Спосіб оцінки готовності постнекректомічного ранового дефекту до аутодермопластичного закриття

Реферат: Спосіб оцінки готовності постнекректомічного ранового дефекту до аутодермопластичного закриття включає триразове термографічне дослідження опікової поверхні та оточуючих тканин. Місцевий вплив на ушкоджену поверхню між термографічними дослідженнями і діагностику об'єму незворотно загиблої тканини на основі порівняння змін поверхневих температур після місцевих впливів, причому між першим і другим термографічними дослідженнями місцевий вплив на ушкоджену поверхню виконують шляхом аплікації серветкою, просоченою охолодженим до 3-5 °C розчином озонованого ліпіну та "ДіоксизолюДарниця" у співвідношенні 5:1 з експозицією 3-4 хв. Між другим і третім термографічними дослідженнями місцевий вплив на ушкоджену поверхню виконують шляхом світлодіодної кольоротерапії в інфрачервоному та зеленому діапазоні випромінювання. UA 112801 U (12) UA 112801 U UA 112801 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до комбустіології і може бути використана для визначення готовності постнекректомічного ранового дефекту до аутодермопластичного закриття. Відомо, що готовність постнекректомічного ранового дефекту до аутодермопластичного закриття залежить від ряду факторів, насамперед від радикальності висічення опікових струпів при некректомії, при цьому в місцях, де не видалені незворотно ушкоджені тканини, дерматотрансплантати, як правило, не приживаються, а їх накладення призводить до великої кількості ускладнень (гематоми, інфіковані набряки, абсцеси). Наступним по значущості є фактор стану регіонального кровотоку і реології крові, тобто наявність або відсутність кровоточивості поверхні (вираженість "симптому роси"). Також важливим фактором є наявність та ступень інфікованості ранової поверхні. Відомий спосіб оцінки готовності постнекректомічного ранового дефекту до аутодермопластичного закриття за патентом № 2369320 С1 (RU, заявл. 16.06.2008, опубл. 10.10.2009, Способ интраоперационного контроля радикальности иссечения ожоговых струпов при ранней некрэктомии). Він включає термографічне дослідження опікової поверхні та оточуючих тканин і, якщо теплова картина ранової поверхні ізотермічна і перепади температури між окремими ділянками не перевищують 0,5 °C, то некректомію вважають радикальною, а тканинне ложе готують до аутодермопластичного закриття. Спосіб дозволяє оцінити повноту видалення некротичних тканин по перепаду температурних показників по площі постнекректомічної рани, тобто по збереженню або відсутності кровотоку в тканинах досліджуваної ділянки. Але слід зауважити, що рівномірність температурних показників може спостерігатися при неповноцінній некректомії з однаковим рівнем незворотних ушкоджень тканин в зоні паранекрозу. Також описаний спосіб не дозволяє виявити резервні можливості тканин ложа до сприйняття дерматрансплантату і достовірно оцінити реґіонарного кровотоку, мікроциркуляторного русла і обмінно-eнергетичного стану клітинних елементів. Найбільш близьким до корисної моделі є спосіб за патентом № 102438 U (UA, заявл. 22.05.2015, опубл. 26.10.2015, Спосіб ранньої діагностики глибини опікового ураження). Він включає триразове термографічне дослідження опікової поверхні та оточуючих тканин, місцевий вплив на ушкоджену поверхню між термографічними дослідженнями і діагностику глибини опіку на основі порівняння змін поверхневих температур після місцевих впливів, притому між першим і другим термографічними дослідженнями місцевий вплив на ушкоджену поверхню виконують шляхом аплікації серветкою, просоченою охолодженим до 3-5 °C розчином озонованого ліпіну та "Діоксизолю-Дарниця" у співвідношенні 5:1 з експозицією 3-4 хв. Між другим і третім термографічними дослідженнями