Спосіб визначення видової стійкості мікобактерій до дезінфектантів

Реферат: UA 72809 U UA 72809 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі ветеринарної мікробіології і може бути використана для визначення рівня резистентності збудників туберкульозу та атипових мікобактерій до дії дезінфікуючих препаратів з різних хімічних груп. Існують "Методичні рекомендації з визначення бактерицидної дії дезінфектантів, перспективних для знешкодження збудників туберкульозу в довкіллі" (Затв. Державним департаментом ветеринарної медицини України 20.12.2002 р.) та методичні рекомендації "Визначення бактерицидних властивостей дезінфікуючих засобів, проведення дезінфекції та контроль її якості при туберкульозі сільськогосподарських тварин" (Затв. Державним комітетом ветеринарної медицини України 20.12.2007 p.). За цими способами проводять визначення бактерицидних властивостей нових дезінфікуючих препаратів щодо мікобактерій. Відомий спосіб визначення норми витрати дезінфікуючих препаратів при знезараженні об'єктів контамінованих атиповими мікобактеріями та збудниками туберкульозу [Дек. пат. № 30045 Україна, від 11.02.2008, МПК A61L2/16. "Спосіб визначення норми витрати дезінфектантів при знезараженні об'єктів контамінованих мікобактеріями"]. Недоліком способу є те, що знезараження контамінованих поверхонь проводять з застосуванням дезінфектанту за різної норми витрати без врахування видової стійкості мікроорганізмів. Найбільш близьким за суттю є спосіб визначення спектра туберкулоцидних властивостей дезінфектантів [Дек. пат. № 60299 Україна, від 10.06.2011, МПК G01N 33/50. "Спосіб визначення спектра туберкулоцидних властивостей дезінфектантів"]. За цим способом проводять накопичення бактеріальної маси атипових мікобактерій, приготування двомільярдної зависі культур мікобактерій, дію на них розчинів дезінфікуючого препарату, центрифугування та висів зависі осаду на поживне середовище. Це рішення може бути найближчим аналогом. Недоліком цього способу є те, що він дозволяє визначити лише концентрацію і експозицію дезінфектанту при знищенні мікобактерій, проте відсутні положення щодо визначення видової стійкості мікроорганізмів до антимікробних препаратів. В основу корисної моделі поставлена задача розробити спосіб визначення видової стійкості мікобактерій до дезінфектантів, що включає накопичення бактеріальної маси мікобактерій, приготування двомільярдної зависі культур мікобактерій, дію на них розчинів дезінфектанту, центрифугування та проведення висіву зависі осаду на поживне середовище, облік росту посівів та оцінку рівня резистентності досліджуваних культур шляхом використання коефіцієнта відносної стійкості при застосуванні як еталонної тест-культури мікобактерій виду М. fortuitum, щоб забезпечити ефективність способу. Поставлена задача вирішується тим, що спосіб, відрізняється від існуючого використанням як оцінки резистентності мікобактерій коефіцієнта відносної стійкості що дозволяє отримати об'єктивні результати щодо видової стійкості культур мікроорганізмів до дії деззасобів. Спосіб виконується таким чином: Визначення бактерицидних властивостей дезінфектанту здійснюють щодо атипових мікобактерій різних видів та збудників туберкульозу, які вирощують на середовищі Павловського за температури 37 °C протягом 15-30 діб. З вирощених тест-культур мікобактерій готують 3 завись в концентрації два млрд. бактеріальних тіл в 1 см фізіологічного розчину та струшують флакони на шутель - апараті протягом 30 хвилин до утворення однорідної зависі мікобактерій. Для визначення бактерицидної дії деззасобу готують його водні розчини різної концентрації, 3 3 які вносять по 10 см у флакони ємністю 20 см . Контролем досліду є флакони, в які замість 3 розчинів дезінфектанту вносять по 10 см стерильного фізіологічного розчину. У кожний флакон 3 вносять по 0,2 см зависі досліджуваних мікобактерій. Вміст флаконів ретельно перемішують та 3 витримують задану експозицію дії дезінфектанту. Потім з флаконів проби зависі по 10 см переносять у центрифугальні пробірки, які центрифугують при 3000 об/хв протягом 15 хвилин. Осад, що утворився, двічі відмивають на центрифузі стерильним фізіологічним розчином. Після цього завись осаду з дослідних та контрольних проб висівають на поживне середовище для культивування мікобактерій. Посіви культивують у термостаті за температури 37 °C протягом 3 місяців та проводять облік росту культур кожні 5-7 діб. Відсутність або наявність росту колоній мікобактерій в пробірках з дослідними посівами, при наявності росту колоній в пробірках з контрольними посівами, є ознакою відповідно прояву або відсутності бактерицидної дії дезінфікуючого препарату. Як параметри оцінки рівня резистентності досліджуваних культур використовують коефіцієнт відносної стійкості. За основу розрахунків беруть дані визначення бактерицидних властивостей дезінфектантів суспензійним методом при їх застосуванні за різної концентрації та експозиції. Як еталонну тест-культуру застосовують мікобактерії виду М. fortuitum. 