Прикопувально-укривний спосіб вирощування листопадних субтропічних культур (рослин), пагони яких мають еластичність

Прикопувально-укривний спосіб вирощування листопадних субтропічних культур (рослин), пагони яких мають еластичність, що включає висадку рослин у ґрунтовий шар, підтримання в ньому, рослинах і оточуючому їх повітряному середовищі 3 35430 чуючі їх шар грунту і повітряне середовище обігрівають внутрішнім теплом Землі, світлоізолюють, підтримуючи їх температуру від 0°С до +0,5°С. Дана задача вирішується також за допомогою укриття із теплоізолюючих матеріалів для вирощування листопадних субтропічних культур (рослин), розташованого над ґрунтовим шаром, має ту відмінність, що верхню частину куща рослини укривають очеретом з повітряним прошарком, потім кладуть плівку і присипають шаром землі завтовшки 20-25см. Завдяки обігріву ґрунтового шару і повітряного середовища, оточуючи х рослини, внутрішнім теплом Землі, виключається необхідність затрат енергії на цей обігрів. Світлоізоляція рослини за температури від 0°С до 0,5°С приводить до уповільнення і призупинення росту листопадних субтропічних культур (рослин) у осінньозимовий сезон. Рослини споживають мінімальну кількість енергії, якої достатньо від припливу до них вн утрішнього тепла Землі. Обігрів ґрунтового шару і повітряного середовища, оточуючи х рослини, внутрішнім теплом Землі можливо завдяки наявності укриття із теплоізолюючих матеріалів у вигляді очерета, поліетиленової плівки, шару землі. З другого боку, у період весняних і осінніх заморозків при знятому укритті не забезпечується прогрів і життєдіяльність знаходжених у відкритому грунті листопадних субтропічних культур (рослин), що приводить їх до значного обмерзання і навіть загибелі. Отож стає необхідним застосовувати збірно-розбірне каркасно-плівкове світлопрозоре укриття, яке сприяє прогріву находженої в ньому рослини за рахунок виникнення парникового ефекту при освітленні його сонцем без затримки її росту і зменшення вегетаційного періоду. Корисна модель ілюструється Фіг.1, 2, на якій показано збірно-розбірне каркасно-плівкове світлопрозоре укриття і Фіг.3, де показана схема прикопки гранатового куща. Збірно-розбірне каркасно-плівкове світлопрозоре укриття складається із пластмасових опор 1, пластмасових кронштейнів 2, металевих стержнів 3, 5 і чохла-теплоізолятора 6 із поліетиленової плівки. Розміри збірно-розбірного каркасноплівкового світлопрозорого укриття можна збільшувати як по висоті Н, так і по довжині L і ширині В за рахунок металевих стержнів 3, 5 різної довжини в міру росту гранатового куща 4, висадженого у ґрунтовий шар 7, у висоту h і розширення діаметра крони D. Висота збірно-розбірного каркасноплівкового світлопрозорого укриття визначається за формулою: Н = h + h 1, де h - висота гранатового куща, h1 ³ 300мм - відстань від верхівки гранатового куща до гребеня укриття. Довжина і ширина збірно-розбірного каркасноплівкового світлопрозорого укриття визначається за формулою: L » В = D + 2b1, де D - діаметр крони гранатового куща, b1 = 250мм - відстань між гранатовим кущем і укриттям. Прикопка гранатового куща 4 полягає в тому, що його верхню частину пригинають до ґрунтового шару 7 і привалюють ним, інші частини рослини укривають очеретом 8, потім зверху кладуть чохол-теплоізолятор 6 із поліетиленової плівки і присипають ґрунтовим шаром 7. 4 Прикопано-укривний спосіб вирощування листопадних субтропічних культур (рослин) прийнятний для субтропічних рослин, пагони яких мають еластичність, забезпечує умови росту, розвитку і плодоношення у вегетаційний період, а у період спокою зимівлю із незначним ушкодженням морозами пагонів. Оскільки такими властивостями пагонів наділений гранат, то цей спосіб випробуваний на цій культурі, посадженої на постійне місце в саду у відкритий грунт, виведеної і акліматизованої шляхом висіву насіння високоякісних плодів граната із Азербайджану з наступним відбором і вихованням сіянця в