Спосіб ідентифікації друкованих об’єктів

Реферат: UA 81020 U UA 81020 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до області ідентифікація друкованих об'єктів, зокрема друкованих ресурсів і може бути використана для маркірування, наприклад, пакування, державної документації та іншої друкованої продукції. Відомий спосіб ідентифікації об'єктів [1], який включає привласнення матеріальному ресурсу ідентифікаційного номера. Недоліком способу є можливість підробки цифр ідентифікаційного номера. Відомий спосіб [2] ідентифікації твердих матеріалів шляхом введення часток матеріалу, що ідентифікує, в матеріал об'єкту за допомогою високошвидкісного струменя. Недоліком способу є можливість його застосування лише для відносно м'яких металевих поверхонь. Відомий також спосіб ідентифікації виробів з металу [3], який включає нанесення на поверхню виробу ідентифікаційного номера, інформаційної сітки і невідтворної матриці та внесення в базу даних ідентифікаційного номера і відомостей про зображення невідтворної матриці. Матрицю формують електричним розрядом між електродом та об'єктом з утворенням ряду міток. Невідтворність матриці забезпечується тим, що слід, який виникає на поверхні металу від іскрового розряду, має непередбачувану форму, а якість міток гарантує розпізнавання об'єкта в режимі експертної ідентифікації, при якій експерт порівнює плями мітки з плямами в базі даних. До недоліків цього аналога можна віднести наявність природної неоднорідності поверхні, яка заважає об'єктивній ідентифікації міток. Створення ж автоматизованої системи ідентифікації пов'язане із математичними труднощами опису контуру кожної з електророзрядних плям та, як наслідок, з труднощами формування об'єктивної бази даних. Відомий спосіб нанесення невідтворної ідентифікаційної мітки [4], у якому мітку розбивають на декілька ділянок, що дозволяє вносити в неї деякі особливості технологічного процесу. Проте, при такому способі важко розмістити на одиниці площі безліч ділянок. Некерованість процесу нанесення міток робить його непередбачуваним і вимагає захисту інших ділянок діелектричним трафаретом. Найближчим до корисної моделі є спосіб ідентифікації об'єктів [5], який включає виготовлення мітки формуванням шарів матеріалу і нанесенням невідтворної матриці на поверхню шарів матеріалу та внесення даних про її зовнішні ознаки у базу даних. Мітку виготовляють окремо від об'єкта ідентифікації, а в наступному закріплюють її на об'єкті ідентифікації, невідтворну матрицю наносять на поверхню одного або декількох шарів матеріалу, а як шар матеріалу використовують наноплівку. В основу корисної моделі поставлена задача створення способу ідентифікації друкованих об'єктів, який полягає у підвищенні ступеня захисту від підробки ідентифікаційних міток для друкованих об'єктів за рахунок утворення невідтворних матриць шляхом їх нанесення між шарами ідентифікаційної мітки. Поставлена задача вирішується тим, що у способі ідентифікації друкованих об'єктів, який включає виготовлення міток формуванням на окремих друкарських літерах кліше шарів матеріалу, які виготовляють окремо від об'єкта ідентифікації, а в наступному закріплюють її на ньому, і нанесенням невідтворної матриці на поверхню шарів матеріалу та внесення даних про її зовнішні ознаки у базу даних, невідтворну матрицю наносять на поверхню одного або декількох шарів матеріалу, згідно з корисною моделлю, як спосіб нанесення шару матеріалу використовують наноелектроосадження, гальванопластику та оксидування. Новим також є те, що невідтворну матрицю наносять наноелектроосадженням, гальванопластикою або оксидуванням. Новим також є те, що наношари виготовляють електроосадженням та/або гальванопластикою з зносостійким і корозійностійким оксидуванням. Спосіб здійснюється наступним чином Мітку виготовляють окремо від друкованого об'єкта ідентифікації, для чого формують пакет наношарів матеріалу, а як наношар матеріалу використовують плівку, причому наношари плівки можна виготовляти поатомно, наприклад електроосадженням, та/або гальванопластикою з зносостійким і корозійностійким оксидуванням, та/або плазмовим методом, та/або первинною емісією і імплантацією електронів або атомів, або іонів, або фотонів, або наночасток, або кластерів наночасток. Невідтворну матрицю наносять на поверхню одного або декількох наношарів, наприклад, електроосадженням та/або гальванопластикою з зносостійким і корозійностійким оксидуванням, або стохастичним кроково-детермінованим нанесенням ділянок мітки, або утворенням тривимірного рельєфу ділянок малюнку. Після виготовлення мітки її закріплюють на об'єкті 1 UA 81020 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 ідентифікації та вносять дані про її зовнішні ознаки у базу даних, а при перевірці об'єкта порівнюють дані з бази даних та зовнішні ознаки мітки на об'єкті ідентифікації. При стохастичному покроково-детермінованому нанесенню наночасток відповідно -1 залежності α/ωр∙с =f(х) за допомогою гальванопластики і електроосадження