Хірургічна голка

1. Хірургічна голка, яка містить стержень, вигнутий по радіусу, на проксимальнім кінці якого виконано загострення, а на дистальнім - вузол закріплення аутотрансплантату, який має пружні елементи, перший з яких сформовано за одно ціле з твірною поверхнею дистальної ділянки стержня, а другий пружній елемент зорієнтовано до першого з можливістю утворення кутового зазору, зубці, 32738 Проте, багаторазове використання відомої голки не дозволяє досягнену властивість рахувати постійною в результаті втрати пружних пружинящих властивостей одноіменними елементами вузла закріплення аутодермотрансплантату, в результаті механічної стомленості матеріалу стержня. При цьому, відповідно, знижується і надійність закріплення шовного матеріалу. Найбільш близькою по технічній суті і досягаємому результату, до заявленого об’єкту є хірургічна голка, яка містить стержень, вигнутий по радіусу, на проксимальнім кінці якого виконано загострення, а на дистальнім вузол закріплення аутотрансплантату, який має пружні елементи, перший з котрих сформовано як одне ціле з твірною поверхнею дистальної ділянки стержня, а другий пружній елемент зорієнтовано до першого з можливістю створення кутового зазору, зубці роз-міщені на внутрішніх поверхнях пружних елемен-тів, натиску, рухомої втулки, встановленої з мож-ливістю зворотньо-поступових переміщень віднос-но пружних елементів, в котрій другий пружній елемент також сформовано як одне ціле з твірною поверхнею дистальної ділянки стержня [3], а зубці виконані у вигляді трикутникових пірамід, розташо-ваних в протележно-шаховому порядку, з можли-вістю спряження граней (при стискуванні). Обрана в якості прототипу хірургічна голка характери-зується більш вищими експлуатаційними власти-востями за рахунок покращання надійності закріп-лення аутодермального матеріалу. Це зумовлено тим, що другий пружний елемент зорієнтовано до першого з можливістю утворення кутового зазору і застосування втулки з конічною поверхнею, встановленою з можливістю зворотньо-поступових переміщень відносно пружних елементів, котрі в сукупності компенсують втрату пружних пружинящих властивостей елементів вузла закріплення аутодермального матеріалу, внаслідок механічної стомленості матеріалу стержня. З іншої точки зору відома конструкція реалізує пружинні властивості пружних елементів вузла закріплення аутотрансплантату, націлені на реалізацію його розтискування, необхідного лише для вилучення залишків аутотрансплантату і пряме "цангове" затискання матеріалу між пружинящими елементами і його зубцями під впливом переміщення втулки (до взаємодії з натиском). Однак використання відомої голки в хірургічній практиці вказує на те, що її експлуатаційні властивості ще не достатні. Наприклад, багаторазове переміщення втулки з конічною поверхнею відносно пружних елементів вузла закріплення аутотрансплантату, переважно в бік проксимального кінця стержня, до взаємодії з радіальним скривленням поверхні останнього, неминуче зведе до розвальцовки проксимальної ділянки втулки і утворенню задирок, травмуючих тканини які зшиваються. Зубці, які виконані у вигляді трикутних пірамід, які розташовані на прижимних поверхнях в протележно-шаховому порядку, недостатньо надійні в закріпленні аутодермального матеріалу. Разом з тим, конічна поверхня втулки і її рухомість відносно пружинящих, по перше, або циліндричних поверхонь поблизу втулки сприяють отриманню недостатньо надійного захвату голки голкоутримувачем й підвищенню ймовірності травма тизації тканин, й, по друге, утруднює прошивання тканин. Загальний аналіз відомої конструкції, в більшій мірі вузла закріплення аутотрансплантату, інформує про технічні складності її виконання, схильні до невідтворювання, в границях обмежено малого поперечного січення стержня голки. За основу вдосконалення відомої хірургічної голки взята задача