Спосіб вибору тактики лікування цукрового діабету 2 типу
Формула / Реферат
Спосіб вибору тактики лікування цукрового діабету 2 типу шляхом проведення біохімічних досліджень крові та вибору відповідного алгоритму призначення препаратів, який відрізняється тим, що визначають рівень глюкози та імунореактивного інсуліну з однієї порції венозної крові, за допомогою математичної моделі розраховують індекс інсулінорезистентності HOMA-IR, і якщо він <3, то призначають препарати секретогоги з груп сульфонілсечовини, меглітинідів, міметиків інкритину або інсуліну, якщо >3, то сенситайзери інсуліну з груп тіазолідиндіонів, бігуанідів, міметиків інкритину, інгібіторів натрій-глюкозних транспортерів 2 або інсулін, при цьому використовують вказане значення індексу при проведенні подальших контрольних обстежень і корекції терапії до досягнення стану компенсації.
Текст
Реферат: Спосіб вибору тактики лікування цукрового діабету 2 типу шляхом проведення біохімічних досліджень крові та вибору відповідного алгоритму призначення препаратів. Визначають рівень глюкози та імунореактивного інсуліну з однієї порції венозної крові. За допомогою математичної моделі розраховують індекс інсулінорезистентності HOMA-IR. Якщо індекс інсулінорезистентності 3, то сенситайзери інсуліну з груп тіазолідиндіонів, бігуанідів, міметиків інкритину, інгібіторів натрій-глюкозних транспортерів 2 або інсулін. Використовують вказане значення індексу при проведенні подальших контрольних обстежень і корекції терапії до досягнення стану компенсації. і UA 103201 U (54) СПОСІБ ВИБОРУ ТАКТИКИ ЛІКУВАННЯ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 2 ТИПУ UA 103201 U UA 103201 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме ендокринології, і може бути використана у лікуванні цукрового діабету 2 типу. Існує багато способів лікування цукрового діабету 2 типу, але вони іноді недостатньо ефективні, у деяких випадках призводять до побічної дії та розвитку гіпоглікемічних станів, не враховують домінуючої ланки патогенезу хвороби, що викликало необхідність у розробці нових способів. Найбільш близьким аналогом за технічною суттю та результатом, що досягається, є спосіб, який полягає у визначенні глікованого гемоглобіну в крові та вибору тактики лікування в залежності від його рівня: нижче 7 % - монотерапія, вище 7 % але нижче 9 % - подвійна терапія, вище 9 % - потрійна терапія або комбінована інсулінотерапія. Препаратом першого вибору при монотерапії є метформін, завдяки доказовій базі його безпеки, або будь-який інший з 6 рекомендованих класів в залежності від індивідуальних міркувань лікаря. Далі, якщо цільові рівні глікованого гемоглобіну не досягнуті протягом 3 місяців, переходять до наступного етапу інтенсифікації терапії. Конкретний клас препаратів, що додається до попередньої лінії, вибирає лікар зі списку рекомендованих, в залежності від доказової бази та власних міркувань (ААСЕ ComprehensiveDiabetesManagementAlgorithm, EndocrPract. 2013; 19(No. 2) P. 327-336). Спільними суттєвими ознаками найближчого аналогу і запропонованої корисної моделі є такі: - проведення біохімічних досліджень крові, - вибір відповідного алгоритму призначення препаратів. Цей спосіб є недостатньо ефективним, тому що при виборі призначення конкретного класу цукрознижуючих препаратів не враховують ланку патогенезу захворювання, яка переважає у конкретного хворого (інсулінорезистентність або інсулінонедостатність), а керуються лише доказовою базою безпеки препарату та власними міркуваннями. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу вибору тактики лікування цукрового діабету 2 типу шляхом визначення інших біохімічних показників, що забезпечить точність визначення переважаючої ланки патогенезу захворювання у конкретного хворого, підвищення ефективності лікування і прискорення досягнення компенсації діабету. Поставлена задача вирішується тим, що у способі вибору тактики лікування цукрового діабету 2 типу, який включає проведення біохімічних досліджень крові та вибір відповідного алгоритму призначення препаратів, згідно з корисною моделлю, визначають рівень глюкози та імунореактивного інсуліну з однієї порції венозної крові, за допомогою математичної моделі розраховують індекс інсулінорезистентності HOMA-IR, і якщо він 3, то сенситайзери інсуліну з груп тіазолідиндіонів, бігуанідів, міметиків інкритину, інгібіторів натрій-глюкозних транспортерів 2 або інсулін, при цьому використовують вказане значення індексу при проведенні подальших контрольних обстежень і корекції терапії до досягнення стану компенсації. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що заявляються, та технічним результатом полягає у такому. Спосіб вибору тактики лікування цукрового діабету 2 типу шляхом визначення стану інсулінорезистентності дозоляє призначати патогенетично обґрунтоване лікування. Це дає можливість підвищити ефективність цукрознижуючої терапії, уникнути зайвої інтенсифікації лікування та запобігти передчасному виснаженню інсулярного апарату, бо досягається максимальний вплив саме на ту ланку патогенезу, яка задіяна у конкретному випадку, і мінімальний вплив на другу ланку, де патологічний процес знаходиться на початковому етапі. Цей спосіб вибору тактики лікування дозволить об'єктивно оцінювати і корегувати такі показники вуглеводного обміну, як глюкоза венозної крові та імунореактивний інсулін, що буде сприятиуповільненню прогресування захворювання та більш швидкому досягненню компенсації діабету. Спосіб здійснюють наступним чином: 1. Визначать рівень глюкози та імунореактивного інсуліну з однієї порції венозної крові. 2. Розраховують індекс HOMA-IR за формулою: HOMA-IR=ІРІ (мкЕД/мл)×ГКН(ммоль/л)/22,5, де ІРІ - імунореактивний інсулін, ГКН - глюкоза крові натще. 3. При рівні HOMA-IR більше 3 вважають, що у пацієнта в патогенезі захворювання переважають механізми резистентності до інсуліну над інсулінонедостатністю. У такому випадку як препарат першої лінії патогенетично обґрунтованої терапії призначають препарат з групи тіазолідиндіонів (піоглітазон, розіглітазон), який має найбільш виражену здатність знижувати інсулінорезистентність серед інших цукрознижувальних препаратів. 1 UA 103201 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 4. Через 1 місяць лікування проводять визначення рівня глікованого гемоглобіну, який має досягти 7 % або іншого рівня, визначеного індивідуально у зв'язку зі станом та віком хворого. При недостатній ефективності лікування до терапії додають другий препарат зі схожим механізмом дії - метформін, з групи бігуанідів. 5. Через 1 місяць лікування проводять повторне визначення глікованого гемоглобіну. При недостатній ефективності лікування до терапії додають третій цукрознижувальний препарат з вираженим інкритиновим ефектом (інгібітор діпептиділпептидази-4 або агоніст глюкагоноподібного пептиду-1) або інгібітор натрій-глюкозного транспртера-2. 6. Якщо при первинному визначенні HOMA-IR його значення буде нижче 3, це свідчить про переважання недостатності секреції інсуліну над інсулінорезистентністю, що вимагає як стартової терапії призначення секретагогів. Препаратами першої лінії є похідні сульфонілсечовини. 7. Через 1 місяць лікування проводять визначення рівня глікованого гемоглобіну. При недостатній ефективності лікування до терапії додають другий препарат зі схожим механізмом дії з групи меглітинідів. 8. Через 1 місяць лікування проводять повторне визначення рівня глікованого гемоглобіну. При недостатній ефективності лікування до терапії додають третій цукрознижувальний препарат з вираженим інкритиновим ефектом (інгібітор діпептиділпептидази-4 або агоніст глюкагоноподібного пептиду-1) або інгібітор натрій-глюкозного транспортера-2. 9. Призначення інсуліну є останнім кроком при неефективності пероральних цукрознижуючих препаратів або агоністів глюкагоноподібного пептиду-1 при будь-якому HOMAIR. Приклад. Хвора Л. 1956 р.