отримують точну металеву копію з рельєфних тривимірних частин малюнку на друкарському кліше у вигляді безлічі перерізів топографії ідентифікаційного малюнку на друкарському кліше. Далі оксидуванням (анодною обробкою) міняють структуру оксидної плівки на поверхні друкарського кліше для підвищення зносостійкості корозійної стійкості металу друкарського кліше. В результаті наношари формують на плівці індивідуальні отвори квантові крапки і ями. При скануванні на просвіт такої обробленої наноплівки можна отримати контури перерізу. У подальшому наноплівка, що набула властивостей наномалюнка, встановлюється по відомій методиці на друкарському кліше або окремій літері. Прилади по формуванню ідентифікаційної тривимірної частин малюнка на друкарському кліше, або літері, у вигляді одної із безлічі перерізів топографії містить високовольтний електрод (катод і анод), підключений до високовольтного джерела, та електророзрядний конденсатор для нанесення невідтворної матриці на наноплівку, яка після виготовлення на ній ідентифікаційного малюнку/мітки буде встановлена на об'єкт ідентифікації. Приклад виконання способу № 1. Використовувалася наноплівка завтовшки в 12-111 нанометрів. Електричний зазор між електродом і катодом з наношарами плівки підтримувався в діапазоні від 12 до 30 мм. Напруга на електроді порядку 17-21 кВ, розрядні конденсатори ємкістю від 300 до 930 ПФ. При реалізації електричних розрядів на наноплівці протягом 21-30 секунд на наноплівці фіксувалися від 12 до 129 перфорацій різного розміру і різної форми малюнка. Вірогідність підробки такої наноплівки дорівнює нулю. Приклад виконання способу № 2. Використовувалася наношару завтовшки в 30-390 нанометрів. Електричний зазор між електродом і наношаром плівки підтримувався в діапазоні від 12 до 30 мм. Напруга па електроді біля 12-17 кВ, розрядні конденсатори ємкістю від 210 до 480 ПФ. При реалізації електричних розрядів на наноплівці протягом 30-60 секунд на наношарі плівці фіксувалися від 57 до 84 тривимірних опуклих електророзрядних малюнків різного розміру і різної форми. Енергії для формування на відносно товстому наношарі плівці перфорації не вистачало. Вірогідність підробки такої плівки, як і в разі прикладу № 1 практично дорівнює нулю. Приклад виконання способу № 3. В рамках другого закону з точки зору електронної теорії легко з'ясувати, чому під час електролізу речовини виділяються в хімічно еквівалентних кількостях, на катоді, де кожний іон (атом) металу отримує від катода два електрона, і в той же час два іони віддають електрони аноду, перетворюючи атоми у відповідні гази. Для цього слід надати енергію в імпульсі до 10 Дж -3 і тривалістю імпульсу в діапазоні від 10 до 10 секунди. Майбутня наноплівка формується на охолоджуваній підкладці. При формуванні наношару плівки за допомогою електроосадження і гальванопластики виявлялася велике різноманіття поверхневих ефектів, за допомогою яких можна формувати ділянки з можливістю інформаційного запису. Приклад виконання способу № 4. При частоті повторення імпульсів від 8 до 12 Гц і енергії розряду в 800 Дж, тривалістю -3 імпульсу порядку 10 секунди, реалізується режим з температурою понад 30000 К. Атоми, наночастки, кластери наночасток, що оксидують з поверхні, формують на охолоджуваній підкладці наношар з непередбачуваними поверхневими властивостями, що дозволяють використовувати її як наномалюнок з необмеженим числом інформаційних частин і конфігурацій. Джерела інформації: 1. Правила дорожнього руху. Введені в дію з 5 жовтня 1999 року із змінами і доповненнями від 23 травня 2002 року. Додаток № 6. Пізнавальні знаки, C. 96. 2. Патент Республіки Молдови № 3390. 3. Патент Республіки Молдови № 3389. 4. Спосіб нанесення невідтворної ідентифікаційної мітки на деталь з ідентифікаційною міткою. Позитивне вирішення РФ по заявки № 2007119914. 5. Патент України № 56620, Спосіб ідентифікації об'єктів. Бюл. № 2 від 25.01.2011. 2 UA 81020 U ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 10 1. Спосіб ідентифікації друкованих об'єктів, який включає виготовлення мітки формуванням на окремих друкарських літерах кліше шарів матеріалу, які виготовляють окремо від об'єкта ідентифікації, а в наступному закріплюють її на ньому, і нанесенням невідтворної матриці на поверхню шарів матеріалу та внесення даних про її зовнішні ознаки у базу даних, невідтворну матрицю наносять на поверхню щонайменше одного шару матеріалу, а як шар матеріалу використовують наноплівку, який відрізняється тим, що невідтворну матрицю на поверхні одного із шарів наносять ектроосадженням, на інших - гальванопластикою та оксидуванням. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що наношари виготовляють квантовими точками. 3. Спосіб за п. 1 або 2, який відрізняється тим, що електроосадженням додатково наносять на шари наноплівки ідентифікаційний малюнок. 4. Спосіб за п. 1 або 2, який відрізняється тим, що оксидування є покроково-детермінованим. 15 Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3