Планетарна передача

Реферат: UA 86121 U UA 86121 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 Корисна модель належить до передач обертального руху і застосовується для одержання меншої потужності на ведучому валу в порівнянні із потужністю на веденому валу. Відома планетарна передача, яка складається із корпуса, установлених в ньому ведучого і веденого валів, закріпленого на ведучому валу водила з установленими на ньому основними осями із закріпленими на них основними сателітами, частина з яких зачіплюється з одним із сонячних коліс, з'єднаних або з корпусом, або з веденим валом, а друге сонячне колесо зачіплюється з проміжними сателітами, які крім цього зачіплюються також або між собою, або з основними сателітами, мал. 11.8, с. 461 [1]. Ця передача має більшу несучу здатність в порівнянні з іншими передачами обертального руху, але її коефіцієнт корисної дії менший від одиниці. В основу корисної моделі поставлено задачу зменшити величину потужності, прикладеної до ведучого вала, і забезпечити для запропонованої планетарної передачі коефіцієнт корисної дії, більший від одиниці. Поставлена задача вирішується планетарною передачею, що складається із корпуса, установлених в ньому ведучого і веденого валів, закріпленого на ведучому валу водила з установленими на ньому основними осями із закріпленими на них основними сателітами, частина з яких зачіплюється з одним із сонячних коліс, з'єднаних або з корпусом, або з веденим валом, а друге сонячне колесо зачіплюється з проміжними сателітами, які крім цього зачіплюються також або між собою, або з основними сателітами, згідно з корисною моделлю, проміжні сателіти сполучені із стаканами, контактуючими із котками, установленими на додаткових осях, з'єднаних із водилом. На кресленні зображено кінематичну схему планетарної передачі. Планетарна передача складається із корпуса 1, розміщених в ньому ведучого вала 2 і веденого вала 3, закріпленого на ведучому валу 2 водила 4 з установленою на ньому основною віссю 5 із закріпленими на ній основними сателітами 6 і 7, так що основний сателіт 6 зачіплюється із сонячним колесом 8, закріпленим на корпусі 1. Закріплене на веденому валу 3 сонячне колесо 9 і основний сателіт 7 зачіплюється із проміжним сателітом 10, сполученим із стаканом 11, контактуючим із котком 12, розміщеним на додатковій осі 13, установленій на водилі 4. Аналогічно мал. 11.15, с.473 [1], для збільшення несучої здатності планетарної передачі на водилі 4 може бути установлено декілька основних осей із закріпленими на кожній з них основними сателітами, частина з яких зачіплюється з сонячним колесом 8, а інші основні сателіти зачіплюються із проміжними сателітами, що крім цього зачіплюється також або між собою, або з сонячним колесом 9. Проміжні сателіти з'єднані із стаканами, контактуючими з котками, розміщеними на додаткових осях, установлених на водилі. Планетарна передача працює наступним чином. Обертальний момент Т2, прикладений до ведучого вала 2, обертає його з кутовою швидкістю ω2 разом з водилом 4, яке переносить основну вісь 5 та додаткову вісь 13 разом із основними сателітами 6 і 7, котком 12, стаканом 11 і проміжним сателітом 10. Оскільки сонячне колесо 8 нерухоме, то основний сателіт 6, крім переносного руху, здійснює і обертальний рух відносно основної осі 5 разом із цією віссю, основним сателітом 7, який обертає проміжний сателіт 10. Внаслідок чого проміжний сателіт 10 здійснює складний планетарний рух і обертає з кутовою швидкістю ω3 сонячне колесо 9 та ведений вал 3, створюючи на ньому обертальний момент Т3. Передаточне відношення кутових швидкостей від веденого вала 3 до ведучого вала 2 обчислюється за формулою: U32  3 r6r9  r7r8  2 r6r9 , де r6;r7; r8 і r9 - радіуси сателітів 6 і 7 та сонячних коліс 8 і 9. Під дією обертальних моментів Т 2 і Т3 на проміжний сателіт 10 в точках зачеплення з основним сателітом 7 і сонячним колесом 9 діють колові сили: 3  i F10  3 1 r9 r9  2 ,  i  2 - плечі колових сил F і F відносно точки контакту стакана 11 і котка 12. де 1 9 10 F9  50 55 При від'ємному U32