подальшого покращання експлуатаційних властивостей шляхом зменшення травматизації тканин й підвищення надійності закріплення аутодермального матеріалу при використанні. Для досягнення вказаного технічного результату в хірургічній голці, яка містить стержень, вигнутий по радіусу, на проксимальнім кінці якого виконано загострення, а на дистальному - вузол закріплення аутотрансплантату, який має пружні елементи, перший з котрих сформовано як одне ціле з твірною поверхнею дистальної ділянки стержня, а другий пружний елемент зорієнтовано до першого з можливістю утворення кутового зазору, зубців, натиску, які розміщені на внутрішніх поверхнях пружних елементів і рухому втулку, встановлену з можливістю зворотньо-поступового переміщення відносно пружних елементів, згідно пропозиції, на дистальній ділянці стержня є додатковий натиск, який виконано разом з першим пружнім елементом шляхом формування лиски, другий пружній елемент твердо пов’язаний з поверхнею лиски, при умові, що гострі краї додаткового натиску, втулки і пружних елементів радіально закруглені, а зубці вузла закріплення аутотрансплантату нахилені в бік проксимальної ділянки стержня. До нових ознак заявленого вирішення задачі належать конструктивні елементи, зв’язки між елементами, їх взаємне розташування і форма виконання, які відображають об’єм творчого внеску заявителів при вдосконаленні пристрою. Новим є те, що на дистальній ділянці стержня є додатковий натиск, який виконано разом з першим пружним елементом шляхом формування лиски, другий пружний елемент твердо пов’язаний з поверхнею лиски. Ознаки, викладені в належності з п. 2 формули, точніше, відносно радіальних закруглень, гострі краї додаткового натиску, втулки і пружних елементів й нахилу зубців вузла закріплення аутотрансплантату у бік прокси-мальної ділянки стержня самостійно, правового значення не мають й належать до залежних, уточнюючих, й тому подібне засобів рішення задачі. Проведений заявителями аналіз рівня техніки дозволив встановити відсутність джерел, які характеризуються ознаками, тотожними суттє-вим ознакам заявленого винаходу. Визначення прототипу [3], як найбільш близького по сукупності суттєвих ознак аналогу, дозволило встановити сукупність суттєвих відмінних ознак, у відношенні до вищевказаного технічного результату, викладе-них у формі винаходу. Причинно-наслідковий зв’язок між сукупністю суттєвих ознак й вбачаємим результатом міститься в нижчевикладеному. Виконання додаткового натиску на дистальній ділянці стержня передбачає не тільки обмеження рухомості втулки до його проксимальної ділянки, але і захист останньої від утворення розваль 2 32738 цованих поверхонь й задирок, які травмують тканини що зшивають, зокрема при контакті прижимної ділянки втулки з радіальним викривленням стержня [3]. Атравматичність голки зумовлена саме тим, що додатковий натиск й перший пружний елемент виконано шляхом формування лиски. Сукупність форми виконання натиску з пружним елементом й твердого зв’язку поверхні, отриманої в результаті його формування з конструктивними елементами, наприклад, поверхні лиски з другим пружним елементом, дозволяє вузлу закріплення аутотрансплантату проявити зверхсумарні властивості, націлені на покращання експлуатаційних властивостей голки. Це зумов-лено тим, що по-перше, частина втулки зв’язана запідлице з твірною поверхнею дистальної ділянки стержня, і по-друге, поверхня може разом з пружними елементами забезпечувати утворення на кінці стержня вздовжусіченої циліндричної ділянки, стійкої до зміщення стержня вздовж або радіально в ложементній ділянці голкоутримувача. Слідством вказаних умов є зниження травма-тизації зшиваємих тканин, підвищення надійності захвату аутодермального матеріалу голкою. Разом з тим виконання лиски й наявність твердого зв’язку другого пружного елементу з її поверхнею в сукупності