Спосіб профілактики та лікування свинцевої інтоксикації

1. Спосіб профілактики розвитку та лікування свинцевої інтоксикації, що включає пероральне 3 26628 свинцю та профілактики розвитку свинцевої інтоксикації. Поставлена задача вирішується тим, що в якості препарату, який використовується для детоксикації організму від свинцю та профілактики розвитку свинцевої інтоксикації застосовують глутаргін у дозі 100мг/кг маси тіла протягом одного місяця, щоденно і незалежно від прийому їжі. Глутаргін це препарат, який являє собою сіль L - аргініну - L - глутамат - похідне двох природних амінокислот, володіє мембраностабілізуючими, антиоксидантними, гепатопротекторними, детоксикуючими властивостями. Об'єктивними критеріями ефективності та безпечності застосування заявленого способу є його позитивний вплив на токсикодинаміку свинцю (зменшення накопичення свинцю у внутрішніх органах та виведення його із організму), нормалізацію гематологічних показників і порфіринового обміну, зменшення проявів оксидативного стресу (зменшення генерації активних форм кисню), нормалізація рівня тіолів та стану імунологічної реактивності організму експонованих свинцем щурів, а також відсутність негативного впливу на гомеостаз у разі застосування глутаргіну у інтактних тварин. Заявлений спосіб реалізується наступним чином. Дослідження проводились на щура х - самцях лінії Вістар, які утримувались в загальноприйнятих умовах віварію із вільним доступом до питної води. Двом дослідним групам щурів шість разів на тиждень протягом місяця (28 введень) внутрішньоочеревинно вводили ацетат свинцю у дозі 1,53мг/кг на фізіологічному розчині. Щурам однієї із даних груп до харчового раціону щоденно додавали попередньо розчинений глутаргін у дозі 100мг/кг маси тіла. Двом контрольним групам внутрішньоочеревинно вводився 1мл фізіологічного розчину. Відповідно аналогічну дозу глутаргіну щоденно отримували щури однієї із контрольних груп. Дослідження проводилися в динаміці експерименту після 28 введеннь ацетату свинцю, а також у постекспозиційному періоді через 1 місяць після припинення введення свинцю та глутаргіну, під час якого щури утримувалися в умовах віварію. Тварин знеживлювали шляхом декапітації під легким ефірним наркозом, для дослідження забирали кров, печінку, аорту, нирки, серце. Проводили визначення хіміко-аналітичних, гематологічних, біохімічних, імунологічних показників у відповідних біосубстратах щурів. У щурів, яким вводився ацетат свинцю, по закінченню експозиційного періоду виявлено значне накопичення свинцю у біологічних субстратах: у крові його рівень перевищував аналогічні показники контрольної групи у 5,2 рази, в тканинах аорти у 10 разів, в печінці - в 3,6 рази, в серці - у 3,2 рази, у нирках - у 28,5 рази. У щурів даної дослідної групи спостерігались зміни гематологічних показників (зниження гемоглобіну, збільшення кількості еритроцитів з базофільною зернистістю), зменшення кислотної стійкості еритроцитів, зростання показників продукції активних форм кисню (супероксид - аніону, пероксиду водню та гідроксил радикалу) в аорті та печінці, зміни рівня низько - та високомолекулярних тіолів в печінці тварин, та 4 імунологічних показників (табл. 2 - 4). Наведені дані свідчать про прояви гематотоксичної дії свинцю, зміни рівня високо - та низькомолекулярних тіолів, підвищене утворення активних форм кисню (АФК), що може бути причиною розвитку оксидативного стресу, а також порушення неспецифічної резистентності та імунологічної реактивності організму. У постекспозиційному періоді у експонованих свинцем щурів спостерігалось зниження концентрації свинцю у біологічних субстрата х, що пов'язано із перерозподілом даного металу та