Спосіб лікування хронічного фарингіту

1. Спосіб лікування хронічного фарингіту повторними локальними впливаннями фармакологічним препаратом на стінку глотки, який відрізняється тим, що лікарське впливання здійснюють пролонгованими уведеннями в порожнину носового відділу глотки кислого розчину амброксолу, для чого пацієнту з будь-якою стадією фарингіту щодня впродовж 6 днів в нахиленому положенні на спині з нагнутим під кутом 30 градусів головним кінцем тулуба канюлюють гнучкими мікроіригаторами нижні носові ходи до рівня хоан, уводять крапельно в носоглотку через обидва носові ходи теплий кислий (рН 5,0-6,0) розчин амброксолу з розрахунку 2-3 краплі в кожен іригатор за хвилину, за 30966 - технічна складність застосування ін'єкційної методики локального лікарського впливу на стінки носового відділу глотки (позазанавіскового простору) при наявності епіфарингиту, а також відсутність в усіх відомих способах обгрунтованого технічного засобу прямого й досить тривалого лікарського впливання фармпрепарату на верхній (носовий) відділ глотки; - клінічно доведена нами низька ефективність прототипу і відомих на сьогодні способів лікарського впливання при хронічних фарингітах з ураженням верхнього відділу глотки, який має зовсім інший тип епітеліального вистилання в порівнянні з нижчележачими відділами і належить виключно до респіраторного тракту з його специфічним мукоциліарним, а також характерними залозистим та лимфоїдним апаратами. Таким чином, патогенетично обгрунтовані ефективні способи лікарського лікування хронічних фарингітів з наявністю запального процесу в носовому відділі глотки в нинішньому арсеналі оториноларингологів відсутні, чим і пояснюється подекуди повна відсутність у ЛОР-практиці позитивних клінічних результатів внаслідок застосування відомих способів лікування категорії пацієнтів з "ізольованими" та "поєднаними" епіфарингітами. В основу пропонованого винаходу було покладено мету - досягти ефективної оптимізації фармакологічного лікування хронічних фарингітів, а винахідницькі завдання способу, що пропонується, полягали в тому, щоб патогенетично обгрунтувати та клінічно використати принципово новий ефективний за цієї патології єдиний лікарський агент, розробивши при цьому коректний технічний прийом для здійснення цим обраним лікарським агентом достатнього за тривалістю та ефективністю впливання на запалену стінку носового відділу глотки. Поставлені винахідницькі завдання вирішені завдяки тому, що в способі лікування хронічного фарингіту, який пропонується, і включає, за аналогією прототипу локальне лікарське впливання на стінку глотки (відповідно до запропонованого винаходу), контактне лікарське впливання пацієнту з проявами хронічного неспецифічного епіфарингіту здійснюють цілеспрямовано переважно на стінки носового відділу глотки в зазанавісковому просторі і використовують в якості лікарського агента активну мукоціліотропно-бактеріостатичну лікарську речовину нового покоління - амброксол у вигляді кислого розчину. Спосіб здійснюють таким чином. Хворому на будь-яку стадію хронічного фарингіту з втягненням до запального процесу носового відділу глотки щодня впродовж 6 днів у нахиленому положенні на спині з опущеним під кутом 30 градусів головним кінцем тулуба канюлюють гнучкими з закругленими кінцями мікроіригаторами обидва нижні носові ходи до рівня хоан, уводять крапельно в носоглотку через обидва ходи підігрітий до 37 градусів за Цельсієм 0,3% кислий (рН 5,0-6,0) розчин амброксолу з розрахунку 2-3 краплі в кожен іригатор за хвилину, забезпечують в ході уведення препарату умикання піднебінно-глоткового затвору носоглотки (наприклад, повторюваними вимовами відповідних фонем) і доводять експозицію лікарського впливання до 15 хвилин. Відповідно до способу, що пропонується, патогенетично обгрунтовано і конкретизовано диференційне лікування різних клініко-морфологічних форм (тобто клінічних стадій) хронічного фарингіту. Так, хворим з фарингоскопічними проявами катарального епіфарингіту як першої, початкової стадії хронічного запального процесу носоглотки вказане курсове лікарське впливання на її слизову оболонку здійснюють у вигляді локальної монотерапії солянокислим розчином амброксолу. Хворим же з ознаками гіпертрофічного епіфарингіту (як наступної, другої стадії хронічного запалення носоглотки) лікарське впливання за технічним засобом розробленого способу здійснюють також локально - бензойно-кислим розчином амброксолу в поєднанні з системним призначенням хворому пентоксифілліну в стандартних добових дозах. Нарешті, хворим з суб- та атрофічними формами епіфарингіту (як фінальною стадією розвитку хронічного запалення слизової оболонки) курсове локальне лікарське впливання здійснюють бензойно-кислим розчином амброксолу в поєднанні з системним призначенням хворому вінпоцетіну в стандартних дозах. За рахунок реалізації пропонованих нових відрізняльних ознак розробленого способу лікування різних стадій хронічного неспецифічного фарингіту, що пропонується, усуваються недоліки способу-прототипу й досягається клінічно доведений стійкий позитивний ефект у вигляді нівелювання на кінець курсу лікування основних симптомів тієї чи іншої форми фарингіту, забезпечується повне виліковування чи стійка ремісія. Спосіб підтверджується конкретними прикладами. Приклад 1. В ЛОР-відділенні клініки хворому С-ко, 29 років з катаральною стадією хронічного фарингіту та фіброепіфарингоскопічно підтвердженою локалізацією запального процесу переважно в носовому, а також в ротовому відділах глотки, опісля повного обстеження, включаючого прецизійну мікробіопсію слизової оболонки задньої стінки носоглотки, призначали курсову 6-денну монотерапію амброксолом у вигляді його 0,3% соляно-кислого розчину. У приміщенні перев'язувальної хворого укладали на столі і нахиляли його головний кінець під кутом 30 градусів. У мірний флакон ємністю 100 мл наливали 20 мл стандартного 0,75% розчину амброксолу гідрохлориду і розбавляли препарат в 2,5 рази ізотонічним розчином хлориду натрію, нагрітого до 37 градусів за Цельсієм. За допомогою індикатора перевіряли рН розчину, зареєструвавши на кольоровій шкалі величину 5,0. Флакон з приготовленим теплим розчином соляно-кислого амброксолу приєднували до стандартної силіконової системи-крапельниці, кінцеву частин у якої замість пункційної голки з'єднували з роздвоєним перехідником та двома термолабільними трубками-мікроіригаторами з закругленими кінцями та декількома боковими отворами на кожній з них. Надходження розчину в мікроіригатори регулювали за допомогою дозатора крапельниці таким чином, щоб з кожної канюлі виділялось по 2-3 краплі теплого розчину за хвилину. Мікроіригатори уводили в обидві ніздрі пацієнта і просували їх вздовж нижніх носових ходів до рівня хоан, контролюючи положення кінців мікроіригаторів зад 2 30966 ньою риноскопією за допомогою носоглоткового люстерка та фіксуючи пластиром зовнішні частини обох тр убок до шкіри зовнішнього носа. Протягом 3 хвилин від початку надходження лікарського розчину в носоглотку хворому роз'яснювали режим дихання й порядок вимови звуків, необхідних для замикання піднебінно-глоткового затвору епіфарингіальної порожнини, що змочується кислим розчином амброксолу, а також про можливість проковтування лишків препарату, оскільки він позбавлений токсичності й побічних явищ у разі вживання усередину. В умовах повторюваних пацієнтом змикань піднебінно-глоткового затвору лікарське впливання на глотку доводили до 15 хвилин. Лікарські процедури повторювали щодня впродовж 6 днів, контролюючи динаміку запально-клінічної семіотики та епіфарингоскопічної картини захворювання. На 7 добу виконано контрольну мікроексцизійну епіфарингобіопсію слизової оболонки для оцінки лікувального патоморфозу. Результати лікування виразилися в помітному клінічному поліпшенні і початку зникнення місцевих симптомів вже після 2-4 лікарських впливань соляно-кислим розчином амброксолу, а після завершення курсу лікування фарингоскопічно у пацієнта констатовано практично повне зникнення симптомів катарального єпімезофарингіту. Патогістологічно в контрольному мікробіоптаті констатовано відсутність у порівнянні з первинною біопсією ознак пошкодження апікальних частин призматичного епітелію, відновлення щіткової кайми, зникнення круглоклітинної інфільтрації, перікапілярного набряку, ознак гіперсекреції та функціональної гіперплазії слизових залоз, відновлення популяції бокалоподібних клітин епітеліального вистилання. В баквисіваннях патогенної флори не виявлено. Подалі відмічено ремісію впродовж понад 2 років, яка дозволила констатува ти одужання. Клінічне використання способу, що пропонується, в процесі лікування 74 хворих на катаральні хронічні неспецифічні фарингіти, як першу стадію запалення слизової оболонки, з більшим або меншим за вираженістю втягненням верхнього відділу глотки в порівнянні з контрольною групою з 20 аналогічних хворих, на захворювання яких впливали прозерином (лікарський агент способупрототипу), дозволила констатувати е фективність запропонованого способу у вигляді стійких ремісій в 92% спостережень за відсутності явного клінічного ефекту в контрольній групі (ремісія настала у 3 хворих (15%), котрі