Спосіб підвищення захисних властивостей ліпіну (фосфатидилхоліну)

Реферат: Спосіб підвищення захисних властивостей ліпіну (фосфатидилхоліну) включає змішування фосфатидилхоліну із розчином фізіологічно активної речовини та емульгування суміші у водному середовищі. Як фізіологічно активну речовину застосовують озонований фізіологічний розчин з концентрацією розчиненого озону 4,0±0,4 мкг/мл. При цьому на 15-20 мл озонованого фізіологічного розчину беруть 100 мг ліофілізованого фосфатидилхоліну, а емульгують суміш шляхом збовтування впродовж 3-5 хвилин. UA 97030 U (54) СПОСІБ ПІДВИЩЕННЯ ЗАХИСНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ЛІПІНУ (ФОСФАТИДИЛХОЛІНУ) UA 97030 U UA 97030 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини і може бути використана для приготування ex tempore композиції, що підвищує захисні властивості клітин в зонах їх часткового ураження, наприклад, в зонах паранекрозу. Більшість захворювань пов'язана з порушенням ліпідної структури мембран клітин, яке призводить до гіпоксії, зменшення швидкості кисневої тканинної дифузії, ендотеліальної гіпофункції, зменшення ендотеліального фактору розслаблення, погіршення тканинної мікроциркуляції та реології крові. При цьому зростає рівень вільнорадикального окиснення ліпідів, знижується активність антиоксидантної та імунної систем, відбувається деструкція клітинних мембран. Все це потребує застосування фармакологічних препаратів, які покращують фосфоліпідний склад клітинних мембран, ліквідують лактат-ацидоз і зменшують рівень вільнорадикального окиснення ліпідів. Відомий нетоксичний фармакологічний препарат природного походження ліпін (лецитин) фосфатидилхолін (див. "Инструкция по медицинскому применению Липина". - Утверждена Фармакологической комиссией Украины 18.11.1991). Лікувальну суспензію готують безпосередньо перед застосуванням додаванням фізіологічного розчину та емульгуванням суміші. Спосіб дозволяє отримати добре суспендовану у воді та сольових розчинах суміш ліпосом ліпідних везикул (бульбашок), які складаються з одного або кількох фосфоліпідних бішарів, розділених водною фазою, що дає їм змогу вбудовуватися в мембрану клітки. При цьому отриманий лікарський препарат входить в комплекс з ліпосомами і проникає всередину клітини, а ліпосома використовується для цілеспрямованої клітинної доставки лікарського препарату. Але самі ліпосоми дуже нестійкі, їх збереження потребує спеціальних низькотемпературних умов, а після додавання лікарського препарату та емульгації стійкість суміші ще значно погіршується. Фосфоліпіди, які входять до складу суспензії, в основному захоплюються клітинами системи макрофагів печінки та селезінки і в дуже незначній кількості досягають інших органів та тканин, що утруднює спрямований транспорт лікарських речовин до уражених органів та тканин. Найбільш близьким до корисної моделі є спосіб отримання ліпосомального засобу (патент України № 73393, заявл. 27.04.2006, опубл. 17.07.2006). Він включає змішування фосфатидилхоліну (ліпіну) із розчином фізіологічно активної речовини та емульгування суміші. Як таку використовують розчин кверцитину в етиловому спирті при температурі 47-53 °C. Емульгування проводять у водному середовищі. Спосіб дозволяє за рахунок наявності кверцитину блокувати 5 ліпооксигеназний шлях метаболізму арахідонової кислоти, посилюючи антигіпоксичну та антиоксидантну дію лецитинових ліпосом, при цьому пригнічуються процеси перекисного окиснення ліпідів в крові та тканинах, підтримується активність антиоксидантних систем організму, покращується енергетичний метаболізм. Але препарат рекомендують переважно для зовнішнього застосування ex tempore, оскільки він містить в мікродозах кверцитин, розчинність якого підтримується лише за рахунок підігрітого етилового спирту і який швидко дезактивується у водному середовищі. Тому описані ефекти застосування способу, зокрема мембрано- та ендотеліопротекторна, а також антигіпоксична та антиоксидантна дії, не є досить стійкими (не більше 6 годин при збереженні в умовах температури 3-4 °C), а їх позитивний ефект спостерігається лише при зовнішньому застосуванні на слизовій оболонці. В основу корисної моделі поставлена задача створення способу отримання ліпосомального засобу з підвищеними захисними властивостями, які забезпечені створенням більш стійкої композиції. Поставлена задача вирішується тим, що в способі підвищення захисних властивостей ліпіну (фосфатидилхоліну), який включає змішування фосфатидилхоліну із розчином фізіологічно активної речовини та емульгування суміші у водному середовищі, згідно з корисною моделлю, як фізіологічно активну речовину застосовують озонований фізіологічний розчин з концентрацією розчиненого озону 4,0±0,4 мкг/мл, при цьому на 15-20 мл озонованого фізіологічного розчину беруть 100 мг ліофілізованого фосфатидилхоліну, а емульгують суміш шляхом збовтування впродовж 3-5 хвилин. Доцільно як фізіологічно активну речовину застосовувати озонований фізіологічний розчин з додаванням до нього антигипоксантів в фізіологічних дозах. Введення озонованого фізіологічного розчину для розчинення порошкоподібного (ліофілізованого) фосфатидилхоліну дозволяє провести окиснення жирових компонентів фосфоліпідів з появою озонідів, які є більш стійкими сполуками і значно підвищують антигіпоксичну дію за рахунок покращення мікроциркуляції та реологічних властивостей крові. 