Спосіб оцінки ремоделювання структур стінки верхньощелепної пазухи при запальних процесах

Реферат: Спосіб оцінки ремоделювання структур стінки верхньощелепної пазухи при запальних процесах включає виготовлення і аналіз гістологічного препарату із біопсійного матеріалу. Визначають геометричні параметри тканинних і клітинних структур кістки та слизової оболонки на принципових засадах морфометричного аналізу програмними засобами, а висновок про характер і вираженість процесу ремоделювання формулюють за показниками товщини кісткових трабекул, висотою епітеліального шару, площею кісткових лакун і епітеліальних клітин. UA 69462 U (54) СПОСІБ ОЦІНКИ РЕМОДЕЛЮВАННЯ СТРУКТУР СТІНКИ ВЕРХНЬОЩЕЛЕПНОЇ ПАЗУХИ ПРИ ЗАПАЛЬНИХ ПРОЦЕСАХ UA 69462 U UA 69462 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме клінічної патоморфології і оториноларингології, та може бути використана в діагностичному процесі у пацієнтів із захворюваннями колоносових пазух для об'єктивної диференціальної діагностики гострих і хронічних синуситів. Відомий спосіб оцінки ремоделювання структур стінки верхньощелепної пазухи при запальних процесах, що включає виготовлення і аналіз гістологічного препарату із біопсійного матеріалу [1]. За відомим способом із біоптату кісткової тканини готують гістологічні зрізи, забарвлюють відповідними фарбами і досліджують клітинні елементи у полі зору мікроскопу, а висновок про характер виявленої цитодеструктивної патології здійснюють за змінами в остеобластах кісткової стінки верхньощелепної пазухи. Недоліком відомого способу є недостатнє методичне забезпечення, що випливає з описового характеру встановлених у ході аналізу якісних змін цитодеструктивного процесу, що в свою чергу обмежує рівень точності та інформативності діагностичного дослідження як такого. В основу корисної моделі поставлена задача вдосконалити відомий спосіб, в якому шляхом введення додаткових технологічних прийомів, спрямованих на повніше виявлення структуральних ознак остеодеструкції і оптимізацію способу їх оцінки, досягають підвищення рівня методичного забезпечення, підвищення точності та інформативності цитотологічного аналізу в цілому. При розгляді технічного завдання було взято до уваги те, що деструктивні процеси в кістковій тканині значною мірою залежать від їх походження, виду органу, а отже функціонального навантаження, у зв'язку з чим інформативного значення набувають такі параметри тканинних клітин як розміри кісткових трабекул, висота і площа клітин епітеліального шару, а також площа лакун. Цілком очевидно, що окрім виготовлення достатньо контрастованих мікропрепаратів, важливим методичним прийомом є застосування програмних засобів для здійснення морфометричних досліджень саме біоптату із кістки верхньощелепної пазухи. Беручи до уваги наведені міркування, у відомому способі оцінки ремоделювання структур стінки верхньощелепної пазухи при запальних процесах, що включає виготовлення і аналіз гістологічного препарату із біопсійного матеріалу, відповідно до корисної моделі визначають геометричні параметри тканинних і клітинних структур кістки та слизової оболонки на принципових засадах морфометричного аналізу програмними засобами, а висновок про характер і вираженість процесу ремоделювання структури кістки формулюють за показниками товщини кісткових трабекул, висотою епітеліального шару, площею кісткових лакун і епітеліальних клітин. Конкретно спосіб здійснюють наступним чином. Біоптат для цитологічного дослідження отримують під час оперативного втручання, для чого із фрагментів стінки верхньощелепної пазухи готують гістологічні зрізи, які фарбують гематоксилін-еозином, резорцин-фуксином за методом Вейгерта-ван Гізона. Мазки для цитологічного дослідження слизової оболонки верхньощелепної пазухи фарбують за методикою Романовського. Далі у полі зору мікроскопа визначають геометричні параметри тканинних і клітинних структур кістки та слизової оболонки, які вносять у базу даних комп'ютера і відповідними програмними засобами здійснюють висновок про характер і вираженість процесу ремоделювання структури кістки за показниками товщини кісткових трабекул, висотою епітеліального шару, площею кісткових лакун і епітеліальних клітин. Приклад 1. Хвора Б., 45 років. Клінічний діагноз: Гострий правобічний одонтогенний верхньощелепний синусит. Скарги на загальну слабкість, головний біль, утруднене носове дихання та виділення з правої половини носа. Об'єктивно: при передній риноскопії гіперемія і набряк слизової оболонки, гнійні виділення у задньому відділі середнього носового ходу справа. При орофарингоскопії в ділянці 16(1) зуба виявлено післяопераційну лунку, вкриту розплавленим кров'янистим згустком. Рентгенологічно: гомогенне затемнення правої верхньощелепної пазухи. Проведено комплексне етіопатогенетичне лікування (лінкоміцин, бісептол, анальгін, тавегіл, нафтизин), правобічна гайморотомія. Взяті для дослідження біопсійний матеріал із передньої стінки верхньощелепної пазухи фарбували за вищезгаданими методиками і виявили, що слизова оболонка повнокровна, десквамація епітеліоцитів із формуванням дрібних ерозій. Війчасті і келихоподібні клітини епітелію з ознаками гідропічної дистрофії. Вставні клітини на окремих ділянках проліферують. Міжепітеліальні простори розширені, місцями заповнені нейтрофільними лейкоцитами. В ацинусах і вивідних протоках залоз значне накопичення слизистих мас, часто - з обтурацією проток. Базальна мембрана пухка, розволокнена, дифузно інфільтрована лімфоцитами, нейтрофільними лейкоцитами, гістіоцитами і плазмоцитами. Запальна інфільтрація 1 UA 69462 U 5 10 поширюється і на підслизовий шар. Структура кістки ламінарна із наявністю осередків остеомаляції і розростання пухкої сполучної тканини. Відмічено повнокровність кровоносних судин з незначним набряком ендотелію. У полі зору мікроскопа спостерігали вогнищеве накопичення остеоїду. За допомогою програмного забезпечення визначили геометричні параметри тканинних і клітинних структур кістки та слизової оболонки на принципових засадах 6 2 морфологічного аналізу, а саме площу лакун кістки, яка дорівнювала - 124,210- мм , товщину 3 3 кісткових трабекул - 118,710- мм, висоту епітеліального шару -139,110- мм і площу 6 2 епітеліоцитів - 497,310- мм . За наведеними показниками зроблено діагностичний висновок. Приклад 2. За наведеним способом проведено оцінку ремоделювання структури стінки верхньощелепної пазухи у 14 хворих на синусит при запальному процесі (таблиця). Таблиця Показники морфометричного аналізу у хворих на гострий одонтогенний синусит Показник Перелом кістки (n=10) Площа лакун кістки, 10- мм 3 Товщина трабекул кістки, 10- мм 3 Висота епітеліального шару, 10- мм 6 2 Площа епітеліоцитів, 10- мм 6 2 108,6±15,4 97,3±5,2 81,2±3,7 390,9±10,0 Гострий одонтогенний синусит (n=14) 119,5±17,2 114,0±6,1* 134,8±6,0** 483,0±34,1* Примітка: * -Р