мали переважно ураження середнього відділу глотки). Приклад 2. Хворий К-чук, 39 років з гіпертрофічною формою (другою стадією) хронічного неспецифічного фарингіту та фіброепіфарингоскопічно уточненою локалізацією запального процесу переважно в носовому, а також в ротовому відділах глотки, після повного обстеження, включаючи прецизійну мікробіопсію слизової оболонки в ділянці бокового валика носоглотки, а також баквисівання носоглоткового слизу, внаслідок якого виявлено гемофільні бактерії, призначали розроблене курсове 6-денне лікарське впливання амброксолом у вигляді його 0,3% бензойно-кислого (рН=6,0) розчину. Лікарські впливання за запропонованим способом поєднували з пероральним призначенням пацієнту пентоксифіліну в дозі по 0,2 г тричі на добу. Під час проведення курсу лікарських процедур надходження кислого розчину амброксолу в носоглоткові мікроіригатори регулювали таким чином, щоб з кожної канюлі виділялось не менше 3 крапель теплого розчину за хвилину. З самого початку надходження лікарського розчину в носоглотку хворій роз'яснювали режим дихання та порядок вимови звуків, необхідних для замикання піднебінно-глоткового затвору епіфарингеальної порожнини, а також про можливість проковтування лишків лікарського розчину, завдяки тому, що він позбавлений токсичності та побічних явищ, а тому безпечний при вживанні усередину. В умовах повторюваних пацієнткою замикань піднебінноглоткового затвору лікарське впливання на глотку здійснювали впродовж 15 хвилин. Процедури повторювали щодня протягом 6 днів, контролюючи динаміку загальноклінічної семіотики та епіфарингоскопічної картини з повторними баквисіваннями носоглоткового слизу. На 8 добу виконано 2 контрольні мікробіопсії слизової оболонки носоглотки з метою оцінити патоморфоз захворювання. Результати лікування виразилися на початку зникнення місцевих симптомів після 4 лікарських впливань бензойно-кислого 0,3% розчину амброксолу, а після закінчення курсу лікування фарингоскопічно у пацієнтки констатовано суттєве нівелювання ознак гіпертрофічного епімезофарингіту, зникнення патогенної флори в носоглотковому слизі за результатами повторних баквисівів. Патогістологічно після курсу лікування в мікробіоптатах констатовано значне зменшення в порівнянні з первинною біопсією ознак пошкодження призматичного епітелію та щіткової кайми, зникнення застійних порушень мікроциркуляції та вираженої круглоклітинної інфільтрації, периваскулярного набряку, ознак гіперплазії слизових залоз та лімфоїдних елементів, регенерація в зонах пошкодженого епітеліального вистилання. В баквисіваннях патогенної флори не виявлено. Повторне обстеження через 3 місяця в умовах поліклініки констатувало зникнення клінічних та фарингоскопічних симптомів захворювання. Подалі відмічено ремісію впродовж 2 років динамічного спостереження за хворою. Використання запропонованого способу в процесі лікування 81 хворого на гіпертрофічну форму хронічного неспецифічного фарингіту з більшим чи меншим втягненням у запальний процес верхнього відділу глотки в порівнянні з контрольного групою 16 аналогічних хворих, котрі одержали локальну монотерапію прозерином (лікарський агент способу-прототипу) дозволило констатувати ефективність запропонованого способу у ви гляді стійких ремісій в 78% спостережень за повної відсутності явного клінічного ефекту в контрольній групі. Стійкої ремісії понад 3 місяці не було відмічено у жодного "контрольного" пацієнта з симптомами ураження верхнього відділу глотки у вигляді гіпертрофічних її змін як другої клінічно-морфологічної стадії її хронічного неспецифічного запалення. Приклад 3. Хворому Ф-ів, 57 років з атрофічною формою (як останньою клінічно-морфологічною стадією) хронічного неспецифічного фарингіту та фіброепіфарингоскопічно уточненою локалізацією запального процесу в носовому та ротовому відділах глотки, після повного обстеження, включаючи прецизійну мікробіопсію слизової оболонки 3 30966 в ділянці задньої стінки ротоглотки та бокового валика носоглотки, а також баквисівання носоглоткового слизу, які виявили умовно патогенні диплококи роду Neisseria, призначали розроблене курсове 6-денне лікарське впливання амброксолом у вигляді його 0,3% бензойно-кислого розчину. Лікарські впливання по запропонованому способу поєднували з пероральним призначенням хворому вінпоцетину ("кавінтон") в дозі по 0,005 г тричі на тиждень. Під час процедур, надходження кислого розчину амброксолу-бензоату в носоглоткові мікроіригатори регулювали таким чином, що з кожної канюлі виділялось не менше 3 крапель теплого розчину за хвилину. В умовах повторюваних