Спосіб автоматичної медичної діагностики (варіанти)
Формула / Реферат
1. Спосіб автоматичної медичної діагностики, що містить наступні етапи:
автоматичне і повторюване задавання питань протягом часу для одержання відповідей від пацієнта, причому по відповідях встановлюють змінювані в часі симптоми, а кожний встановлений симптом додає ваги до хвороби;
автоматичне вироблення однієї або більше синергічних ваг на основі встановлених у часі симптомів;
автоматичне накопичення ваг встановлених симптомів і синергічних ваг для хвороби; і
автоматичне визначення того, чи досягають або переходять поріг сукупні ваги для хвороби, щоб встановити діагноз.
2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що вироблення синергічних ваг містить у собі встановлення синергічного симптому.
3. Спосіб за п. 2, який відрізняється тим, що синергічний симптом заснований на типі початку або закінчення одного з встановлених симптомів.
4. Спосіб за п. 2, який відрізняється тим, що синергічний симптом заснований на нахилі початку або на нахилі закінчення одного з встановлених симптомів.
5. Спосіб за п. 2, який відрізняється тим, що синергічний симптом заснований на тренді початку або на тренді закінчення одного з встановлених симптомів.
6. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що вибраний набір встановлених симптомів, який з'являється в заданій послідовності в часі, додає додаткову діагностичну вагу до хвороби.
7. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що один або більше встановлених симптомів, що мають характеристики початку і закінчення, що збігаються з завчасно заданим набором характеристик симптомів, додає додаткову діагностичну вагу до хвороби.
8. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що вибраний набір установлених симптомів, що з'являється в заданій послідовності у часі і має характеристики початку і закінчення, що збігаються з завчасно заданим набором характеристик симптомів, додає додаткову діагностичну вагу до хвороби.
9. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що вироблення синергічних ваг містить у собі встановлення синергічного симптому, при цьому симптоми, що змінюються в часі, зберігаються у медичній карті пацієнта.
10. Спосіб автоматичної медичної діагностики, що містить наступні етапи:
а) визначення спектра термінів, що представляють суб'єктивний опис аспекту медичного симптому;
б) визначення діагностичних ваг для кожного терміну в спектрі;
в) представлення спектра термінів пацієнту протягом сеансу діагностики;
г) вибір терміну із спектра термінів;
д) співвіднесення вибраного терміну вазі; і
е) застосування ваги, що відповідає вибраному терміну, до діагностичної оцінки так, щоб діагностувати медичний стан;
є) при цьому вибрані етапи виконуються автоматично.
11. Спосіб за п. 10, який відрізняється тим, що містить далі:
повторення етапів а) і е) для інших аспектів медичного симптому так, щоб вибрати інші терміни; і
кодування вибраних термінів у код.
12. Спосіб за п. 10, який відрізняється тим, що містить далі:
повторення етапів а) і д) у завчасно заданий більш пізній час;
аналіз зміни коду в часі; і присвоєння ваги зміні медичного симптому у часі.
13. Спосіб автоматичної медичної діагностики, що містить наступні етапи:
а) надання комп'ютеру списку хвороб, причому кожна хвороба зв'язана зі списком симптомів;
б) вибір одного із симптомів як фокусного симптому, заснованого на завчасно заданих критеріях;
в) оцінка фокусного симптому для встановлення симптому, причому встановлений симптом додає ваги хворобам, що мають встановлений симптом;
г) вибір одного із симптомів як фокусного симптому зі списку симптомів, зв'язаних з вибраною хворобою;
д) оцінка фокусного симптому для встановлення симптому, причому встановлений симптом додає ваги щонайменше вибраній хворобі що має встановлений симптом; і
е) вибіркове повторення етапів б) і в) або г) і е) доти, поки сукупні ваги для хвороби не досягнуть порога або не перейдуть його, для оголошення діагнозу.
14. Спосіб за п. 13, який відрізняється тим, що кожний симптом зв'язаний з одним або більше питаннями, формулами або логічними структурами, при цьому завчасно задані критерії містять у собі превалювання симптомів у хворобах.
15. Спосіб за п. 13, який відрізняється тим, що одна з хвороб вибирається, коли задовольняється умова, і при цьому вибіркове повторення продовжується з етапами г) і е).
16. Спосіб за п. 15, який відрізняється тим, що умова містить або завчасно вибраний процес порогу хвороби, або діагностичний імпульс сукупних ваг для хвороби або конкретну відповідь пацієнта.
17. Спосіб автоматичної медичної діагностики стану пацієнта, що містить наступні етапи:
вироблення множини часових графіків, кожний з яких представляє звичайний курс хвороби в термінах того, як симптоми хвороби звичайно з'являються, змінюються й проходять у часі;
автоматичне задавання одного або більше питань пацієнту, щоб з'ясувати симптом, що показує основну скаргу;
автоматичне приймання відповідей від пацієнта у відповідь на питання;
автоматична ідентифікація хвороби, що відповідає основній скарзі;
співвіднесення основної скарги з часовим графіком для хвороби;
автоматичне задавання одного або більше питань для з'ясування наявності і часу першого значного симптому на часовому графіку для хвороби;
додавання збільшувальної ваги до сукупної оцінки для хвороби, якщо встановлено перший значний симптом; і
встановлення діагнозу, коли сукупна оцінка перевищує завчасно заданий поріг.
18. Спосіб за п. 17, який відрізняється тим, що основна скарга містить у собі симптом і гостроту симптому, а кожна хвороба зв'язана з одним часовим графіком.
19. Спосіб за п. 17, який відрізняється тим, що включає
вироблення множини часових графіків, кожний з яких представляє звичайний курс хвороби через набір характеристик величин симптомів у часі;
автоматичний вибір конкретної хвороби на основі набору величин симптомів, зв'язаних з пацієнтом, аналогічного часовому графіку, зв'язаному з конкретною хворобою.
20. Спосіб за п. 19, який відрізняється тим, що кожна хвороба зв'язана з одним часовим графіком, а спосіб характеризується автоматичним задаванням питань пацієнту з подальшим створенням часового графіка величин симптомів, що характеризують пацієнта, на основі відповідей на згадані питання.
21. Спосіб автоматичної медичної діагностики проблеми пацієнта, що включає у себе наступні етапи:
а) надання комп'ютеру списку хвороб, причому кожна хвороба зв'язана зі списком симптомів;
б) вибір зі списку хвороб у першому режимі підмножини хвороб, що мають спільні симптоми;
в) оцінка щонайменше одного із спільних симптомів;
г) переключення з першого режиму на другий режим на основі оцінки спільних симптомів, коли вибирається конкретна хвороба;
д) вибір у другому режимі симптомів, зв'язаних з конкретною хворобою;
е) оцінка щонайменше одного з вибраних симптомів конкретної хвороби; і
є) діагностика медичної проблеми пацієнта на основі оцінки спільних симптомів і вибраних симптомів.
22. Спосіб за п. 21, який відрізняється тим, що переключення відбувається, коли досягнуті критерії основані або на оцінці спільних симптомів, або на зовнішньому запиті від користувача, або на діагностичній оцінці від оцінювання спільних симптомів на діагностичному імпульсі від оцінювання спільних симптомів, або на імовірності діагнозу.
