Спосіб електрокардіографічної діагностики дилатації лівого шлуночка у хворих з вторинними дилатаційними кардіоміопатіями

Реферат: Спосіб діагностики дилатації лівого шлуночка у хворих з вторинними дилатаційними кардіоміопатіями включає визначення збільшення кінцево-систолічного розміру лівого шлуночка серця. Пацієнтам проводять електрокардіографічне обстеження у 12 стандартних відведеннях, вимірюють амплітуду зубців комплексу QRS і при виявленні повільного наростання зубця R у відведеннях V1-V3, максимальної амплітуди зубця R у відведенні V5 та максимальної амплітуди зубця S у відведенні V3 встановлюють дилатацію лівого шлуночка. UA 103395 U (54) СПОСІБ ЕЛЕКТРОКАРДІОГРАФІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ДИЛАТАЦІЇ ЛІВОГО ШЛУНОЧКА У ХВОРИХ З ВТОРИННИМИ ДИЛАТАЦІЙНИМИ КАРДІОМІОПАТІЯМИ UA 103395 U UA 103395 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до кардіології, і може бути використана для діагностики дилатації лівого шлуночка у хворих з вторинними дилатаційними кардіоміопатіями шляхом виявлення збільшення кінцево-систолічного розміру лівого шлуночка серця за допомогою електрокардіограми. Дилатаційна кардіоміопатія (ДКМП) синдром, що характеризується розширенням камер серця і систолічною дисфункцією лівого чи обох шлуночків. Вона розвивається у результаті різних захворювань, що призводять до дилатації шлуночків, внаслідок чого знижується їх скоротлива здатність [1]. Зменшення серцевого викиду призводить до збільшення залишкового об'єму крові в шлуночках, що поглиблює процес дилатації. Клінічною особливістю ДКМП є тривалий латентний перебіг захворювання. На ранніх етапах цього процесу наявна латентна дилатація камер серця, проте клінічна симптоматика тривало є доволі незначною. Хворі можуть відмічати лише слабкість, втомлюваність і помірну задишку, але не надають цьому великого значення. Враховуючи те, що часто розвиток ДКМП пов'язаний з професійними шкідливостями та/або шкідливими звичками, хворі можуть розцінювати перші симптоми захворювання як тимчасове явище. Рутинні методи обстеження у поліклініці чи амбулаторії не дають можливості запідозрити наявність тяжкої патології. З часом (через декілька місяців чи навіть років) розвивається симптоматика прогресуючої серцевої недостатності, і лише при детальному обстеженні у таких хворих виявляється дилатація камер серця, що супроводжується виникненням життєво-небезпечних аритмій або тромбоемболічних ускладнень [2]. Найближчим аналогом корисної моделі є спосіб діагностики дилатації лівого шлуночка у хворих з вторинними дилатаційними кардіоміопатіями, що визначає збільшення кінцевосистолічного розміру лівого шлуночка серця за допомогою ехокардіографії, проте цей метод, зазвичай, є малодоступним на первинному рівні надання медичної допомоги в умовах поліклініки і більшості стаціонарів [3]. Недоліком прототипу є те, що для діагностики дилатації лівого шлуночка застосовується такий інструментальний метод як ехокардіографія, яка найчастіше є недоступною на первинному етапі медичної допомоги. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалити спосіб діагностики дилатації лівого шлуночка у хворих з вторинними дилатаційними кардіоміопатіями шляхом аналізу результатів іншого, доступнішого інструментального методу, а саме електрокардіографії (ЕКГ). Поставлена задача вирішується тим, що у способі діагностики дилатації лівого шлуночка у хворих з вторинними дилатаційними кардіоміопатіями, що включає визначення збільшення кінцево-систолічного розміру лівого шлуночка серця, згідно з корисною моделлю, пацієнтам проводять електрокардіографічне обстеження у 12 стандартних відведеннях, вимірюють амплітуду зубців комплексу QRS, і при виявленні повільного наростання зубця R y відведеннях V1-V3, наявності максимальної амплітуди зубця R у відведенні V5 та максимальної амплітуди зубця S у відведенні V3 встановлюють дилатацію лівого шлуночка. Перевагою діагностики дилатації лівого шлуночка за допомогою ЕКГ є відносна простота та доступність цього методу на будь-якому рівні надання медичної допомоги, практично зразу ж при зверненні пацієнта за медичною допомогою. Найхарактернішими ЕКГ-ознаками дилатації лівого шлуночка є повільне наростання зубців RV1-V3 (R≤5mV), максимальна амплітуда зубця RV5 (в нормі зубець Rmax спостерігається у відведенні V4) і найглибший зубець SV3 (SV3>SV2>SV1). Для розуміння пропонованого способу діагностики представлена ілюстрація, на якій відображена ЕКГ пацієнта Α., 53 p., з ехокардіографічними даними за дилатацію лівого шлуночка: ритм синусовий, правильний з частотою серцевих скорочень 76 за 1 хв; вольтаж зубців ЕКГ достатній; перехідна зона у V3-V4; повільне наростання зубців RV1-V3, найвищий зубець RV5 і найглибший зубець SV3. Запропонований спосіб здійснюють наступним чином. Пацієнту з підозрою на вторинну дилатаційну кардіоміопатію знімають ЕКГ у 12 стандартних відведеннях. Проводять аналіз амплітуди зубців комплексу QRS у грудних відведеннях (V1-V6). При наявності низької амплітуди зубців R у відведеннях V1-V3 висотою ≤5mV, максимальної амплітуди зубця R у відведенні V5 (RV5>RV4) та найглибшого зубця S у відведенні V3 (SV3>SV2>SV1) встановлюють дилатацію лівого шлуночка. На базі інфарктного та кардіологічного відділень комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова обстежено 87 пацієнтів з вторинними ДКМП. Серед них було 72 чоловіки і 15 жінок, віком 62,2±11,8 року. У всіх пацієнтів було проаналізовано скарги, анамнез захворювання і життя: з'ясовано наявність професійних шкідливостей (пайка, запиленість повітря робочої зони важкими металами, контакт з леткими хімічними речовинами), а також шкідливих звичок (зловживання алкоголем, тютюнопаління). В усіх пацієнтів було 1 UA 103395 U 5 10 15 20 25 30 35 проведено електрокардіографію та ехокардіографію. За даними ехокардіографії було відібрано 32 пацієнтів із дилатацією лівого шлуночка. Контрольну групу становили 23 пацієнти із серцевою недостатністю ІІА-ІІI ступеня аналогічного віку, але без ехокардіографічних ознак дилатації камер серця. У дослідження не включали пацієнтів, у яких було виявлено блокади ніжок пучка Гіса, інфаркт міокарда у гострій стадії, гостру та хронічну аневризму лівого шлуночка, наявність імплантованою штучного водія ритму чи синдрому передчасного збудження шлуночків. Найхарактернішими ЕКГ-ознаками дилатації лівого шлуночка були повільне наростання зубців RV1-V3 (85,06 %), максимальна амплітуда зубця RV5 (85,06 %) і найглибший зубець SV3 (79,31 %). Було виявлено сильний прямий кореляційний зв'язок між розмірами лівого шлуночка та амплітудою зубців RV5-V6 (p