Спосіб медикаментозного лікування хворих на стабільну стенокардію та субклінічний гіпотиреоз

Реферат: Спосіб медикаментозного лікування хворих на стабільну стенокардію та субклінічний гіпотиреоз включає стандартну терапію та застосування L-тироксину. Додатково призначають L-карнітин в дозуванні 1000 мг/добу внутрішньовенно краплинно протягом 5 днів. Далі переходять на пероральне застосування по схемі 1000 мг/добу протягом трьох місяців. Після чого знижують до 500 мг/добу протягом наступних трьох місяців, для попередження ішемічного пошкодження мембран кардіоміоцитів. UA 99228 U (54) СПОСІБ МЕДИКАМЕНТОЗНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА СТАБІЛЬНУ СТЕНОКАРДІЮ ТА СУБКЛІНІЧНИЙ ГІПОТИРЕОЗ UA 99228 U UA 99228 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме терапії, та може використовуватись для медикаментозного лікування серцевої недостатності, покращення антиоксидантного та імунологічного статусу, а також ліквідації дисбалансу гормонів щитоподібної залози в пацієнтів із стенокардією напруження та субклінічним гіпотиреозом. Відомий аналог є спосіб медикаментозного лікування хворих на стабільну стенокардію та субклінічний гіпотиреоз, який включає застосування базової терапії стабільної стенокардії та Lтироксину [1]. Недоліком аналога є недостатня технологічна і лікувальна ефективність, яка зумовлена тим, що при застосуванні L-тироксину виникає негативний вплив на перебіг серцево-судинної патології, що проявляється у посиленні ішемії міокарда, виникненні ангінозних приступів, розвитку аритмій та прогресуванні серцевої недостатності. В основу корисної моделі поставлена задача вдосконалити відомий спосіб медикаментозного лікування хворих на стабільну стенокардію та субклінічний гіпотиреоз, в якому шляхом додаткового комплексного застосування медикаментозних засобів досягають підвищення ефективності лікувального процесу за рахунок зменшення ішемії міокарда та відновлення метаболізму кардіоміоцитів. Препарати L-тироксин та L-карнітин у пацієнтів із стабільною стенокардією та субклінічним гіпотиреозом дозволяють досягти стану еутиреозу та сприяють покращенню антиоксидантного захисту організму, стабілізації функції мембран кардіоміоцитів, внутрішньомітохондріальному утворенню і транспорту АТФ. Запропонована схема терапії покращує функціональний стан щитоподібної залози, а також клітинних та внутрішньоклітинних мембран кардіоміоцитів, володіє вираженим антиішемічним ефектом, який пов'язаний з посиленням синтезу та збереженням достатньої кількості АТФ в умовах гіпоксії, знижує загальний периферичний опір та попереджує розвиток вазоконстрикції. Поставлена задача вирішується тим, що спосіб медикаментозного лікування хворих на стабільну стенокардію та субклінічний гіпотиреоз включає стандартну терапію та застосування L-тироксину, згідно з корисною моделлю, додатково призначають L-карнітин в дозуванні 1000 мг/добу внутрішньовенно краплинно протягом 5 днів з подальшим переходом на пероральне застосування за схемою 1000 мг/добу протягом трьох місяців та подальшим зниженням до 500 мг/добу протягом наступних трьох місяців, для попередження ішемічного пошкодження мембран кардіоміцитів. Приклад 1. Хвора О., 62 років, діагноз: Ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія напруги III функціональний клас. Гіпертонічна хвороба II стадія, 2 ступінь. Гіпертензивне серце. Діастолічна дисфункція лівого шлуночка за релаксаційним типом. Високий кардіоваскулярний ризик. Серцева недостатність II А стадії. Функціональний клас III (NYHA). Субклінічний гіпотиреоз. Хворіє стабільною стенокардією протягом останніх 8 років. Субклінічний гіпотиреоз діагностовано рік тому. При госпіталізації скарги на відчуття болю ангінозного характеру за грудиною, кількість ангінозних приступів - 2/тиждень, підвищення AT, сонливість, зниження настрою, швидку втому, загальну слабість та погіршення пам'яті. При