Спосіб прогнозування ризику виникнення синдрому подразненої кишки після антибіотикотерапії з допомогою водневого дихального тесту з глюкозою

Реферат: Спосіб прогнозування ризику виникнення синдрому подразненої кишки після антибіотикотерапії включає дослідження бактеріального росту, проводять водневий дихальний тест з глюкозою до антибіотикотерапії та через 1 тиждень після її завершення. У хворих із високими значеннями різниці концентрацій водню (РКВ) до лікування (більше 5 ррm), значним зниженням показників РКВ через 1 тиждень після антибіотикотерапії (менше 4 ррm), а також з високим індексом зниження РКВ через 1 тиждень після антибіотикотерапії (більше 3) прогнозують ризик виникнення синдрому подразненої кишки після антибіотикотерапії. UA 110557 U (54) СПОСІБ ПРОГНОЗУВАННЯ РИЗИКУ ВИНИКНЕННЯ СИНДРОМУ ПОДРАЗНЕНОЇ КИШКИ ПІСЛЯ АНТИБІОТИКОТЕРАПІЇ З ДОПОМОГОЮ ВОДНЕВОГО ДИХАЛЬНОГО ТЕСТУ З ГЛЮКОЗОЮ UA 110557 U UA 110557 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, зокрема гастроентерології, та може бути використана з метою прогнозування ризику виникнення синдрому подразненої кишки (СПК) після антибіотикотерапії. Серед гастроентерологічних захворювань впродовж останніх десятиліть найбільш часто зустрічаються функціональні захворювання, серед яких одним із найпоширеніших є синдром подразненої кишки. Поширеність СПК становить в середньому 10-15 % дорослого населення [1]. У розвитку СПК значну роль відіграють такі чинники, як кишкова інфекція, стрес, вживання певних харчових продуктів, генетична схильність, і антибіотикотерапія, вплив якої є недостатньо висвітленим, хоча, згідно з результатами наукових досліджень, СПК є одним із проявів побічної дії антибіотиків [2]. Зміни мікробного біоценозу є одними з найважливіших патогенетичних механізмів розвитку СПК. У пацієнтів із СПК діагностується синдром надмірного бактеріального росту у тонкій кишці до 43,3 % випадків, дисбактеріоз товстої кишки - до 90 % випадків [3]. Відомий спосіб прогнозування ризику виникнення СПК після антибіотикотерапії, що включає дослідження мікрофлори біоптатів слизової оболонки голодної, здухвинної та ободової кишки [4]. Однак, надмірна інвазивність, складність виконання, високі вимоги до методології бактеріологічного дослідження, існування видів бактерій, які на сьогоднішній день не можуть бути культивованими при використанні звичайних методів, тривалий період отримання результатів, низька відтворюваність, значні фінансові затрати створюють ряд труднощів і різко обмежують використання способу. У основу корисної моделі поставлена задача розробити спосіб прогнозування ризику виникнення СПК після антибіотикотерапії шляхом використання менш інвазивного та простішого у виконанні водневого дихального тесту з глюкозою. Поставлена задача вирішується тим, що у способі прогнозування ризику виникнення СПК після антибіотикотерапії, що включає дослідження бактеріального росту, згідно з корисною моделлю, проводять водневий дихальний тест з глюкозою до антибіотикотерапії та через 1 тиждень після її завершення і у хворих із високими значеннями різниці концентрацій водню (РКВ) до лікування (більше 5 ррm), значним зниженням показників РКВ через 1 тиждень після антибіотикотерапії (менше 4 ppm), a також з високим індексом зниження РКВ через 1 тиждень після антибіотикотерапії (більше 3) прогнозують ризик виникнення СПК після антибіотикотерапії. Використання водневого дихального тесту з глюкозою для прогнозування ризику виникнення СПК після антибіотикотерапії вважається доцільним з точки зору неінвазивності методу, простоти використання, низької фінансової вартості, високої чутливості, специфічності та діагностичної точності. Спосіб ґрунтується на визначенні після вуглеводного навантаження концентрації водню у повітрі, що видихається. За допомогою водневого дихального тесту з глюкозою виявляють анаеробну мікрофлору в тонкій кишці, у випадку присутності якої спостерігають підвищення концентрації водню у видихуваному повітрі [5]. Запропонований спосіб здійснюють наступним чином. Хворим проводять водневий дихальний тест з глюкозою до антибіотикотерапії та через 1 тиждень після її завершення і при отриманні високих значень РКВ до лікування (більше 5 ррm), значного зниження показників РКВ через 1 тиждень після антибіотикотерапії (менше 4 ррm), а також при високому індексі зниження РКВ через 1 тиждень після антибіотикотерапії (більше 3) прогнозують виникнення СПК. Для підтвердження ефективності запропонованого способу прогнозування ризику виникнення СПК після антибіотикотерапії з допомогою водневого дихального тесту з глюкозою були проведені дослідження, результати яких підтвердили, що симптоми і клінічні ознаки СПК через 6 місяців після завершення антибіотикотерапії вірогідно частіше виникали у хворих із вищими значеннями РКВ до лікування, зі значним зниженням показників РКВ через 1 тиждень після антибіотикотерапії, а також з високим індексом зниження РКВ через 1 тиждень після антибіотикотерапії. Під спостереженням перебувало 65 хворих, які отримували протимікробне лікування антибіотиком юнідокс протягом 2 тижнів у рекомендованих дозах. Серед хворих було 23 чоловіки та 42 жінки, середній вік хворих становив 46±2,03 років. Контрольною була група, до якої ввійшло 20 здорових осіб, що не отримували антибіотикотерапії впродовж двох років. Дослідження передбачало проведення водневого дихального тесту з глюкозою до антибіотикотерапії, через 1 тиждень після її завершення, через 3 та через 6 місяців. Симптоми і клінічні ознаки СПК через 6 місяців після завершення антибіотикотерапії вірогідно частіше виникали у хворих із вищими значеннями РКВ до лікування і через 6 місяців після його завершення, а також значним зниженням показників РКВ через 1 тиждень після антибіотикотерапії, на що вказує виявлена пряма кореляція між частотою виникнення СПК і 1 UA 110557 U 5 10 значеннями РКВ до лікування антибіотиком (r=0,27±0,13; р