Спосіб прогнозування активності цитологічного синдрому у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки з урахуванням поліморфізму гена глутатіон-s-трансферази

Реферат: Спосіб прогнозування активності цитолітичного синдрому у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки з урахуванням поліморфізму гена глутатіон-S-трансферази шляхом проведення комплексного діагностичного дослідження та визначення показників ліпідного профілю, крім того додатково досліджують A313G поліморфізм гена GSTP1 з метою визначення G-алеля зазначеного гена і при його виявленні прогнозують ймовірно вищу активність цитолітичного синдрому, ніж в середньому у таких пацієнтів. UA 105909 U (54) СПОСІБ ПРОГНОЗУВАННЯ АКТИВНОСТІ ЦИТОЛОГІЧНОГО СИНДРОМУ У ХВОРИХ НА НЕАЛКОГОЛЬНУ ЖИРОВУ ХВОРОБУ ПЕЧІНКИ З УРАХУВАННЯМ ПОЛІМОРФІЗМУ ГЕНА ГЛУТАТІОНS-ТРАНСФЕРАЗИ UA 105909 U UA 105909 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель відноситься до галузі медицини, а саме до гепатології, і може бути використана з метою прогнозування активності цитолітичного синдрому у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки. Захворювання органів гепатобіліарної системи є важливою медико-соціальною проблемою в Україні та світі, оскільки в більшості випадків становлять хронічну патологію. Серед них вагоме місце належить неалкогольній жировій хворобі печінки (НАЖХП), яка сьогодні є найпоширенішою нозологією серед захворювань печінки (О.Я. Бабак та співав., 2011). Зокрема, її поширеність складає 20-30 % дорослого населення у країнах Західної Європи та Північної Америки та 15 % у країнах Азії (S. Bellentani et al., 2010). За даними K. Das et al., НАЖХП є причиною розвитку криптогенного цирозу в 15-20 % хворих (K. Das et al., 2010). У дослідженні Z.W. Chen et al., яке включало обстеження більше ніж 26 тисяч пацієнтів, ознаки НАЖХП виявлені у 31 % чоловіків та 16 % жінок (Z.W. Chen et al., 2008). Тому актуальним питанням є пошук предикторів розвитку зазначеного захворювання печінки та визначення пацієнтів із детермінованою схильністю до його тяжчого перебігу. Аналогом розробленого методу є спосіб прогнозування загострення хронічного гепатиту після трансплантації нирки (Пат. № 7603 Україна, МПК А61Р 37/06, G01N 33/50, Спосіб прогнозування загострення хронічного гепатиту після трансплантації нирки /Денісов В.К., Деменкова І.І.; Заявник Донецький національний медичний університет ім. М. Горького - заяв. № u200501564 від 21.02.2005, опубл. 15.06.2005, бюл. № 6), в якому з метою прогнозування загострення хронічного гепатиту проводять серію визначень активності ферментів сироватки крові - аланінамінотрансферази (АлАТ) і аспартатамінотрансферази (АсАТ). Недоліком аналога-способу є те, що не використані методи генетичного дослідження, які дозволяють виявляти хворих зі схильністю до перебігу хронічних дифузних захворювань печінки із вищою активністю. Прототипом корисної моделі є спосіб прогнозування формування стеатозу печінки у хворих на хронічний гепатит С (Пат. № 64026 Україна, МПК А61K G01N 33/00, Спосіб прогнозування формування стеатозу печінки у хворих на хронічний гепатит С /Козько В.М., Соломенник Г.О., Бондар О.Є., Винокурова О.М., Анциферова Н.В., Юрко К.В.; Заявник Харківський національний медичний університет - заяв. № u201104303 від 08.04.2011, опубл. 