місцевий вплив на ушкоджену поверхню виконують шляхом внутрішньовенної крапельної інфузії озонованого фізіологічного розчину і стимуляції місцевого розширення судин. Оцінку глибини опікового ураження здійснюють по показниках змінення периферійного кровотоку та мікроциркуляторного русла і реології крові в прилеглих зонах паранекрозу після місцевого та загального впливу на організм пацієнта. При збільшенні різниці нашкірних температур між ними більше ніж на 1,0±0,2 °C діагностують зони поверхневого ушкодження дерми і збереженість периферичного кровотоку в прилеглій зоні паранекрозу з її регресом, при зменшенні різниці нашкірних температур на опіковій поверхні менше ніж на 1,0±0,2 °C діагностують зони глибокого ушкодження дерми і зони паранекрозу з прогресуванням опікового ураження прилеглих тканин.Спосіб дозволяє достовірно оцінити об'єм ураженої тканини по глибині незворотних дегенеративно-деструктивних змін в мікроциркуляторній судинній системі, а також дозволяє на першому етапі ураження відокремити поверхневі опіки (які лікуються консервативно) від глибоких опіків (які потребують хірургічного лікування, а саме первинної некректомії), тобто спосіб є первинно-орієнтовним. Але після виконання некректомії встає питання, наскільки радикально видалені хірургічним шляхом всі незворотно уражені тканини, які є перешкодою для приживлення дермотрансплантатів. В цій ситуації зазначений спосіб не є достатньо ефективним, оскільки не враховує обмінно-енергетичних процесів, які відбуваються в тканинах і впливають на можливість приживлення трансплантатів. В основу корисної моделі поставлена задача створення удосконаленого способу оцінки поверхні тканинного ложа після некректомії, який дозволяє комплексно оцінювати ендотеліальну дисфункцію та вираженість дегенеративно-деструктивних змін тканин, можливість їх відродження та здатність до сприйняття дерматрансплантатів шляхом виявлення спрямованості змін показників ендотеліальної гіпофункції, тканинної мікроциркуляції та обмінноенергетичних процесів в клітинах постнекректомічного ранового дефекту після місцевих впливів на ушкоджену поверхню. 1 UA 112801 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Поставлена задача вирішується тим, що в способі оцінки готовності постнекротомного тканинного ложа до аутодермопластичного закриття, який включає триразове термографічне дослідження опікової поверхні та оточуючих тканин, місцевий вплив на ушкоджену поверхню між термографічними дослідженнями і діагностику об'єму незворотно загиблої тканини на основі порівняння змін поверхневих температур після місцевих впливів, причому між першим і другим термографічними дослідженнями місцевий вплив на ушкоджену поверхню виконують шляхом аплікації серветкою, просоченою охолодженим до 3-5 °C розчином озонованого ліпіну та "Діоксизолю-Дарниця" у співвідношенні 5:1 з експозицією 3-4 хв., згідно з корисною моделлю між другим і третім термографічними дослідженнями місцевий вплив на ушкоджену поверхню виконують шляхом світлодіодної кольоротерапії в інфрачервоному та зеленому діапазоні випромінювання, причому, якщо на всій постнекректомічній поверхні виявляють перепад температур після місцевих впливів понад 1,3±0,2 °C, то це вважають свідоцтвом радикальності некректомії і готовності тканинного ложа до аутодермопластичного закриття, а якщо менше 1,3±0,2 °C, то діагностують наявність ділянок з незворотною втратою паранекротичних тканин і необхідність проведення додаткової тангенціальної некректомії. Виконання між другим і третім термографічними дослідженнями місцевого впливу на ушкоджену поверхню шляхом світлодіодної кольоротерапії в інфрачервоному діапазоні випромінювання дозволяє стимулювати обмінно-енергетичні процеси в клітинах постнекротичного ложа за