Спосіб місцевої ретромолярної анестезії на нижній щелепі

Реферат: Спосіб місцевої ретромолярної анестезії на нижній щелепі шляхом введення анестетика внутрішньоротовим доступом. Перед знеболенням зубів і м'яких тканин нижньої щелепи голку довжиною не менше ніж 25 мм підгинають біля основи на 45 º у бік скосу. Розташовують шприц паралельно до гілки нижньої щелепи, повільно боковим рухом шприца у відповідну сторону у ділянці переходу внутрішньої косої лінії нижньої щелепи у її альвеолярну частину (внутрішній нижній кут ретромолярного трикутника) здійснюють укол голки. При виразній анатомічній будові укол здійснюють трохи позаду (на 3-5 мм). При першому контакті із кісткою виконують аспіраційну пробу і, якщо вона негативна, вводять 0,3 мл анестезуючого розчину. Просування голки далі здійснюють у горизонтальній площині і у контакті із кісткою. При досягненні цільового пункту виконують аспіраційну пробу і, якщо вона негативна, впродовж 40-80 с вводять залишок розчину карпули (близько 1,4 мл). Після закінчення введення розчину голку повільно витягають. UA 100542 U (12) UA 100542 U UA 100542 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, конкретно до стоматології, і може бути використана при необхідності здійснення місцевого знеболювання під час проведення лікування на нижній щелепі. Мандибулярна анестезія є найпоширенішим методом місцевого знеболення для проведення усіх видів лікування зубів на нижній щелепі, а також проведення амбулаторних хірургічних втручань. Відомо більше 25 внутрішньоротових і приблизно стільки ж позаротових способів проведення мандибулярної анестезії. Найчастіше мандибулярна анестезія проводиться аподактильним методом. При виконанні анестезії аподактильным способом основним орієнтиром є крилощелепна складка. Вона розташована до середини від скроневого гребінця і може бути широкою, вузькою або мати звичайний (середній) поперечний розмір. Пацієнт максимально широко відкриває рот. Стоматологічним дзеркалом, яке тримають в лівій руці, відсовують кут рота і щоку до середини. Місце уколу: за нижніми молярами видно крилощелепна складка, латеральніше (за цією складкою) розташована жолобинка, яку ділять на три рівні частини і роблять укол попереду від неї між верхньою і середньою третинами її довжини на 10 мм вище за жувальну поверхню нижніх молярів. Шприц розташовують на премолярах або на першому нижньому молярі, голку направляють перпендикулярно до площини гілки нижньої щелепи, для цього циліндром шприца треба відсунути кут рота назад. Голку поглиблюють в м'які тканини на 20-25 мм до упору її в кістку. Проводять аспіраційну пробу, вводять 1,5-2 мл анестетика. Знеболення настає через 5-20 хв. До недоліків цього методу належать наступні: складність виконання, відносна низька ефективність (від 25 % до 62,5 %), тривалий час настання анестезії (10-20 хв.), відносно високий ризик розвитку локальних і генералізованих ускладнень. Аподактильні способи мандибулярної анестезії в США і Європі поширені мало, оскільки стоматологи вважають цю методику неточною. Ця методика є базовою в стоматології і може бути прототипом запропонованого нами методу анестезії зубів нижньої щелепи. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення способу внутрішньоротової мандибулярної анестезії шляхом зміни цільового пункту, розташованого на 0,5 см нижче мандибулярного отвору, вибору міжкрилового простору для депонування анестетика, введення (уколу) голки у внутрішній нижній кут ретромолярного трикутника (більш доступному і легше визначуваному анатомічному орієнтиру), за рахунок чого, здійснення анестезії відбувається у найбільш безпечному анатомічному місці за спрощеною методикою, збільшується концентрація анестетика у ділянці цільових нервів, підвищується точність маніпуляції, що дозволить мінімізувати ризик розвитку місцевих і генералізованих ускладнень, здійснити анестезію з