комфортних умовах і вирощеного в кущовій формі у північно-східному регіоні України. Вище перелічений спосіб полягає в тому, що у осінньо-зимовий сезон гранатовий кущ теплосвітлоізолюють, щоб уповільнити і призупинити його ріст, забезпечуючи температуру від 0°С до +0,5°С припливом внутрішнього тепла Землі. Для цієї цілі верхню частину куща граната пригинають і привалюють ґрунтовим шаром, а інші частини рослини укривають очеретом з повітряним прошарком, потім зверху кладуть руберойд або плівку і присипають шаром землі завтовшки 20-25см. А у весняний і осінній сезони для захисту від заморозків і збільшення вегетаційного періоду гранатовий кущ теплоізолюють збірно-розбірним каркасноплівковим світлопрозорим укриттям. Находжений усередині гранатовий кущ, ізольований від зовнішнього середовища в збірно-розбірному каркасноплівковому світлопрозорому укритті прогрівається до температури достатньої для підтримки життєдіяльності без затримки росту за рахунок виникнення парникового ефекту при освітленні сонцем. Гранатовий кущ розкривають в кінці березняна початку квітня. Розкриття гранатового куща після розмерзання грунту в саду. Для цього гранатовий кущ звільняють від землі, очерета та інших укривних матеріалів. Обережно піднімають і укріплюють кущ у вертикальному положенні. Для швидкого виведення із стану спокою, а також для захисту від весняних заморозків і обдування холодними вітрами гранатовий кущ огороджується збірно-розбірним каркасно-плівковим світлопрозорим укриттям. Підвищена на декілька градусів температура повітря усередині збірно-розбірного каркасно-плівкового світлопрозорого укриття порівняно із зовнішнім повітрям за рахунок виникнення парникового ефекту, при освітленні сонцем сприяє прогріву і виведенню рослини із стану спокою. Після того, як минує загроза весняних заморозків збірно-розбірне каркасно-плівкове світлопрозоре укриття демонтується і у літній сезон потреба в ньому відпадає. На початку осені для захисту від заморозків і збільшення вегетаційного періоду гранатовий кущ огороджується збірно-розбірним каркасноплівковим світлопрозорим укриттям. Внаслідок виникнення парникового ефекту при освітленні сонцем збірно-розбірного каркасно-плівкового укриття усередині нього створюються сухі умови за температури достатньої для прискорення достигання плодів, визрівання пагонів і підготовки гранатового куща до зимівлі при плавному спові 5 35430 льненні його росту з початком сильного похолодання. Незадовго до початку зими збірно-розбірне каркасно-плівкове світлопрозоре укриття демонтується і гранатовий кущ прикопують до замерзання грунту в саду. Місця садіння в саду для вирощування граната повинні освітлюватися сонцем увесь день, навіть незначне затінення небажане, захищенні від холодних домінуючих ві трів природними або штучно створеними насадженнями, а також повинні бути рівними, підвищеними або з незначним схилом на південь або південний захід, з глибоким заляганням ґрунтових вод, без застою холодного повітря, добре провітрювані. При закладанні гранатового саду установлюються відстані між рядами - 5м, а в ряду між рослинами - 3-4м. Гранат легко розмножується вегетативним способом, а саме живцюванням. Для отримання високоякісних саджанців граната живцюванням необхідний укоріняємий матеріал від пагонів кращи х високоурожайних морозостійких гранатових кущів, придатних для їх вирощування прикопаноукривним способом. Пагони слід заготовлювати восени після збирання плодів. На живці використовуються одно, рідше дворічні пагони. У зрізаних пагонів віддаляють бічні відгалуження, шпильки, верхні їх не здерев'янілі і тонкі кінці. Очищені пагони, зв'язані у пучки і заетикетувані, укладаються поперек в горизонтальному стані у викопану траншею, дно якої знаходиться не вище рівня промерзання грунту у зимовий сезон і засипаються вологою землею. Пагони зберігаються в траншеї до весни і з розмерзанням грунту виймаються із неї. З початком весни виймані пагони оглядаються і