Фіксатор для остеосинтезу проксимального відділу стегна

Реферат: UA 94109 U UA 94109 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до травматології, і забезпечує накісткову фіксацію чрезвертлюгових, міжвертлюгових, підвертлюгових переломів і переломів підстави шийки стегна у хворих остеопорозом і в літньому віці. Відомий фіксатор для остеосинтезу чрезвертлюгових переломів стегнової кістки, що є стегновим динамічним гвинтом DHS (Алльговер М., Мюллер М.Е., Шнейдер Р., Виллингер X. Руководство по внутреннему остеосинтезу. - М., 1996. - С. 270-276). Недоліком даного пристрою є ускладнення при фіксації перелому стегна в центральному відламку за губчасту кість, яка у хворих остеопорозом і в літньому віці має низьку міцність, а також зменшується механічна надійність остеосинтезу за наявності оськолкових чрезвертлюгових переломів в проекції введення стегнового динамічного гвинта DHS. Відомим є пристрій, який використовують при гібридній блокуючій фіксації перелому проксимального відділу стегнової кістки (патент РФ № 2359635), який містить внутрішній фіксатор і зовнішній фіксатор. По суті, внутрішній фіксатор для внутрішньокапсульного перелому шийки стегнової кістки містить трубчастий елемент з гострим кінцем і тупим кінцем. Трубчастий елемент може бути порожнистим елементом або суцільним елементом. У трубчастому елементі утворений щонайменше один канал, що продовжується від гострого кінця до тупого кінця, причому канали виконані з можливістю вміщення стягуючих гвинтів. Гвинти виконані з можливістю продовження назовні за згаданий гострий кінець і в кістку, так що забезпечується компресія перелому для прискорення процесу зрощення, тому ділянка гвинтів, яка продовжується за гострий кінець, забезпечена різьбленням. Головний недолік даного пристрою полягає в складності остаточної збірки конструкції і її модульності, що не може забезпечити механічну надійність фіксації перелому. Відомий апарат для остеосинтезу проксимального відділу стегна, що містить опори, зв'язані між собою знімними сполучними шпильками, в якому з метою забезпечення регулювання положення апарату при компресії і дистракції як в процесі операції, так і в післяопераційний період, опори виконані у вигляді двох розміщених в одній площині пластин, забезпечених пазами, в яких встановлені з можливістю перестановки стрижня з гвинтовою нарізкою, причому одна з пластин виконана з пазом по дузі кола, в якому закріплені стрижень і сполучні планки з подовжніми пазами, у яких з можливістю перестановки встановлені стрижні, одна із сполучних планок розташована в габаритах пластини, а стрижень, закріплений в пазу іншої планки, і знімні сполучні шпильки, закріплені на кожній з пластин, встановлені за допомогою шарнірів, що забезпечують їх переміщення в двох взаємно перпендикулярних площинах. Але при використанні даної конструкції підвищується ризик інфекційних ускладнень. Відома пластина для екстракортикального остеосинтезу, яку виконано наприклад з медичної нержавіючої сталі у формі витягнутого прямокутника з отворами для її кріплення за допомогою гвинтів до кістки. Ці отвори мають такий діаметр, який дозволяє безперешкодно провести через них гвинт (М.В. Мюллер, М. Алльговер, Р. Шнайдер, Х. Виллинеггер. Руководство по внутреннему остеосинтезу. - С. 240). До істотних недоліків пристрою належить те, що гвинти, які вільно проходять через отвори в пластині можуть переміщатися в ній як по їхній осі, так і під кутом стосовно самої пластини. Вищезгадана рухливість гвинтів у пластині може приводити до зсуву кісткових відламків у післяопераційному періоді. Так, якщо пластина не абсолютно точно повторює зовнішній контур підлягаючої кістки, рухливість гвинта уздовж його осі може приводити до виривання гвинта. Розвинена рухливість гвинта під кутом до пластини може викликати післяопераційну втрату фіксації внаслідок його розхитування під впливом навантаження (наприклад при багато фрагментарних переломах з недостатньою опорою на контралатеральній поверхні). Тому що гвинти не блоковані в отворах пластини, вони не можуть протидіяти прикладеним силам навантаження й будуть розхитуватися або витягатися з отворів пластини. Розхитування й витягування приводить до втрати нерухомості кісткових відламків, а, отже - до порушення зрощення перелому подібними пластинами. Накладання останніх пов'язане із значними технічними труднощами. Шурупи в накладних пластинах, як правило, проводяться в одній площині, що потребує значної їх кількості та подовження пластини, а це призводить до зростання травматичності оперативного втручання. З рівня техніки (Патент України на корисну модель № 27074) відомий фіксатор проксимального відділу стегнової кістки, що зокрема містить: накладну пластину прямокутної форми із антиротаційною накладкою та отворами: для фіксуючих гвинтів, фіксатора шийки стегнової кістки та