів, пролактин, плацентарний лактоген, фактор некрозу пухлин α і β, інгібуюча речовина Мюлера, мишиний гонадотропінасоційований пептид, інгібін; активін, судинний ендотеліальний фактор росту, інтегрин, тромбопоетин (ТРО), фактори росту нервів, такі як NGF-β, тромбоцитарний фактор росту; трансформуючі фактори росту (TGF), такі як TGF-α і TGF-β, інсуліноподібний фактор росту-І і -II, еритропоетин (ЕРО), остеоіндуктивні фактори; інтерферони, такі як інтерферон-α, -β і -γ, Колонієсимулюючі фактори (CSF), такі як CSF макофагів (M-CSF), CSF гранулоцитів-мікрофагів (GM-CSF) і CSF гранулоцитів (G-CSF), інтерлейкіни (IL), такі як IL-1, ILla, IL-2, IL-3, IL-4, IL-5, IL-6, IL-7, IL-8, IL-9, IL-10, IL-11, IL-12, фактор некрозу пухлин, такий як TNF-a або TNF-β, і інші поліпептидні фактори, включаючи LIF (фактор, інгібуючий міграцію лейкоцитів) і набір лігандів (KL). В контексті даного опису поняття "цитокін" відноситься до білків, виведених з джерел, що зустрічаються в природних умовах, або з рекомбінантної клітинної культури, і до біологічно активних еквівалентів нативних послідовностей цитокінів. Поняття "ефективна кількість" відноситься до кількості, що забезпечує потрібну дію. У випадку наявності ферменту гіалуронідази як інгредієнта композиції, запропонованої в даному винаході, ефективна кількість являє собою кількість, необхідну для підвищення диспергування і абсорбції антитіла до HER2, яке вводять разом, так, щоб антитіло до HER2 могло проявляти вказану вище терапевтичну дія. У випадку фармацевтичної лікарської субстанції воно являє собою кількість діючої речовини, ефективну відносно лікування захворювання у пацієнта. Коли захворювання являє собою рак, ефективна кількість лікарського засобу може знижувати кількість ракових клітин; зменшувати розмір пухлини; інгібувати (тобто певною мірою сповільнювати і краще припиняти) інфільтрацію ракових клітин в периферичні органи; інгібувати (тобто певною мірою сповільнювати і краще припиняти) метастазування пухлини; інгібувати певною мірою ріст пухлини; і/або полегшувати певною мірою один або декілька асоційованих з раком симптомів. Для того, щоб лікарський засіб міг певною мірою попереджати ріст і/або знищувати існуючі ракові клітини, він повинен мати цитостатичну і/або цитотоксичну дію. Ефективна кількість може подовжувати період життя без прогресуючого розвитку захворювання, призводити до цільової відповіді на лікування (включаючи часткову відповідь, PR, або повну відповідь, CR), підвищувати загальну тривалість життя і/або полегшувати один або декілька симптомів раку. 23 UA 104254 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Антитіло, яке включають в склад композиції, запропонованої в даному винаході, краще є практично чистим і бажано практично гомогенним (тобто не містить білків-забруднювачів тощо, при цьому фермент гіалуронідаза в композиції, запропонованій в даному винаході, не розглядається як білок-забруднювач моноклонального антитіла до HER2, запропонованого в даному винаході). Поняття "практично чисте" антитіло означає, що воно входить в композицію антитіла в кількості, що становить щонайменше приблизно 90 мас. % в перерахунку на загальну масу композиції, краще щонайменше приблизно 95 мас. %. "Практично гомогенне" антитіло означає, що воно входить в