Спосіб визначення готовності рани до закриття

Реферат: Спосіб визначення готовності рани до закриття шляхом оцінки кровообігу ранової поверхні. Визначення кровообігу ранової поверхні здійснюють шляхом прямої інтраранової цифрової капіляроскопії на збільшенні 60х, у режимі дослідження капілярних судин з використанням поляризації. При наявності ознак достатнього кровообігу у сумнівних ділянках ранової поверхні визначають ширину 5 найменших капілярів сумнівної ділянки, при ширині кожного з видимих капілярів 0,007 мм та більше приймають рішення про можливість закриття рани. UA 114488 U (12) UA 114488 U UA 114488 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до хірургії, судинної хірургії, експериментальної хірургії, травматології, військово-польової хірургії, і може бути використана для визначення характеру локального кровообігу поверхні вогнепальних ран та може бути застосована як критерій готовності рани до закриття. Згідно з діючою військово-медичною доктриною, найбільш раціональним та швидким способом загоєння вогнепальних ран м'яких тканин є загоєння первинним натягом. Це досягається при ранньому ушиванні рани відразу після проведення первинної хірургічної обробки (ПХО), але така тактика допустима при адекватній хірургічній обробці та локалізації рани у ділянках з високою інтенсивністю кровообігу: обличчя, кисті рук, полові органи, також ушивання ран при відкритому пневмотораксі. При інших локалізаціях вогнепального поранення закриття рани шляхом первинного ушивання є категорично неприпустимим, в зв'язку з чим накладаються первинно-відтерміновані, вторинні шви та виконуються пластичні операції через декілька діб або тижнів після поранення. Визначення терміну закриття рани є досить суперечливим питанням. Оскільки при ранньому ушиванні часто виникає нагноєння ран, а при пізньому ушиванні - високий ризик вторинного нозокоміального інфікування та довгої тривалості ранового процесу. За даними сучасних авторів основним фактором, який лімітує термін ушивання вогнепальних ран, є відновлення локальної мікроциркуляції тканин, яка страждає внаслідок окислювального стресу та молекулярного струсу тканин. Для оцінки тканинного кровообігу запропоновані способи його визначення за допомогою лазерної допплерівської флуориметрії, плетизмографії, реовазографії, допплерівського ультразвукового дослідження та інших. Запропоновані методи мають свої обмеження, переваги та недоліки, однак повністю не задовольняють практикуючих лікарів, в зв'язку з приблизним характером результатів або малої доступності спеціально розроблених приладів. Одним з таких методів оцінки тканинного кровообігу є капіляроскопія тканин зони пошкодження. Метод досить простий для виконання, доступний по апаратурі, але його використання гальмує відсутність чітко розроблених критеріїв адекватності тканинного кровообігу. Відомим для визначення терміну закриття грануляційних опікових ран є використання цитологічного дослідження ран з використанням препаратів-відбитків з ранової поверхні з подальшим визначенням типу цитограми (дегенеративно-запальний, запальний, запальнорегенераторний, регенераторний). Якщо в цитологічній картині переважає запальний і запально-регенеративний компонент, то гранулюючі рани "не відповідали" критеріям готовності до аутопластичного закриття. Якщо переважав регенеративно-запальний і регенеративний тип, то рана розцінювалася як готова до пластики [Хирургическая обработка гранулирующих ожоговых ран: диссертация кандидата медицинских наук: 14.00.27 / Худяков Василий Викторович. - М., 2005. - 112 с.]. До недоліків запропонованого автором способу належать інвазивність, довготривалість очікування результату способу, неможливість виконання способу інтраопераційно. Найбільш близьким та вибраним за прототип є спосіб визначення готовності ран, що гранулюють до аутодермопластики у пацієнтів з опікової травмою (патент России № 2493775 С1; МПК А61В 8/06 (2006.01)), що полягає в дослідженні стану грануляційної тканини і її готовності до прийняття шкірного клаптя, при якому визначають параметри мікроциркуляції грануляційної тканини за допомогою лазерної допплерівської флоуметрії, порівнюють отримані значення з показниками симетричної непошкодженої ділянки, при цьому при величині перфузії 3≤M≤(N+5), де М - величина перфузії досліджуваної рани, N - значення перфузії симетричної непошкодженої ділянки, вважають, що умови для приживлення трансплантата є сприятливими, а при величині перфузії М(N+5) вважають, що умови для приживлення шкірного клаптя є несприятливими і вимагають додаткової обробки рани і видалення грануляційної тканини до більш глибоких шарів. До недоліків розробленого авторами способу належить висока складність методу. Для оцінки мікроциркуляції методом лазерної допплерівської флоуметрії потрібен лазерний аналізатор капілярного кровотоку "Лаккі-02" (НПП "Лазма", Росія). У момент проведення процедури необхідно здійснювати моніторинг артеріального тиску та ЕКГ-моніторинг. Тривалість запису лазерної допплерівської флуометрії становить 3 хвилини. Для порівняння використовують середнє з отриманих значень. Результат виражають у перфузійних одиницях. Після цього отримані значення порівнюються з даними інтактної ділянки шкіри. 