Пристрій для створення експериментальної моделі механічної травми

Реферат: UA 70539 U UA 70539 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, морфології і може бути використана дослідниками-морфологами, хірургами, травматологами, судовими медиками для створення експериментальної моделі механічної травми різних органів. При проведенні морфологічних досліджень, виникають ситуації, коли необхідно змоделювати або завдати певну силу, кут дії травматичного пошкодження на той чи інший орган у певній площині (наприклад: ділянка голови, грудної клітки, печінки, нирок, селезінки тощо). В судово-медичній експертизі для створення (моделювання) та дослідження закритої черепно-мозкової травми використовувався пристрій [Громов А.П., 1979], механізм якого оснований на маятниковому принципі. Недоліками існуючого пристрою є: 1 - можливість нанесення удару тільки в горизонтальній площині; 2 - використання наважки з незмінною масою; 3 - незмінна довжина маятника (важеля), що пов'язане з суттєвими похибками, що особливо виражено під час експериментів на об'єктах малих розмірів (лабораторні тварини). Найближчим до пристрою, що заявляється, є пристрій конструкції Г.С. Болонкіна, оснований на маятниковому механізмі [Громов А.П. Биомеханика травмы (повреждение головы, позвоночника, грудной клетки). - М.: Медицина, 1979. - 275 с. (С. 50-51; 78-79)]. Пристрій-прототип складається зі стаціонарної основи, важеля з фіксованим ударником незмінної ваги, транспортира, рухомої стрілки покажчика кута відхилення, фіксатора. Один кінець важеля жорстким кріпленням з'єднаний з ударником, другий кінець поміщений в паз у верхній частині основи і жорстким кріпленням з'єднаний зі стержнем, який через бокові отвори у верхній частині основи фіксує кінець важеля в пазу. Бокова поверхня основи жорстким кріпленням з'єднана з транспортиром, який на боковій поверхні має градуйований (від 0° до 180°) лімб. Кінець стержня, що виходить з отвору в центрі транспортира, жорстким кріпленням з'єднаний з покажчиком кута відхилення, при цьому покажчик кута відхилення суворо орієнтований по напрямку 0° на градуйованому диску транспортира. Створення травматичної дії проводять шляхом відведення важеля на певний кут відхилення відносно градуйованого лімба транспортира, закріплення важеля в ділянці з'єднання з основою фіксатором. Досліджуваний об'єкт розміщують на нижній частині основи і вивільняють важіль від фіксатора, причому він під дією ваги ударника завдає травматичне пошкодження досліджуваному об'єкту по траєкторії дуги. Недоліком прототипу є його здатність наносити удар тільки в горизонтальній площині (що пов'язане з суттєвими похибками у визначенні топографічного співвідношення морфологічних структур), наважка незмінної маси. Нами запропоновано вдосконалений пристрій (П) для створення експериментальної моделі травми (фіг. 1), який позбавлений вищевказаних недоліків. В основу винаходу поставлено задачу удосконалити П з можливістю нанесення удару як у горизонтальній так і у вертикальній площині з регулюванням сили удару. Поставлена задача вирішується тим, що П, який складається з основи, важеля, ударника, транспортира, покажчика кута відхилення, фіксатора, згідно з винаходом, переобладнано: основа замінена на штатив, на якому кріпиться рухомий штативний фіксатор важеля; транспортир замінений на кутомір; ударник, до якого кріпиться наважка зі змінною масою, що дозволяє проводити експеримент на об'єктах малих розмірів; змінна довжина важеля, що дозволяє моделювати удар як у вертикальній, так і в горизонтальній площинах. Креслення пристрою представлені на фіг. 1, фіг. 2, де позначено: Фіг. 1. Пристрій. 