Спосіб корекції імунних порушень при генералізованому пародонтиті у наркозалежних

Реферат: Спосіб корекції імунних порушень при генералізованому пародонтиті у хворих з наркозалежністю включає введення антибактеріальних, десенсибілізуючих препаратів. Додатково хворим вводять сучасний імуноактивний препарат деринат. UA 115414 U (12) UA 115414 U UA 115414 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до способів лікування та профілактики захворювань пародонту, а саме до стоматології. Актуальність корисної моделі пов'язана з широким розповсюдженням генералізованого пародонтиту (ГП) серед осіб, які зловживають психотропними засобами (опійнозалежні). Застосування наркотичних засобів сприяє розвитку інтоксикації із порушенням функціонування різних органів і систем, зокрема імунної. Взагалі наркотичні засоби пригнічують імунітет, а експериментально доведено зростання чутливості організму у наркозалежних до інфекцій та прискорюється зростання пухлин. При наркозалежності уражуються різні структури порожнини рота. Морфологічні зміни у тканинах пародонту при опійній інтоксикації характеризуються прогресуванням запального процесу із склерозуванням та атрофією, що обумовлюють гінгівіт, а далі пародонту [Бимбас Е.С. Ранние проявления приема опиатов в полости рта у подростков / Е.С. Бимбас // Институт стоматологии. - 2004, - № 1. - С. 62]. Важливими чинниками розвитку ГП можуть бути порушення імунного гомеостазу, причому із вираженими порушеннями як місцевого, так й системного імунітету [Воложин А.И. Иммунологические нарушения в патогенезе хронического генерализованного пародонтита / А.И. Воложин, Г.В. Порядин, А.Н. Казимирский // Стоматология. - 2005. - № 3. - С. 4-6]. Існує спосіб корекції імунних порушень при ГП шляхом призначення антибактеріальних, антисептичних та десенсибілізуючих засобів [Гажва С.И. Влияние антибактериальных препаратов на состояние местного иммунитета полости рта у больных с хроническим генерализованным пародонтитом / С.И. Гажва, А.И. Воронина, М.А. Ясин // Институт стоматологии. - 2010. - Т. 3. - № 48. - С. 70-73]. Однак при цьому способі лікування не забезпечується протизапальний ефект, тому хвороба довго триває та можуть виникати часті загострення ГП. Тому при загостренні ГП доцільне включення імуноактивних засобів, які мають протизапальні властивості. До таких засобів належить глобулярна форма лейкоцитарного інтерферону, який у ротовій рідині хворих на ГП зменшувалася концентрація прозапальних цитокінів [Ахкамова Т.М. Иммуномодулирующие эффекты лейкоцитарного интерферона в комплексном лечении больных хроническим генерализованным пародонтитом / Т.М. Ахкамова, А.И. Булгакова, Ю.А. Медведев [и др.] // Иммунопатология, аллергология, инфектология. - 2007. - №1. - С. 19-22]. До недоліків даного способу належить те, що не знижується можливість розвитку рецидивів ГП в осіб з опійною наркозалежністю, оскільки існуючий спосіб не включає використання імуноактивних препаратів, які впливають на стан системного імунітету. Як прототип було взято спосіб корекції імунних порушень при ГП, який передбачає пероральне введення антибактеріальних та десенсибілізуючих засобів і місцево - зрошування розчином лейкоцитарного інтерферону. До недоліків прототипу належить те, що при використанні вказаного способу не знижується можливість розвитку рецидивів ГП, оскільки існуючий спосіб не включає використання імуноактивних препаратів, який не забезпечує відновлення імунологічного гомеостазу. Тому цей спосіб недостатньо ефективний та при його використанні не зменшується можливість розвитку рецидивів у хворих на ГП з наркозалежністю. Тому потрібне подальше удосконалення існуючого способу корекції імунних порушень при ГП у хворих з наркозалежністю. Задачею корисної моделі було удосконалення існуючого способу корекції імунних порушень у хворих на генералізований пародонтит з наркозалежністю, а саме зниження можливості виникнення в подальшому рецидивів ГП, що б в патогенетичному плані прискорювалася нормалізація імунологічних показників. Для реалізації вказаної авторами задачі корисної моделі пропонується додаткове призначення хворим на ГП сучасного імуноактивного препарату деринату. Дана пропозиція базується на вперше виявленій авторами корисної моделі закономірності, яка полягає в тому, що введення деринату у наркозалежних суттєво зменшує ризик виникнення рецидивів ГП, причому відновлює клітинну і гуморальну імунну відповідь, а також посилює неспецифічну резистентність організму, що призводить до оптимізації запальної реакції і специфічної імунної відповіді на бактеріальні, вірусні та грибкові антигени. Деринат стимулює дренажно-детоксикаційну функцію лімфатичної системи, в першу чергу в осередку запальної реакції. Препарат має протизапальну і детоксикуючу дію, а також істотно знижує чутливість клітин до шкідливого впливу хімічних речовин. При розробці корисної моделі для оцінки ефективності заявленого способу лікування рецидиву ГП у наркозалежних було обстежено дві групи пацієнтів: основна група включала 32 хворих (17 чоловіків і 15 жінок) та група зіставлення - 30 хворих (16 чоловіків і 16 жінок). Вік хворих в обох групах був від 20 до 45 років, стаж наркозалежності від 3 до 8 років (у середньому (5,2±0,9) років). В обох групах хворим призначали патогенетичну терапію із включенням антимікробних (амоксициклін, канаміцин) та десенсибілізуючих (глюконат кальцію, унітіол) 1 UA 115414 U 5 10 препаратів, а також антисептики - препарати йоду (1 % водний розчин йодинолу, 3 % розчин йоду). Пацієнти основної групи (заявлений спосіб) отримували також імуноактивний препарат деринат. Препарат призначали у вигляді зрошування слизової оболонки порожнини рота по 5 мл двічі на добу; курс лікування складав 10-14 процедур. Пацієнти групи зіставлення (існуючий спосіб-прототип) отримували додатково лейкоцитарний інтерферон у вигляді зрошування слизової оболонки ротової порожнини розчином препарату. В ампулу ex tempore додавали 2 мл дистильованої або кип'яченої води кімнатної температури і зрошували слизову оболонку ротової порожнини 2 рази на добу; курс лікування складав 10-14 процедур. При проведені імунологічного обстеження встановлено, що при загостренні ГП в осіб з наркозалежністю мають місце суттєві порушення з боку стану природної антиінфекційної резистентності за даними показників фагоцитарної активності моноцитів (ФАМ). При цьому в обох групах обстежених зміни показників ФАМ були однотиповими (див. таблицю). Таблиця Вплив заявленого та існуючого способів корекції імунологічних показників у хворих на ГП з наркозалежністю (М±m) Основна група (n=32) Показники ФІ, % ФЧ ІА, % ІП, % норма 28,6±0,8 4,0±0,15 12,0±1,1 26,5±0,9 Група зіставлення (n=30) після до лікування після лікування до лікування лікування 17,1±0,8 24,6±1,1* 17,3±0,7 19,2±1,0 2,4±0,06 4,3±0,18* 2,3±0,05 3,1±0,06 10,1±0,8 12,8±0,6 10,3±0,7 10,8±0,5 13,6±0,6 25,5±1,4* 13,8±0,7 17,1±0,8 Ρ