1 UA 72809 U Розрахунки проводять за формулою: С , Се де Ф - коефіцієнт відносної стійкості досліджуваних культур; Ф 5 10 15 20 25 30 35 С - концентрація водних розчинів препарату, що викликає 100 % загибель досліджуваної культури; Се - концентрація водних розчинів препарату, що викликає 100 % загибель еталонної культури. Для узагальнення отриманих даних використовують розрахунок значення варіаційної ознаки, яка утворюється як сума значень ознаки у окремих одиниць сукупності - середнє арифметичне (μ). При аналізі отриманих даних зазначають, що якщо величина відносної стійкості досліджуваних мікобактерій дорівнює 1, тоді дана культура за рівнем резистентності до дії дезінфектанту дорівнює еталонній тест-культурі, якщо даний показник менше 1, тоді дана культура є менш стійкою до дії деззасобу ніж М. fortuitum. Приклад 1. За вищезазначеним способом визначали видову стійкість мікобактерій до хлорорганічного дезінфектанту "Біохлор". Приклад 2. За вищезазначеним способом визначали видову стійкість мікобактерій до дезінфектанту на основі четвертинних амонієвих сполук "ДезЕкон". Результати проведених досліджень наведені в таблиці. При аналізі матеріалів, наведених в таблиці видно, що при застосуванні препарату "Біохлор" за експозиції 1 година найменшу резистентність встановлено у М. terrae, М. xenopi, М. phlei, тоді як всі інші культури за стійкістю дорівнювали М. fortuitum. При збільшенні експозиції до 5 годин найвищу резистентність, поряд з еталонною культурою, було встановлено у М. gordonae, М. scrofulaceum, М. intracellulare, М. diernhoferi, М. thamnopheos, а при експозиції 24 години - лише у М. scrofulaceum та М. intracellulare. Високу резистентність до дії препарату "ДезЕкон" за експозиції 1 година визначено у М. scrofulaceum, M, intracellulare, M. triviale, M. phlei. До дії деззасобу за експозиції 5 годин лише культури М. kansasii, M. gordonae, М. triviale, М. phlei були менш стійкими ніж М. fortuitum, а найвища резистентність при дії препарату протягом 24 годин визначено у М. scrofulaceum та М. intracellulare. Результати проведених досліджень свідчать про те, що до дезінфектантів "Біохлор" та "ДезЕкон" найбільш резистентними поряд з культурою М. fortuitum є М. scrofulaceum та М. intracellulare. Запропонований спосіб визначення видової стійкості мікобактерій до дезінфектантів має конкретну спрямованість та точність і дозволяє визначити рівень резистентності у всіх видів атипових мікобактерій та збудників туберкульозу до деззасобів з різних хімічних груп. Таблиця Спосіб визначення видової стійкості мікобактерій до дезінфектантів Дезінфікуючий препарат Культура мікобактерій Біохлор ДезЕкон 1 год. 5 год. 24 год. μ 1 год. 5 год. 24 год. М. kansasii 1 0,75 0,33 0,69 0,83 0,8 0,75 М. gordonae 1 1 0,66 0,89 0,83 0,8 1 М. scrofulaceum 1 1 1 1 1 1 1 М. intracellulare 1 1 1 1 1 1 1 М. terrae 0,75 0,75 0,66 0,72 0,83 1 1 М. triviale 1 0,5 0,66 0,72 1 0,8 1 М, xenopi 0,75 0,5 0,66 0,64 0,83 1 0,75 М. diernhoferi 1 1 0,66 0,89 0,83 1 1 М. flavescens 1 0,2 0,33 0,51 0,83 1 0,75 М. phlei 0,75 0,75 0,33 0,61 1 0,8 1 М. smegmatis 1 0,75 0,66 0,8 0,83 1 1 М. thamnopheos 1 1 0,33 0,78 0,83 1 1 2 μ 0,79 0,88 1 1 0,94 0,93 0,86 0,94 0,86 0,93 0,94 0,94 UA 72809 U ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 Спосіб визначення видової стійкості мікобактерій до дезінфектантів, що включає накопичення бактеріальної маси мікобактерій, приготування двомільярдної зависі культур мікобактерій, дію на них розчинів дезінфектанту, центрифугування та проведення висіву зависі осаду на поживне середовище, облік росту посівів, який відрізняється тим, що як параметри оцінки рівня резистентності досліджуваних культур використовують коефіцієнт відносної стійкості мікобактерій, який визначають відповідно до рівня резистентності еталонної тест-культури атипових мікобактерій виду М. fortuitum. 10 Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3