Спосіб лікування хвороби лайма

Реферат: UA 71848 U UA 71848 U 5 10 15 Корисна модель належить до медицини, а саме до інфекційних хвороб, і може бути використана для лікування хвороби Лайма. Хвороба Лайма або Лайм-бореліоз (ЛБ) належить до «нових і знову виникаючих інфекцій». Збудник - спірохета комплексу Borrelia burgdorferi sensu lato, відкритий у 1982 p., належить до мікроорганізмів, що вміщує ДНК, має подібну структуру з іншими бореліями, відрізняючись, головним чином, довжиною, кількістю джгутиків. В процесі життєдіяльності збудник може багаторазово змінювати свою антигенну структуру, що дозволяє тривалий час зберігатися в інфікованому організмі. Детальне вивчення борелій, виділених в різних регіонах, довело, що існують геноваріанти, які різняться по ступеню патогенності, тропності до різних органів і тканин, що передбачає варіанти клінічного перебігу. Інфікованість бореліями не викликає різких змін у стані хворого. Такі симптоми як знедужання, ломота в тілі, немотивована слабкість і навіть виникнення мігруючої еритеми патогномонічного прояву хвороби - не завжди спонукають хворого звернутися до лікаря, в той же час запізнені діагностика і лікування сприяють виникненню рецидивних та хронічних форм хвороби, що призводить до тривалої непрацездатності. Для етіотропного лікування ЛБ використовують антибіотики широкого спектра дії. Для етіотропного лікування ЛБ використовують антибіотики широкого спектра дії наступних фармакологічних груп: тетрацикліни, цефалоспорини третього покоління, макроліди. Схеми етіотропного лікування подані в табл. 1. 20 Таблиця 1 Схеми етіотропного лікування іксодових кліщових борелюзів Антибіотик Цефтріаксон Цефограм Медаксон Доксициклін Юнідокс Сумамед Азитроміцин 25 30 35 40 45 Разова доза Тривалість курсу (діб) Кратність застосування Хронічний (на добу) Гострий перебіг перебіг 0,5 2 14 21 0,1 2 14 1,0 0,5 1 1 1 2-5 1 2-11 Вибір антибіотика базується на даних, отриманих при доклінічних і клінічних випробовуваннях препаратів з урахуванням не тільки його фармакокінетичних властивостей, а й ступеня органних уражень, тривалості захворювання, клінічної форми, особливостей макроорганізму. На жаль, в теперішній час не можливо визначати чутливість борелій до антибіотика у зв'язку з труднощами в ізоляції збудника, особливо у випадках хронічного перебігу процесу. Звертає увагу той факт, що в схемах етіотропної терапії, антибіотики призначаються тривалими курсами, з максимальними разовими дозами. Не дивлячись на це, хронізація інфекції наступає від 3,5 %-10,6 % (Воробьева Н.Н., 1998) до 10 %-13 % хворих у залежності від використаного препарату (Малый В.П., Разенкова А.Т., Баранов А.Е. и др. Иксодовые клещевые боррелиозы - новая группа заболеваний у человека. От мигрирующей кольцевидной центробежной эритемы в Приморском крае до первых зарегистрированных случаев болезни Лайма в Белгородской области // Инфекции не знают границ: Мат. юбил. конф. / под ред.проф. Малого В.П. Прилож. к журналу «School of Fundamental Medicine Journal». - 1999. - Vol. 5. - № 1. - P. 64-65). Деякі фахівці вважають, що цьому сприяє внутрішньоклітинне розташування борелій, особливо в випадках наявності збудника в складнодоступних для антибіотиків органах і тканинах (лікворна система, порожнина суглобів, мозкова тканина), а також здатність інвазувати фібробласти та ендотеліальні клітини, що значно ускладнює етіотропну терапію, сприяє тривалій персистенції борелій в організмі (А.Н. Усков. Принципы этиотропной терапии Лаймборрелиоза. Военно-медицинская академия, Санкт-Петербург). Відомим є спосіб, при якому у випадку виявлення борелій у переноснику пацієнтам призначають курс доксицикліну по 0,1 г 1 раз на добу протягом 5 діб, якщо від моменту присмоктування кліща пройшло не більше 3-х діб. Інші антибіотики, які рекомендовані для превентивного лікування, - це ретарпен по 2,4млн од. одноразово і амоксиклав по 0,375 г 3 рази 1 UA 71848 U 5 10 15 20 25 30 35 40 на добу протягом 5 діб. У подальшому рекомендується проводити контрольне серологічне або молекулярно-біологічне (ПЛР) обстеження пацієнтів через 3 місяці після присмоктування кліща (Лобзин Ю.В., У сков А.Н., Козлов С.