Текст
Область винаходу відноситься до автоматизованих систем медичного діагностування. Конкретніше, варіанти виконання дійсного винаходу відносяться до автоматизованої системи для заснованої на часі діагностики медичної скарги пацієнта шляхом використання динамічних структур даних. Витрати на охорону здоров'я в даний час являють собою значну частину валового національного продукту США й у цілому зростають швидше, ніж будь-яка інша складова індексу цін на споживчі товари. Крім того, звичайно через нездатність платити за медичні послуги багато людей позбавлені доступу навіть до самої простої медичної допомоги й інформації. У багатьох людей відбувається затримка з одержанням медичної допомоги, або їм заважають у її пошуках, через вартість, обмеження у часі або незручність. У випадку, якщо у суспільства буде універсальний, необмежений і легкий доступ до медичної інформації, багатьох хвороб можна бути уникнути. Аналогічно, раннє виявлення і лікування множини хвороб може уберегти багатьох пацієнтів від досягнення пізніх стадій захворювань, лікування яких є значною частиною фінансового тягаря, що вважається невід'ємною частиною системи охорони здоров'я. Зрозуміло, що США віч-на-віч зштовхується з проблемами, зв'язаними зі здоров'ям, у ненормальних пропорціях, а існуючі рішення не є надійними. Попередні спроби вирішити проблеми охорони здоров'я залучали різні форми автоматизації. Деякі з цих спроб були у вигляді телефонної бібліотеки відповідей на медичні питання. Інші спроби були спрямовані на забезпечення лікарів автоматизованими засобами допомоги для використання при обстеженні пацієнта. Ці способи залучали статичні процедури або алгоритми. Бажано ж розробити автоматичний шлях забезпечення пацієнта медичною порадою і діагнозом, що є швидкими, ефективними і точними. Така система медичних порад повинна бути модельною, щоб дозволити їй розширюватися для нових типів медичних проблем або способів виявлення. Один шлях проведення інтерв'ю з пацієнтом містить у собі медичні діагностичні сценарії. Необхідно розробити ефективний спосіб подання медичних знань експертів-фахівців у форматі сценаріїв. Сценарії повинні використовувати динамічні структури для швидкого й ефективного встановлення діагнозу пацієнта. Обробка, заснована на структурах, є способом діагностики захворювань, що працює шляхом розміщення захворювань, симптомів і питань у набір зв'язаних структур захворювань, симптомів і питань, таких як об'єкти або списки, щоб можна було одержати доступ до структур для розробки діалогу з пацієнтом. Кожне питання до пацієнта генерує один із наборів певних відповідей, і кожна відповідь генерує один із наборів певних питань. Це встановлює діалог, що виявляє у пацієнта симптоми. Симптоми оброблюються й оцінюються, щоб установити наявність або відсутність хвороби. Набір встановлених хвороб визначає діагноз. Система обробки, заснована на структурах, організує медичне знання у формальні структури, а потім втілює ці структури в механізм структур, такий як механізм, заснований на списках, для автоматичного вибору наступного питання. Відповіді на питання ведуть до наступних питань і, нарешті, до діагнозу. Один аспект винаходу містить у собі схему даних для діагностики захворювання, що містить об'єкт першої хвороби, зв'язаний із набором об'єктів симптомів першої хвороби, причому щонайменше один об'єкт симптомів першої хвороби має дійсну вагу симптому, і об'єкт другої хвороби, зв'язаний із набором об'єктів симптомів другої хвороби, причому щонайменше один об'єкт симптомів другої хвороби відповідає щонайменше одному об'єкту симптомів першої хвороби і має альтернативну вагу симптому. Додатковий аспект винаходу містить у собі спосіб автоматичної медичної діагностики пацієнта, що містить такі операції: забезпечення щонайменше елемента першого симптому, що має вагу першого симптому, одержання альтернативної ваги для першого симптому, і додавання отриманої альтернативної ваги для діагностичної оцінки таким чином, щоб діагностувати медичний стан. Додатковий аспект винаходу містить у собі автоматизований спосіб діагностики, що містить такі операції: повторюване задавання питань для одержання відповідей від пацієнта, причому відповіді" встановлюють симптоми, і кожний установлений симптом добавляє вагу хвороби, виробку однієї або більше синергічних ваг, заснованих на встановлених симптомах, накопичення встановлених ваг симптомів і синергічних ваг для хвороби, і визначення того, чи досягає сукупна вага для хвороби поріг або переходить його, для оголошення діагнозу. Додатковий аспект винаходу містить у собі автоматизований спосіб діагностики, що містить такі операції: повторюване задавання питань протягом деякого часу для одержання відповідей від пацієнта, причому відповіді встановлюють симптоми, що змінюються у часі, і кожний встановлений симптом добавляє вагу хвороби, виробку однієї або більше синергічних ваг, заснованих на симптомах, встановлених протягом деякого часу, накопичення встановлених ваг симптомів і синергічних ваг для хвороби, і визначення того, чи досягають набрані ваги для хвороби поріг або переходять його, для оголошення діагнозу. Додатковий аспект винаходу містить у собі автоматизований спосіб медичної діагностики, що містить такі операції: а) визначення спектру термінів, що представляють суб'єктивний опис аспекту медичного симптому; b) надання спектру термінів пацієнту протягом сеансу діагностики; с) вибір терміну зі спектру термінів; d) повторення операцій а)-с) для інших аспектів медичного симптому; e) кодування вибраних термінів кодом даних про здоров'я; і f) індексація бази даних хвороб кодом даних про здоров'я, завдяки чому і діагностується хвороба. Додатковий аспект винаходу містить у собі автоматизований спосіб медичної діагностики, що містить такі операції а) визначення спектру термінів, що представляють суб'єктивний опис аспекту медичного симптому; b) визначення діагностичних ваг для кожного терміну в спектрі; с) надання спектру термінів пацієнту протягом сеансу діагностики; d) вибір терміну зі спектру термінів; e) співвіднесення обраного терміну вазі; і f) застосування ваги, що відповідає вибраному терміну, до діагностичної оцінки так, щоб діагностувати медичний стан. Додатковий аспект винаходу містить у собі спосіб автоматичної медичної діагностики пацієнта, що містить такі операції: забезпечення елементу першого медичного симптому, причому елемент першого медичного симптому має дійсну вагу симптому для першої хвороби і альтернативну вагу симптому для другої хвороби; забезпечення елементу другого медичного симптому, причому елемент другого медичного симптому має дійсну вагу симптому для другої хвороби; застосування дійсної ваги до елементу першого медичного симптому для першої діагностичної оцінки, і альтернативної ваги для другої діагностичної оцінки, де перша діагностична оцінка зв'язана з першою хворобою, а друга діагностична оцінка зв'язана з другою хворобою; продовження діагностичного оцінювання шляхом застосування дійсних ваг симптомів для другої хвороби для другої діагностичної оцінки. Додатковий аспект винаходу містить у собі автоматизований спосіб діагностики пацієнта, що містить такі операції: а) надання комп'ютеру списку хвороб, причому кожна хвороба зв'язана зі списком симптомів; b) вибір одного із симптомів як фокусного симптому на основі завчасно заданих критеріїв; с) оцінка фокусного симптому для встановлення симптому, причому встановлений симптом додає вагу хворобам, що мають встановлений симптом; d) вибір одного із симптомів як фокусного симптому із списку симптомів, зв'язаних з вибраною хворобою; e) оцінку фокусного симптому для встановлення симптому, причому встановлений симптом додає вагу щонайменше вибраній хворобі, що має встановлений симптом; і f) вибіркове повторення операцій b) і с) або d) і e) доти, поки сукупні ваги для хвороби не досягнуть порогу