Спосіб антистенотичного стравохідно-тонкокишкового анастомозу при гастректомії

Реферат: Спосіб антистенотичного стравохідно-тонкокишкового анастомозу при гастректомії включає анастомозування стравоходу з кишкою за принципом кінець в бік, який відрізняється тим, що по всьому периметру формованого співустя краї стінок, що анастомозують, зшиваються безперервною на атравматичній голці вікриловою ниткою, яка розсмоктується, спочатку формується нижня губа анастомозу шляхом суцільно пошарового зшивання стінок з відступом від країв до 1,0 см, потім без внутрішньо просвітною інвагінації аналогічно зшиваються краї стінок по переднебічному периметру анастомозу, після цього анастомоз вкривається частиною насуваної на нього протибрижейковою поверхнею привідної кишки, на даній поверхні одиничними стібками довжиною до 1,5 см, упоперек прошивається серозном'язовий шар насуваної кишки; потім верхнім кінцем лігатури теж поперечним стібком довжиною до 1,0 см прошивається м'язовий шар стравоходу, а нижнім кінцем лігатури аналогічно прошивається серозном'язовий шар відвідної кишки, кінці лігатури зв'язуються і урізаються, після укриття всієї довжини переднебічного периметру анастомозу верхній край упоперек насуваної привідної кишки підшивається до стравоходу, а нижній край - до відвідної кишки. UA 118486 U (12) UA 118486 U UA 118486 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Спосіб належить до медицини, а саме до хірургії. В літературі описано ряд методів накладання стравохідно-тонкокишкових анастомозів, формуючи його як ручним швом, так і за допомогою зшиваючих апаратів (Матяшин И.М., Глузман A.M. Справочник хирургических операций. - Киев: "Здоровье, 1979). Згідно з наявними даними стравохідно-тонкокишкові анастомози незалежно від шва нерідко ускладнюються звуженням співустя аж до повної його непрохідності. У ранньому післяопераційному періоді стенозування є наслідком захвату в шві значної частини країв зшиваних стінок органів з їх інвагінацією в просвіт співустя. Особливо важко уникнуть такого звуження при анастомозуванні стравоходу з гіпертрофованим м'язовім шаром, що спостерігається у хворих при тривалому існуванні пухлинного стенозу в кардіоезофагеальної області. У пізнішому періоді до стенозування приводить рубцювання позбавленого розтяжності інвагінаційного валу, якої у випадках рефлюксезофагіту може досить швидко прогресувати (Петерсон Б.Е. Рак проксимального отдела желудка. - М.: "Медицина", 1972). Задачею корисної моделі є удосконалення при гастректомії способу формування стравохідно-тонкокишкового анастомозу, при якому на відміну від відомих методик виключається внутрішньо просвітна інвагінація країв зшиваних стінок, забезпечуються необхідні умови для їх загоєння по зовнішньому периметру анастомозу, запобігається розвиток післяопераційного рефлюксезофагіту та рубцювання структур анастомозу. Поставлена задача вирішується таким чином: при гастректомії стравохідно-тонкокишковий анастомоз формується за принципом кінець в бік. відрізняється спосіб тим, що після підшивання до задньої стінки стравоходу відвідної кишки (фіг. 1) і розкриття її просвіту по всьому периметру формуючого співустя, анастомозуючи краї зшиваються безперервно на атравматичній голці вікриловою ниткою, що розсмоктується. Спочатку формується нижня губа анастомозу шляхом суцільно пошарового зшивання стінок з відступом від країв до 1,0 см (фіг. 2). Потім без внутрішньо просвітної інвагінації аналогічно зшиваються краї стінок по передньобічному периметру формованого анастомозу (фіг. 3). Після цього анастомоз вкривається насуваною на нього протибрижейковою поверхнею частини привідної кишки. Далі по середині протибрижейкової поверхні одиночним стібком завдовжки до 1,5 см прошивається упоперек серозном'язовий шар насуваної кишки. Потім верхнім кінцем лігатури також поперечним стібком довжиною до 1,0 см прошивається м'язовий шар стравоходу, а нижнім