Спосіб оклюзійної адаптації супраструктур імплантів

Реферат: Спосіб оклюзійної адаптації супраструктур імплантів включає виготовлення відбитків за допомогою трансферів. В якому для нівелювання дивергованих і конвертованих супраструктур імплантів відносно протетичної площини та відносно один одного використовують адаптивні паралелометричні ключі, для чого отримують відбиток із пластиковими трансферами, в які встановлюють аналоги імплантів і відливають робочу модель, після виготовлення робочої моделі з аналогами імплантів пластикові трансфери фіксують на супраструктури аналогів і з'єднують між собою стоматологічними пластмасами чи полімером, що і є адаптивними паралелометричними ключами, які в подальшому препарують відповідно до шляху введення протетичної конструкції, виготовляють протетичну конструкцію з адаптивними ключами, які позиціонують на імпланти у ротовій порожнині, супраструктури імплантів препарують у відповідності до ключів, на відпрепаровані супраструктури імплантів і тим самим адаптовані до ортопедичного положення та шляху введення припасовують і фіксують протетичну конструкцію. UA 103690 U (54) СПОСІБ ОКЛЮЗІЙНОЇ АДАПТАЦІЇ СУПРАСТРУКТУР ІМПЛАНТІВ UA 103690 U UA 103690 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до галузі медицини, зокрема стоматології, та може бути використана для відновлення зубних рядів. У класичній двоетапній імплантації етап протезування виглядає наступним чином: проводять розріз і відкидання слизово-окістного клаптя, фіксують формувач ясен, через 2 тижні формувач ясен усувають і за допомогою трансферів виготовляють відбитки для позиціонування абатментів. Через кілька днів позиціонують абатменти та отримують відбитки для виготовлення постійної конструкції [Misch C.E. (1999) Density of bone: Effect on surgical approach, and healing. In: Misch C.E. (Ed.). Contemporary Implant Dentistry. Mosby-Year Book, St Louis, pp. 371-384]. Цей процес є доволі клопітким і потребує багато часу не лише у безпосередній роботі з пацієнтом, але і між відвідуваннями клініки, і триває близько 1-1,5 місяця. Весь цей час пацієнт позбавлений нормального способу життя. В основу корисної моделі поставлена задача створення оклюзійної адаптації супраструктур імплантів, який би був якісним і точним, зручним для пацієнта, скоротив би процедуру виготовлення протетичної конструкції. Поставлена задача вирішується тим, що у способі оклюзійної адаптації супраструктур імплантів, який включає виготовлення відбитків за допомогою трансферів, в якому згідно з корисної моделі, для нівелювання дивергованих і конвергованих супраструктур імплантів відносно протетичної площини та відносно один одного використовують адаптивні паралелометричні ключі, для чого отримують відбиток із пластиковими трансферами, в які встановлюють аналоги імплантів і відливають робочу модель, після виготовлення робочої моделі з аналогами імплантів пластикові трансфери фіксують на супраструктури аналогів і з'єднують між собою стоматологічними пластмасами чи полімером, що і є адаптивними паралелометричними ключами, які в подальшому препарують відповідно до шляху введення протетичної конструкції, виготовляють протетичну конструкцію з адаптивними ключами, які позиціонують на імпланти у ротовій порожнині, супраструктури імплантів препарують у відповідності до ключів, на відпрепаровані супраструктури імплантів і тим самим адаптовані до ортопедичного положення та шляху введення припасовують і фіксують протетичну конструкцію. Супраструктура є неподільною частиною самого імпланту. Спосіб, що заявляється, дозволяє з великою точністю підготувати імпланти до протезування, виготовити чітку протетичну конструкцію із якісним приляганням опірних зон до супраструктури імплантів і скоротити процедуру виготовлення протетичної конструкції до одного дня. Препарування супраструктур імплантів відповідно до ключів дозволяє нівелювати конвергенцію чи дивергенцію супраструктур імплантів і створити на 100 % відповідність до протетичної конструкції. Спосіб здійснюють наступним чином. Вводять імплант без розрізу трансгінгівально під дією локальної анестезії із первинною стабілізацією імпланту у кортикальній кістці з наступним негайним навантаженням, що дає змогу формувати кісткову тканину адекватною до жувального навантаження. Характерним для цього типу імплантів є монолітна конструкція, тобто супраструктура є неподільною частиною самого імпланту. Фіксація у кортикальну пластину дає змогу одразу навантажити імплант протетичною конструкцією наступного дня. Для нівелювання дивергованих і конвергованих супраструктур імплантів відносно протетичної площини та відносно один одного використовують адаптивні паралелометричні ключі. Для цього отримують відбиток із спеціальними пластиковими трансферами, в які встановлюють спеціальні аналоги імплантів і відливає робочу модель. Після виготовлення робочої моделі (гіпсової) з аналогами імплантів пластикові трансфери фіксують на супраструктури аналогів і з'єднуються між собою стоматологічними пластмасами чи полімером, що і є адаптивними ключами, які в подальшому препарують відповідно до паралелометричних даних. На моделі проводять паралелометричний аналіз і визначають шлях введення протетичної конструкції. Після цього виконують препарування аналогів та адаптивних ключів на моделі відповідно до шляху введення. Виготовляють протетичну конструкцію з адаптивними ключами, які позиціонують на імпланти у ротовій порожнині, а імпланти препарують, відповідно до супраструктури імплантів отримують ортопедичне положення у відповідності до шляху введення протетичної конструкції. Корисна модель пояснюється кресленнями, де на Фіг. 1-Фіг. 3 зображено адаптивні ключі у ротовій порожнині. Спосіб, що заявляється, пояснюється прикладом. Приклад 1 UA 103690 U 5 Пацієнт X., 53 роки. Проведено імплантування 11 бікортикальних дентальних імплантів на верхній щелепі. Було здійснено робочий відбиток із трансферами і скеровано у лабораторію для виготовлення незнімної конструкції на основі оксиду цирконію. Для адаптації протетичної конструкції виготовлені адаптивні паралелометричні ключі. У ротовій порожнині проведено препарування супраструктур імплантів із попередньо накладеними адаптивними ключами на них і фіксацію незнімної конструкції на тимчасовий цемент. Контроль проведено через один місяць. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 10 15 20 25 1. Спосіб оклюзійної адаптації супраструктур імплантів, що включає виготовлення відбитків за допомогою трансферів, який відрізняється тим, що для нівелювання дивергованих і конвертованих супраструктур імплантів відносно протетичної площини та відносно один одного використовують адаптивні паралелометричні ключі, для чого отримують відбиток із пластиковими трансферами, в які встановлюють аналоги імплантів і відливають робочу модель, після виготовлення робочої моделі з аналогами імплантів пластикові трансфери фіксують на супраструктури аналогів і з'єднують між собою стоматологічними пластмасами чи полімером, що і є адаптивними паралелометричними ключами, які в подальшому препарують відповідно до шляху введення протетичної конструкції, виготовляють протетичну конструкцію з адаптивними ключами, які позиціонують на імпланти у ротовій порожнині, супраструктури імплантів препарують у відповідності до ключів, на відпрепаровані супраструктури імплантів і тим самим адаптовані до ортопедичного положення та шляху введення припасовують і фіксують протетичну конструкцію. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що супраструктура є неподільною частиною самого імпланту. 2 UA 103690 U Комп’ютерна верстка Л. Литвиненко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3