1 UA 114488 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалити спосіб визначення готовності рани до закриття, в якому за рахунок зміни характеру оцінки кровообігу ранової поверхні досягається можливість виконувати своєчасне та неускладнене закриття вогнепальних ран. Поставлена задача вирішується тим, що в способі визначення готовності рани до закриття на основі визначення кровообігу ранової поверхні, згідно з корисною моделлю, визначення кровообігу ранової поверхні здійснюють шляхом прямої інтраранової цифрової капіляроскопії на збільшенні 60х, у режимі дослідження капілярних судин з використанням поляризації, при наявності ознак достатнього кровообігу у сумнівних ділянках ранової поверхні визначають ширину 5 найменших капілярів сумнівної ділянки, при ширині кожного з видимих капілярів 0,007 мм та більше приймають рішення про можливість закриття рани. Спосіб дозволяє виконувати оцінку локального тканинного кровообігу ранової поверхні та визначення критеріїв ушивання рани вогнепальних ран м'яких тканин. Можливе застосування цього способу як монометоду, а також і в поєднанні з іншими методами з метою діагностики та визначення критеріїв закриття рани. Можливе застосування способу при інших видах ран м'яких тканин (гнійних, трофічних, опікових, радіаційних та інших). Можлива мікроскопічна оцінка ранової поверхні на відсутність або наявність найдрібніших сторонніх тіл, які не визначаються візуально. Спосіб, що заявляється, здійснюють таким чином. На першому етапі проводять висушування ранової поверхні стерильним марлевим тампоном шляхом її промакування. Другим етапом проводять візуальну оцінку ранової поверхні ad oculus та визначають сумнівні ділянки ранової поверхні по адекватності кровообігу, що відрізняються від навколишніх тканин ранової поверхні більш блідним кольором. Третім етапом вмикають пристрій оптикодіагностичний "GreenLight" з програмним забезпеченням та за допомогою насадки 60х у режимі дослідження капілярних судин з використанням поляризації, при дотриманні вимог стерильності виконують контактну інтраранову капіляроскопію сумнівних ділянок ранової поверхні. Четвертим кроком на персональному комп'ютері, за допомогою інтегрованого програмного забезпечення до пристрою "GreenLight", визначають ширину 5 найменших капілярів сумнівної ділянки. При ширині капілярів 0,007 мм і більше приймаються рішення про можливість закриття рани. Застосування способу не потребує використання методів знеболювання. Здійснення способу необхідно виконувати з дотриманням існуючих правил асептики. Здійснення способу доцільно виконувати у перев'язочній або операційній. Запропонований спосіб є безпечним для застосування, простим для відтворення та користування, легко переноситься пацієнтом, дає змогу з високою точністю виміряти та достовірно оцінити розміри сторонніх тіл, розмірів та конфігурації ранового каналу, прихованих порожнин, їх співвідношення до анатомічних структур, сприяє більш об'єктивному орієнтуванні лікаря, не є конкурентним і синергічним до лікувального процесу. Обмеженнями способу є проникаючі вогнепальні поранення у порожнини, пошкодження при вогнепальних пораненнях кісток, капсул суглобів, наявність ранової патології, яка не дозволяє ушивання вогнепальних ран м'яких тканин, неможливість дослідження ранової поверхні за рахунок вузькості ранового каналу. Спосіб може виконуватися лікарями хірургічного профілю для оцінки кровообігу ранової поверхні та як визначення критерію до закриття вогнепальної рани. Спосіб, що заявляється, був апробований для діагностики нежиттєздатних тканин у постраждалих з вогнепальними пораненнями м'яких тканин на базі хірургічного відділення та відділення гнійної хірургії Військово-медичного клінічного Центру Північного регіону МО України, на клінічній базі кафедри ендоскопії і хірургії Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України. За розробленим способом виконане обстеження 176 поранених з вогнепальними ранами м'яких тканин у строки від 4 до 23 діб після вогнепального поранення. Всі дані оброблені статистично. У 122 (69,32 %) випадках виявлені критерії закриття рани та виконане закриття ран. У 72 (59,02 %) спостереженнях були накладені первинно-відтерміновані шви, у 31 (25,41 %) були накладені вторинні шви, у 19 (15,57 %) спостереженнях виконані пластичні операції з закриття вогнепальних ран. У 54 (30,68 %) випадках критерії не виявлені та закриття вогнепальних ран не виконувалось. У всіх випадках закриття ран шви спроможні, ускладнень ранового процесу не спостерігалось. Негативних явищ, які пов'язані з застосуванням способу, що пропонується, не виявлено. Безпосередні і віддалені результати застосування запропонованого способу гарні. Спосіб рекомендується як діагностичний, для широкого клінічного застосування при хірургічному лікуванні вогнепальних ран м'яких тканин. 60 2 UA 114488 U ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 Спосіб визначення готовності рани до закриття на основі оцінки кровообігу ранової поверхні, який відрізняється тим, що визначення кровообігу ранової поверхні здійснюють шляхом прямої інтраранової цифрової капіляроскопії на збільшенні 60х, у режимі дослідження капілярних судин з використанням поляризації, при наявності ознак достатнього кровообігу у сумнівних ділянках ранової поверхні визначають ширину 5 найменших капілярів сумнівної ділянки, при ширині кожного з видимих капілярів 0,007 мм та більше приймають рішення про можливість закриття рани. 10 Комп’ютерна верстка О. Гергіль Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3