Гідровузол для відводу води з польдерної осушувальної системи

Реферат: Гідровузол для відводу води з польдерної осушувальної системи містить підвідні канали, аванкамеру, насосну станцію, захисну дамбу, водовипуск для самопливного відводу стоку. На поверхні захисної дамби додатково встановлено водовипуск сифонного типу. UA 120514 U (12) UA 120514 U UA 120514 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до області водної інженерії і може бути використана для покращення умов відводу води з польдерної осушувальної системи і підвищення ефективності осушуваних земель. Відома конструкція гідровузла для відводу води з польдерної осушувальної системи включає в себе магістральний канал, регулюючий басейн, насосну станцію, захисну дамбу, напірний трубопровід [1]. Вода з осушуваних земель надходить в магістральний канал, відводиться ним в регулюючий басейн (аванкамеру), а звідти насосною станцією по напірному трубопроводу відкачується у водоприймач. Насосна станція працює в автоматичному або ручному режимах циклічно, практично впродовж всього року. Недоліком такої конструкції гідровузла є значні витрати електроенергії, неможливість плавного управління витратами, оскільки діапазон регулювання витрат обмежується продуктивністю насосної станції або окремого насоса, це призводить до недопустимо великої швидкості спрацювання рівня води в гирлі магістрального каналу, що викликає руйнування його відкосів і аванкамери. Найбільш близькою є конструкція гідровузла, яка включає в себе підвідні канали, аванкамеру, насосну станцію, захисну дамбу, водовипуск для самопливного відводу стоку [2]. Стік з осушуваних земель підвідними каналами відводиться в аванкамеру, накопичується там та відкачується насосною станцією у водоприймач. При цьому частка стоку, у періоди низьких рівнів у водоприймачі, через водовипускну споруду відводиться самопливом. Недоліками відомої конструкції залишаються відносно великі затрати електроенергії, низька витратоспроможність самопливної споруди та висока капіталоємність конструкції. Задача корисної моделі вдосконалити умови регулювання витрат відкачки, зменшити затрати електроенергії та створити економічно вигідну альтернативу насосному обладнанню. Поставлена задача вирішується тим, що у гідровузлі для відводу води з польдерної осушувальної системи, який включає в себе підвідні канали, аванкамеру, насосне обладнання, захисну дамбу, водовипуск для самопливного відводу стоку, на поверхні захисної дамби додатково встановлено водовипуск сифонного типу. Сифони укладають на поверхню захисної дамби, за профілем або у траншею, влаштовану у гребені дамби. Розміри і кількість сифонів у водовипуску визначаються розрахунками. На фігурі 1 - зображений план гідровузла з водовипуском сифонного типу; на фігурі 2 водовипуск сифонного типу. Гідровузол включає в себе підвідні канали 1, аванкамеру 2, насосне обладнання З, захисну дамбу 4, водовипуск для самопливного відводу стоку 5, водовипуск сифонного типу 6. Водовипуск сифонного типу монтується з окремих секцій металевих або пластмасових труб 7, що з'єднуються між собою спеціальними муфтами 8, дообладнаний пристроєм для зарядки водою 9, клапанними затворами 10 з отворами для випуску повітря. Гідровузол працює таким чином. Сифонний водовипуск 6 вкладається на поверхню дамби 4 або траншею вручну чи з допомогою автокрана. Зарядка сифону водою здійснюється через пристрій 9 за допомогою автоцистерни при закритих клапанних затворах 10. Установка сифону в гідровузлі і його зарядка водою здійснюються до початку відкачки. Включення сифонного водовипуску здійснюється шляхом одночасного відкриття клапанних затворів у період, коли перепади рівнів води у верхньому і нижньому б'єфах досягнуть певних позитивних значень. У період максимальних перепадів рівнів води на осушуваній території і водоприймачі включаються в роботу всі складові елементи гідровузла. Регулювання інтенсивності відкачки у цей період здійснюється шляхом відключення або включення сифонів. Сифонні водовипуски можуть працювати як спільно з насосною станцією (як допоміжні елементи), а в умовах незначного навантаження - як основні елементи для відведення надлишкової стічної води. Сифони працюють у певному діапазоні перепадів рівнів води і у міру спрацювання витрат відкачки та зменшення напорів відключаються автоматично, а відведення стоку у подальшому здійснюється насосною станцією та самопливним водовипуском. Обладнання гідровузла сифонним водовипуском поліпшить управління режимом відкачки за рахунок включення або відключення сифонів, знизить навантаження на насосне обладнання і, відповідно, затрати електроенергії, прискорить відведення стоку з осушуваних земель польдерних систем у критичні періоди перезволоження, забезпечить підтримання необхідного водно-повітряного режиму ґрунтів у різні фази вегетації сільськогосподарських культур. Джерела інформації: 1. Лазарчук Н.А., Рокочинский А.Н., Черенков А.В. Проектирование осушительных систем: Практикум. - К.: Вища шк. Головное изд-во, 1989.- 95 с. 1 UA 120514 U 2. Лазарчук М.О., Рокочинський A.M., Черенков А.В. Проектування осушувальних систем з основами САПР: Практикум. - К.: ІСДО, 1994.- 285 с. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 Гідровузол для відводу води з польдерної осушувальної системи, який містить підвідні канали, аванкамеру, насосну станцію, захисну дамбу, водовипуск для самопливного відводу стоку, який відрізняється тим, що на поверхні захисної дамби додатково встановлено водовипуск сифонного типу. 2 UA 120514 U Комп’ютерна верстка О. Рябко Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3