Спосіб діагностики ендотеліальної дисфункції у пацієнтів з гіпертонічною хворобою і цукровим діабетом 2 типу

Реферат: Спосіб діагностики ендотеліальної дисфункції у пацієнтів з гіпертонічною хворобою і цукровим діабетом 2 типу включає дослідження показників крові. В сироватці крові пацієнтів імуноферментним методом визначають концентрації прозапальних цитокінів ФНП-α і ІЛ-6, та при значенні ФНП-α 182,4±7,4 пг/мл і більше та ІЛ-6 162,5±7,1 і більше діагностують наявність ендотеліальної дисфункції. UA 92704 U (54) СПОСІБ ДІАГНОСТИКИ ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ У ПАЦІЄНТІВ З ГІПЕРТОНІЧНОЮ ХВОРОБОЮ І ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ UA 92704 U UA 92704 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини і може бути використана у терапії, кардіології, ендокринології для діагностики ендотеліальної дисфункції при коморбідній патології гіпертонічній хворобі та цукровому діабеті 2 типу. Одночасна наявність у пацієнтів гіпертонічної хвороби (ГХ) і цукрового діабету 2 типу (ЦД 2т) супроводжується більш раннім розвитком ураження органів-мішеней і наступними серцевосудинними ускладненнями (ССУ) (Metabolic syndrome: a comprehensive perspective based on interactions between obesity, diabetes, and inflammation / P. Dandona, A. Aljada, A. Chaudhuri [et al.] // Circulation. - 2005. - V. 111. - P. 1448-1454; Бойцов С.А. Структура факторов риска, поражений органов-мишеней и метаболических изменений у больных артериальной гипертензией в различных возрастных группах / С.А. Бойцов, А.М. Уринский, Р.Л. Кузнецов, Ю.М. Поздняков // Кардиология. - 2009. - № 4. - С. 19-24). Наявність ГХ при ЦД 2т діагностується у 50-80 % хворих, в той же час ЦД 2т є одним з головних незалежних факторів ризику серцево-судинної патології у пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) (Братусь В.В. Ожирение, инсулинорезистентность, метаболический синдром: фундаментальные и клинические аспекты / В.В. Братусь, Т.В. Талаева, В.А. Шумаков. - К.: "Четверта хвиля", 2009. - 416 с.). Патогенетичні механізми, що обумовлюють розвиток ГХ, інсулінорезистентності (IP) та ЦД 2т, багато в чому перекликаються і призводять до прогресування захворювань та розвитку ускладнень (Майоров А.Ю. Инсулинорезистентность в патогенезе сахарного диабета 2 типа / А.Ю Майоров // Сахарный диабет. - 2011. - № 1. - С. 35-43). Наявність гіперінсулінемії та IP є одними з факторів, що визначають частоту розвитку ССУ при ЦД 2т. За даними багатьох авторів, сполучною ланкою між інсулінорезистентністю (IP) і кардіоваскулярними захворюваннями, є ендотеліальна дисфункція (ЕД) - дисбаланс між факторами, які забезпечують нормальне функціонування ендотелію (Interaction between endotelin and nitric oxide in the regulation of vascular tone in obesity and diabetes / K.J. Mather, A. Lteif, H.O. Steinberg, [et al.] // Diabetes. - 2004. - Vol. 53. - № 8. - P. 2060-2066). Загальноприйнятим методом оцінки ЕД і ремоделювання судин є ультразвукове дослідження (УЗД) з вимірювання швидкості пульсової хвилі (ШПХ) у аорті та товщини інтимамедіа (ТІМ) сонних артерій (СА), проте зазначені показники не завжди в повній мірі свідчать про зміни, що відбуваються у судинній стінці (Інструментальна діагностика уражень серця та судин у хворих на гіпертонічну хворобу, поєднану з ішемічною хворобою серця [Текст]: методичні рекомендації / МОЗ України [авт. М.Ю. Коломоєць, Є.І. Шоріков, О.С. Хухліна та ін.]. - К., 2009. 23 с.). Враховуючи важливу роль ЕД у розвитку і прогресуванні багатьох патологічних станів, в тому числі, ГХ і ЦД 2т, одним із завдань сучасної медицини є вдосконалення діагностики ЕД у зазначених пацієнтів. Відомим є спосіб діагностики ремоделювання судин у хворих на артеріальну гіпертензію із супутнім цукровим діабетом II типу, який дозволяє оцінити зміни стінки судин великого калібру з використанням доплерографії. (Пат. 76691 Україна, МПК G01N 33/483. Спосіб діагностики ремоделювання судин у хворих на артеріальну гіпертензію із супутнім цукровим діабетом II типу). У способі діагностики ремоделювання судин як маркери, що відображують зміни судинної стінки, автором запропоновані індекси жорсткості і податливості сонної та стегнової артерій. Проте оцінка лише зазначених показників не може дати уявлення про ті зміни, що відбуваються у стінці судин, особливо на ранніх етапах захворювання. Найбільш близьким та вибраним за прототип є спосіб визначення ендотеліальної дисфункції у хворих на первинну артеріальну гіпертензію, якій передбачає біохімічне дослідження сироватки крові для визначення продуктів метаболізму оксиду азоту - нітратів і нітритів (Гомазков А.