або не перейдуть його, для оголошення діагнозу. Додатковий аспект винаходу містить у собі автоматизований спосіб діагностики, медичної проблеми пацієнта, що містить такі операції: а) надання комп'ютеру списку хвороб, причому кожна хвороба зв'язана зі списком симптомів; b) вибір, у першому режимі, підмножини хвороб, що мають спільні симптоми, із списку хвороб; с) оцінка щонайменше одного зі спільних симптомів; d) переключення з першого режиму на другий режим на основі оцінки спільних симптомів, коли вибирається конкретна хвороба; e) вибір, у другому режимі, симптомів, зв'язаних із конкретною хворобою; f) оцінка щонайменше одного з обраних симптомів конкретної хвороби; і g) діагностика медичної проблеми пацієнта на основі оцінки спільних симптомів і вибраних симптомів. Додатковий аспект винаходу містить у собі спосіб автоматичної діагностики медичного стану шляхом використання передбаченого графіку симптомів, що містить такі операції: виробка множини графіків, кожний із яких представляє звичайний перебіг хвороби в термінах того, як і коли симптоми хвороби звичайно з'являються, змінюються і зникають у часі; автоматичне задавання одного або більше питань пацієнту так, щоб виявити симптом, що є показником основної скарги; автоматичний прийом відповідей пацієнта на питання; автоматичне встановлення хвороби, що відповідає основній скарзі; співвіднесення основної скарги з графіком хвороби; автоматичне задавання одного або більше питань, щоб виявити наявність і час першого значного симптому за графіком хвороби; додавання збільшеної ваги сукупній оцінці хвороби, якщо встановлений перший значний симптом; і встановлення діагнозу, коли сукупна оцінка перевищує завчасно заданий поріг. Додатковий аспект винаходу містить у собі спосіб автоматичної діагностики медичного стану шляхом використання передбаченого графіка симптомів, що містить такі операції: виробку множини графіків, кожний із яких представляє звичайний перебіг хвороби через набір характеристик величин симптомів протягом часу; і автоматичний вибір конкретної хвороби на основі набору величин симптомів, зв'язаних із пацієнтом, що аналогічні графіку, зв'язаному з конкретною хворобою. Додатковий аспект винаходу містить у собі спосіб повторного використання об'єктів медичних сценаріїв, використовуваних при автоматичній діагностиці або веденні медичного стану, що містить такі операції: забезпечення множини об'єктів хвороб, причому кожний об'єкт хвороби зв'язаний із множиною об'єктів симптомів; і присвоєння ваги кожному симптому, у якому об'єкт конкретної хвороби може включати кращу вагу для одного або більше кращих симптомів, і альтернативна вага для одного або більше альтернативних симптомів, де альтернативні симптоми вибираються з множини заархівованих об'єктів симптомів, що доступні для повторного використання. Додатковий аспект винаходу містить у собі засновану на об'єктах систему діагностики, що містить множину об'єктів, що взаємодіють для встановлення діагнозу пацієнта, при цьому об'єкти містять у собі щонайменше один із таких об'єктів: об'єкт хвороб, об'єкт симптомів, об'єкт оцінювача, об'єкт питань, об'єкт вузлів і об'єкт кандидатів. Додатковий аспект винаходу містить у собі засновану на об'єктах систему діагностики, що містить, множину об'єктів, у якій об'єкти містять у собі щонайменше множину об'єктів хвороб і множину об'єктів симптомів, і в якій щонайменше деякі об'єкти виконують свої власні завдання і викликають інші об'єкти для виконання їхніх завдань у належний час. Додатковий аспект винаходу містить спосіб автоматичної діагностики з використанням комп'ютера, що містить такі операції: задавання питань пацієнту, прийом відповідей від пацієнта, використання відповідей для діагностики хвороби шляхом вибору підмножини можливих хвороб на основі основної скарги, визначення першого значного симптому пацієнта, і використання відповідей для діагностики хвороби шляхом задавання питань, зв'язаних із симптомами вибраної хвороби, де вибрана хвороба містить у собі перший значний симптом. Фіг.1 є блок-схемою алгоритму одного виконання діагностичного циклу, виконуваного заснованим на структурах механізмом системи медичної діагностики і рекомендацій з лікування. Фіг.2 є блок-схемою алгоритму функції Настроювання діагностичного циклу, показаної на Фіг.1. Фіг.3 є блок-схемою алгоритму функції Установка структури хвороба - симптом, показаної на Фіг.2. Фіг.4 є блок-схемою алгоритму функції Вибір поточної хвороби, показаної на Фіг.1. Фіг.5 є блок-схемою алгоритму функції Вибір поточного симптому, показаної на Фіг.1. Фіг.6 є блок-схемою алгоритму функції Одержання значення симптому, показаної на Фіг.1. Фіг.7 є блок-схемою алгоритму функції Використання об'єкта оцінювача питання, показаної на Фіг.6. Фіг.8 є блок-схемою алгоритму функції Використання об'єкта оцінювача формули, показаної на Фіг.6. Фіг.9 є блок-схемою алгоритму функції Використання об'єкта оцінювача довідки, показаної на Фіг.6. Фіг.10 є блок-схемою алгоритму функції Використання об'єкта оцінювача спектру термінів, показаної на Фіг.6. Фіг.11 є блок-схемою алгоритму функції Застосування значення симптому, показаної на Фіг.1. Фіг.12 є блок-схемою алгоритму функції Обчислення синергій, показаної на Фіг.11. Фіг.13 є блок-схемою алгоритму функції Обчислення синергії ПЗС (першого значного симптому), показаної на Фіг.12. Фіг.14 є блок-схемою алгоритму функції Обчислення синергії початку [закінчення], показаної на Фіг.12. Фіг.15 є блок-схемою алгоритму функції Аналіз синергії початку [закінчення], показаної на Фіг.14. Фіг.16 є блок-схемою алгоритму функції Обчислення нахилу початку [закінчення], показаної на Фіг.15. Фіг.17 є блок-схемою алгоритму функції Обчислення початку [закінчення] тренда, показаної на Фіг.15. Фіг.18 є блок-схемою алгоритму функції Обчислення послідовної синергії, показаної на Фіг.12. Фіг.19 є блок-схемою алгоритму функції Обчислення одночасної синергії, показаної на Фіг.12. Фіг.20 є блок-схемою алгоритму функції Обчислення синергії графіку часу, показаної на Фіг.12. Фіг.21 є блок-схемою алгоритму функції Оновлення і запис, показаної на Фіг.1. Фіг.22 є блок-схемою алгоритму функції Перегляд діагнозів, показаної на Фіг.1. Фіг.23 є блок-схемою алгоритму функції Перегляд цілей діагностики, показаної на Фіг.1. Фіг.24 є блок-схемою алгоритму функції Завершення діагностичного циклу, показаної на Фіг.1. Фіг.25 є блок-схемою алгоритму функції Нахил симптомів, показаної на Фіг.16 і 26. Фіг.26 є блок-схемою алгоритму функції Тренд симптомів, показаної на Фіг.17. Фіг.27 є діаграмою зразкової матриці хвороба-симптом. Фіг.28 є діаграмою зразкового загального графіка хвороби. Фіг.29а є діаграмою одної конфігурації об'єктів, використовуваних варіантом виконання системи медичної діагностики і рекомендації лікування. Фіг.29b є діаграмою зразкового інтерактивного використання конфігурації об'єктів, показаної на Фіг.29а, для виробки діагнозу. Фіг.30 є блок-схемою алгоритму характеристики альтернативних ваг симптомів системи медичної діагностики і рекомендації лікування. Фіг.31 є блок-схемою алгоритму повторного використання характеристики медичних об'єктів системи медичної діагностики і рекомендації лікування. Фіг.32а є блок-схемою алгоритму запуску аспекту елементів симптомів системи медичної діагностики і рекомендації лікування. Фіг.32b є блок-схемою алгоритму характеристики переключення режимів, що використовує елемент симптому за Фіг.32а. Фіг.33 є блок-схемою алгоритму одного варіанту виконання аспекту графіків хвороби системи медичної діагностики і рекомендації лікування. Фіг.34 є блок-схемою алгоритму іншого варіанту виконання аспекту графіків хвороби системи медичної діагностики і рекомендації лікування. Фіг.35 є блок-схемою, що показує складові одного варіанта виконання автоматизованої системи медичної діагностики і рекомендацій з лікування (МДіРЛ) за дійсним