композицію антитіла в кількості, що становить щонайменше приблизно 99 мас. % в перерахунку на загальну масу композиції. Для кращого розуміння винаходу його проілюстровано за допомогою представлених нижче прикладів. Проте, їх не слід розглядати як такі, що обмежують обсяг винаходу. Всі процитовані літературні і патентні публікації включені в даний опис як посилання. Приклади додатково проілюстровані за допомогою креслень, що додаються, на яких продемонстровані наступні експериментальні результати: на фіг. 1 - дані щодо стабільності композицій А-Е (див. таблицю 1, нижче) після 8 тижнів зберігання, які стосуються низькомолекулярних (LMW) субстанцій, які одержували за допомогою гель-фільтрації-ВЕРХ. Як видно з креслення, які містять PS20 композиції А, В і Д відрізнялися дещо більш високою стабільністю у порівнянні з композиціями Б, Г і Е, що містять PS80, при зберіганні при 30 °C; на фіг. 2 - дані щодо стабільності композицій А-Е (див. таблицю 1, нижче) після 8 тижнів зберігання, які стосуються високомолекулярних (HMW) субстанцій, які одержували за допомогою гель-фільтрації-ВЕРХ. як видно з креслення, в композиціях А і Б, які містять трегалозу без додавання хлориду натрію, виявлені меньші кількості HMW після зберігання протягом 8 тижнів; на фіг. 3 - дані щодо стабільності після 8 тижнів зберігання, які стосуються мутності. Як видно з креслення, для композицій форм А і Б, які містять трегалозу, характерна невисока мутність; в той час як композиції В-Е, які містять NaCl, відрізнялись суттєво більш високою мутністю. Для композицій Д і Е, які містили і трегалозу, і NaCl, характерний проміжний ступінь мутності. Жодного значущого підвищення мутності не виявлено при зберіганні протягом 8 тижнів; на фіг. 4 - дані щодо в'язкості рідких композицій А-Е (див. таблицю 1, нижче) при вимірюванні за допомогою конусно-пластинчастого віскозиметра при температурі оточуючого середовища. Всі композиції мали низьку в'язкість, яка дозволяє використовувати їх для підшкірної ін'єкції. Приклади Запропоновані в винаході композиції, які містять антитіло до HER2, призначені для підшкірного введення, створювали з урахуванням представлених нижче експериментальних результатів з використанням загальної методології одержання і аналітичних методів і аналізів, які викладені далі. А) Одержання компонентів, які входять в композицію Трастузумаб одержували за допомогою методів, добре відомих для одержання рекомбінантних білків. Генетично сконструйовану лінію клітин яєчника китайского хом'ячка (СНО), для створення якої використовували метод, описаний в ЕР-В-590058, розмножували в культурі клітин з мастер-банку клітин. З рідкої культури клітин збирали моноклональне антитіло трастузумаб і очищали за допомогою базованої на застосуванні імобілізованого білка А афінної хроматографії, катіонообмінної хроматографії (наприклад, SP-Сефароза FF), фільтрації для видалення вірусних забруднювачів (наприклад, використовуючи ПВДФ-мембрану (надходить у продаж від фірми Milipore під назвою Viresolve-фільтри), з наступною аніонообмінною хроматографією (наприклад, Q-Сефароза FF) і ультрафільтрацією/діафільтрацією. Для приготування композицій, представлених в цих прикладах, трастузумаб застосовували в концентрації приблизно 100 мг/мл в 20 мМ гістидиновому буфері, значення