Спосіб визначення електрокардіографічних предикторів розвитку дисфункції лівого шлуночка, індукованої шлуночковою екстрасистолією

Реферат: Спосіб визначення електрокардіографічних предикторів розвитку дисфункції лівого шлуночка включає доведення гемодинамічної ідентичності спонтанної і стимульованої шлуночкової екстрасистолії (ШЕ), оцінку гемодинаміних ефектів ШЕ пов'язаних із наявним ретроградним проведенням. Визначають значення індексу ударного об’єму (ІУО) на синусовому скороченні першого постекстрасистолічного скорочення (ППС) і першого постекстрасистолічного скорочення після стимульованої події (ППСПСП) та оцінку гемодинамічних ефектів ШЕ. UA 113988 U (12) UA 113988 U UA 113988 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, зокрема серцево-судинної хірургії, і може бути використана для визначення предикторів розвитку дисфункції лівого шлуночка, що індукована шлуночковою екстрасистолією. Шлуночкові екстрасистоли (ШЕ) - це ранні деполяризації міокарда, які виникають у шлуночках. їх часто пов'язують зі структурним захворюванням серця і підвищеним ризиком раптової смерті [Premature ventricular complexes in the absence of identifiable heart disease / J.B. Kostis, K. McCrone, A.E. Moreyra [et al.] // Circulation. - 1981. - Vol. 63. - P. 1351-1356]. ШЕ можуть призводити до таких симптомів, як серцебиття, біль у грудях, відчуття тривоги [Sheldon S.H. Premature ventricular contractions and non-sustained ventricular tachycardia: association with sudden cardiac death, risk stratification, and management strategies / S.H. Sheldon, J.J. Gard, S.J. Asirvatham // Ind Pacing Electrophysiol J. - 2010. - Vol. 10. - P. 357-371]. Поширеність ШЕ у популяції, за загальними оцінками, становить від 1 до 4 % [Effect of Pwave timing during supraventricular tachycardia on the hemodynamic and sympathetic neural response / M.H. Hamdan, J.D. Zagrodzky, R.L. Page [et al.] // Circulation. - 2001. - Vol. 103. - P. 96101]. У здорових осіб ШЕ виявлено в 1 % випадків за даними стандартної 12-канальної електрокардіограми (ЕКГ) і у 40-75 % випадків за даними 24-48-годинного добового моніторингу ЕКГ [Erlebacher J.A. Hypotension with ventricular pacing: an atria vasodepressor reflex in human beings / J.A. Erlebacher, R.L. Danner, P.E. Stelzer // J Am Coll Cardiol. - 1984. - Vol. 4. - P. 550-555]. Важливе значення в перевантаженні серцевого м'яза ШЕ має наявність ретроградного проведення, тобто ектопічна шлуночкова деполяризація проводиться крізь власну провідну систему ретроградно на передсердя і спричиняє його скорочення (фіг. 1). Залежно від часу ретроградного проведення передсердна систола може відбуватись як при закритих атріовентрикулярних клапанах, так і при відкритих. У разі виникнення передсердної систоли при закритих атріовентрикулярних клапанах у передсерді реєструється підвищення тиску та ретроградний кровотік у легеневих венах і створюються умови для виникнення патогномонічного симптому - диспное. З огляду на те, що під час проведення радіочастотних абляцій з приводу ШЕ використовують у більшості випадків 1-2 електрофізіологічні катетери, провести прямі вимірювання тиску в лівому передсерді (ЛП), розташування по одному електроду в правому передсерді і шлуночку одночасно асоційовано із додатковими високовартісними затратами, додатковими ризиками для пацієнта та додатковою травматичністю процедури, оцінити гемодинамічні ефекти ШЕ досить проблематично. В основу корисної моделі поставлена задача визначення електрокардіографічних предикторів розвитку ШЕ-індукованої дисфункції лівого шлуночка. Визначення електрокардіографічних предикторів розвитку дисфункції лівого шлуночка складається із 2 етапів. Задачею першого етапу було доведення гемодинамічної ідентичності спонтанної ШЕ і стимульованої. В дану групу пацієнтів (група 1) увійшло 12 пацієнтів із частою симптоматичною ідіопатичною ШЕ, яким проводили радіочастотну абляцію вогнища аритмії ШЕ в ДУ "Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова НАМН". Середній вік пацієнтів становив 43±12 роки. Чоловіків та жінок було порівну. За допомогою ехокардіографії під час електрофізіологічного дослідження визначали значення індексу ударного об'єму (ІУО) на синусовому скороченні, першого постекстрасистолічного скорочення (ППС) і першого постекстрасистолічного скорочення після стимульованої події (ППСПСП). Стимуляцію проводили із двох локалізацій: вихідного тракту правого шлуночка і верхівки правого шлуночка. Інтервали зчеплень спонтанних екстрасистол були ідентичними стимульованим комплексам. Задачею другого етапу (група 2) була оцінка гемодинаміних ефектів ШЕ, пов'язаних із наявним ретроградним проведенням. У дану групу залучено 13 пацієнтів ДУ "Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова НАМН", із них 8 (61,5 %) чоловіків. Середній вік становить 45,1±8,4 років. Всім пацієнтам проведено ізоляцію легеневих вен за допомогою радіочастотної абляції з приводу ідіопатичної фібриляції передсердь. Саме під час цієї процедури є необхідна кількість електрофізіологічних електродів у порожнині серця та можливість прямого вимірювання тиску в ЛП, оскільки виконано транссептальну пункцію. Одним із кінцевих етапів радіочастотної абляції є контрольний час (зазвичай 30-45 хв.), під час якого із інтервалами проводять аналіз критеріїв ефективності процедури. Саме в час, коли електроди залишаються в порожнині серця, проводилось дослідження. Використано такі діагностичні катетери: керований діагностичний катетер для коронарного синуса та керований діагностичний електрод, який почергово розташовували у верхівці правого шлуночка та вихідному тракті правого шлуночка. Тиск у ЛП вимірювали за допомогою катетерів типу pig tail. Для передсердної стимуляції використовували проксимальну контактну пару 1 UA 113988 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 електроду, розташовану в гирлі коронарного синусу, оскільки намагались максимально природно змоделювати час ретроградного проведення, адже ретроградна хвиля збудження спрямована в протихід синусовому скороченню і стандартне розташування електрода у вушці правого передсердя даватиме значну похибку. Під час дослідження вивчали зміни тиску в порожнині ЛП під час стимульованої екстрасистоли із змінними значеннями інтервалу зчеплення (350, 450 та 550 мс) і змінним інтервалом змодельованого ретроградного проведення (інтервал від початку стимульованого шлуночкового комплексу до стимульованого передсердного) від 20 до 340 мс із кроком 20 мс. Статистичну обробку даних здійснювали з використанням статистичної програми "Statistical 2 Package for the Social Sciences" (SPSS). Для порівняння категорійних змінних застосовували χ тест. Статистичну значущість різниці показників оцінювали за допомогою непараметричного критерію пошуку відмінностей між показниками - t-критерію Вілкоксона для зв'язаних сукупностей, критерію Манна-Уїтні для незалежних сукупностей. Відмінності між значеннями показників вважали статистично значущими при р 0,05). В той же момент між ІУО ППС та ІУО ППСПСП відмінності відсутні(р