інформує про можливість незалежного виконання пружних елементів, формування і геометризації, вибору матеріалу елемента, пружні, пружинящі і характеристики міцності якого краще властивостей стержня (або першого пружного елементу); про технологічні можливості "опрацьовки" притискувальних рельєфних поверхонь першого і другого пружних елементів, пов’язаних з формуванням зубців й ручним регулюванням пружності елементів в вузлі закріплення, що сприяє підвищенню надійності захвату аутодермального шовного матеріалу. Гострі краї додаткового натиску (лиски), втулки і пружних елементів радіально закруглені, що компенсує травматизацію тканин. Зубці втулки закріплення аутотрансплантату нахилені в бік проксимальної ділянки стержня, підвищуючи ступінь фіксації і ліквідуючи сповзання аутодермального матеріалу. З цього видно, що запропоноване конструктивне рішення об’єкту не пов’язано з труднощами його технічного здійснення в границях обмеженого поперечного січення проксимальної ділянки стержня, бо виконання лиски і другого пружного елементу, поряд з формуванням на їх прижимних поверхнях зубців, пов’язано з здійсненням простих технологічних операцій, які не мають геометричних обмежень у просторі. До додаткових переваг заявленого винаходу в відношенні до прототипу [3] належить підвищення строку багаторазової експлуатації голки, якості ушивання тканин, облегшення проведення аутодермальних стрічок через м’які тканини, скорочення часу операції. Слідством цього є те, що заявлені ознаки суттєві і необхідні бо мають причинно-послідомний зв’язок з вказаним технічним результатом, а відсутність одного з них, з вказаної сукупності не дозволяє розв’язати поставлену задачу. Аналіз рівня розвитку хірургічних інструментів не дозволив заявителям встановити вплив перет ворень, передбачених суттєвим ознакам заявленого винаходу, на досягнення технічного результату. Слідство полягає в тому, що заявлений винахід задовольняє умові "винахідницький рівень", так як не витікає явним чином з відомого рівня медичної техніки. На фіг. 1 представлено загальний вигляд хірургічної голки, без аутодермального матеріалу; на фіг. 2 - те ж, з аутодермальним матеріалом; на фіг. 3 - пружний елемент, вигляд зверху. Данні, підтверджуючі можливість здійснення винаходу, з отриманням вищевказаного технічного результату, полягають в наступному. Хірургічна голка містить вигнутий по радіусу стержень 1, на проксимальнім кінці якого виконано загострення 2, а на дистальнім - вузол закріплення аутотрансплантату 3, причому стержень 1 навколо загострення має січення у вигляді трикутника, на дистальнім кінці - циліндричне, усічене в подовжньому напрямі і виконане поширенням, на ділянці від загострення 2 до вузла закріплення 3. Останній (3) має перший 4 і другий 5 пружні елементи. Перший пружний елемент 4 сформовано за одне ціле з утворюючою циліндричною поверхнею дистальної ділянки стержня (не показано), утворюючи консольний виступ, а другий пружний елемент 5 виконано у вигляді пружинящої площинної деталі, з закругленими гострими кра-ями (не показано), орієнтованої до першого пруж-ного елементу 4 з можливістю утворення кутового зазору 6. На внутрішніх поверхнях пружних еле-ментів 4, 5, як показано на фіг. 1, 2, 3 виконані зубці 7, верхівки яких схилені в бік проксимальної ділянки стержня, і натиск 8, який виконує функцію обмеження переміщення рухомої втулки 9 в бік дистальної ділянки стержня 1. Рухома втулка 9 встановлена з можливістю зворотньо-поступового переміщення відносно пружних елементів 4, 5 до взаємодії з натиском 8, виконаним в дистальній ділянці стержня 1, і додатковим натиском 10, який виконує функцію обмежувача її переміщення в бік проксимальної ділянки. Додатковий натиск 10 ви-конано разом з першим пружним елементом 4 в масиві стержня 1 шляхом формування лиски 11, з поверхнею якої твердо пов’язано, наприклад, з