винаходом. Нижче наведений докладний опис представляє опис деяких конкретних варіантів виконання дійсного винаходу. Однак дійсний винахід може бути реалізований множиною різних шляхів, як вони визначені і захищені формулою винаходу. У цьому описі робляться посилання на креслення, на яких однакові елементи скрізь позначені однаковими посилальними позиціями. Докладний опис буде починатися з загального опису конкретних варіантів виконання, за яким слідуватимуть описи кожного креслення. Загальний опис розділений на такі розділи: Термінологія, Заснована на об'єктах медична діагностика, Заснований на об'єктах спосіб, Об'єкт хвороб, Об'єкт симптомів, Об'єкт оцінювача, Об'єкт питань, Об'єкт вузлів, Концепції заснованого на списках механізму, Динамічні правила і цілі, Динамічний імпульс, Горизонтальна вісь дослідження (ГВД), Вертикальна вісь дослідження (ВВД), Альтернативні симптоми, Графік хвороби, Спектр термінів/код PQRST (ПКНГЧ) (Palliative/Provoking, Quality, Radiation, Severity, Timing - полегшення/збудження, кількість, напрямок, гострота, час-ПКНГЧ), і Синергія. І. ТЕРМІНОЛОГІЯ Терміни, подані в цьому розділі, містять у собі текст для допомоги в розумінні їхніх значень. Проте, ніщо в цьому розділі не припускає обмеження значень, що належать кожному слову. Пацієнт У деякий момент життя кожної людини бувають ситуації, що створюють реальну проблему для здоров'я, що вимагає медичної уваги і лікування. Проблема зі здоров'ям може, наприклад, бути викликана зовнішніми умовами, - людина посковзнулася на шматку мила в душі, виявилася подряпаною кішкою, незграбно підняла дитину, вдихнула бактерії, що переносяться повітрям, одержала укус малярійного комара або потрапила в дорожньо-транспортну пригоду. Або проблема може з'явитися зсередини, наприклад, від засміченості тонкого каналу, перевантаження якогось органу, дегенерації якоїсь тканини від віку, від надлишку однієї хімічної речовини і нестачі іншої в деякій анатомічній системі, або від деяких клітин, що почали зростати безконтрольно в кісту або пухлину. Людина з проблемою зі здоров'ям називається пацієнт, щоб відокремити його або її від інших людей, що мають до нього/неї відношення, таких як друзі і родичі пацієнта, лікарі і медсестри, терапевти і фармацевти, юристи і страхові агенти й організації медичного обслуговування. Хвороба Існує маса слів для загального поняття того, коли хтось хворий. Про пацієнта можна сказати, що в нього/неї відхилення, недуга, аномалія, випадок, біль, стан, хвороба, порушення, захворювання, нездужання, неміч, розлад. Ми використовуємо слово хвороба. Деякі хвороби, такі як вагітність, у дійсності можуть бути приємною новиною для пацієнта. Симптом Коли хвороба прогресує і розвивається у пацієнта, вона створює множину прямих і непрямих впливів, які може помітити пацієнт, або які можуть бути виявлені або виміряні ззовні. Ці ознаки хвороби також мають різні найменування в медицині, такі як скарга, вплив, показник, прояв, демонстрація, проблема, ознака або симптом. Ми використовуємо слово симптом. Лікар Людина із симптомами, тобто пацієнт, звичайно шукає допомоги в кого-небудь, навченого медицині, і їм може бути будь-хто із списку: санітар, клініцист, стоматолог, лікар, експерт, доктор медицини, медик, акушерка, доглядальниця, офтальмолог, оптик, лікар швидкої допомоги, терапевт, професор, психіатр, фахівець, хірург або технік. Для деяких цілей ми використовуємо слово лікар у його найбільше загальному змісті -людини, що навчена і має досвід щонайменше в однім аспекті медицини, на противагу публіці в цілому, що не має формальної медичної освіти. Огляд У реальній медицині лікар звичайно оглядає пацієнта, щоб визначити межі симптомів і провести інші спостереження, виявляти які пацієнт не навчений. У світі автоматичної медицини дійсної системи діагностики фізичний огляд необхідний у другу чергу, оскільки пацієнт завжди віддалений від "лікаря". Частковим вирішенням цієї проблеми є навчання пацієнта (або зв'язаної з ним людини) виконувати самостійний огляд удома, мабуть за допомогою" набору для огляду. Іншим частковим вирішенням є звертання пацієнта до лікаря або в лабораторію для спеціального огляду або тесту. Це часто проводиться в реальній медицині, коли, наприклад, лікар направляє пацієнта до фахівця, або відправляє пацієнта в лабораторію для спеціального тесту або огляду. Лабораторний тест Деякі симптоми можуть бути виміряні тільки спеціальними хімічними, електронними або механічними пристроями, що вимагають спеціально обладнаної лабораторії і навчених співробітників лабораторії. Такі лабораторії звичайно одержують зразок рідин або тканин пацієнта, що називається пробою. Вони аналізують пробу і повідомляють результати лікарю. Ключем до розуміння лабораторних тестів є те, що людина повинна повідомити лабораторію, який тест проводити. Всупереч поширеній думці, лабораторія не проводить тест просто "на усе відразу". Існує біля 1500 різних лабораторних тестів, і лабораторія буде виконувати тільки запитані. Таким чином важливо, щоб лікар визначив, який саме тест потрібний, а це, у свою чергу, залежить від діагнозу. З новими тестами на моноклональні антитіла і ланцюгові реакції полімерази (ЛРП) усе більш зростаюче число лабораторних тестів може виконуватися пацієнтом або асистентом удома. Прикладами будуть тести на вагітність по сечі, вимірювальний стрижень сечі для виявлення естерази лейкоцитів, і нітрати для діагностики інфекції сечових шляхів. Діабетики проколюють свою шкіру, щоб одержати невелику кількість крові, так щоб домашній вимірювач цукру міг визначити рівень цукру в крові, і тим самим, скільки потрібно інсуліну. Домашній набір для діагностики, що забезпечує більшість сучасних технологій, доступний, і на нього можна посилатися при консультаціях із пацієнтом, якщо в пацієнта є такий набір. Способи одержання зображень Деякі симптоми можуть спостерігатися пристроями, що відображають деяку частину тіла як зображення. Найбільше відомий спосіб - рентгенівське випромінювання. Інші - це ультразвук, комп'ютерна аксіальна томографія, магнітно-резонансна томографія і позитронно-емісійна томографія. Способи одержання зображень звичайно вимагають наявності пацієнта, щоб одержати "картинку" деякої частини або всього тіла. Лабораторія одержує зображення і може мати постійного фахівця, що інтерпретує зображення для лікаря. У будь-якому випадку, результати дослідження зображень направляються лікарю. Сеанс У автоматичному способі, використовуваному в дійсній системі діагностики, пацієнт контактує із системою по телефону, по Інтернету або за допомогою якогось іншого методу зв'язку. Пацієнт взаємодіє із системою так, що система відіграє роль лікаря, але ніякий лікар-людина не залучається. Одна така консультація може бути названа сеансом. Питання При автоматичному підході, використовуваному дійсною системою діагностики, більшість інформацій про проблему зі здоров'ям, одержують під час сеансу шляхом задавання питань пацієнту (або кому-небудь, що говорить із пацієнтом). Задавання питання звичайно залучає декілька елементів, яких як введення в тему, визначення вихідних даних, визначення термінів, пропозиція наближень, задавання дійсного питання й інструктування пацієнта, як відобразити відповідь ("натисніть 1 при позитивній відповіді і 2 при негативній"). Таким чином, питання звичайно включає всі ці елементи. Коли робиться посилання на дійсне питання, може бути використаний термін текст питання. Оцінка На додаток до питань дані про здоров'я можуть бути отримані різними обчислювальними алгоритмами, такими як сортування і пошук, порівняння і збіг, математичні або графічні обчислення, логічні умовиводи або знаходження даних у таблицях і базах даних. У автоматичному способі слово оцінка може бути використане для всіх обчислень даних про здоров'я, що не залучають пацієнта. Простий приклад - це класифікація віку пацієнта по групах, використовувана у діагнозах, таких як Новонароджений, Немовля, Дитина, Підліток, Доросла Людина, Літня Людина і т.