Спосіб лікування хворих на хронічний гастрит, асоційований з helicobacter pylori

Спосіб лікування хворих на хронічний гастрит, асоційований з Helicobacter pylori, що включає призначення рабепразолу по 20 мг 2 рази на добу 3 17494 Широкого розповсюдження набув спосіб лікування хронічного гастриту, який включає призначення на протязі 7 днів амоксициліну по 1000мг на добу, орнідазолу по 500мг 2 рази на добу та рабепразолу по 20мг 2 рази на добу з наступним зниженням дози до 20мг 1 раз на добу в перебігу 14 днів [Ткач С.М., Марусанич Б.Н. Насколько необходим Украине Маастрихтский консенсус 3-2005? // Мистецтво лікування. - 2005. - №9. - С.86-90]. Даний спосіб лікування хронічного гастриту, асоційованого з H. pylori, є найбільш близьким до того, що заявляється по технічній суті та результату, який може бути досягнутим, тому його обрано за прототип. Основним недоліком відомих способі лікування хронічного гастриту є їх недостатня ефективність, обумовлена тим, що вони не враховують показники обміну заліза, в той час як відомо, що H. pylori є фактором ризику розвитку залізодефіциту. У зв'язку з вищевикладеним, в основу корисної моделі покладено задачу підвищення ефективності лікування хронічного гастриту, асоційованого з H. pylori шляхом додаткової корекції обміну заліза. Задачу, яку покладено в основу корисної моделі, вирішують тим, що у відомому способі лікування хворих на хронічний гастрит, асоційований з H. pylori, який включає призначення рабепразолу по 20мг 2 рази на добу на протязі 7 днів з наступним зниженням дози до 20мг 1 раз на добу в перебігу 14 днів, амоксициліну по 1000мг на добу та орнідазолу по 500мг 2 рази на добу на протязі 7 днів, згідно з корисною моделлю, додатково визначають концентрацію аскорбінової кислоти шлункового соку та при її концентрації 8,4±0,42мг/мл та нижче призначають аскорбінову кислоту по 0,1г на добу на протязі 4 місяців. Позитивний ефект корисної моделі обумовлений тим, що додаткове призначення аскорбінової кислоти до стандартної антихелікобактерної терапії дозволяє наряду з ерадикацією H. pylori інфекції нормалізувати показники обміну заліза, що впливає не тільки на клінічну картину основного захворювання, а й дозволяє покращити загальний стан хворого. Ефективність способу, що заявляється, доказана експериментально. Обстежено 50 хворих на хронічний гастрит типу В (21 чоловік з обстежених було зі слабким, 19 з помірним та 10 з вираженим ступнем колонізації слизової оболонки шлунку H. pylori), з них 28 чоловіків та 22 жінок віком від 21 до 60 років (середній вік склав 35,1±7,5 років). Контрольну групу склали 4 20 практично здорових осіб, що не були інфіковані H. pylori. 3 них 11 чоловіків та 9 жінок віком від 20 до 60 років (середній вік яких склав 33,5±6,5 років). Діагноз було верифіковано шляхом оцінки комплексу скарг, даних анамнезу та інструментальних методів дослідження: відеоендоскопії (відеосистема "Olympus V 70", Японія) з обов'язковою прицільною біопсією з дна та антрального відділу шлунку і наступним морфологічним дослідженням біоптату, який зафарбовували за методикою Гімзи. При наявності до 20 мікробних тіл у полі зору вважали колонізацію слабкого ступеню (+), від 20 до 40 - середнього (++), 40 та вище - високого (+++). Наявність H. pylori підтверджували трьома методами: швидким уреазним тестом з біптатом слизової оболонки шлунку, експрес-тестом на наявність антитіл до H. pylori [Hexagon H. pylori test, Германія] та при гістологічному дослідженні біоптату. Хворі вважались інфікованими, якщо результати не менш як двох методів були позитивними. Кислотоутворююча функція шлунку досліджувалася методом інтрагастральної базальної рН-метрії. Рівень АК шлункового соку та сироватки крові визначали прямим титрометричним методом з використанням барвника Тильмансу. Принцип методу засновано на здатності АК кількісно відновлювати окислений барвник Тильмансу у безкольорову лейкоформу. Оцінка аналітичної надійності методу: відтворюваність: CV=5-7%. Для виявлення дефіциту заліза визначали: залізо сироватки крові (СЗ), загальну здатність сироватки крові до зв'язування заліза (ЗЗЗС), відсоток насичення трансферрину залізом (НТЗ), трансферрин сироватки крові (ТФ). Морфологічні характеристики еритроцитів (середній об'єм еритроцитів (MCV), середня кількість гемоглобіну у еритроциті (МСН), середня концентрація гемоглобіну в еритроциті (Нb), показник анізоцитозу еритроцитів (RDW)) були оціненими за допомогою гематологічного аналізатору MS-4. Референтні показники усіх параметрів, що вивчалися, були отримані при обстеженні контрольної групи. Результати клінічних і лабораторних досліджень вносили в індивідуальну реєстраційну форму, потім обробляли їх статистично з обчисленням значення достовірності р (достовірними вважались різниці при р0,05** MCV, фл 90,5±6,1 70,4±8,5 73,0 8,3 р>0,05*; р0,05*; р>0,05** RDW, % 13,2±1,0 10,4±0,7 10,9±0,7 р>0,05*; р>0,05** ТФ, г/л 3,8±0,4 2,3±0,2 2,8±0,2 р>0,05*; р0,05*** 20,1 1,3 р0,05** р0,05*** 86,0±6,1 р0,05** р0,05*; р>0,05** р>0,05*** 12,9±1,0 р0,05** р>0,05*** 4,0±0,4 р0,05** р0,05*; р0,05*; р