Спосіб лікування переломів вилицевого комплексу з дефектами слизової оболонки верхньощелепної пазухи

Спосіб лікування переломів вилицевого комплексу з дефектами слизової оболонки верхньо 3 33098 пластичного закриття дефектів (відновлення) слизової оболонки верхньощелепної пазухи. Технічний результат, що досягається, буде полягати у попередженні розвитку посттравматичного запального процесу та у профілактиці формування рубцевої сполучної тканини. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі хірургічного лікування переломів вилицевого комплексу, що супроводжуються дефектами слизової оболонки верхньощелепної пазухи, який включає гайморотомію, санацію верхньощелепної пазухи, рефрактур у та репозицію кісткових стінок верхньощелепного синуса, згідно корисної моделі, після санації верхньощелепної пазухи проводять забір вільного розщепленого клаптя шкіри товщиною 0,3-0,8мм, ранову поверхню м'яких тканин з боку вер хньощелепної пазухи закривають автотрансплантатом розщепленої шкіри, після чого автотрансплантат фіксують, наприклад йодоформним тампоном. Відмінною особливістю запропонованого способу хірургічного лікування переломів вилицевого комплексу є те, що після санації верхньощелепного синуса проводять забір вільного розщепленого клаптя шкіри товщиною 0,3-0,8мм (середні розщеплені шкірні клапті використовують для заміщення дефектів слизових оболонок порожнини носа та рота, шкіри повік, скальпованих ран), ранову поверхню м'яких тканин з боку верхньощелепної пазухи закривають автотрансплантатом розщепленої шкіри, після чого фіксують автотрансплантат, наприклад, йодоформним тампоном. Описана методика відновлює дефекти слизової оболонки верхньощелепної пазухи, попереджує формування рубцевої тканини та розвиток посттравматичного запального процесу. За відомими літературними даними такий спосіб усунення дефектів слизової оболонки при хірургічному лікуванні переломів вилицевого комплексу невідомий. Запропонований спосіб усунення дефектів слизової оболонки верхньощелепної пазухи при переломах вилицевого комплексу здійснюється наступним чином. Під загальним знеболюванням в присінку рота від бокового різця до другого моляра проводять горизонтальний розріз за КалдвеломЛюком. Після цього відвертають слизово-окісний клапоть, за допомогою распатора оголюють передню-зовнішню стінку верхньої щелепи і трепанують гайморову пазуху за допомогою фігурного бора та кісткових кусачок (за Євдокимовим) в ділянці іклової ямки. Якщо передньо-зовнішня стінка верхньої щелепи травмована, то видаляють уламки, що вільно лежать, та при необхідності розширюють отвір до розмірів, достатніх для хорошого огляду пазухи, що дозволить ввійти в гайморову пазуху і виконати її санацію. Далі видаляють кров'яні згустки, уламки, що вільно лежать, пошкоджену слизову оболонку, проводять рефрактуру та репозицію кісткових стінок. Шкіру з тильної поверхні передпліччя дезинфікують 70% розчином спирту, наносять на неї контури дефекту, а потім під інфільтраційною анестезією 0,25% розчином новокаїну проводять забір розщепленого автотрансплантату шкіри товщиною 0,3-0,8мм (саме клапті 4 такої товщини, так звані середні розщеплені шкірні клапті, використовують для заміщення дефектів слизових оболонок порожнини носа та рота, шкіри повік, скальпованих ран), який переносять в зону дефекту та фіксують за допомогою йодоформного марлевого тампона. Кінець тампону виводять назовні через співустя і відповідну ніздрю. Рану ушивають поліамідом (шви знімають на 7-10 день). Післяопераційний період проводять по класичній схемі, з призначенням медичних препаратів, спрямованих на профілактику запального процесу та підвищення захисних функцій організму. На 8-14 день після втручання марлевий тампон з пазухи видаляють. Через 10-14 днів після операції пацієнта виписують під амбулаторний нагляд. Приклад втілення: Пацієнтка Є., 17 років, історія хвороби №19084 поступила по швидкій допомозі в КМКЛ№12 (м. Київ) з діагнозом: травматичний перелом лівого вилицевого комплексу (С1С2С4). Лівосторонній гемосинус. Хвора дообстежена. На рентгенограмі в аксіальній проекції виявлено порушення цілісності кісткової тканини в ділянці лівого нижньоорбітального краю, по вилице-лобному шву та в ділянці вилице-альвеолярного гребня зі зміщенням уламків. На рентгенограмі в сагітальній проекції "завуалювання" контурів лівої верхньощелепної пазухи. Враховуючи дані рентгенографії, а також скарги хворої, вирішено провести оперативне втр учання - санація гайморової пазухи рефрактура та репозиція уламків. Інтраопераційно: в гайморовій пазусі кров'яні згустки, уламки задньої кісткової стінки, що вільно лежать, пошкодження слизової оболонки верхньощелепної пазухи, зміщення уламків вилицевої кістки. Проведено видалення кров'яних згустків, уламків, що вільно лежать. За допомогою лопатки Буяльського проведена репозиція вилицевої кістки. Виявлено дефект слизової оболонки верхньощелепної пазухи, який закрито вільним розщепленим шкірним клаптем, середньої товщини (0,5мм). Забір шкіряного автотрансплантату проведено з тильної поверхні передпліччя лівої кінцівки. Фіксацію трансплантату до ранової поверхні проведено за допомогою йодоформного тампону, кінець якого виведено у лівий нижній носовий хід через сформований назогаймороанастомоз. Рана в порожнині рота ушита поліамідом. Післяпераційний період проведено за класичною схемою консервативного лікування. На 10 добу після операції тампон з пазухи видалено. На контрольній рентгенограмі уламки вилицевої кістки у правильному положенні. Пацієнтка на 11 добу після операції виписана із стаціонару в задовільному стані. Через місяць та шість місяців після виписки із стаціонару пацієнтка з'явилась на контрольний огляд: скарги відсутні, при ендоскопічному огляді прооперованого синусу запальних змін та дефекту слизової оболонки не виявлено. Запропонований спосіб хірургічного лікування травматичних переломів вилицевого комплексу з дефектами слизової оболонки верхньощелепної пазухи апробовано в КМЦЛ №12 (м. Київ) у 5 пацієнтів з позитивними результатами. Спосіб забезпечує відновлення дефектів слизової оболонки верхньощелепного синуса, прискорює епітелізацію 5 33098 рани, зменшує кількість і тяжкість побічних ефектів, що значно скорочує тривалість лікування. Крім того, він попереджує формування рубцевої тканини у верхньощелепному синусі та розвитку посттравматичного запального процесу, зменшує кількість і тяжкість побічних ефектів, що значно скорочує тривалість лікування. Література: 1. С.Б. Безшапочний, В.В. Лобурець Ендоскопічна ендоназальна хірургія: достоїнства, недоліки, перспективи // Ринологія, 2002, №2 - С.3-10. Комп’ютерна в ерстка Л. Купенко 6 2. Травматология и восстановительная хирургия черепно-челюстно-лицевой области (Ю.И. Вернадский) Москва "Медицинская литература" 1999 (стр. 79-89). 3. Хир ургическая стоматология (Т.Г. Робустовой - Москва "Медицина" 2003 (стр. 414-419). 4. Травмы мягких тканей и костей лица(А.Г. Шаргородский Москва «ГЭ-ОТАР-МЕД» 2004 (стр. 159-174). Підписне Тираж 26 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601