Спосіб визначення критеріїв атрезії дванадцятипалої кишки

Реферат: UA 78594 U UA 78594 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 Корисна модель належить до медицини, а саме до анатомії людини, патологічної анатомії, дитячої хірургії, і може бути використана при морфометричних і гістологічних дослідженнях та хірургічному лікуванні атрезії дванадцятипалої кишки у новонароджених. Відомо, що атрезія дванадцятипалої кишки являє собою анатомічне перекривання її просвіту, який обтурується мембраною або фіброзним тяжем. При стенозі дванадцятипалої кишки її просвіт звужений, але завжди більшою чи меншою мірою збережений, тоді як при атрезії відсутній на певній ділянці. Виділяють три основних типи атрезії дванадцятипалої кишки: І - суцільна мембрана просвіту кишки; II - частина кишки заміщена фіброзним тяжем; III - два сліпі сегменти з'єднані з брижею. Останній дефект частіше заповнений тканиною підшлункової залози, який розмежовує атретичні сегменти. Дуоденальна атрезія як одна з причин уродженої кишкової непрохідності належить до тих вад, які є причиною смерті дітей у 30-60 % випадків. Частота атрезії тонкої кишки, за даними розтинів, становить близько 1:6000, але за даними прижиттєвих рентгенологічних досліджень цей показник істотно вищий (1:2000 новонароджених). Атрезія дванадцятипалої кишки є актуальною проблемою гастроентерології як причина частих хірургічних втручань у новонароджених і дітей раннього віку. Аналогом способу є дослідження С David van der Zee (David C. van der Zee. Laparoscopic Repair of Duodenal Atresia: Revisited / C. David van der Zee // World J. Surg.-2011. - Vol. 35, № 8. P. 1781-784), в якому аналізується лапароскопічний досвід при хірургічному лікуванні атрезії дванадцятипалої кишки новонароджених. Недолік способу-аналогу полягає в тому, що лапароскопічний підхід при лікуванні атрезії дванадцятипалої кишки не завжди ефективний, оскільки не можливо встановити межі атрезії дванадцятипалої кишки. Прототипом є дослідження В.Б. Антоновича (Антонович В.Б. Рентгенодиагностика заболеваний пищевода, желудка, кишечника /В.Б. Антонович. М., 1987. - С. 295, 298), в якому показано, що рентгенівський метод дозволяє проводити діагностику вродженої кишкової непрохідності. На оглядовій рентгенограмі при атрезії дванадцятипалої кишки визначаються два горизонтальних рівня рідини з газовим міхуром над ними, на решті - кишкового тракту газ відсутній. Недоліком прототипу є те, що в деяких випадках рентгенологічна картина при атрезії дванадцятипалої кишки буває "стертою". Під час виконання оглядової рентгенограми дванадцятипала кишка може бути заповненою застійним вмістом і без газового міхура, в результаті чого на знімку є тільки один рівень рідини в шлунку. У деяких випадках визначаються два газових міхури без рівня рідини. У такому разі рекомендується виконувати повторну рентгенографію після зондування шлунка. Якщо дані оглядової рентгенографії сумнівні, тоді виконують контрастне дослідження. Суть корисної моделі. В основу корисної моделі поставлена задача визначити анатомічну межу між функціонально повноцінним та патологічно зміненим преатретичним сегментом дванадцятипалої кишки у новонароджених. Для визначення критеріїв атрезії дванадцятипалої кишки проводять резекцію кишки і виконують морфометрію стінки кишкової стінки преатретичного сегмента. Ознаки корисної моделі: - преатретичний сегмент; - атретичний сегмент, постатретичний сегмент; - морфометричні параметри преатретичного сегмента слизової та м'язової оболонок. Спільними ознаками прототипу та способу, що заявляється, є опис атретичного сегмента дванадцятипалої кишки. Відмінність корисної моделі від прототипу представлена в таблиці 1. 1 UA 78594 U Таблиця 1 Порівняння корисної моделі та прототипу за ознаками преатретичний сегмент Корисна модель морфометрія атретичний сегмент опис Ознаки постатретичний сегмент опис морфометричні параметри преатретичного сегмента визначалися слизової та м'язової оболонок 5 10 15 20 25 Прототип не проводилася рентгенографія порожнини не проводився черевної не визначалися Визначення термінів, які використовуються при описі корисної моделі: преатретичний, атретичний та постатретичний сегменти. Теоретичні передумови здійснення способу, що заявляється. Атрезія дванадцятипалої кишки може виникнути внаслідок затримки зворотного розвитку фізіологічної атрезії дванадцятипалої кишки під впливом різноманітних ембріотоксичних чинників на 6-7 тижнях внутрішньоутробного розвитку. Порушення ембріогенезу на стадії фізіологічної атрезії може призвести також до утворення стенозів та подвоєнь кишкової трубки. У клінічній практиці трапляються випадки інтраперитонеального положення дванадцятипалої кишки. У такому разі кишка має виражену брижу, топографія і розташування її атипові. Без помітних меж вона продовжується у порожню кишку. Ембріональною передумовою виникнення цього відхилення є затримка розвитку кишечника, порушення процесу його обертання та фіксації до задньої черевної стінки. Корисна модель здійснюється наступним чином. Хворим виконується резекція ділянки атрезії дванадцятипалої кишки разом з функціонально неспроможними преатретичним та постатретичним сегментами. Досліджується операційний матеріал (вирізані сегменти дванадцятипалої кишки) та секційний матеріал (ділянки анастомозів у випадках їх неспроможності). В кожному зразку проводиться морфометрія преатретичних сегментів дванадцятипалої кишки. Даний спосіб апробований на кафедрі топографічної анатомії та оперативної хірургії Національного медичного університету їм. О.О. Богомольця (м. Київ), кафедрі анатомії, топографічної анатомії та оперативної хірургії Буковинського державного медичного університету (м. Чернівці) впродовж 2008-2012 років. Вік і кількість об'єктів дослідження: новонароджені віком від 3 до 10 днів, 38 хлопчиків та 12 дівчаток. Результати морфометричного дослідження преатретичного сегмента дванадцятипалої кишки наведені в таблицях 2 і 3. Таблиця 2 Морфометрична характеристика слизової оболонки преатретичного сегмента дванадцятипалої кишки, М±m, мкм (Р