1 UA 97030 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Вибрана концентрація розчиненого озону є максимальною терапевтичною лікувальною концентрацією, тобто максимально швидко приводить до розвитку окисних реакцій фосфоліпідів та реструктуризації для їх вбудовування до клітинних мембран. Це останнє покращує процеси енергетичного метаболізму клітин, перекисного окиснення ліпідів у тканинах та підвищує активність антиоксидантних систем. Кількісне співвідношення озонованого фізіологічного розчину та ліофілізованого фосфатидилхоліну дозволяє створити достатню концентрацію ліпосом при їх ефективному однорідному емульгуванні. За необхідності покращення утилізації організмом кисню, підвищення стійкості органів та тканин до гіпоксії доцільно використовувати розчинені антигіпоксанти в залежності від лікувальних задач та характеру і виду патологічного процесу. На даний час відомо більше 100 антигіпоксантів, більша частина яких має також і антиоксидантну дію. Застосування антигіпоксантів у сполученні з озонованим ліпідом дозволяє покращити тканинне дихання і клітинний метаболізм, активувати виділення ендотеліального фактора розслаблення. Заявнику невідомі способи озонування ліпіну, при яких вільнорадикальні процеси нормалізуються відновленням вільних радикалів у стабільну молекулярну форму, яка не здатна приймати участь в ланцюгу аутоокиснення. Заявнику відоме застосування окиснення ліпідів рослинного походження для приготування озонованих олій (див. пат. Росії № 2245358С2, заявл. 28.01.2000, опубл. 27.01.2005, Способ получения масла, обогащенного жирными гидроксиоктадекадиеновыми кислотами (HODE) или их эфирами, из масляной смеси, содержащей линолевую кислоту или ее эфиры). Але його не можна використати для отримання ліпосом, тобто ліпідів тваринного походження, які можуть бути ін'єкційно введені в організм, при цьому реструктуризація ліпідів тваринного походження відбувається таким чином, що вони стають найбільш стабільними та найкраще контактують та реструктуризуються в клітинні мембрани (як самі, так і як контейнери для доставки всередину клітин лікарських речовин). Використання масла за патентом № 2245358С2, RU гарантовано призводить до жирової емболії. Докладний опис способу наведений на прикладах його конкретного виконання в клініці. Приклад 1. Хворий Л., 48 років, був госпіталізований у відділення кардіореанімації ХМКЛШНМД з приводу гострого інфаркту міокарда, атеросклеротичного аортокардіосклерозу. Діагноз підтверджений скаргами і даними клінічного обстеження, включаючи динамічне дослідження ЕКГ та ехокардіографії. При надходженні ехокардіографічно спостерігалася дилатація лівого шлуночка до 73,9 мм (норма 50,0-50,5 мм) та правого до 57,9 мм, зниження фракції викиду до 42 % (норма 50-75 %), зниження амплітуди серцевих скорочень і збільшення частоти серцевих скорочень до 73. Виявлялися зони асінергії акінез по передньо-перетинкововерхівкових сегментах (по аневризмі), позитивний синдром Дреслера до 100 мл (норма до 50 мл). Висновок: "Дилятація камер серця. УЗД-ознаки атеросклеротичного і постінфарктного аорто кардіосклерозу. Рубцеві зміни по передньо-перетинково-верхівкових сегментах (по аневризмі). Зниження скорочувальної функції серця". В комплекс стандартизованої терапії, яка включає і тромболітичну терапію, хворому щоденно, двічі на день уводили озонований розчин ліпіну (який приготували за описаним способом) в кількості до 500 мл з розчиненим в ньому одним із антигіпоксантів (гіпоксен по 0,56-0,7 г, тобто 4-5 ампул, або кардіонат (мельдоній)ідринол по 500 мг на кожне введення). Курс введення озонованого ліпіну з антигіпоксантами склав 7 днів, що дозволило досягти значного покращення клініко-інструментальних показників. Суттєво покращилися не тільки показники електрокардіографії, але і ехокардіографії із зменшенням зон гіпокінезу (паранекрозу) та акінезу (некрозу). Покращилася амплітуда серцевих скорочень, зросла фракція серцевого викиду та зменшився об'єм обох шлуночків, наближуючись до нормальних показників. Ліквідований синдром Дреслера. Крім цього, введення озонованого ліпіну дозволило запобігти ускладнень тромболітичної терапії. Хворий на 15 добу