А. Эндотелии в кардиологии: молекулярные, физиологические и патологические аспекты // Кардиология. - 2001. - No 2. - С. 50-56). Спосіб забезпечує точність діагностики, оскільки оксид азоту є найпотужнішим з відомих ендотеліальних вазодилататорів, і ендотелійзалежна вазодилатація визначається, в основному, синтезом оксиду азоту. Недоліком даного способу при визначенні ендотеліальної дисфункції є необхідність підготовки пацієнта за 2-3 доби до дослідження. Пацієнту призначають спеціальну дієту для виключення надходження нітратів екзогенного походження, перехід нітратів в нітрити здійснюють набором реактивів нітрат редуктора, що включає мідь. Крім того, у випадку визначення оксиду азоту в зразку крові взяття зразка має виконуватись в присутності гепарину. 1 UA 92704 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 Методика досить складна в використанні і не враховує всі можливі механізми розвитку ендотеліальної дисфункції у пацієнтів з гіпертонічною хворобою і цукровим діабетом 2 типу. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення способу діагностики ендотеліальної дисфункції у пацієнтів з гіпертонічною хворобою і цукровим діабетом 2 типу, в якому за рахунок зміни досліджуваних показників, досягається можливість визначення діагностичних маркерів, які відповідають змінам в у судинній стінці, що дозволяє розцінювати зазначені цитокіни як показники ЕД. Поставлена задача вирішується в способі діагностики ендотеліальної дисфункції у пацієнтів з гіпертонічною хворобою і цукровим діабетом 2 типу, який здійснюють шляхом дослідження показників крові, згідно з корисною моделлю, в сироватці крові пацієнтів імуноферментним методом визначають концентрації прозапальних цитокінів ФНП-α і ІЛ-6, та при значенні ФНП-α 182,4±7,4 пг/мл і більше та ІЛ-6 162,5±7,1 і більше діагностують наявність ЕД. Дані епідеміологічних та генетичних досліджень свідчать про зв'язок підвищеного рівня ІЛ-6 з IP та вказують на те, що підвищений його вміст у крові є одним із прогностичних маркерів розвитку ЦД 2т (Smith D.O. Insulin resistance syndrome, prediabetes, and the prevention of type 2 diabetes mellitus / D.O. Smith, D. LeRoith // Clin. Cornerstone. - 2004. - Vol. 6. - № 2. - P. 7-16). Встановлено, що концентрація ІЛ-6 в плазмі прямо пропорційна ступеням ожиріння та втраті чутливості тканин до інсуліну, а зменшення маси тіла у пацієнтів супроводжується суттєвим зниженням концентрації ІЛ-6 як у плазмі, так і у жировій тканині (Lteif A. Endothelin limits insulin action in obese/insulin-resistant humans / A. Lteif, P. Vaishnava, A.D. Baron // Diabetes. - 2007. - № 56. - P. 728-734). У формуванні ЕД в умовах IP важливу роль відводять фактору некрозу пухлин-α (ФНП-α) (Caballero A.E. Endothelial dysfunction in obesity and insulin resistance: a road to diabetes and heart disease / A.E. Caballero // Obes. Res. - 2003. - Vol. 11. - № 11. - P. 1278-1289). Встановлено, що ФНП-α сприяє розвитку IP і може розглядатися як ранній маркер ЦД 2т [Shoelson S.E. Inflammation and insulin resistance / S.E. Shoelson, J. Lee, A.B. Goldfine // J. Clin. Invest. - 2006. Vol. 116. - № 7. - P. 1793-1801; Lteif A. Endothelin limits insulin action in obese/insulin-resistant humans / A. Lteif, P. Vaishnava, A.D. Baron // Diabetes. - 2007. - № 56. - P. 728-734]. Спосіб виконують наступним чином. Хворим з ГХ II стадії, 2 ступеня і супутнім ЦД 2т, середньої тяжкості в стані субкомпенсації визначають ступінь ЕЗВД у пробі з реактивною гіперемією лінійним широкосмуговим датчиком 5-12 МГц у доплерівському режимі з кольоровим картуванням тричі на лівій і правій плечових артеріях з 15-хвилинною перервою між пробами за методикою Celermajer D.S. у модифікації Іванової О.В. У нормі максимальна вазодилатація артерії повинна перевищувати 10 % від початкового діаметра. Одночасно проводиться вимірювання ТІМ у СА на 2 см проксимальніше біфуркації загальної СА. ШПХ у СА визначається W-Track-методом; визначення ШПХ у ЧА (від гирла лівої підключичної артерії до стегнової артерії) проводиться з використанням фазованого датчику з частотою 2-4 МГц. Окрім проведення ультразвукового дослідження, пацієнтам визначаються концентрації прозапальних цитокінів (ФНП-α, ІЛ-6) у крові. Ефективність способу ілюструє приклад: На кафедрі терапії та нефрології Харківської медичної академії післядипломної освіти обстежено 98 пацієнтів з ГХ II стадії, 2 ступеня та ЦД 2т середньої важкості, субкомпенсованим. Контрольна група складалася з 20 практично здорових осіб, у яких ГХ і ЦД 2т виключені на підставі комплексу клініко-інструментальних обстежень, з вимірювання швидкості пульсової хвилі (ШПХ) у аорті та товщини інтима-медіа (ТІМ) сонних артерій (СА) В результаті проведеного дослідження було встановлено, що у пацієнтів з ГХ і ЦД 2т показала зміни у стінці судин проявлялися збільшенням ТІМ і ШПХ у СА і ЧА, а також зниженням ступеня ЕЗВД, що достовірно (р