25.10.2011, бюл. № 20), в якому з метою прогнозування формування стеатозу печінки у хворих на хронічний гепатит визначають показники ліпідного профілю, а саме, вміст триацилгліцеролів та ліпопротеїдів дуже низької щільності у сироватці крові, із подальшим розрахунком прогностичного показника стеатозу за пропонованою авторами формулою. Недоліком прототипу-способу є те, що у комплексній діагностичній програмі хворих на хронічний гепатит не використовують дослідження генетичної схильності до виникнення стеатозу та прогнозування активності його перебігу. Спільними ознаками прототипу та корисної моделі є проведення комплексного діагностичного дослідження та визначення показників ліпідного профілю. Відмінною ознакою корисної моделі від прототипу є додаткове дослідження A313G поліморфізму гена GSTP1 з метою визначення G-алеля зазначеного гена і при його виявленні прогнозують ймовірно вищу активність цитолітичного синдрому, ніж в середньому у таких пацієнтів. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалити спосіб прогнозування активності цитолітичного синдрому у пацієнтів із неалкогольною жировою хворобою печінки з урахуванням поліморфізму гена глутатіон-8-трансферази шляхом додаткового дослідження A313G поліморфізму гена GSTP1, і при виявленні G-алеля зазначеного гена прогнозують ймовірно вищу активність цитолітичного синдрому, ніж в середньому у таких пацієнтів. Визначення термінів, які використовуються при описі корисної моделі: неалкогольна жирова хвороба печінки, ген GSTP1, поліморфізм. Теоретичне підґрунтя для використання способу. Глутатіон-8-трансфераза (GST) є ферментом, котрий задіяний у другій стадії системи дезінтоксикації, який захищає організм від ендогенного окиснювального стресу, а також екзогенних токсинів, каталізуючи кон'югацію сульфгідрильних груп відновленого глутатіону (J.D. Hayes et al., 2005). До сімейства ферментів GST входять цитозольна, мітохондріальна і мікросомальна фракції (N. Allocati et al., 2009). На даний час відомо вісім класів розчинних цитоплазматичних ізоформ ензиму GST: α-, -, θ-, κ-, μ-, π;-, σ-, і ω- (R.C. Strange, 2001). У свою чергу, існує три гени GST, кожен з яких відповідає за синтез тієї чи іншої форми ферменту (M.F. Okcu, 2004). Заміна аланіну на гліцин у 313 положенні нуклеотиду гена GSTP1, спричиняє заміну ізолейцину на валін, що зустрічається у гомозиготному варіанті у 4-12 % населення, пов'язана зі зниженням 1 UA 105909 U 5 10 15 20 25 ферментативної активності GST і відіграє важливу роль у розвитку різних захворювань (N. Hamajima et al., 2002). K. Wu et al. дослідили, що GG-генотип A313G поліморфізму гена GSTP1 є чинником ризику розвитку раку сечового міхура (K. Wu et al., 2013). Експресія генів GST відіграє певну роль у патогенезі вірусних захворювань печінки. Зокрема, у дослідженні Т. Li et al., виявлено, що метилування промоторів гена GSTP1, котре спричиняє дисфункцію внутрішньоклітинної системи антиоксидантного захисту, частіше виникає у пацієнтів із гострою та хронічною печінковою недостатністю внаслідок вірусного гепатиту В, порівняно із хворими на компенсовані форми вірусного гепатиту В. Вимірювання вмісту метильованих промоторів гена GSTP1 може слугувати прогностичним чинником розвитку гострої чи хронічної печінкової недостатності у таких хворих (Т. Li et al., 2011). LA. Goncharova et al. показали, що пацієнти з цирозом печінки носії АА-генотипу мають у 2,5 раза вищу виживаність порівняно з пацієнтами з GG- і AG-генотипами гена GSTP1 (І.A. Goncharova et al., 2010). Фермент GST також задіяний у патогенезі НАЖХП, зокрема показано, що у таких хворих його активність майже на 20 % вища, порівняно із практично здоровими особами (V. Nobili, 2005), що свідчить про ймовірну роль відповідних генів у розвитку та прогресуванні НАЖХП та визначає необхідність подальшого вивчення вищевказаних зв'язків. Нами було проведено дослідження A313G поліморфізму гена GSTP1 у 64 хворих на НАЖХП та 20 практично здорових осіб (контрольна група). Тип розподілу даних визначали за порівнянням середньої арифметичної, моди і медіани, та за допомогою тестів Шапіро-Уілка та Левене. Для визначення статистичних відмінностей між двома незалежними групами використовували критерій Манна-Уітні. Достовірною вважали ймовірність помилки менше 5 % (р