рН приблизно 6,0. rHuPH20 одержували за допомогою методів, добре відомих для одержання рекомбінантних білків. Цей процес починали з розмерзання клітин з робочого банку клітин (WCB) або мастербанку клітин (МСВ) і розмножували в культурі клітин в серіях обертових колб з наступним розмноженням в біореакторі. Після завершення стадії одержання рідку клітинну культуру просвітлювали фільтрацією і потім обробляли розчинником/детергентом для інактивації вірусів. Потім білок очищали шляхом здійснення серій процесів хроматографії на колонках для видалення домішок, пов'язаних з здійсненням процесу і зв'язаних з продуктом. Здійснювали стадію фільтрації вірусів і потім одержану після фільтрації партію продукту концентрували в 24 UA 104254 C2 5 10 15 20 25 30 кінцевому буфері: 10 мг/мл rHuPH20 в 20 мМ L-гістидин/НСІ-буфері, рН 6,5, 130 мМ NaCl, 0,05 % (мас./об.) полісорбату 80. Партію rHuPH20 зберігали при температурі нижче -70 °C. Інші ексципієнти, застосовні в композиції, запропонованій в даному винаході, широко використовують на практиці і відомі спеціалісту в даній галузі. Тому немає необхідності обговорювати їх докладно. Запропоновані в винаході рідкі композиції лікарського засобу, призначені для підшкірного введення, створювали відповідно до описаного нижче методу. Приклад 1: Приготування рідких композицій Для приготування рідких композицій трастузумабу здійснювали обмін буфера на буфер для діафільтрації, що містить необхідну буферну композицію, і зі необхідності здійснювали концентрування шляхом діафільтрації до одержання концентрації антитіла приблизно 150 мг/мл. Після завершення процедури діафільтрації до розчину антитіла додавали ексципієнти (наприклад, трегалозу, rHuPH20) у вигляді маточних розчинів. Потім додавали поверхневоактивну речовину у вигляді 50-200-кратного маточного розчину. І, нарешті, концентрацію білка доводили буфером до досягнення кінцевої концентрації трастузумабу, яка становить приблизно 110, 120 або 130 мг/мл, вказаної нижче для конкретних композицій. Всі композиції стерилізували фільтрацією через 0,22 мкм фільтри з низькою здатністю зв'язувати білки і фільтрували в асептичних умовах в стерильні 6-мілілітрові скляні пляшечки, забезпечені покритими ETFE (співполімер етилену і тетрафторетилену) гумовими пробками і затискними алюмінієвими кришками. Об'єм заповнення становив приблизно 3,0 мл. Ці композиції зберігали в різних кліматичних умовах (5 °C, 25 °C і 30 °C) протягом різних інтервалів -1 часу і піддавали стресу шляхом струшування (1 тиждень з частотою струшування 200 хв при 5 °C і 25 °C) і стресу методом заморожування-розмерзання. Зразки аналізували до і після впливу вказаних варіантів стресу за допомогою наступних аналітичних методів: 1) УФ-спектрофотометрія; 2) гель-фільтрація (SEC); 3) іонообмінна хроматографія (ІЕС); 4) визначення мутності розчину; 5) визначення видимих частинок; і 6) визначення активності rHuPH20. УФ-спектроскопію, застосовну для визначення вмісту білків, здійснювали з використанням УФ-спектрофотометра Perkin Elmer λ35 при діапазоні довжин хвиль від 240 до 400 нм. Зразки "чистого" білка розводили до концентрації приблизно 0,5 мг/мл за допомогою відповідного даній композиції буфера. Концентрацію білка розраховували відповідно до рівняння 1.  