відсортовуються з вилученням підсохлих і ушкоджених. Придатні пагони ріжуть на живці завдовжки 20-25см. Нижній зріз повинен бути під брунькою, що сприяє швидкому утворенню калюса і кореневої системи, верхній - на 2см вище бруньки. Ділянка для вирощування саджанців граната повинна бути рівною або з невеликим схилом на південь, захищена від сухи х і холодних вітрів з родючим грунтом, забезпеченого поливною водою. Садіння живців на ділянку для вирощування саджанців граната здійснюється в травні після того, як минує загроза повернення повторних заморозків. Перед садінням живці на 12 годин занурюють у чисту проточну воду, після чого вони висаджуються. Живці висаджуються в похилому положенні у бік, повернуті до півдня, зі сходу на захід, з метою кращого освітлення рослин на відстані 10-12см один від іншого так, щоб над поверхнею виступала одна брунька. Після висадження живці підгортаються, причому обов'язково закриваються їх верхівки. Потім живці поливаються водою, краще всього дощуванням, до повного зволоження грунту, що сприяє доброму його осіданню і кращому укоріненню живців. Для швидкого укорінення живців і вирощування якісних саджанців граната необхідно постійне підтримання грунту у вологому стані, тому роблять регулярні поливи. Після поливів розпушення міжряддя з обов'язковим підживленням органічними добривами. Закінчення поливів в кінці жовтня - на початку листопада після опадання листків. Викопування на глибину 35-40см зі збере 6 женням кореневої системи. Після викопування саджанці граната сортують: придатні для садіння, а на вибракування пошкоджені і вражені хворобами знищуються. Саджанець граната вважається придатним для вирощування з 3-4 пагонами, повинен мати височину 60-75см з розвиненою кореневою системою 35см завдовжки. Узимку викопані саджанці граната зберігаються в траншеї коренями донизу, похило під кутом 45°, присипані землею. Висаджування граната проводиться навесні після установлення теплої погоди до розпускання бруньок. До садіння корені саджанців граната занурюють у розчин глини з суміші свіжого гною. Після висаджування рослини підгортають у вигляді горбка землі заввишки 15-20см. У надземної частини залишають 3-4 пагона, укорочені на 2/3 довжини. Із літературних джерел відомо, що гранат до грунтів не вимогливий, проте, у природних умовах краще росте і плодоносить на глибоких, багати х на органічні речовини суглинку з легким водопроникним підґрунтям, що необхідно ураховувати при його вирощувані в саду прикопано-укривним способом. Отож особливу увагу слід приділяти догляду за грунтом. Внесення навколо пристовбурного кола граната органічних добрив і систематичне розпушення грунту на глибину 5-7см сприяє підвищенню його родючості, поселенню корисних мікроорганізмів, знищенню бур'янів і підвищенню морозостійкості рослини. В результаті гноїння органічних речовин в гр унті виділяється тепло, що особливо важливо в зимовий час для обігріву кореневої системи. Мульчування грунту соломою, скошеною травою тощо робить його повітро- і водопроникним, сприяє збереженню вологи і поліпшенню водно-фізичних властивостей. Утримання грунту у весняно-літній сезон поза пристовбурних кіл гранату під чорною парою сприяє його прогріву і акумулюванні тепла удень і віддачі його рослині із зниженням нічних температур. Для зменшення висоти крони гранат формують у вигляді куща, що дозволяє знизити витрати праці на процеси укриття і відкриття рослин. Найбільш доцільно формувати кущі із трьох основних скелетних гілок заввишки до 2-2,5м. При вирощуванні граната прикопано-укривним способом основною задачею обрізування є регулювання ростових процесів з метою створення кращих умов росту і плодоношення гілок та збереження компактних розмірів куща для зр учності догляду і укриття. Після розкриття граната навесні і ретельного огляду гілок для підтримування оптимальних розмірів куща слід робити помірне проріджування крони, вирізуючи в першу чергу перехресні, поламані, засохлі