кінцем лігатури аналогічно прошивається серозном'язовий шар відвідної кишки (фіг. 4). Накладені лігатури зв'язуються і урізаються. Після укриття всієї довжини передньобічного периметру анастомозу верхній край упоперек насуваної привідної кишки підшивається до стравоходу, а нижній край до відвідної кишки (фіг. 5). Приклад: Хворий К.,65 років оперований з приводу інфільтративної форми раку шлунку із залученням кардіоезофагеальної зони. Йому виконана гастректомія комбінованим абдоменально-торакальним доступом з віддаленням черевної частини стравоходу. Згідно з анамнезом у хворого протягом 6 місяців мала місце дисфагія, особливо при ковтанні твердої та в'язкої їжі. В зв'язку з пухлинним стенозуванням кардії шлунка констатована компенсаторна гіпертрофія м'язового шару стравоходу довжиною 12 см вище краю пухлини. Було очевидне, що уникнути стенотичного звуження анастомозу при його формуванні з внутрішньо просвітною інвагінацією зшиваних країв буде неможливо. Тоді стравохідно-тонкокишковий анастомоз був сформований по описаному способу. Післяопераційний період у хворого протікав без ускладнень, на 10 добу після операції він виписаний з клініки. При контрольному огляді через місяць пацієнт скарг не пред'являв. При езофагоскопії стравохідно-тонкокишковий анастомоз вільно прохідний для ендоскопа, слизова оболонка в області співустя без ознак набряклості і запалення. Окрім цього хворого, аналогічне формування стравохідно-тонкокишкового анастомозу при гастректомії було виконано 5 пацієнтам у віці від 56 до 69 років. У всіх оперованих при спостереженні від 1,5 місяців до 2 років даних, що свідчили про стенотичне звуження анастомозу та рефлюксезофагит не відмічалось. Позитивний ефект способу полягає в наступному. Суцільно пошарове зшивання безперервною ниткою стінок, що анастомозують, без їх внутрішньо просвітної інвагінації дозволяє відновити природну анатомічність зшивуваних тканин без звужень і деформації формованого анастомозу незалежно від товщини м'язового шару країв, що сполучаються. Загоєння тканин стінок, що анастомозують, відбувається поза зоною дії на них кишкового вмісту. Сприяє цьому здійснюване під контролем зору зіставлення країв з подальшим досить надійним їх укриттям серозном'язовими шарами у вигляді дублікатурності. Крім того, поперечне положення на анастомозі привідної кишки перешкоджає затіканню дуоденального вмісту в зону сформованого співустя. Зрештою, загоєння анастомозу відбувається без ранніх післяопераційних звужень, подальших рубцювань його структур та рефлюксезофагітів. 1 UA 118486 U ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 10 15 Спосіб антистенотичного стравохідно-тонкокишкового анастомозу при гастректомії, що включає анастомозування стравоходу з кишкою за принципом кінець в бік, який відрізняється тим, що по всьому периметру формованого співустя краї стінок, що анастомозують, зшиваються безперервною на атравматичній голці вікриловою ниткою, яка розсмоктується, спочатку формується нижня губа анастомозу шляхом суцільно пошарового зшивання стінок з відступом від країв до 1,0 см, потім без внутрішньопросвітної інвагінації аналогічно зшиваються краї стінок по переднебічному периметру анастомозу, після цього анастомоз вкривається частиною насуваної на нього протибрижейковою поверхнею привідної кишки, на даній поверхні одиничними стібками довжиною до 1,5 см, упоперек прошивається серозном'язовий шар насуваної кишки; потім верхнім кінцем лігатури теж поперечним стібком довжиною до 1,0 см прошивається м'язовий шар стравоходу, а нижнім кінцем лігатури аналогічно прошивається серозном'язовий шар відвідної кишки, кінці лігатури зв'язуються і урізаються, після укриття всієї довжини переднебічного периметру анастомозу верхній край упоперек насуваної привідної кишки підшивається до стравоходу, а нижній край - до відвідної кишки. 2 UA 118486 U Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3