35 40 45 50 55 A 280  A 320  ф. розв. 2  см мг  d см Рівняння 1: Вміст білка Абсорбцію УФ-світла при 280 нм коректували з урахуванням розсіяння світла при 320 нм і помножували на фактор розведення (ф. розв.), який визначали на основі зважених мас і густин "чистого" зразка і буфера для розведення. Чисельник ділили на утворені довжини шляху кювети (d) на коефіцієнт екстинкції (ε). Для виявлення розчинних високомолекулярних субстанцій (агрегати) і низькомолекулярних продуктів гідролізу (LMW) в композиціях застосовували гель-фільтрацію (SEC). Метод здійснювали за допомогою пристрою Waters Alliance 2695 HPLC з детектором подвійної абсорбції типу Waters W2487 і оснащеного двомя розташованими в ряд колонками розміру 4,6×300 TosoHaas TSK Gel SuperSW3000. Продукти, що являють собою інтактні мономери, агрегати і продукти гідролізу, розділяли з застосуванням ізократичного профіля елюції, використовуючи 50 мМ фосфат натрію, 420 мМ перхлорат натрію, рН 7,0 як рухливу фазу, і здійснювали виявлення при довжині хвилі 280 нм. Іонообмінну хроматографію (ІЕС) здійснювали для виявлення продуктів хімічного розщеплення, що змінюють чистий заряд трастузумабу в композиціях. Для цього трастузумаб розщеплювали карбоксипептидазою В. Для здійснення методу використовували прийнятний пристрій для ВЕРХ, оснащений УФ-детектором (виявлення при довжині хвилі 214 нм), аналітичну катіонообмінну колонку Dionex ProPac™ WCX-10 (4×250 мм). Як рузливі фази А і Б використовували відповідно 10 мМ натрій-фосфатний буфер, рН 7,5 в Н2О і 10 мМ натрійфосфатний буфер, рН 7,5 і 100 мМ NaCl зі швидкістью потоку 0,8 мл/хв. Для оцінювання мутності опалесценцію визначали в FTU (одиниця мутності за формазином), використовуючи турбідиметр HACH 2100AN при кімнатній температурі. 25 UA 104254 C2 5 10 15 20 25 30 В зразках аналізували присутність видимих частинок за допомогою пристрою для візуальної оцінки Seidenader V90-T. Аналіз in vitro ферменту гіалуронідази rHuPH20 використовували як аналіз активності. Цей аналіз грунтується на утворенні нерозчинного осаду при зв'язуванні гіалуронану (гіалуронат натрію) з катіонним осаджувачем. Активність ферменту визначали шляхом інкубації rHuPH20 з застосовним як субстрат гіалуронаном і наступним осадженням нерозщепленого гіалуронану за допомогою підкисленого сироваткового альбуміна (коняча сироватка). Мутність оцінювали при довжині хвилі 640 нм і зниження мутності в результаті активності ферменту відносно субстрату гіалуронану використовували як міру ферментативної активності. Процедуру здійснювали з використанням стандартної кривої, створеної на основі оцінювання розведень стандартного референс-зразка rHuPH20, і активність зразка визначали на основі цієї кривої. Інші експерименти здійснювали з використанням наступних варіацій: - варіації значень рН від приблизно 5,0 до приблизно 6,0, - варіації вмісту білка від приблизно 110 мг/мл до приблизно 130 мг/мл, - варіації вмісту поверхнево-активної речовини від приблизно 0,02 % до приблизно 0,06 %, - варіації концентрації стабілізатора (метіоніну) від приблизно 5 мМ до приблизно 15 мМ. Склади і результати визначення стабільності рідких композицій (композиції А-Ш), які містять як лікарський продукт антитіло до HER-2 представлені нижче в таблиці 1, в якій використані наступні скорочення: ffp: = вільна від частинок; effp: = практично вільна від частинок; wafp: = містить невелику кількість частинок; F/T: = заморожування/розмерзання; Skg: = струшування; nd: = не визначали. Вказані представлені нижче композиції свідчать про те, що можна одержувати рідкі композиції з високими концентраціями двох різних білків. Вказані композиції можна одержувати більш легко і з меньшими витратами у порівнянні з ліфілізованими композиціями. Крім того, з вказаними композиціями легше обходитися, оскільки відсутня необхідність в розчиненні ліофілізованого кінцевого продуктц (відновлення) (є готовими до застосування). Встановлено, що композиції, вказані в таблицях 1, 3 і 4, також придатні для одержання висококонцентрованої стабільної фармацевтичної композиції антитіл до HER2, що мають фармацевтичну активність, в якій немає ферменту гіалуронідаза. Таким чином, одним з об'єктів даного винаходу є також композиції, які містять вказані інгредієнти, але в яких відсутній фермент гіалуронідаза. Таблиця 1: Дані щодо складу і стабільності запропонованих в винаході рідких композицій, які містять як лікарський продукт антитіло до HER-2 Композиція А являє собою рідку композицію, яка має наступний склад: 120 мг/мл трастузумабу, 20 мМ Lгістидин/НСІ, рН 5,5, 210 мМ дигідрат α,α-трегалози, 10 мМ метіонін, 0,04 % полісорбату 20, 12000 од./мл rHuPH20. Гель-фільтраціяВЕРХ Умови Тривалість Концентрація зберігання зберігання білка (мг/мл) HMW Мономер LMW (%) (%) (%) Початок Skg, 5 °C 1 тиждень Skg, 25 °C 1 тиждень F/T (5 циклів) 8 тижнів 5 °C 21 тиждень 36 тижнів 8 тижнів 25 °C 21 тиждень 36 тижнів 8 тижнів 30 °C 21 тиждень 111 nd nd nd 105 nd nd 106 nd nd 105 107 0,4 0,4 0,4 0,4 0,4 0,4 0,4 0,5 0,6 0,7 0,6 0,8 98,9 98,7 98,7 98,7 98,5 98,7 98,7 98,3 97,7 97,2 97,8 96,3 0,7 0,9 0,9 0,9 1,1 0,8 0,8 1,2 1,7 2,1 1,6 2,9 26 ІонообміннаВЕРХ НЕМутність Видимі активність Пік Пік (FTU) частинки Основний (од./мл) 1 4 Пік (%) (%) (%) 60 15 10 5,0 ffp 13613 nd nd nd 5,2 ffp 13775 60 11 12 5,7 ffp 12053 nd nd nd 6,0 effp 12558 60 15 11 4,8 ffp 13204 62 12 11 5,3 ffp 14940 59 11 12 3,8 ffp 12613 53 8 19 4,7 ffp 12176 42 7 26 5,2 ffp 13976 33 7 34 3,8 ffp 12348 45 6 26 4,4 ffp 13294 33 6 25 5,5 ffp nd UA 104254 C2 Композиція Б являє собою рідку композицію, яка має наступний склад: 120 мг/мл трастузумабу, 20 мМ Lгістидин/НСІ, рН 5,5, 210 мМ дигідрат α,α-трегалози, 10 мМ метіонін, 0,06 % полісорбату 80, 12000 од./мл rHuPH20. Гель-фільтраціяВЕРХ Умови Тривалість Концентрація зберігання зберігання білка (мг/мл) HMW Мономер LMW (%) (%) (%) Початок Skg, 5 °C 1 тиждень Skg, 25 °C 1 тиждень F/T (5 циклів) 8 тижнів 5 °C 21 тиждень 36 тижнів 8 тижнів 25 °C 21 тиждень 36 тижнів 8 тижнів 30 °C 21 тиждень 111 nd nd nd 109 nd nd 109 nd nd 109 107 0,4 0,4 0,4 0,4 0,4 0,5 0,4 0,5 0,7 0,8 0,6 0,9 98,9 98,7 98,7 98,7 98,7 98,8 98,8 98,2 97,6 97,1 97,7 96,2 0,7 0,9 0,8 0,9 0,9 0,8 0,8 1,3 1,8 2,1 1,7 2,9 ІонообміннаВЕРХ НЕМутність Видимі активність Пік Пік (FTU) частинки Основний (од./мл) 1 4 Пік (%) (%) (%) 59 15 10 4,4 ffp 13293 nd nd nd 5,2 ffp 13530 61 12 12 5,2 ffp 9390 nd nd nd 5,5 ffp 12532 60 15 11 5,1 ffp 13508 nd nd nd 5,3 ffp nd nd nd nd 4,5 ffp nd 53 8 19 4,6 ffp nd nd nd nd 5,2 effp nd nd nd nd 5,3 ffp nd 45 6 26 4,8 ffp 13394 nd nd nd 5,3 ffp nd