виведенням його із організму щурів після припинення експозиції, проте ці показники перевищували відповідні рівні контрольної групи тварин. У даному періоді виявленні порушення гематологічних показників, рівня тіолів, показників продукції АФК та імунного статусу зберігались значною мірою, а окремі із них носили більш виражений характер (табл. 1 - 3). Застосування глутаргіну у експонованих свинцем щурів згідно заявленого способу щоденно протягом 1 місяця разом із їжею (стандартний харчовий раціон) у дозі 100мг/кг сприяло зниженню вмісту свинцю (табл. 1) у біологічних субстратах тварин (крові та внутрішніх органах), а також мало позитивний вплив на гематологічні показники (сприяло збільшенню кількості еритроцитів, підвищенню гемоглобіну в крові, зменшенню кількості еритроцитів з базофільною зернистістю, нормалізації кислотної стійкості еритроцитів) (табл. 2). Застосування глутаргіну у щурів на фоні експозиції ацетатом свинцю сприяло істотному зниженню показників продукції АФК (супероксид - аніону, перекису водню, гідроксил - радикалу) в аорті та печінці завдяки антиоксидантним властивостям. У тварин даної дослідної групи також спостерігалась нормалізація рівня білкових сульфгідрильних груп у печінці дослідних тварин, що можна пояснити його антиоксидантною дією та здатністю нормалізувати процеси нітрозилювання білкових молекул при дії свинцю, а також збільшення рівня небілкових (низькомолекулярних) тіолів, які відіграють значну роль у процесах неспецифічного захисту організму, зокрема в системі глутатіону (табл. 3). Внутрішньоочеревинне введення щурам ацетату свинцю протягом експерименту призводило до пригнічення фагоцитарної (поглинаючої) здатності нейтрофілів крові за показниками фагоцитарного індексу (ФІ) та фагоцитарного числа (ФЧ), тоді як бактерицидна активність фагоцитів (тест з нітросинім тетразолієм (НСТ) - тест спонтанний) значно підвищувалась, а їхній функціонально метаболічний резерв (НСТ - стимульований) істотно зменшувався.. В сироватці крові відмічалось зростання рівня низькомолекулярних циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), кількість високомолекулярних навпаки зменшувалась (табл. 3). Виявлені зміни фагоцитарної і метаболічної активності нейтрофілів в першу чергу пов'язані з цитотоксичною, мембранопошкоджуючою дією свинцю, його властивістю стимулювати перекисне окислення ліпідів, тоді як надмірне утворення імунних комплексів може свідчити про активацію гуморальної імунної відповіді з метою елімінації чужорідних агентів. 5 26628 У постекспозиційному періоді у тварин, яким вводився свинець, спостерігались наступні зміни показників неспецифічної резистентності: низька фагоцитарна активність нейтрофілів та їхні функціональні резерви, проте окисно-відновний потенціал фагоцитів (НСТ - спонтанний) наблизився до контрольних значень, а також підвищені рівні ЦІК як з низькою, так і з високою молекулярною масою порівняно із контрольною групою тварин (табл. 4). Зміни неспецифічної резистентності щурів, яким вводили ацетат свинцю на протязі експерименту характеризувались пригніченням фагоцитарної здатності нейтрофілів крові за показниками, тоді як метаболічна активність фагоцитів (НСТ тест спонтанний) значно підвищувалась, а їхній функціональний резерв (НСТ - активований) істотно зменшува вся. В сироватці крові відмічалось зниження рівня високомолекулярних комплексів, та різке підвищення по відношенню до контролю низькомолекулярних ЦІК. У тварин, яким додавали до їжі глутаргін, фагоцитарна активність нейтрофілів, їхня бактерицидна здатність, рівень ЦІК обох розмірів були нижчими за контрольні значення. Вживання щурами глутаргіну на фоні моделювання свинцевої інтоксикації сприяло