Спосіб зварювання м’яких тканин тварини і людини

1. Спосіб з'єднання м'яких тканин тварини і людини, згідно з яким користувач зводить кромки з'єднуваних шарів тканини та пропускають крізь стиснену тканину електричний струм високої частоти для нагрівання її до температури, при якій відбувається інтенсивна коагуляція білка, що міститься в тканині, при цьому нагрівання тканини проводять в дві стадії, на першій стадії подають постійно збільшувану напругу високої частоти, починаючи з нульового значення, а на другій - постійну напругу, модульовану низькочастотними імпульсами; здійснюють моніторинг імпедансу тканини і визначення його мінімуму з наступним обчисленням поточного відносного значення імпедансу тканини як відношення виміряного імпедансу до його мінімального значення, який відрізняється тим, що зварювання розрізаних ділянок тканин, різних за товщиною і фізичними властивостями, при швидкому відновленні їх фізіологічних функцій без додаткового настроювання джерела живлення виконують при зміненні напруги згідно з 2 (19) 1 3 Даний винахід відноситься до області медицини і ветеринарії, а саме, до хірургії, де широко використовуються електроінструменти, призначення яких полягає в припиненні або запобіганні кровотечі під час хірургічних операцій. Для цього використовують електричний струм високої частоти (RF), що протікає через стінки стиснутої судини, або через стиснуту тканину, насичену дрібними судинами. Стиснута електродами тканина нагрівається струмом, що протікає по ній. При температурі понад 50-55°С починається денатурація білків, які містяться в тканині, що приводить до “розмотування” глобулообразних молекул. Завдяки цьому утворюється з'єднання стиснутих стінок судин. По місцю з'єднання можливий розріз тканини без утворення кровотечі. Далі ми будемо використовувати найбільш поширену назву цього процесу біполярна коагуляція. Біполярною вона іменується тому, що тканина стискується електродами, до яких підведені обидва полюси джерела струму високої частоти. Існує ще і монополярна коагуляція. Однак цієї технології ми далі торкатися не будемо. Наші дослідження показали, що біполярною коагуляцією можна не тільки з'єднувати стінки стиснутої судини, але і безліч інших м'яких живих тканин тварини і людини, що дозволило застосувати цей процес для закриття розрізів тканини замість зшивання її нитками чи іншими подібними способами. Описаний нижче спосіб з'єднання від відомого способу біполярної коагуляції судин для їх гемостазу відрізняється особливостями. частина яких відома зі змісту нашого патенту [Пат. України №39907 від 16.07.01 р. Бюл. винах. №6, 2001 р. МПК А61В17/00] і розвивається далі нашою патентною заявкою. Одна із основних відмінностей визначається способом автоматичного управління. Проблемі автоматичного управління процесом коагуляції тканини присвячено кілька опублікованих робіт і патентів. Їхні автори прагнули засобами автоматичного управління уникнути “перекоагуляції” тканини, тобто надлишкового перегріву, що приводить у багатьох випадках до деструкції тканини і її обвуглювання. Засоби для визначення стану тканини в процесі її коагуляції обмежуються, по суті справи, напругою на електродах і струмом високої частоти, що протікає через стиснуту тканину. Місце коагуляції тканини закрито електродами і не доступно для спостереження. Вмонтування в електроди пристроїв для виміру температури ускладнює конструкцію біполярних інструментів, а, саме головне, не дає достовірної інформації про стан внутрішніх шарів тканини через великий і нестабільний перепад температури між поверхнею тканини під електродами і внутрішніми шарами місцем утворення з'єднання. Проте, в [американському патенті 4 938 761 “Bipolar elektro surgical 75342 4 forceps” (Пат. Бюл., т. 1116, №1, 90.07.03)], [німецькому патенті №3 838 840 «Hochfroquens koagulations-fbrrichtung fur chirurgische Zwecke" (Пат. Бюл., №21, 90.05.23], а також [американському патенті №5 776 130 ("Off. Gaz.", Vol. 1212, N 1, July, 7, 1998, c. 422)] є вказівки про застосування датчика температури в ланцюзі зворотного зв'язку для попередження перегріву тканини. У 1984 році шведські фахівці B. Vallfors і B. Bergdachl вперше звернули увагу на те, що при біполярній електрокоагуляції опір тканини змінюється. Спочатку імпеданс тканини падає, досягає мінімального значення і потім починає зростати. Подальше нагрівання викликає прилипання інструменту до тканини, її деструкцію й обвуглювання. Спосіб, описаний згаданими авторами [("Neurosurg Rev.", 7 (1984), p. 187-190)] передбачає завершення нагрівання тканини на початковій стадії підйому її імпедансу, коли прилипання інструменту ще малоймовірне й обвуглювання .тканини виключене. Застосування цього способу управління для коагуляції судин діаметром до 2 мм описано в журналі: "J. Dermatol. Surg Oncol.", 1993; 19, p. 225227. [Американський патент №5,827,271 "Energy delivery system for vessel sealing" ("Off. Gaz.", Vol. 1215, N 4, Oct. 27, 1998, c. 3957)] передбачає управління процесом коагуляції тканини. Відповідно до цього патенту, перехід від одного рівня потужності нагрівання тканини до іншого виконується автоматично в залежності від її імпедансу. Припинення ж нагрівання (завершення коагуляції) здійснюється при імпедансі 1000 Ом, чи 2048 Ом. Авторами [американського патенту №5,817,093 ("Off. Gaz.", Vol. 1215, N 1, Oct. 6, 1998, с. 433)] запропоновано припиняти нагрівання тканини, коли імпеданс її досягає граничного значення, причому останній є функцією мінімального імпедансу Zmin. Так, якщо Zmin