більшим комфортом для пацієнта, досягти швидкого знеболювання зубів, альвеолярної частини кістки нижньої щелепи, прилягаючих м'яких тканин, оніміння губи та язика на відповідній стороні. Поставлена задача вирішується тим, що у способі місцевої ретромолярної анестезії на нижній щелепі, який полягає у введенні анестетика внутрішньоротовим доступом, відповідно до корисної моделі, перед знеболенням зубів і м'яких тканин нижньої щелепи голку довжиною не менше ніж 25 мм підгинають біля основи на 45 градусів у бік скосу, розташовують шприц паралельно до гілки нижньої щелепи, повільно боковим рухом шприца у відповідну сторону у ділянці переходу внутрішньої косої лінії нижньої щелепи у її альвеолярну частину (внутрішній нижній кут ретромолярного трикутника) здійснюють укол голки, при виразній анатомічній будові укол здійснюють трохи позаду (на 3-5 мм), при першому контакті із кісткою виконують аспіраційну пробу і, якщо вона негативна, вводять 0,3 мл анестезуючого розчину, просування голки далі здійснюють у горизонтальній площині і у контакті із кісткою, при досягненні цільового пункту виконують аспіраційну пробу і, якщо вона негативна, впродовж 40-80 с вводять залишок розчину карпули (близько 1,4 мл), після закінчення введення розчину голку повільно витягають. Причинно-наслідкові зв'язки: - зміна цільового пункту, який буде знаходитись на 0,5 см нижче мандибулярного отвору - це дозволяє проводити анестезію у більш безпечному анатомічному місці за спрощеною методикою; - депонування анестетику у міжкриловому просторі - завдяки цьому збільшується концентрація анестетику у ділянці цільових нервів; - укол голки буде здійснюватися у внутрішній нижній кут ретромолярного трикутника, це більш доступний і легше визначуваний анатомічний орієнтир, що суттєво підвищує точність маніпуляції. 1 UA 100542 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Суть методу: ретромолярна анестезія (лівостороння і правостороння) є методом знеболення зубів і м'яких тканин нижньої щелепи на відповідній стороні і поєднує в собі принципи провідникової, а також інфільтраційної анестезії. Опис способу. 1. Ретромолярна анестезія нижньої щелепи здійснюється внутрішньоротовим доступом. 2. Голку (не менше 25 мм завдовжки) ковпачком шприца або іншим стерильним інструментом (наприклад пінцетом) підгинають біля основи на 45 градусів у бік скосу. Рекомендований діаметр голки 0,4 мм. 3. Шприц розташовують паралельно гілці нижньої щелепи. 4. Точка уколу голки знаходиться на ділянці переходу внутрішньої косої лінії нижньої щелепи в її альвеолярну частину (внутрішній нижній кут ретромолярного трикутника). При вираженій анатомії для полегшення подальшого просування голки і збереження кращого контакту з кісткою укол можна робити дещо назад (на 3-5 мм) від вказаної точки. 5. Введення голки здійснюють плавно бічним рухом шприца у відповідну сторону до контакту з кісткою. Зазвичай хід голки на цьому етапі складає близько 5 мм. 6. При першому контакті з кісткою здійснюють аспіраційну пробу, при негативній пробі вводять близько 0,3 мл анестезуючого розчину, (при позитивній пробі змінюють положення голки і повторюють пробу), подальше просування голки повинне проводитися в горизонтальній площині і у контакті з кісткою. Хід голки до цільового пункту складає близько 25 мм. 7. При досягненні цільового пункту здійснюють аспіраційну пробу, при негативній пробі вводять решту вмісту карпули (близько 1,4 мл). Час введення розчину в цільовому пункті складає від 40 до 80 секунд. 