д. Коли система одержує вік пацієнта від пацієнта, їй немає необхідності питати пацієнта, чи є він або вона підлітком; це може бути виконане усередині з використанням об'єктів оцінювача. Діагноз У реальній медицині після того, як лікар зібрав необхідні дані про здоров'я від пацієнта і про нього/неї, лікар ставить діагноз, що означає, що лікар ідентифікує хворобу пацієнта з метою лікування. Для кожної основної скарги лікар знає диференціальну діагностику, що є відносно коротким списком можливих діагнозів. Після того, як лікар зібрав необхідні дані про здоров'я від пацієнта і про нього/неї, лікар має щонайменше одну конкретну для пацієнта диференціальну діагностику, і треба сподіватися, певний діагноз. У автоматичному способі системи діагностики програмне забезпечення встановлює (диференціальну) діагностику шляхом порівняння симптомів пацієнта зі своєю базою даних хвороб і симптомів. Лікування Коли лікар установив діагноз, лікар може вжити заходів для лікування пацієнта. Як завжди, існує багато слів для цього, такі як рекомендація, порада, перша допомога, медико-санітарна допомога, виліковування, утручання, лікарська терапія, догляд, рецепт, реабілітація, хірургія, терапія і лікування. Для всього цього в цьому документі може бути використане слово лікування. Ведення хвороби Деякі хвороби можуть вимагати тривалого лікування і повторюваних досліджень протягом декількох місяців або років, або навіть протягом усього життя пацієнта. Таке довгострокове лікування називається веденням хвороби. Об'єкт У термінах комп'ютерного програмного забезпечення об'єкт є поєднанням даних і процесів, що маніпулюють даними. Дані повинні бути "закупорені", тобто вони повинні бути схованими, щоб користувач об'єкта бачив тільки процеси, що можуть бути застосовані. Використовуючи процеси об'єкта, людина може маніпулювати даними, не знаючи точного місця розташування і формату цих даних. Коли потрібно більше однієї копії об'єкта, людина може зробити копії даних, і використовувати той самий набір процесів для маніпулювання кожною із копій так, як необхідно. Цей набір процесів може бути осмислений як "механізм", що управляє поведінкою об'єкта або представляє поведінку об'єкта незалежно від того, існує 10 або 10000 копій об'єкта. ІІ. ЗАСНОВАНА НА ОБ’ЄКТАХ МЕДИЧНА ДІАГНОСТИКА Цей розділ описує нову діагностичну парадигму, що використовує об'єкти програмного забезпечення для встановлення широкого узагальненого програмного середовища для медичного діагнозу, що використовується для визначення і виробки елементів програмування медичного діагнозу. Об'єкти потім використовуються для направлення і керування процесом діагностики, для проведення інтерв'ю з пацієнтом, для виконання зв'язаних із цим аналітичних завдань і для виробки діагнозів. Програмний об'єкт є фундаментальною програмною структурою, що може бути використаною для організації процесів і даних комп'ютерної програми таким чином, щоб зробити можливими дуже складні додатки. Цей опис буде обговорювати нові варіанти використання об'єктно-орієнтованого програмування (ООП) у медичній діагностиці, такі як використання програмних об'єктів з метою повністю автоматичної медичної діагностики, повний/загальний спосіб динамічного монтажу складового діагнозу у формі об'єктів, а потім дозвіл об'єктам взаємодіяти для обчислення діагнозу. Визначення і створення програмних об'єктів відомо кожному програмісту, навченому об'єктноорієнтованому програмуванню. Використовуючи здатний до ООП компілятор, програміст визначає дані, що представляють об'єкт і дії, які об'єкт може виконувати. Під час проходження завдання програма створює об'єкт, підтримує дані, що визначають об'єкт, і потім маніпулює об'єктом, використовуючи дії об'єкта. Програма може створювати будь-яку кількість об'єктів у міру необхідності. Кожний об'єкт можна незалежно привести у дію, маніпулювати їм і знищити. ІІІ. ЗАСНОВАНИЙ НА ОБ’ЄКТАХ СПОСІБ У заснованому на об'єктах (ЗнО) способі, обговорюваному тут, програмні об'єкти використовуються як активні інтелектуальні агенти, що представляють усіх гравців і всі дані у відповідно організованих ролях. Важливо відзначити, що в цій метафорі всім об'єктам хвороб, що є "фахівцями" з однієї хвороби, дозволено спостерігати за питаннями і відповідями інших об'єктів. Одною ключовою концепцією ЗнО способу є необхідність осмислювати об'єкти хвороб і симптомів як такі, що представляють медичних експертів усередині комп'ютера. Якщо ми попросимо об'єкт хвороби Апендицит подивитися на пацієнта, об'єкт перегляне дані пацієнта, відзначить, що пацієнт у дійсності жодного разу не скаржився на болі в черевній порожнині і нудоту - але потім "помітить" шрам від апендектомії! Очевидно, апендицит може бути виключений, але замість знизування плечами і зупинення, об'єкт хвороби Апендицит тепер залучить інший об'єкт хвороби, що є експертом, наприклад, з Непрохідності тонкої кишки. Цей об'єкт подивиться, задасть декілька питань, і передасть пацієнта ще іншим об'єктам хвороб. Як результат, велика кількість експертів діагностики збираються біля ліжка пацієнта, і кожний об'єкт має свою чергу при оцінці даних пацієнта в термінах власного набору симптомів. Коли вистроюється набір дійсних симптомів пацієнта, об'єкти хвороб оцінюють самі себе й оцінюють схожість інших хвороб. Ефектом, що з'являється, є інтерв'ю пацієнта і його діагностична оцінка (за конструкцією) - постійно сфокусована на найбільше схожому наборі хвороб пацієнта. Точно сфокусовані питання використовуються для усунення або зменшення схожості хвороб, щоб просунути інших у "область підозри" і розширити пошук у необхідному напрямку, на основі даних, отриманих від пацієнта. Загальний опис об'єкта Програмний "об'єкт" у своїй основі є структурою даних плюс зв'язані з ними процеси, що можуть виконувати дії разом із даними, для даних і з даними. Важливою властивістю об'єкта є те, що дані об'єкта можуть бути схованими за процесами об'єкта, так що зовнішній користувач об'єкта зможе побачити і використовувати тільки процеси об'єкта, що можуть бути використані для доступу до даних. Об'єкту можна наказати "сховати" дані; це забезпечує можливість від'єднання світу, що використовує об'єкт, від власне об'єкта. Тепер припустимо, що об'єкт є "розумним доктором". Не таким, що знає усе про медицину, але тільки таким, що знає, скажемо, про "триденну малярію в імунокомпетентної жінки дітородного віку, що постійно проживає у Верхньому Габоні". Цей об'єкт не знає нічого іншого, крім усього про одну невелику частину однієї конкретної хвороби. Далі, цей об'єкт хвороби навчається діагностувати пацієнта. Він може одержувати доступ до медичних карт пацієнта, задавати питання пацієнту, запитувати певні лабораторні тести і порівнювати пацієнта з іншими пацієнтами у тій самій сім'ї або регіоні (наприклад, для виявлення інфекції або епідемії). У реальному ООП режимі об'єкт хвороби в дійсності не питає пацієнта, а викликає об'єкт симптомів, що викликає об'єкт питань, що використовує об'єкт вузлів, що контактує з об'єктом пацієнта, що контактує з об'єктом зв'язку, що контактує з об'єктом порту і т.