н., була госпіталізована до ендокринологічного відділення ЦЛ Заводського району м. Запоріжжя зі скаргами на загальну слабкість, сухість у роті, спрагу, підвищений апетит, поліурію, полакіурію, відчуття заніміння пальців ніг, збільшення у вазі за останній рік (близько 8 кг). Зазначені скарги турбують протягом 1,5 року, стали більш інтенсивними за останні кілька місяців. Раніше за медичною допомогою з приводу порушень вуглеводного обміну не зверталася. При обстеженні в амбулаторних умовах виявлена глікемія 12,4 ммоль/л, глюкозурія 2,5 %, ацетон сечі від'ємний. При дообстеженні виявлено: рівень глікованого гемоглобіну 9,4 %, рівень імунореактивного інсуліну 21,3 мкЕД/мл, рівень глюкози венозної крові натще 12,2 ммоль/л, розрахований HOMA-IR склав 11,6. Об'єктивно: підвищеного харчування, шкірні покриви бліді, на обличчі помірно виражений рум'янець щік. Враховуючи скарги хворої, дані анамнезу, об'єктивного обстеження, дані лабораторних досліджень був поставлений діагноз - цукровий діабет тип 2, середньої важкості, стадія декомпенсації. Враховуючи наявність у пацієнтки порушеного вуглеводного обміну (підвищений рівень глікемії натще, підвищений рівень глікованого гемоглобіну, наявність глюкозурії), пов'язаного з інсулінорезистентністю (HOMA-IR склав 11,6), пацієнтці як препарат першої лінії для лікування цукрового діабету був призначений препарат з групи тіазолідиндіонів - піоглітазон у добовій дозі 30 мг одноразово. Паралельно була застосована дієтотерапія з обмеженням легкозасвоюваних вуглеводів. Через 1 місяць лікування було оцінено рівень глікованого гемоглобіну, який склав 7,8 %. Згідно з алгоритмом, пацієнтці до лікування було додано метформін у добовій дозі 1000 мг. Через 1 місяць лікування відмічена повна відсутність діабетичних скарг, зниження маси тіла на 3 кг. При оцінці глікованого гемоглобіну значення останнього склало 6,9 %. Гіпоглікемічних станів зареєстровано не було. Таким чином, було досягнуто цільове значення глікованого гемоглобіну, як показника компенсації вуглеводного обміну, при використанні патогенетично обґрунтованої терапії. Пацієнтці надалі рекомендовано продовжувати прийом зазначених препаратів у колишніх дозах, дотримувати відповідну дієту і проводити контроль рівня глікованого гемоглобіну для оцінки ефективності лікування 1 раз на 3 місяці. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб вибору тактики лікування цукрового діабету 2 типу шляхом проведення біохімічних досліджень крові та вибору відповідного алгоритму призначення препаратів, який відрізняється тим, що визначають рівень глюкози та імунореактивного інсуліну з однієї порції венозної крові, за допомогою математичної моделі розраховують індекс інсулінорезистентності HOMA-IR, і якщо він 3, то сенситайзери інсуліну з груп тіазолідиндіонів, бігуанідів, міметиків інкритину, інгібіторів натрій-глюкозних транспортерів 2 або інсулін, при цьому використовують вказане значення індексу при проведенні подальших контрольних обстежень і корекції терапії до досягнення стану компенсації. 2 UA 103201 U Комп’ютерна верстка А. Крулевський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3
ДивитисяДодаткова інформація
Назва патенту англійськоюMethod of choice of treatment of type 2 diabetes
Автори англійськоюKadzharian Vitalii Georgiyovych
Назва патенту російськоюСпособ выбора тактики лечения сахарного диабета 2 типа
Автори російськоюКаджарян Виталий Георгиевич
МПК / Мітки
МПК: G01N 33/49, A61P 3/00
Мітки: типу, діабету, вибору, спосіб, цукрового, тактики, лікування
Код посилання
<a href="https://ua.patents.su/5-103201-sposib-viboru-taktiki-likuvannya-cukrovogo-diabetu-2-tipu.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Спосіб вибору тактики лікування цукрового діабету 2 типу</a>
Попередній патент: Кран
Наступний патент: Пристрій для загострювання олівців
Випадковий патент: Цифровий вимірювач поверхневої концентрації хлорофілу у листках рослин