8. Після закінчення введення розчину голку плавно витягають, пацієнт закриває рот. Опис методики приведений для дорослої людини при використанні стандартних карпульних анестетиків і голок. У інших випадках режим дозування повинен відповідати загальноприйнятим правилам. При правильному виконанні ретромолярної анестезії досягається знеболення зубів, альвеолярної частини кістки нижньої щелепи, прилеглих м'яких тканин, оніміння губи і язика на відповідній стороні. Принциповими відмінностями запропонованої нами місцевої ретромолярної анестезії від прототипу є її цільовий пункт, який знаходиться на 0,5 см нижче мандибулярного отвору; область депонування анестетика - міжкриловий простір; місце уколу голки – внутрішній нижній кут ретромолярного трикутника. До переваг ретромолярної анестезії можна віднести її більш високу ефективність відносно інших методів, швидке настання анестезії, мінімальний ризик розвитку місцевих і генералізованих ускладнень, простоту виконання методики і більший комфорт для пацієнта. У клінічних дослідженнях взяло участь 158 пацієнтів - добровольців, проведено 220 анестезій за запропонованою нами методикою. Ефективність анестезії склала - 91 %. Середній час настання анестезії - 4 хв. 30 с (від 40 с до 15 хв.). Чутливість при стоматологічних маніпуляціях відзначалася тільки у 3 пацієнтів. Тривалість анестезії в середньому склала 2 год. 50 хв. і тривала від 1 год. 50 хв. до 6 год. 15 хв. Кількість місцевого анестетика, що вводиться, в усіх випадках не перевищила 1 карпули (1,7 мл). Ускладнень не спостерігалося. Клінічний випадок. Пацієнт П. 31 рік. 8.01.2014 р. Скарги: На гострий нападоподібний біль в 36 зубі, ірадіюючий в скроню з короткими світлими проміжками. Розвиток хвороби: Скарги з'явилися близько 4 днів тому, протягом цього періоду біль наростав, зуб турбував переважно в нічний час, в останню добу з'явився біль при надкушуванні. Дані об'єктивного огляду: обличчя симетричне, регіонарні лімфовузли не пальпуються, на жувальній поверхні 36 зуба є порожнина в межах навколопульпарного дентину з широким вхідним отвором, виконана рихлим слабко пігментованим дентином, зондування болісне по усьому дну каріозної порожнини, перкусія - болісна, реакція на температурні подразники позитивна. ЕОД 36 зуба – 74 мкА. Дані рентгенологічного дослідження: в 36 зубі є каріозна порожнина, що сполучається з порожниною зуба, патологічних змін в кістковій тканині і періодонті не виявлено. Діагноз: Гострий дифузний пульпіт 36 зуба. Лікування: Зроблена лівостороння місцева ретромолярна анестезія (Убистезин 4 %, 1,7мл), зі слів пацієнта, почуття "оніміння" м'яких тканин нижньої губи і мови з'явилося через 45 с після закінчення маніпуляції. Через 2 хв. розпочато препарування каріозної порожнини з подальшим розкриттям порожнини 36 зуба і ендодонтичними маніпуляціями, відповідно до протоколу лікування. Больових відчуттів протягом всього лікування пацієнт не переживав. Чутливість 2 UA 100542 U м'яких тканин і зубів, зі слів пацієнта, відновилася через 2,5 години. Ускладнень не спостерігалося. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 10 15 Спосіб місцевої ретромолярної анестезії на нижній щелепі, що полягає у введенні анестетика внутрішньоротовим доступом, який відрізняється тим, що перед знеболенням зубів і м'яких тканин нижньої щелепи голку довжиною не менше ніж 25 мм підгинають біля основи на 45 º у бік скосу, розташовують шприц паралельно до гілки нижньої щелепи, повільно боковим рухом шприца у відповідну сторону у ділянці переходу внутрішньої косої лінії нижньої щелепи у її альвеолярну частину (внутрішній нижній кут ретромолярного трикутника) здійснюють укол голки, при виразній анатомічній будові укол здійснюють трохи позаду (на 3-5 мм), при першому контакті із кісткою виконують аспіраційну пробу і, якщо вона негативна, вводять 0,3 мл анестезуючого розчину, просування голки далі здійснюють у горизонтальній площині і у контакті із кісткою, при досягненні цільового пункту виконують аспіраційну пробу і, якщо вона негативна, впродовж 40-80 с вводять залишок розчину карпули (близько 1,4 мл), після закінчення введення розчину голку повільно витягають. Комп’ютерна верстка Д. Шеверун Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3