д. Один з об'єктів, десь нижче за ієрархією, відображає повідомлення на екрані, або вимовляє питання в телефонний модем, або відправляє питання на факс-апарат. Припустимо, що були визначені тисячі об'єктів хвороб, кожний із добре визначеною конкретною хворобою. Один об'єкт хвороби не обов'язково збігається з однією хворобою, але розділяє кожну хворобу на її основні фази. Визначимо Апендицит, наприклад, трьома об'єктами хвороб: (1) ранній апендицит до болю ПНЧ (ПНЧ у правій нижній чверті брюшної порожнини), (2) середній апендицит, від болю ПНЧ до прориву, і (3) пізній апендицит після прориву. Нехай ці три об'єкти беруть інтерв'ю в пацієнта і доповнюють один одного як стан пацієнта. Тепер визначимо тисячі об'єктів симптомів, кожний для окремого конкретного симптому. Знову-таки, розділимо складні симптоми на менш складні, так що вони можуть вистроюватися один на одному. Визначимо Кашель, наприклад, у 12 типів, які пацієнти можуть ідентифікувати, а лікарі можуть використовувати для діагнозу. Визначимо жар за відповідними рівнями. Визначимо біль за кодами PQRST (ПКНГЧ). Тепер визначимо об'єкт діагностичного механізму, дуже схожий на заснований на списках (ЗнС) механізм, описаний у [патенті США №5935060], що є досить інтелектуальним, щоб протиставити ці об'єкти один одному в змаганні, хто першим продіагностує самого себе. Цей механізм побудований так, щоб бути досить інтелектуальним для переключення між об'єктами хвороб і симптомів, так що ніхто не монополізує діагноз. Він досить інтелектуальний, щоб знати, коли зупинитися, знати, коли він використовується для тестування, і коли на лінії зв'язку знаходиться пацієнт у важкому стані. Наступні об'єкти описані як приклади видів об'єктів для використання в системі. А. Об'єкт хвороби Об'єкт хвороби (ОХ) є програмним об'єктом, що представляє ненормальний стан здоров'я (захворювання, хвороба, розлад, випадок), що ми колективно називаємо "хвороба". Він використовується в способі для встановлення схожості того, чи існує конкретна хвороба в поточного пацієнта. Дані об'єкта є базовими властивостями хвороби і показниками стану роботи, такі як: - назва хвороби; - її ідентифікаційний код; - її поширеність у населення/пацієнта; - список складових симптомів; - список значень симптомів і їхніх ваг діагностики; - список альтернативних значень симптомів і їхніх ваг; - список синергій і їхніх ваг; - граничні значення для використання; - список значень симптомів, встановлених у пацієнта; - діагностична оцінка поточного пацієнта. Діями об'єкта є численні функції і процедури, необхідні системі для ведення хвороби, такі як: - попереднє тестування елементів хвороб; - друкування елементів хвороб для перегляду/редагування автором; - встановлення хвороби для нового пацієнта; - завантаження даних хвороб із медичної карти пацієнта (МКП); - діагностика хвороби у поточного пацієнта; - звіт діагностичною оцінкою; - запис даних хвороби в МКП. Одна з вбудованих процедур об'єктів хвороб називається "Діагноз"-функція, що діагностує поточного пацієнта на запитану хворобу. Ця функція залучає функцію оцінки одного або більше об'єктів симптомів, що у свою чергу залучають об'єкти оцінювача для встановлення значення симптомів шляхом перегляду МКП, обчислення формули або шляхом залучення об'єкта питань для задавання пацієнту питання. Мабуть, кращим способом представлення діагностичного об'єкта є навчений медицині програмний робот, такий геніальний ідіот, що знає усе, що необхідно знати тільки про одну хворобу, і знає як знайти її у пацієнта. ОХ використовується для захоплення усього, що відомо, про дану хворобу від автора і з інших джерел, і для діагностики хвороби в пацієнта при роботі. ОХ також може бути використаний для представлення декількох зв'язаних хвороб, що розділяють загальні симптоми, але розходяться на деякому рівні подробиці. Наприклад, блискавична триденна малярія, малярія овале, триденна малярія і чотириденна малярія можуть сполучитися в ОХ Малярія і використовуватися для встановлення або виключення основних симптомів малярії до з'ясування подробиць. ОХ може бути використаний для розділення складної хвороби на менші хвороби. Наприклад, може бути корисно розділити Малярію на (1) малярію в неімунокомпетентних пацієнтів і (2) малярію в імунокомпетентних пацієнтів, щоб уловити різні докладні прояви хвороби в цих типів пацієнтів. В. Об'єкт симптомів Об'єкт симптомів (ОС), є програмним об'єктом, що представляє показник здоров'я пацієнта (ознака, симптом, скарга, уявлення, прояв, виявлення, результат лабораторного тесту (домашнього або видаленого), інтерпретація вивчення зображень), що колективно називаються "симптом". Він використовується в системі для опису здоров'я пацієнта в термінах, що ЗнС система може використовувати для діагностики. Дані об'єкта є базовими властивостями симптому і показниками стану роботи, такі як: - назва симптому; - тип значень симптому (числовий, словесний, графічний); - дійсні значення симптомів (HI, НИЗЬКИЙ, СЕРЕДНІЙ, ВИСОКИЙ); - назва об'єкта оцінювача, використовуваного для виявлення значень; - дійсні значення (виконання), протягом часу, у поточного пацієнта. Діями об'єкта є численні функції і процедури, необхідні системі для маніпулювання симптомом, такі як: - попереднє тестування елементів симптомів; - друкування елементів симптомів для перегляду/редагування автором; - встановлення симптомів для нового пацієнта; - зчитування/запис останніх даних симптомів із/у МКП; - оцінка, тобто встановлення значення симптому в поточного пацієнта; - повідомлення про значення симптому; - повідомлення про засновані на часі значеннях синергії (початок/закінчення, нахил, тренд, крива, область). ОС може розглядатися як тип програмного робота, що знає усе про один конкретний симптом, як установити його в пацієнта під час побудови і як повідомити про нього у якості конкретних значень. З одного боку, ОС є фундаментальним блоком медичної діагностики, сумою, що використовується для сполучення теоретичного знання про хворобу з дійсним проявом хвороби в пацієнта. З іншого боку, ОС відіграє роль перемінної в "мові сценаріїв" за способом. Шляхом зважування їхній автор установлює значення перемінних для пошуку, а сумуючи вагу значень, система знаходить захворювання, що цікавлять автора. Основним використанням ОС є накопичення усього, що відомо про даний симптом, у будь-який момент часу життя пацієнта. Значення симптомів є блоками, що зважуються для оцінки наявності хвороби в пацієнта. ОС також може бути використаний як синдром для збору декількох симптомів, що мають медичне значення як група. Об'єкт симптомів описує елементи даних і обробки будь-якої одиниці даних, що може сприяти діагностиці хвороби пацієнта. У медичних термінах реального світу об'єкт симптомів відомий (у залежності від контексту) як симптом, ознака, скарга, спостереження, результат аналізу, прояв, звіт, уявлення і т.д. У термінах програмування об'єкт симптомів є перемінною, яка у пацієнта може мати заданий діапазон значень. Необхідно відзначити важливість розуміння того, що Об'єкт симптомів не обмежений класичними ознаками і симптомами в медицині. Хоча класичні симптоми (наприклад, біль, жар, головний біль) безумовно відіграють важливу роль у сценаріях, Об'єкт симптомів також використовується для керування іншими даними, які сприяють діагнозу, такими як навички пацієнта, культура, навколишнє середовище і навіть освіта. Крім того, об'єкти симптомів можуть бути використані для побудови штучних внутрішніх структур даних, якщо це необхідно. Таким чином, об'єкт симптомів може бути використаний для визначення особливих груп симптомів (синдромів, якщо завгодно), або для керування точною послідовністю, у якій система виявляє симптоми в пацієнта, або просто як придатних програмних контейнерів, що виконують деякі обчислення або перегляд таблиць для одержання значення. Об'єкт симптомів є "робочою конячкою" для написання сценаріїв, і це відображено тим фактом, що багато об'єктів симптомів зібрані в центральну базу даних системи, що може використовуватися спільно всіма авторами сценаріїв через Інтернет. Об'єкт симптомів складається з програмних елементів, необхідних для обчислення "значення", що використовується для діагностики даної хвороби. Значення звичайно одержують задаванням пацієнту одного або більш питань, але вони можуть бути отримані й іншими шляхами, такими як: - одержання доступу до медичної карти пацієнта, - одержання доступу до відповідей пацієнта на попередні питання в цьому сеансі, - логічне міркування з використанням