і слаборозвинуті гілки. При обрізуванні гранатового куща треба також ураховува ти і те, що найбільша кількість квітконосних пагонів, на яких розвиваються плоди, з'являються на середніх по розмірам одно і дворічних гілках, які обрізають тільки у випадку їх сильного росту, порушуючих форму рослини. Регулювання росту пагонів шляхом укорочування гілок при сильному обрізуванні не рекомендується, так як приводить до посиленого стовбуріння пагонів. Для посиленого росту і 7 35430 швидкого вступ у граната в плодоношення при вирощуванні прикопано-укривним способом необхідно вносити щорічно органічні добрива. Чим старша рослина, тим більше вноситься в грунт добрив. Добрива слід вносити в два строки: навесні до початку вегетації і в середині літа після закінчення масового квітування. До дорослої рослини вносять до 30-40кг перегною. Крім перегною, для сильного росту граната у весняно-літній сезон рекомендується вносити підживлення із пташиного посліду, які проваджують у вологий грунт. Внесення в грунт суміші із перегною, пічного попелу і рослинного компосту сприяє підвищенню морозостійкості рослини і великому утворенню квіткових бруньок в наступному року. Хоча гранат і стійкий до посухи, проте, у вегетаційний період для успішного росту, розвитку і плодоношення вимагає регулярних поливів. Гранат можна не поливати лише при забезпеченні грунту вологою ранньою весною і в дощову погоду улітку. Гранат слід поливати по борозні, розташованої по діаметру проекції крони. Після поливу обов'язкове розпушення поливної борозни і пристовбурного кола. Для вирощування щедрих урожаїв і отримання якісних плодів гранат слід своєчасно поливати і постійно підтримувати грунт у вологому і пухкому стані, не допускаючи утримання кірки і пересихання грунту. За забезпеченими опадами полив гранату зменшують. Від недополиву, або надлишкових поливів плоди граната розтріскуються. Усунення недоліку правильні поливи. До прикопки і укриття гранатового куща напередодні приходу зими при нестачі вологи в грунті необхідно робити вологозарядний полив, щоб у зимовий сезон волога вільно надходила до коренів. Нормування гранатового куща виконується в початковій фазі квітування. Нормування полягає у 8 вилученні коротко-маточкових чоловічих квіток, щоб уникнути виснаження гранатового куща, оскільки з часом вони відпадають, не утворюючи зав'язі, і не розвиваються в плоди. Тому пуп'янки цих квітів слід обривати на початку їх розвитку, що сприяє підвищенню урожаю. При доброму догляді за гранатовим кущем кількість коротко-маточкових чоловічих квіток зменшується. У осінній сезон находжений гранатовій кущ усередині збірно-розбірного каркасно-плівкового світлопрозорого укриття ізолюється від зовнішнього середовища і уберігається від холодних вітрів і заморозків, а при освітленні сонцем прогрівається до температури достатньої для створення сухи х, теплих умов для достигання плодів за рахунок парникового ефекту. До збирання плодів граната слід приступати як можна пізніше і лише тоді, коли плоди набувають інтенсивного кольору, стають цілком стиглими, добре розвинуті з високими смаковими якостями і підвищеною кількістю цукру. Збір плодів граната проводять у суху, сонячну погоду удень, коли вони обсохнуть від роси. Спочатку знімають плоди, розташовані в нижній частині куща, потім в середній і верхній. Плоди граната обережно зрізають гострим секатором у їх основи без ударів і пошкоджень. Плоди граната в лежанні стають більш солодкими. Література: 1. Спосіб вирощування субтропічних культур (рослин) і теплиця для його здійснення (см. Культура ананасов, К.О. Шульц из приложения к журналу „Прогрессивное садоводство и огородничество”, издательство Сойкина, Петроград, 1916). 2. Спосіб вирощування субтропічних культур (см. Гранат, Г.А. Нестеренко, А.Д. Стребкова, сельхозиздат, Москва, 1949, стр. 42). 9 Комп’ютерна в ерстка А. Крулевський 35430 Підписне 10 Тираж 28 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601