Композиція В являє собою рідку композицію, яка має наступний склад: 120 мг/мл трастузумабу, 20 мМ Lгістидин/НСL, рН 5,5, 130 мМ хлорид натрію, 10 мМ метіонін, 0,04 % полісорбату 20, 12000 од./мл rHuPH20. Гель-фільтраціяВЕРХ Умови Тривалість Концентрація зберігання зберігання білка (мг/мл) HMW Мономер LMW (%) (%) (%) Початок Skg, 5 °C 1 тиждень Skg, 25 °C 1 тиждень F/T (5 циклів) 8 тижнів 5 °C 21 тиждень 36 тижнів 8 тижнів 25 °C 21 тиждень 36 тижнів 8 тижнів 30 °C 21 тиждень 129 nd nd nd 126 nd nd 125 nd nd 125 125 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,6 0,6 0,7 0,9 1,0 0,8 1,2 98,8 98,6 98,5 98,6 98,7 98,4 98,6 98,0 97,5 97,0 97,6 96,3 0,7 0,9 0,9 0,9 0,8 1,0 0,8 1,3 1,6 2,1 1,6 2,6 27 ІонообміннаВЕРХ НЕМутність Видимі активність Пік Пік (FTU) частинки Основний (од./мл) 1 4 Пік (%) (%) (%) 59 15 10 24,2 ffp 12355 Nd nd nd 26,0 ffp 13123 60 12 11 25,3 ffp 12209 nd nd nd 24,8 ffp 12576 60 15 11 25,4 ffp 12463 62 13 9 23,6 ffp 15409 59 12 12 26,3 ffp 13218 54 9 18 25,0 ffp 13038 42 9 22 24,3 ffp 14972 32 9 31 25,7 ffp 12028 46 8 25 23,0 ffp 12751 32 8 29 25.7 ffp nd UA 104254 C2 Композиція Г являє собою рідку композицію, яка має наступний склад: 120 мг/мл трастузумабу, 20 мМ Lгістидин/НСІ, рН 5,5, 130 мМ хлорид натрію, 10 мМ метіонін, 0,06 % полісорбату 80, 12000 од./мл rHuPH20. Гель-фільтраціяВЕРХ Іонообмінна-ВЕРХ НЕУмови Тривалість Концентрація Мутність Видимі активність Пік Пік зберігання зберігання білка (мг/мл) HMW Мономер LMW Основний (FTU) частинки (од./мл) 1 4 (%) (%) (%) Пік (%) (%) (%) початок 128 0,4 98,9 0,7 59 15 10 25,1 ffp 15178 Skg, 5 °C 1 тиждень nd 0,5 98,6 0,9 nd Nd nd 24,1 effp 12201 Skg, 25 °C 1 тиждень nd 0,6 98,5 0,9 60 12 11 25,4 effp 8311 F/T (5 циклів) nd 0,5 98,6 0,9 nd Nd nd 24,8 effp 11906 8 тижнів 125 0,5 98,7 0,8 60 15 11 25,0 ffp 13238 5 °C 21 тиждень nd 0,6 98,5 1,0 nd Nd nd 24,3 ffp nd 36 тижнів nd 0,6 98,6 0,8 nd Nd nd 26,1 ffp nd 8 тижнів 125 0,7 98,1 1,2 54 9 18 23,4 ffp 12661 25 °C 21 тиждень nd 0,9 97,3 1,8 nd Nd nd 24,5 ffp nd 36 тижнів nd 1,1 96,8 2,1 nd Nd nd 26,6 ffp nd 8 тижнів 124 0,9 97,5 1,7 45 8 25 23,7 ffp 12182 30 °C 21 тиждень 125 1,3 96,1 2,6 nd Nd nd 24,2 effp nd Композиція Д являє собою, рідку композицію, яка має наступний склад: 120 мг/мл трастузумабу, 20 мМ Lгістидин/НСІ, рН 5,5, 105 мМ дигідрат α,α-трегалози 65 мМ хлорид натрію, 10 мМ метіонін, 0,.04 % полісорбату 20, 12000 од./мл rHuPH20. Гель-фільтраціяВЕРХ Іонообмінна-ВЕРХ НЕУмови Тривалість Концентрація Мутність Видимі активність Пік Пік зберігання зберігання білка (мг/мл) HMW Мономер LMW Основний (FTU) частинки (од./мл) 1 4 (%) (%) (%) Пік (%) (%) (%) початок 128 0,4 98,9 0,7 59 15 10 16,6 ffp 13475 Skg, 5 °C 1 тиждень nd 0,5 98,6 0,9 nd nd nd 17.2 ffp 12363 Skg, 25 °C 1 тиждень nd 0,5 98,5 1,0 60 12 11 17,2 effp 12793 F/T (5 циклів) nd 0,5 98,6 0,9 nd nd nd 16,5 effp 12374 8 тижнів 125 0,5 98,7 0,8 60 15 11 16,9 ffp 13086 5 °C 21 тиждень nd 0,5 98,6 0,9 61 13 11 16,4 ffp 14896 36 тижнів nd 0,5 98,7 0,8 59 12 12 16,5 ffp 13321 8 тижнів 125 0,7 98,1 1,2 53 9 18 15,4 ffp nd 25 °C 21 тиждень nd 0,8 97,5 1,7 41 8 29 19.,2 ffp 14730 36 тижнів nd 0,9 97,0 2,1 32 9 32 17,4 ffp 12028 8 тижнів 124 0,8 97,7 1,5 45 8 25 15,7 ffp 11745 30 °C 21 тиждень 123 1,1 96,3 2,6 32 8 24 17,4 ffp nd 28