заданих формул одержання висновків, - математичне обчислення з використанням заданих формул. Якщо значення симптому встановлено іншими засобами (такими як свідчення з медичної карти або логічним шляхом), то питання не задається. Наприклад, коли дата народження пацієнта відома, питання про вік пацієнта не повинний задаватися знову. Нижче, в алфавітному порядку наведені зразкові аспекти Об'єкта симптомів: Відповіданість Клас Документація ICD (МКХ) (International Classification of Diseases міжнародна класифікація хвороб) Ключові слова Мітка Місце розташування Назва Початок_3акінчення Тривалість SNOMED (СНМ) (Systemized Nomenclature of імовірність того, що пацієнт знає симптом тип симптому (історія, ознака, звичай, логіка) опис і історія розвитку об'єкта симптомів код ICD-9-CM (МКХ-9КМ) (KM клінічна модифікація (clinical modification). MKX-9KM використовується тільки у США) для симптому пошукові слова для пошуку об'єкта симптомів у змісті назва об'єкта симптомів (не симптом) де може бути отриманий симптом формальна медична назва симптому спеціальні атрибути початку/закінчення як довго отримане значення буде вірним класифікаційний код для індексації усього медичного словника, включаючи ознаки, Medicine систематизована номенклатура медицини) Синоніми Тенденції Оцінювач Значення Дата_значення Час_значення Тип_значення симптоми, діагнози і процедури альтернативні назви симптомів спеціальна інформація про тенденції, такі як зміна серйозності симптому із часом або еволюція симптомів у процесі хвороби мітка об'єкта, що дійсно одержав значення симптому поточне значення симптому дата останнього значення час останнього значення робочий тип значення (ціле, дійсне, текстове, дискретне) С. Об'єкт оцінювача Об'єкт оцінювача (ООц) є програмним об'єктом, що представляє дії, що вимагаються для встановлення значення симптому в пацієнта під час побудови. Наступні дані ООц є основними властивостями симптому і показниками стану під час роботи: - тип використовуваної оцінки (питання, формула, графік, таблиця), - тип значення для звіту (числа, слова, графік), - дійсні значення симптомів (НІ, НИЗЬКИЙ, СЕРЕДНІЙ, ВИСОКИЙ), - якщо прийнятно, об'єкт питань, що підлягає використанню, - якщо прийнятно, математична або логічна формула, що підлягають використанню, - якщо прийнятно, графік, або таблиця, або база даних, що підлягають використанню. Дії ООц є функціями і процедурами, необхідними системі для керування значенням, такими є процеси: - попередня перевірка оцінювача, - друкування формул оцінювача для їхнього перегляду/редагування автором, - установлення значення в поточного пацієнта, - звіт значенням. Основним використанням ООц є сполучення між симптомом і рівнем абстракції пацієнта. ООц може бути використаний для представлення несправжніх пацієнтів ЗнС системі для тестування. ООц може бути використаний для переключення між таблицями перегляду, заснованими на загальних установках керування системи. ООц виконує об'єкт поза дією, загального використання об'єктів, так що можливий загальний опис і керування діями, що відбуваються на деякому більш низькому рівні. D. Об'єкт питань Об'єкт питань (ОП) є програмним об'єктом, що описує програмні елементи, необхідні для встановлення міні-діалогу з пацієнтом із питань і відповідей, для одержання значення симптому. Задачею ОП є вибір належного набору питань для звертання до належних об'єктів вузлів, що дійсно задають питання пацієнту, і для звіту відповіддю пацієнта. ОП є типом об'єкта оцінювача, що спеціалізується на взаємодії з пацієнтом. Об'єкт питань є тим моментом для визначення сценарію, де автор дійсно пише сценарій, хоч звичайно і дуже короткий, що сфокусований на задаванні питань про один конкретний симптом. Цей міні-сценарій розбитий на роздільні об'єкти вузлів, кожний із яких являє собою Введення, Питання і набір маркірованих Кнопок для пацієнта, і одержує відповідь від пацієнта. Дані ОП є тими елементами, що потребуються для задавання питання й одержання відповіді від пацієнта, такі як список об'єктів вузлів, що підлягає використанню. Дії об'єкта є функціями і процедурами, необхідними системі для керування питанням, такими є процеси: - попередня перевірка елементів питань і елементів вузлів, - друкування елементів питань для перегляду/редагування їхнім автором, - задавання питання і звіт відповіддю, - встановлення тексту дійсної природної мови, що підлягає використанню, - встановлення користувального інтерфейсу, необхідного для поточної платформи, - виклик об'єкта вузлів для дійсного задавання питання і звіту відповіддю. ОП є іншим об'єктом, використовуваним для відділення людини, що задає питання, від мови, використовуваної для задавання питань пацієнту. Основним використанням ОП є керування подробицями, необхідними для представлення (можливо складного) питання для пацієнта, що знаходиться на зв'язку. ОП може бути використаний для зміни освітнього рівня тексту питань (прокручування питань). ОП може бути використаний для зміни природної мови, використовуваної для розмови з пацієнтом. Е. Об'єкт вузлів Об'єкт вузлів (ОВ) є програмним об'єктом, що описує програмні елементи, необхідні для задавання пацієнту одиничного, добре визначеного питання, і повернення питання, обраного пацієнтом. Задачею ОВ є представлення необхідних даних у ПСІ (графічний користувальний інтерфейс) у формі, що буде з'являтися на дисплеї користувача у дружній до користувача манері, для чекання відповіді користувача протягом належної кількості часу, для ймовірної повторної пропозиції питання користувачу, і для остаточного повернення відповіді користувача. Об'єкти вузлів працюють на найнижчому рівні ієрархії сценаріїв: вони сполучені з користувальним інтерфейсом в операційній системі. Використовуються обчислення, залежні від платформи. Для робочого середовища Windows вузол буде відображати належне вікно, що містить підпорядковані вікна для тексту Введення і Питання. Далі, він буде відображати необхідну кількість кнопок і відображати форму для користувача. Коли користувач натискає кнопку, об'єкт вузлів повертає індексний номер відповіді. Дані ОВ є елементами, необхідними для задавання одного докладного питання, одержання відповіді і повернення індексного номера відповіді. Дії ОВ є функціями і процедурами, необхідними системі для відображення питання користувачу, такими є процеси: - попередня перевірка елементів вузлів, - друкування елементів вузлів для перегляду/редагування їхнім автором, - відображення питання і звіт відповіддю. ОВ є іншим інтерфейсом між об'єктами сценаріїв і пацієнтом. Основним використанням ОВ є керування низькорівневими подробицями, що вимагаються для "розмови" із пацієнтом. ОВ може бути використаний для переносу додатку на іншу апаратну платформу або операційну систему. ОВ може бути використаний для "підробки" пацієнта узяттям вхідних даних із тестового файла і запису вихідних даних у тестовий підсумковий файл. ОВ може бути використаний для реєстрації всіх питань пацієнту і усіх відповідей пацієнта з прив'язкою у часі до найближчих сотих часток секунди, якщо це необхідно. Однією з причин для визначення Об'єктів вузлів, так само як Об'єктів питань, є те, що система в цілому може бути переведена на інші мови шляхом перекладу всіх Об'єктів вузлів. ІV. КОНЦЕПСІЇ ЗАСНОВАНОГО НА СПИСКАХ МЕХАНІЗМУ У однім варіанті виконання винаходу заснований на списках (ЗнС) механізм є одним варіантом виконання способу обробки діагнозу. Він є програмою, що власне бере набір хвороб (більш точно, колекцію описів хвороб, визначення симптомів і специфікації питань), і потім обробляє їх стосовно одного конкретного пацієнта. Пацієнтом звичайно є людина, що може вести інтерактивний діалог із системою і може відповідати на питання, що задаються йому системою. Альтернативно, пацієнта може представляти медична карта, у якій деякі або всі симптоми вже мають значення, так що система просто