переведений з кардіологічного відділення ХМКЛШНМД в реабілітаційне відділення 28 міської клінічної лікарні м. Харкова, тобто на 5 діб раніше, ніж в середньому для даної категорії хворих. Приклад 2. Хворий Т., 38 років, був госпіталізований у Харківський міський опіковий центр при ХМКЛШНМД з приводу контактного опіку розпеченим металом III Б ступеня правого стегна 5 % поверхні тіла. При надходженні зона коагуляційного некрозу периферійно ін'єкційно інфільтрована озонованим ліпідом (ліпін 2000 мг - 4 флакони, ОФР - 400, 0 мл) з доданням антигіпоксанту, який має також анксіолітичну (антистресорну) дію - 20 % розчин натрію оксибутирату в пропорції 100 мг/кг маси тіла постраждалого. Таке ж інфільтраційне 2 UA 97030 U 5 10 15 20 25 30 35 обколювання виконане повторно через 12 годин. Це дозволило призупинити розповсюдження і чітко відокремити зону коагуляційного некрозу, домогтися адекватного аналгетичного ефекту і вже на 2 добу виконати нефректомію із збереженням фасцій і наступним активним розвитком грануляцій. Одномоментна аутодермопластика успішно виконана на 4 добу перебування пацієнта в стаціонарі і к кінцю тижня хворий виписаний для амбулаторного спостереження хірурга по місцю проживання. Таким чином термін перебування хворого в стаціонарі скорочений на 6 койко-днів у порівнянні з середнім для хворих з даною патологією. Приклад 3. Хвора П., 27 років, доставлена у відділення хірургії органів грудної порожнини ДУ "І3НХ ім. В.Т. Зайцева НАМНУ" з приводу лівосторонньої нижньодольової деструктивної пневмонії, гострої емпієми зліва. На фоні стандартизованої загальної терапії зліва плевральна порожнина дренована в VII міжребер'ї по Бюлау. Впродовж 3 діб двічі на день по дренажу проводилося зрошення порожнини емпієми 100-150 мл розчину декасану, що не покращило стан хворої. При цьому була відсутня позитивна рентгенологічна динаміка - зберігався лівосторонній піопневмоторакс з частковим колабіруванням лівої легені. Тому на 4 добу прийняте рішення виконати торакотомію та санацію плевральної порожнини зліва. Субопераційно виявлена деструкція легені, яка охоплювала 2 долі, що змусило виконати лівосторонню пульмонектомію. Для контролю гемостазу, внутрішньоплеврального тиску і корекції зміщення середостіння в III міжребер'ї на 3 доби встановлений мікродренаж (мікроіригатор). Плевральна порожнина ретельно санована та перед закриттям до неї введено 150 мл озонованого ліпіну (1000 мг ліпіну на 150 мл озонованого фізрозчину) в комбінації з антигіпоксанотом (5 % ін'єкційний розчин мексидолу 300 мг - 6 ампул) та антибіотиком хінолінового ряду IV покоління (моксіфлоксацин авелокс в дозі 400 мг). Впродовж 3 діб раннього післяопераційного періоду крізь мікроіригатор проводилася аспірація надлишкового ексудату з введенням до 100 мл комбінованої суміші озонованого ліпіну з антиоксидантами і антибіотиками. Це дозволило уникнути зміщення середостіння, виключити гіперексудацію плевральної порожнини зі швидким формуванням фібротораксу. У задовільному стані на 12 добу після оперативного втручання хвора виписана із стаціонару. При середньому терміні перебування зазначеної категорії хворих в стаціонарі 28,5 доби, хвора знаходилася в клініці лише 16 діб. Таким чином, спосіб дозволяє отримати ліпосомальний засіб з підвищеними захисними властивостями, які забезпечені створенням більш стійкої композиції (до доби і більше). Саме ця стійка композиція у сполученні з антигіпоксантами та антиоксидантами дозволяє забезпечити швидку та цілеспрямовану доставку необхідних лікарських речовин до уражених клітинних структур. При цьому досягається суттєве структурно-функціональне відновлення частково уражених клітинних структур (зон паранекрозу) з покращенням їх обмінно-енергетичного інгредієнта, підвищення стійкості клітинних мембран та активності антиоксидантних захисних механізмів як на рівні уражених тканинних структур, так і цілісного організму хворих. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 40 45 1. Спосіб підвищення захисних властивостей ліпіну (фосфатидилхоліну), який включає змішування фосфатидилхоліну із розчином фізіологічно активної речовини та емульгування суміші у водному середовищі, який відрізняється тим, що як фізіологічно активну речовину застосовують озонований фізіологічний розчин з концентрацією розчиненого озону 4,0±0,4 мкг/мл, при цьому на 15-20 мл озонованого фізіологічного розчину беруть 100 мг ліофілізованого фосфатидилхоліну, а емульгують суміш шляхом збовтування впродовж 3-5 хвилин. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що як фізіологічно активну речовину застосовують озонований фізіологічний розчин з додаванням до нього антигипоксантів в фізіологічних дозах. 50 Комп’ютерна верстка І. Мироненко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3