пацієнтом умикань піднебінно-глоткового затвору лікарське впливання на глотку здійснювали щодня протягом 15 хвилин. Лікарські процедури повторювали впродовж 6 днів, оцінюючи динаміку загальноклінічної семіотики та епіфарингоскопічної картини з повторними баквисівами носоглоткового слизу. На 10 добу виконано 2 контрольні мікробіопсії слизової оболонки носоглотки для оцінки лікувального патоморфозу захворювання. Результати лікування виразилися в частковому зникненні місцевих патологічних симптомів безпосередньо після завершення курсу лікарських впливань бензойно-кислим амброксолом, а на кінець перебування в стаціонарі у пацієнта констатоване суттєве поліпшення фарингоскопічної картини атрофічного епімезофарингіту у вигляді зменшення в'язкого слизового нальоту, локальних порозовінь слизової оболонки, зникнення патогенної флори в носоглотковому слизу за результатами повторних баквисівів. Патогістологічно після курсу лікування в мікробіоптатах слизової оболонки констатовано розповсюджені явища метаплазії призматичного епітелію в кубовий та плоскі типи на фоні помірного нівелювання виражених порушень мікроциркуляції, та осередків гістио-лімфоцитарної інфільтрації, периваскулярного набряку, а також ознак кистозних змін у слизових залозах, зменшення вираженості склеротичних змін підслизового шару. В баквисівах флори не виявлено. В результаті повторних обстежень через 3 и 6 місяців в умовах поліклініки констатовано зникнення клінічних та помітну оптимізацію фарингоскопічних симптомів атрофічної стадії хронічного захворювання у вигляді зникнення кірок, в'язкого слизового нальоту, "оживлення" кольору та рельєфу раніше стоншеної слизової оболонки носоглотки. Подалі відмічено ремісію впродовж 2 років спостереження. Застосування способу, що пропонується, для лікування 39 хворих в суб- та атрофічній стадії хронічного неспецифічного фарингіту з втягненням до атрофічного процесу верхнього відділу глотки в порівнянні з контрольною групою 14 аналогічних хворих, одержавших локальну монотерапію прозерином (лікарський агент способу-прототипу) роз робленим технічним засобом, дозволили констатувати порівняно більшу ефективність запропонованого способу у вигляді стійких ремісій в 72% спостережень за наявності помітного клінічного ефекту в контрольній групі лише у 5 хворих (38%). Стійкі ж ремісії (понад 6 місяців) були відмічені лише у 3 "контрольних" пацієнтів, атрофічний процес у яких зафіксовано переважно в ротовому відділі глотки. Наведені приклади демонструють ефективність використання запропонованого способу за усі х клінічно-морфологічних стадій розвитку хронічного неспецифічного фарингіту з втягненням у запальний процес носового відділу глотки – катаральної, гіпертрофічної та атрофічної, що відображає суттєвий позитивний ефект винаходу в порівнянні із способом-прототипом і свідчить про досягнення поставленої мети. У запропнованому вигляді винахід було розроблено, апробовано і перевірено на ефективність в клінічних умовах на 266 хворих на хронічні фарингіти, обстежених автором винаходу, за якими він спостерігав впродовж 7 років клінічної роботи над проблемою. Спосіб цілком розроблено, ефективність його доведено комплексними клінічними, морфологічними, біохімічними та бактеріологічними дослідженнями, а також машинною статобробкою кількісних результатів дослідження, в тому числі віддалених. Винахід має ноу-ха у, але технічно реально може бути відтворений, є економічним й високоефективним при лікуванні хронічних фарингітів. Запропонований спосіб доцільно використовувати в клінічній та поліклінічній ЛОР-практиці для лікування численного контингенту хворих на хронічні фарингіти, а також на кафедрах медичних вузів і в НДІ оториноларингології з метою подальшої розробки важливої соціально-медичної проблеми надання ефективної та економічної лікарської допомоги населенню України, яке страждає на фарингіти. Джерела інформації 1. Шевригін Б.В. Дитяча амбулаторна оториноларингологія. - М.: Медицина, 1991. - 256 с. 2. Евчеєв Ф.Д. Комплексний спосіб лікування хронічного фарингіту в амбулаторних умовах: Автореф. дис. ... канд. мед. наук. – К., 1990. - 21с. 3. Шарифбаев А.С., Джалолетдинов Т.Ш. Эффективность бромгексина в комплексном лечении хронического субатрофического и атрофического фарингита // Вестник оториноларингологии. - 1988. - № 2. - С. 45-47. 4. Овчинников А.Ю., Гамов В.П. Эффективность антихолинэстеразных препаратов в лечении больных хроническим фарингитом // Вестник оториноларингологии. - 1983. - № 3. - С. 42-45 – прототип. 4 30966 __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 5