об'єктивному обстеженні: 2 загальний стан пацієнтки середньої важкості. Ріст 168 см, вага 84 кг. Індекс маси тіла 29 кг/м . Щитоподібна залоза не пальпується. Пульс 98 ударів за хв., ритмічний, задовільних властивостей, AT - 170/90 мм рт. ст. Діяльність серця ритмічна, тони ослаблені, акцент II тону над аортою. Над легенями дихання везикулярне. Печінка виступає з-під краю правої реберної дуги на 1 см, неболюча. Симптом Пастернацького негативний з обох сторін. Пастозність стоп. За даними лабораторно-інструментальних методів дослідження: рівень гормонів щитоподібної залози: тиреотропний гормон 8,32 мМО/л, тироксин 15,31 пмоль/л, антитіла до тиреопероксидази 88 МО/мл. Визначення йоду в сечі < 70 мкг/л. Рівень натрійуретичного пропептиду 82 фмоль/мл. Дані електрокардіограми: ритм синусовий, правильний з частотою серцевих скорочень 95 за 1 хв, вольтаж знижений. Ознаки гіпертрофії лівого шлуночка. Дані ехо-кардіоскопії: аорта 3,7 см, аортальний клапан - норма, ліве передсердя 4,1 см., кінцеводіастолічний розмір лівого шлуночка 4,9 см, задня стінка лівого шлуночка 1,2 см, міжшлуночкова перегородка 1,3 см, нормокінез, праве передсердя 2,1 см, фракція викиду 54 %. Оцінка діастолічної функції лівого шлуночка: Е 0,41 см/с, А 0,66 см/с, Е/А 0,61, Е' 0,05, Е/Е' 8,20, DT 224 мс, IVRT 115 мс. Результат тесту 6-хвилинної ходи - 228 м, що еквівалентно III функціональний клас серцевої недостатності. Хворій проводили стандартну терапію стабільної стенокардії, а саме: лізиноприл 10 мг/добу, небіволол 5 мг/добу, аспірин 75 мг/добу, сіднофарм 2 мг/добу, аторвастатин 20 мг/добу, а також L-тироксин по 25 мкг/добу перорально та L-карнітин в дозуванні 1000 мг/добу внутрішньовенно краплинно протягом 5 днів з подальшим переходом на пероральне застосування по схемі 1000 1 UA 99228 U 5 10 15 мг/добу протягом трьох місяців та подальшим зниженням до 500 мг/добу протягом наступних трьох місяців. На 5-й день лікування стан хворої значно покращився, кількість ангінозних приступів, відчуття сонливості та пригніченого настрою зменшились. Через 2 тижні після проведеної терапії толерантність до фізичних навантажень зросла, результат тесту 6-хвилинної ходи становив 314 м, що характерно для II функціональний клас серцевої недостатності. Показники повторної ехо-кардіоскопії покращувались та становили: Е 0,49 см/с, А 0,52 см/с, Е/А 0,94, Е' 0,07, Е/Е' 7,00, DT 202 мс, IVRT 98 мс. При повторних оглядах через 3 та 6 місяців лікування досягнуто стану еутиреозу, підвищення толерантності до фізичних навантажень та відновлення збереженої діастолічної функції лівого шлуночка. При комплексному застосуванні L-карнітину та замісної гормональної терапії побічні реакції пацієнтку не турбували. Приклад 2. Запропонованим методом проводили лікування 41 пацієнта із стабільною стенокардією та субклінічним гіпотиреозом. В результаті лікування отримано позитивні результати, ускладнень не спостерігалось. Контролем була група хворих із стабільною стенокардією та субклінічним гіпотиреозом, які отримували стандартну терапію з урахуванням рекомендацій Асоціації кардіологів України та L-тироксин [2]. Пацієнтам основної групи в комплексі із стандартною терапією та L-тироксином додатково призначали L-карнітин. Результати застосування корисної моделі представлені в таблиці. Таблиця Динаміка параметрів діастолічної функції лівого шлуночка під впливом комплексного застосування стандартної терапії, L-тироксину і L-карнітину у хворих із стабільною стенокардією та субклінічним гіпотиреозом Показник Е, см/с А, см/с Е/А Е', см/с Е/Е' IVRT, мс DT, мс Дослідна група із застосуванням стандартної терапії в поєднанні із Lтироксином і Lкарнітином, n=41 0,64±0,03 0,62±0,04 1,14±0,08 0,08±0,01 7,65±0,31 188,00±5,24 95,33±5,27 Дослідна група із застосуванням стандартної терапії та L-тироксину, n=41 0,45±0,09 0,71±0,02 0,72±0,06 0,05±0,01 9,41±0,22 213,74±2,84 109,00±2,73 Р