клепковим поєднанням другий пружний елемент 5. Виступаючі гострі краї (не показані) додаткового натиску 10, втулки 9 і пружних елементів 4, 5 радіально закруглені, для запобігання травмати-зації тканин. Хірургічна голка І. В. Перця використовується наступним чином. Після підготовки аутодермальної шовної стрічки до використання, вона заправляється в голку, причому, вона підбира-ється таким чином, щоб її ширина була менше пружних елементів 4, 5. Для цього рухома втулка 9 відводиться в бік проксимального кінця стержня 1, до взаємодії з додатковим натиском 10, який попереджує вихід втулки 9 в зону початку закруглення і утворення розвальцовки її края. При цьому пружні властивості другого пружного елементу 5 дозволяють відвести його від першого пружного елементу 4 на первинно заданий вугол, який характеризується у відношенні зазором 6. Цього достатньо, щоб кінець аутодермальної стрічки (рухом, поперек стержню 1) було введено поміж пружними елементами 4, 5 в щілину 6. Потім пружні елемен 3 32738 ти під силою руки стискаються і фіксуються шляхом переміщення рухомої втулки 9 в бік дистального кінця стержня 1, до взаємодії з натиском 8. Рухома втулка 9 в той час, по меншій мірі, однією подовжньою частиною (не показано) занурюється в лиску, зменшуючи тим самим вели-чину виступаючої площини власної утворюючої і торцевої поверхні. Зубці 7, які розташовані на внутрішніх поверхнях пружних елементів надійно утримують кінець аутодермальної стрічки і, як показано на фіг. 2, запобігають її сповзанню. Підготована таким чином голка фіксується в голкоутримувачі, наприклад, з довгими браншами, на ділянці лиски 11, яка запобігає проявленню закручування або подовжнього зміщення у вка-заному голкоутримувачі. В період ушивання тканин, загострення голки 2 забезпечує мінімальний прокол тканин, а стержень 1, який має перемінне січення, дозволяє плавно, атравматично їх розводити в сторони. При подальшому переміщенні голки тканини не відчу-вають натягування й ріжучих рухів від втулки 9, бо вплив її торцевої і утворюючої поверхонь компенсується, по меншій мірі його частковим утоншенням в лисці 11, додатковим натиском 10, закругленнями гострих країв, а також країв додаткового натиску 10 і пружних елементів 4, 5. По закінченню аутодермопластики розбірка голки здійснюється в зворотній послідовності. В разі втрати пружності, другий пружний елемент легко піддається ручному натяженню. Максимальний результат від використання хірургічної голки І. В. Перця може бути отримано при виконанні додаткової лиски на діаметрально протилежній поверхні дистальної ділянки стержня, паралельно першій, яка забезпечить найбільше занурення втулки в вузлі закріплення аутотрансплантату. Таким чином, вищевикладені дані інформують про виконання при використанні заявленого винаходу слідуючої сукупності умов: засіб, втілюючий заявлений пристрій при його здійсненні, призначено для його використання в промисловості, зокрема, в медицині, в якості хірургічного інструмента; для заявленого пристрою в тому вигляді, як воно охарактеризовано в незалежнім пункті викладеної формули винаходу, підтверджена можливістю його здійснення за допомогою описаних в заявці або відомих додати пріоритету засобів і методів; засіб, втілюючи заявлений винахід при його здійсненні, здатно забезпечити досягнення вбачаємого заявителями технічного результату. Перевага винаходу міститься в тому, що можливість зменшення травматичності тканин, підвищення надійності закріплення аутодер-мального матеріалу і додаткової реалізації других переваг при використанні значно розширюють експлуатаційні властивості хірургічної голки при ушиванні ран аутодермальним матеріалом. Слідством є те, що заявлений винахід задовольняє умові "промислове примінення". Фіг. 1 4 32738 Фіг. 2 Фіг. 3 _______________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 5