рахунок підігрівання тканин на 1-2 %, прискорення метаболічних процесів, посилення міграції лейкоцитів, проліферації і диференціації фібробластів, активації місцевого фагоцитозу, інтенсивності дифузії та осмосу, та видалення продуктів аутолізу клітин, зменшення інтоксикації і дегідратації зоні паранекрозу. Електромагнітне опромінення в діапазоні 550-520 нм (зелене світло) стимулює регенерацію тканин, прискорює утворення колагену, попереджує утворення колоїдних рубців, сприяє формуванню м'язів і підвищує тонус шкірних покривів. Обрання не самовільного нагріву тканин після місцевого охолодження, а примусового (на відміну від способу-прототипу) дозволяє досягти швидкого відігрівання тканин з активацією обмінних процесів не тільки в судинному ендотелії, але і в клітинах зони паранекротичних змін, на рівні яких відбувається некректомія. Здатність до сприймання температури у живих тканин суттєво перевищує таку ж у некротичних тканин. Обрані діагностичні межі перепаду температур після місцевих впливів на тканини постнекректомічного ранового дефекту отримані авторами в процесі власних досліджень. Обрання впливу розчином озонованого ліпіну та "Діоксизолю-Дарниця" на тканини постнекректомічного ложа дозволяє підготовити його до аутодермопластичного закриття, покращити функціонально-морфологічні характеристики тканин за рахунок покращення обмінних процесів в тканинах, зменшення ендотеліальної гіпоксії, чутливості больових рецепторів, покращити мікроциркуляцію та енергетичний метаболізм в зонах паранекротичного ушкодження. Заявнику невідомі приклади послідовного використання гіпо- та гіпертемічного впливів на постнекректомічну поверхню для виявлення наявності осередків незворотно загиблої тканини з оцінкою функціонально-морфологічного стану тканин зон паранекрозу. Докладний опис способу наведений на прикладі його конкретної реалізації в клініці. Клінічний приклад 1 Хворий Г., 46 років, госпіталізований в опіковий центр через 1,5 години з моменту побутової травми з діагнозом "Опік полум'ям ІІАБ-III ступеня обличчя, тулуба, обох верхніх кінцівок 30(16) % поверхні тіла. Опіковий шок". Одночасно з проведенням комплексної інфузійної та медикаментозної протишокової терапії, враховуючи наявність циркулярності опіків обох верхніх кінцівок, хворому виконані некротомні розрізи. По стабілізації загального стану хворого на 2 добу виконана первинна некректомія на верхніх кінцівках в зонах глибокого ураження (на площі до 15 %). Для оцінки готовності постнекректомічного ранового дефекту до аутодермопластичного закриття виконали первинне термографічне дослідження опікової поверхні та оточуючих тканин тепловізором Fluke Ті 32, що використовує технологію IR-Fusion®, що автоматично реєструє температури від -20 до +150 °C із збереженням зображень на картах пам'яті при використанні програм SmartView®. Після цього виконали місцевий вплив на ранову поверхню шляхом накладення на всю площу опіку на 4 хвилини подвійного шару марлі, просоченої охолодженою лікарською сумішшю із озонованого ліпіну та "Діоксизолю-Дарниця" у співвідношенні 5:1. Після зняття марлі виконане повторне термографічне дослідження, при цьому спостерігалося мінімальне та помірне зниження температури уздовж поверхні. Далі виконали дистанційний (з відстані 8-10 см) вплив квазілазерним випромінюванням в інфрачервоному та зеленому діапазоні випромінювання з довжиною хвилі 550-520 нм та 840 2 UA 112801 U 5 10 15 20 25 30 35 920 нм за допомогою фотонних матриць "Барва-Флекс ЗІК" з магнітною гумовою прокладкою впродовж 5 хвилин. Після цього провели третє, завершальне термографічне дослідження, при цьому на більшості поверхні (за виключенням 2 %) спостерігався перепад температур понад 1,3±0,2 °C. Зони, де перепад температур був меншим 1,3±0,2 °C, оцінені як недостатньо очищені від незворотно втрачених паранекротичних тканин і прийняте рішення про необхідність проведення додаткової тангенціальної некректомії. Після цього виконана аутодермопластика всієї постнекректомічної поверхні розщепленими перфорованими шкірними клаптями з накладенням багатошарових марлевих пов'язок і тугим бинтуванням еластичним бинтом. Щоденні перев'язки з бетадином (та мазями на водорозчинній основі) дозволили візуально контролювати приживлення аутодерматрансплантатів, яке остаточно відбулося на 6 добу. Хворий виписаний із стаціонару на 25 добу в задовільному стані. Клінічний приклад 2 Хворий П., 53 роки, надійшов в опіковий центр через 70 хвилин з моменту опіку окропом ІІІАБ-III ступенів поперекового відділу тулуба, сідниць, правого стегна та гомілки площею 22(9)% поверхні тіла. Опіковий шок. Після виведення хворого з опікового шоку на 3 добу в зонах (глибокого ураження) глибоких некрозів (поперекова зона тулубу та сідниці) виконана первинна тангенціальна некректомія ножем Humby. Враховуючи підвищену кровоточивість, первинне термографічне дослідження виконати не вдалося. Тому на ці зони накладені синтетичні ранові покриття з мазями, які включають 1 % срібло, а також багатошарові марлеві стискаючі гемостатичні пов'язки. Через 48 годин під час перев'язки і видалення зазначених покриттів виконане первинне термографічне дослідження постнекректомічної рани. Після цього виконали охолодження ушкодженої поверхні шляхом накладення неї на 3 хвилини подвійного шару марлі, що просочена охолодженою лікарською сумішшю із озонованого ліпіну та "Діоксизолю-Дарниця" у співвідношенні 5:1. Після зняття марлі виконане повторне термографічне дослідження, при цьому спостерігалося помірне зниження температури уздовж поверхні в поперековій та сідничній зонах на площі до 3 % поверхні тіла. Далі виконали відігрівання впродовж 7 хвилин за описаною вище методикою. Провели третє термографічне дослідження, при цьому на більшості поверхні (за виключенням 1,5 %) спостерігався перепад температур понад 1,3±0,2 °C перепад температур понад 1,3±0,2 °C. В цих зонах виконана додаткова тангенціальна некректомія. Після цього по всій площі опіків виконана вільна аутодерматопластика. Післяопераційний період протікав без ускладнень, трансплантати прижилися на 7 добу, рівномірно вкривши всю поверхню постопікової рани. Поверхневі опіки стегна та гомілки загоїлися в результаті комбінованої консервативної терапії (консервативного лікування). Хворий виписаний на 21 добу. Таким чином, виконання способу за корисною моделлю дозволяє на всій площі глибоких опіків після некректомії всебічно оцінити стан поверхні рани і її готовність до виконання дерматотрансплантації з достатньо достовірним приживленням. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 40 45 Спосіб оцінки готовності постнекректомічного ранового дефекту до аутодермопластичного закриття, який включає триразове термографічне дослідження опікової поверхні та оточуючих тканин, місцевий вплив на ушкоджену поверхню між термографічними дослідженнями і діагностику об'єму незворотно загиблої тканини на основі порівняння змін поверхневих температур після місцевих впливів, причому між першим і другим термографічними дослідженнями місцевий вплив на ушкоджену поверхню виконують шляхом аплікації серветкою, просоченою охолодженим до 3-5 °C розчином озонованого ліпіну та "Діоксизолю-Дарниця" у співвідношенні 5:1 з експозицією 3-4 хв., який відрізняється тим, що між другим і третім термографічними дослідженнями місцевий вплив на ушкоджену поверхню виконують шляхом світлодіодної кольоротерапії в інфрачервоному та зеленому діапазоні випромінювання. 50 Комп’ютерна верстка В. Мацело Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3