1 - штатив; 2 - важіль; 3 - ударник; 4 - наважка зі змінною масою; 5 - кутомір; 6 - штативний фіксатор важеля; 7 - кутовий фіксатор важеля. Фіг. 2. Штативний фіксатор важеля. 1 - направляюча штативного фіксатора важеля; 2 - гвинт штативного фіксатора важеля; 3 - кутовий фіксатор важеля. Опис пристрою у статичному стані: Пристрій складається з штативу 1 (фіг. 1), на патрубок якого за направляючу штативного фіксатора важеля 1 (фіг. 2) кріпиться штативний фіксатор важеля 6 (фіг. 1) за допомогою гвинта штативного фіксатора важеля 2 (фіг.2). До штативного фіксатора 6 (фіг. 1), фіг. 2, рухомим з'єднанням кріпиться вільним своїм кінцем важіль 2 (фіг. 1). 1 UA 70539 U 5 10 15 Інший кінець важеля жорстким кріпленням з'єднаний з ударником 3 (фіг. 1), який містить на собі наважку зі змінною масою 4 (фіг. 1). З іншого боку штативного фіксатора важеля 6 (фіг. 1), фіг. 2, за допомогою штифтового з'єднання та пружини кріпиться кутовий фіксатор важеля 7 (фіг. 1). Кут відведення важеля для завдання удару певної сили виставляється за допомогою кутоміра 5 (фіг. 1). Спільними ознаками прототипу та корисної моделі є наявність однорідних складових частин: важіль з наважкою на кінці, ударник, фіксатор важеля. Винахід відрізняється від прототипу тим, що важіль 2 (фіг. 1) кріпиться до штативу 1 (фіг. 1) за допомогою штативного фіксатора важеля 6 (фіг. 1), фіг. 2, що дозволяє регулювати відстань від ударника 3 (фіг. 1) до досліджуваного об'єкта, та довжину важеля, що дозволяє наносити травмуючу дію у горизонтальній та вертикальній площинах. Кінець важеля жорстким кріпленням з'єднаний з ударником, до якого кріпиться наважка зі змінною масою 4 (фіг. 1) що, дозволяє проводити експеримент на об'єктах малих розмірів. Опис пристрою в динамічному стані: Для нанесення удару заданої сили на ділянку зовнішньої проекції певного органа (печінка, нирки, селезінка, тощо) тіла живого об'єкта як у горизонтальній, так і у вертикальній площині, дозування сили удару здійснюємо шляхом варіювання змінних: маси наважки, кута відхилення, довжини важеля. Розраховуємо величини змінних за формулою згідно з заданою силою удару: 2gl * sin  , t де: F - сила; m - маса; g - прискорення вільного падіння; l - довжина важеля; sin  - sin кута; t - час. Пересуваємо важіль 2 (фіг. 1) на необхідну висоту по штативу 1 (фіг. 1), так щоб площина зони нанесення удару знаходилась на одному рівні із площиною ударника 3 (фіг. 1), закріплюємо його штативним фіксатором важеля 6 (фіг. 1). Виставляємо відповідні значення змінних на пристрої, закріплюємо важіль 2 (фіг. 1) кутовим фіксатором важеля 7 (фіг. 1), вивільняємо важіль 2 (фіг. 1) від кутового фіксатора 7 (фіг. 1). Приклад практичного використання пристрою: За період з 2006 по 2011 pp. даний пристрій використовувався під час проведення науково-експериментальних морфологічних досліджень на базі кафедри патологічної анатомії та судової медицини БДМУ та впроваджено на державному підприємстві „Науково-дослідний інститут медико-екологічних проблем МОЗ України" (м. Чернівці). Fm 20 25 30 35 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 40 Пристрій для створення експериментальної моделі механічної травми різних органів, який складається з основи, важеля, ударника, транспортира, покажчика кута відхилення та фіксатора, який відрізняється тим, що як основа використаний штатив, на якому кріпиться рухомий штативний фіксатор важеля, як транспортир використаний кутомір, а до ударника, кріпиться наважка зі змінною масою, а важіль виконаний з можливістю зміни довжини. 2 UA 70539 U Комп’ютерна верстка А. Крулевський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3