антиротаційного фіксатора шийки стегна; фіксатор шийки стегнової кістки; антиротаційний фіксатор шийки стегна. Даний фіксатор вибраний за прототип. При цьому фіксатор шийки стегнової кістки виконаний у вигляді трьохлопатевого таврового цвяха з жолобом посередині та поперечною різьбою на одному з кінців для жорсткого 1 UA 94109 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 різьбового з'єднання із накладною пластиною, антиротаційна накладка має заокруглені краї та містить зуб на верхньому кінці, а антиротаційний фіксатор виконаний у вигляді стержня зі столярною різьбою на одному кінці та шийкою зі звичайною гвинтовою різьбою і голівкою на іншому кінці. До основного недоліку вищевказаного технічного рішення належить травматичність його використання, зумовлена порушенням кровообігу шийки стегнової кістки при введенні внутрішньо фіксатора шийки стегнової кістки, виконаного у вигляді трилопатевого таврового цвяха, що може призвести до асептичного некрозу голівки стегнової кістки. Також варто відзначити, що складність загальної конструкції фіксатора значно збільшує час проведення операції остеосинтезу, що разом із підвищеною травматичністю погано позначається на можливості його широкого використання. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення фіксатора для остеосинтезу проксимального відділу стегна, в якому за рахунок зміни конструкції, досягається можливість забезпечити механічну надійність фіксації остеосинтезу. Поставлена задача вирішується у фіксаторі для остеосинтезу проксимального відділу стегна, який виконаний у вигляді пластини, яка має проксимальний і дистальний відділи з отворами для гвинтів, згідно з корисною моделлю, пластина виконана у вигляді бічної поверхні стегнової кістки, що повторює її вигини для лівої і правої сторони пацієнта, у проксимальному відділі виконані п'ять овальних отворів для гвинтів, розташованих під кутом до площини пластини 11-15°, з можливістю введення через кортикальних шар кістки і фіксації в губчастій кістковій тканині шийки стегна, в дистальному відділі виконані вісім круглих отворів для гвинтів, з можливістю проведення їх крізь два кортикальних шари кістки, між проксимальною і дистальною частинами виконаний отвір для установки гвинта для фіксації перелому малого вертела, діаметр гвинтів 4,5мм, що дозволяє використовувати серію гвинтів як анкерну фіксацію. Суть корисної моделі пояснює креслення, де зображений запропонований фіксатор для остеосинтезу проксимального відділу стегна. Фіксатор має проксимальний відділ, в якому виконані 5 отворів 1 з можливістю фіксації гвинтами 2 в губчастій кістковій тканині шийки стегна під різними кутами. У дистальному відділі фіксатора виконано 8 круглих отворів 3 з можливістю фіксації гвинтів крізь два кортикальних шари кістки. Між проксимальним та дистальним відділами фіксатора розташований отвір 4 для фіксації перелому малого вертелу гвинтом. Діаметр гвинтів в проксимальній частині 4,5мм, що дозволяє використовувати серію гвинтів, як анкерну фіксацію. Запропонований фіксатор використовують таким чином. Після виконання доступу виконують вправлення перелому, накладають накістково фіксатор, виконаний у вигляді пластини. Пластину фіксують гвинтами. В проксимальній частині пластини встановлюють 4-5 гвинтів 2 зі спонгіозною нарізкою в шийку стегнової кістки подальші гвинти 2 в середній третині і нижній третині пластини проходять через один або два кортикальних шари, один гвинт 2 проходить через малий вертлюг. Особливістю конструкції пластини є отвори, розташовані під кутом до площини пластини 11-15°, що дозволяє анатомічно розташувати гвинти в шийки стегна і забезпечити надійність фіксації перелому. Таким чином, запропонований фіксатор для остеосинтезу проксимального відділу стегна дозволяє забезпечити механічну надійність фіксації остеосинтезу. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Фіксатор для остеосинтезу проксимального відділу стегна, який виконаний у вигляді пластини, яка має проксимальний і дистальний відділи з отворами для гвинтів, який відрізняється тим, що пластина виконана у вигляді бічної поверхні стегнової кістки, що повторює її вигини для лівої і правої сторони пацієнта, у проксимальному відділі виконані п'ять овальних отворів для гвинтів, розташованих під кутом до площини пластини 11-15°, з можливістю введення через кортикальний шар кістки і фіксації в губчастій кістковій тканині шийки стегна, в дистальному відділі виконані вісім круглих отворів для гвинтів з можливістю проведення їх крізь два кортикальних шари кістки, між проксимальною і дистальною частинами виконаний отвір для установки гвинта для фіксації перелому малого вертела, діаметр гвинтів - 4,5 мм, що дозволяє використовувати серію гвинтів як анкерну фіксацію. 2 UA 94109 U Комп’ютерна верстка Д. Шеверун Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3