підвищенню показників, які характеризують фагоцитарну активність нейтрофілів у порівнянні з тваринами, що отримували тільки свинець та наближенню їх до результатів в контрольній групі. Таким чином, можна припустити, що глутаргін завдяки мембраностабілізуючій дії стимулював поглинальну активність нейтрофілів крові. Антиоксидантні властивості препарату сприяли пригніченню оксидативних процесів в фагоцитах, які були викликані дією свинцю. Зменшення рівня циркулюючих імунних комплексів в сироватці крові піддослідних тварин може пояснюватись підсиленням їх виведення з організму і характеризувати його детоксикаційні властивості. Після 30 днів відновного періоду у тварин, яким вводили ацетат свинцю, фагоцитарна активність нейтрофілів (ФІ та ФЧ) залишалась низькою, проте окисно-відновний потенціал фагоцитів наблизився до контрольних значень, рівні дрібних і 6 великих ЦІК були вище ніж в контрольній групі (табл. 4). За представленими результатами хімікоаналітичних, гематологічних, біохімічних та імунологічних досліджень показано наявність у глутаргіну детоксикаційних та протекторних властивостей у тварин із експериментальною свинцевою інтоксикацією, а також відсутність побічних ефектів у разі його застосування у інтактних тварин. На цій підставі можна стверджувати про безпечність та високу ефективність застосування глутаргіну для виведення свинцю із організму та зменшенню проявів свинцевої інтоксикації, а також запобігання подальшому накопиченню даного металу в організмі при його підвищеному надходженні із навколишнього середовища на екологічно забруднених територіях та в умовах виробництва. Застосування глутаргіну у клінічній токсикології та лікуванні професійної патології є перспективним, оскільки наведені дані свідчать про його високу ефективність. Заявлений спосіб має переваги перед існуючими способами зокрема в тому, що застосування глутаргіну для профілактики розвитку та лікування свинцевої інтоксикації не призводить до порушення гомеостазу у інтактних тварин та не має побічних ефектів, що притаманні для синтетичних препаратів, які використовуються при сатурнізмі (комплексони, сорбенти, тощо). Джерела інформації: 1. Ар хипова О.Г., Зорина Л.А., Сорокина Н.С. Комплексоны в клинике профессиональных болезней. -М. « Медицина», 1975, с.158. 2. Ding Y, Va ziri ND, Gonick HC. Lead-induced hypertension. II. Response to sequential infusions of L - arginine, superoxide dismutase, and nitroprusside. Division of Nephrology and Hypertension, University of California at Irvine, California 92717,USA. Environ Res. 1998 Feb; 76(2):107-13. 3. Дегтярева Т.Д. Кацнельсон Б.А. Привалова Л.И. и др. Оценка эффективности средств биологической профилактики свинцовой интоксикации (экспериментальное исследование) // Мед. Труда, №3, 2000, c.40-43. Таблиця 1 Вплив глутаргіну на вміст свинцю у біосередовищах експонованих свинцем щурів (М±m, n=10) кров аорта серце печінка нирки Контроль 0,25±0,02 1,64±0,06 0,58±0,05 0,98±0,05 0,96±0,12 1 місяць Рb 1,31±0,06* 16,36±1,39* 1,86±0,09* 3,56±0,25* 27,32±1,3* Рb+глутаргін 1,28±0,05* 9,06±1,47*а 0,83±0,04*а 2,14±0,18*а 11,34±1,07*а постекспозиційний період Контроль Рb Рb+глутаргін 0,24±0,01 0,49±0,04*1 0,41±0,01*1 1 1,67±0,06 4,51±0,36* 4,48±0,42*1 0,62±0,06 1,58±0,19* 1,26±0,08*1 1 0,98±0,08 1,45±0,32* 1,1±0,17*1 1,11±0,09 12,97±1,07*1 6,09±0,59*1а Примітка: в таблицях 1-3 * - статично достовірні відмінності від контрольної групи; b - статистично достовірна відмінність між групою тварин, експонованих свинцем та групою, якій вводили свинець у комбінації з екстрактом S. coronata;1 - статично достовірні відмінності між дослідною групою 1 місяця досліджень та постекспозиційним періодом; р