С. Лайм-боррелиоз (иксодовые клещевые боррелиозы). - СПб: Фолиант, 2000. - 156 с.), вибраний за прототип. Недоліки способу пов'язані з низькою чутливістю збудника до антибіотиків, негативною дією терапії на організм. В основу корисної моделі наведена задача удосконалення способу лікування хвороби Лайма, в якому за рахунок використання додаткового препарату, досягається підвищення чутливості збудника до антибіотиків, покращення переносимості антибактеріальної терапії, активація імунітету і продукція ендогенного інтерферону і, навпаки, обмежуються патологічні прояви автоімунних процесів. Поставлена задача вирішується в способі лікування хвороби Лайма шляхом призначення антибіотикотерапії, згідно з корисною моделлю, додатково призначають Вобензим в добовій дозі 20 табл. за 4 прийоми протягом 14 діб. Останнім часом в комплексному лікуванні багатьох інфекційних хвороб разом з антибактеріальними препаратами з успіхом використовується системна ензимотерапія. Натуральні ензими (поліферменти) рослинного і тваринного походження, які є складовою частиною вобензиму, мають низку важливих лікувальних властивостей, зокрема протизапальну, протинабрякову, анальгезуючу, імуномоделюючу та фібринолітичну дію, потенціюючи дію антибіотиків, знижують їх токсичність і зменшують побічні ефекти (дисбактеріоз). У зв'язку з вище сказаним, системна енізимотерапія є важливим компонентом бустер-терапії («терапії посилення») і сервіс-терапії («терапії забезпечення»), що сприяє покращенню результатів лікування. Враховуючи все вище зазначене, ми використовували вобензим при лікуванні хворих на ЛБ для усунення симптомів захворювання, попередження розвитку рецидивів, хронічного перебігу, профілактики постінфекційного т.з. «постлаймівського» синдрому. Спосіб, що заявляється, здійснюють таким чином. Хворому в комплексній терапії призначають Вобензим в добовій дозі 20 табл. за 4 прийомів протягом 14 діб. Для вирішення задачі корисної моделі було проведене спостереження за перебігом захворювання із ретроспективною оцінкою ефективності лікування у 87 хворих на ЛБ з гострим перебігом. Залежно від результатів виходу хвороби пацієнти були розподілені на дві групи. Першу склали 66 хворих на ЛБ (n=66), яким була призначена монотерапія антибіотиками за схемами, наведеними в таб. 1. Другу групу склав 21 хворий (n=21), які наряду зі стандартною атибіотикотерапією одержували вобензим по 20 таблеток на добу за 4 прийоми протягом 14 діб. Групи були рівнозначними за тендерною та віковою ознаками, а також схемами терапії із використанням антибіотиків різних груп (цефалоспоринів, макролідів та тетрациклінів). Для визначення терапевтичної ефективності запропонованих схем терапії розроблені та використані основні критерії: термін елімінації мігруючої еритеми, тривалість синдрому загальної інтоксикації, наявність побічної дії лікарських засобів. Особлива увага приділялась віддаленим результатам лікування. Отримані дані подані в табл. 2. Таблиця 2 Результати ефективності лікування Ознаки Терміни елімінації мігруючої еритеми (в днях) Тривалість синдрому загальної інтоксикації (в днях) Наявність побічної дії лікарських засобів (в випадках) Результати лікування: Одужання (осіб) Хронічні маніфестні форми (осіб) Хронічні латентні форми (осіб) 45 Группа І 8,3±2,2 5,3±2,1 4 (6 %) Группа II 5,1±2,1 3,2±1,9 54(81,8 %) 2(3 %) 10(15 %) 19(90,4 %) 1(4,7 %) 1(4,7 %) Наші дослідження виявили, що кліщова еритема у хворих II групи зникала на 4-5 добу, а у хворих І групи - на 7 добу і пізніше (максимум - до 12 доби від початку лікування). Порівнюючи строки зникнення суб'єктивних ознак кліщової еритеми -болі та свербежу шкіри можна відзначити, що ці симптоми зникли у всіх пацієнтів II групи на 3-4 добу від початку лікування, тоді як у І групі хворих - на 6-у добу. 2 UA 71848 U 5 10 15 В процесі лікування враховували побічну дію лікарських засобів, яка спостерігалась у пацієнтів І групи (4 особи). Диспепсичні явища проявлялись нудотою, тяжкістю в епігастрії, погіршенням апетиту. У одного пацієнта виникла алергічна реакція на 3-ю добу лікування, яка характеризувалась зудом шкіри та уртикарною екзантемою на животі, які були купіровані прийомом кларитину. В II групі побічні дії не спостерігались, що, можливо, пов'язано з дією вобензиму, який нівелює побічну дію антибіотиків . Віддалені результати лікування виявились кращими у пацієнтів II групи, де одужання спостерігалось в 90,4 % відсотках випадків, тоді як у І групі - в 81,8 %, а у решти хворих захворювання набуло рецидивуючого та хронічного перебігу. Основним критерієм одужання була елімінація збудника, тому що, враховуючи тенденції перебігу ЛБ, відсутність клінічних ознак після проведеної терапії не означає відсутність інфекційного процесу. Виходячи з даних таблиці, відсоток рецидивів при комбінованому лікуванні з використанням вобензиму вірогідно (р