аналізує значення і відповідно оцінює хвороби. Для цілей перевірки пацієнт може бути навіть представлений комп'ютерною програмою, що "зображує пацієнта" для перевірки здатності системи відповідати на ненормальні ситуації, такі як несподівані натискання кнопок, тривалі затримки з відповіддю, суперечливі відповіді, прохання повторити питання, і ненормальне закінчення сеансу. Для конкретного прогону або сеансу система починає працювати, збираючи набір хвороб-кандидатів, що передбачається діагностувати. Цей початковий список кандидатів найбільше імовірно збирається аналізуючим модулем Основні скарги пацієнтів, і вибирає відповідні хвороби з бази даних, що проіндексована за основними скаргами. При відсутності основної скарги система може просто починати працювати з усіма хворобами, знайденими в заданому проектному файлі, у якому автор хоче протестувати створений вперше або відредагований сценарій. Коли є список хвороб-кандидатів, робота системи полягає в обробці цих хвороб, звичайно шляхом задавання питань і накопичення діагностичних оцінок для кожної хвороби доти, поки не буде досягнута деяка задана мета системи. Ця мета системи виражена настройкою "Місія", що може визначати різні цілі, такі як "прогін по усіх хворобах", "прогін доти, поки не буде прийняте рішення про першу хворобу" або "прогін протягом 10 хвилин" і т.п. Місією системи по умовчанню є "прогін по усіх хворобах доти, поки всі симптоми не будуть оцінені". Діагностичний цикл У однім варіанті виконання система використовує "діагностичний цикл" для обробки списку поточних хвороб. Частини діагностичного циклу описані в патенті США №5935060, виданому заявнику. Діагностичний цикл складається із серії повторень, у яких система розглядає свою місію у світлі найостаннього статусу усіх хвороб-кандидатів. У залежності від місії, система може виконувати всі типи спеціальних обчислень і оцінок протягом цього циклу. Цикл у дійсності складається з декількох вкладених циклів, що можуть залучати рекурсію для оцінки підпорядкованих симптомів. Поточна хвороба У однім варіанті виконання протягом діагностичного циклу першою метою системи є визначення того, яка хвороба повинна оцінюватися першою, на основі її місії. Місією може бути "оцінка хвороби з найвищою оцінкою", або "оцінка хвороби з вищим діагностичним імпульсом", або "оцінка будь-якої випадкової хвороби". Місією по умовчанню є оцінка наступної хвороби, як спочатку задано в списку кандидатів. Поточний симптом У однім варіанті виконання, коли є "поточна хвороба", наступною метою системи є визначення того, який симптом поточної хвороби повинний оцінюватися наступним. Місією може бути "оцінка симптому, що може додати найвищу вагу оцінці поточної хвороби". Найбільше складною місією є "оцінка симптому, що збільшить оцінку більшості хвороб". Місією по умовчанню є оцінка наступного симптому в списку симптомів поточної хвороби. Поточне оцінювання У однім варіанті виконання оцінювання симптому складається з установлення значення симптому для конкретної дати і часу життя пацієнта. Те, яким способом це робиться, залежить від типу симптому і від типу об'єкта оцінювача, визначеного для симптому. Симптом може вже мати дійсне поточне значення в медичній карті пацієнта. Наприклад, стать пацієнта вже може бути записана у медичній карті, і в цьому випадку система одержує її і продовжує працювати. Пацієнту протягом поточного сеансу вже могло бути надане значення симптому в контексті питання про якусь іншу хворобу. Знову-таки, система одержує значення симптому з запису поточного сеансу. (Цією властивістю уникається необхідність задавати пацієнту те саме питання в процесі оцінки різних хвороб). Багато симптомів оцінюються прогоном Об'єкта питань, тобто задаванням пацієнту одного або декількох питань. Симптоми можуть використовувати Об'єкт логіки для оцінювання значення; це означає, що система аналізує і проганяє логічну формулу, таку як "якщо пацієнт має значення А симптому і значення В симптому, то значення цього симптому дорівнює С". Для оцінки цього симптому система буде (рекурсивно) оцінювати симптоми А і В, а потім встановить С, якщо необхідно. Присвоєння оцінок У однім варіанті виконання після того, як система встановлює нове значення симптому, вона обновляє оцінки усіх хвороб-кандидатів. У залежності від опису кожної хвороби, присвоєння оцінок може складатися з простого додавання ваги, що відповідає новому значенню поточного симптому, або може містити в собі спеціальні синергічні ваги, засновані на значеннях інших симптомів або на синхронізації симптомів. Присвоєння оцінок також може містити в собі встановлення імовірностей діагнозу, що звичайно залежать від існування декількох значень симптомів, іноді в заданому часовому порядку. Нарешті, присвоєння оцінок містить у собі оцінювання оцінок хвороб у порівнянні з різними порогами. У залежності від цілей системи, хвороба може бути поміщена в спеціальну категорію на основі її оцінки. Наприклад, хвороба може вважатися "установленою", коли оцінка досягає або перевищує заданий поріг, або вона може бути поміщена на спеціальний слід діагностичного імпульсу, якщо її оцінка збільшується швидше, ніж оцінки інших, хвороб. Метою системи по умовчанню є додавання ваги симптомів усім застосовним оцінкам хвороб. Продовження роботи У однім варіанті виконання після того, як система обновила оцінки усіх хвороб, вона визначає, як продовжувати роботу, розглядаючи набір нових оцінок. Знову-таки, цілі системи можуть визначати різні дії для системи, такі як "зупинитися, коли будь-яка оцінка перевищить 1000", або "зупинитися, коли встановлено діагноз", або "зупинитися, коли система має п'ять найбільше ймовірних діагнозів", або "зупинитися, коли пройде 10 хвилин". Метою системи по умовчанню є робота доти, поки усі симптоми усіх хвороб не будуть оцінені. А. Динамічні правила і цілі У однім варіанті виконання Заснований на списках механізм (система) розроблений так, що правила, обмеження і цілі, що управляють діагнозом, можуть змінюватися під час роботи. Система може використовувати таблиці правил, цілей і обмежень, із яких вибирається застосовний набір, як необхідно. Наприклад, на початку діагностичного циклу, коли система вибирає наступну хворобу, що підлягає розгляду, вона може використовувати будь-яке з правил, таке як "Вибір хвороби, що: - є найбільш небезпечною для життя хворобою з тих, що залишились для діагностування, - спільно розділяє більшість симптомів з іншими хворобами, - має найвищу поточну діагностичну оцінку, - має найбільшу поточну зміну в діагностичній оцінці, - має найменшу кількість невирішених симптомів, - йде наступною за деяким порядком, встановленим автором". Аналогічно, коли система вибирає наступний симптом для хвороби, вона може вибрати його на основі різних динамічних режимів або перемінних керування. Пацієнт самостійно може встановити певні граничні умови для консультації. Деякі приклади включають: - пацієнта, що може говорити тільки 20 хвилин, - пацієнта, що хоче тільки виключити певну хворобу ("наприклад, у мого друга був головний біль як і в мене, і йому був поставлений діагноз «пухлина мозку»"). В. Діагностичний імпульс У однім варіанті виконання "діагностичний імпульс" є швидкістю зміни діагностичної оцінки хворобикандидата. Він забезпечує вимір того, як швидко дана хвороба накопичує діагностичну вагу в порівнянні з іншими хворобами-кандидатами. Система простежує оцінку й імпульс для усіх хвороб-кандидатів і може використовувати цю інформацію для зміни режиму діагностики Відзначимо, що використання різних синергічних ваг буде додавати додаткову вагу хворобам із багатьма симптомами, що збігаються, так, що встановлюється позитивний зворотний зв'язок, що має тенденцію сприяти хворобам із багатьма симптомами, що збігаються, і, таким чином, швидко сходитися на одній хворобі (див., наприклад, Синергію послідовності і Синергію підсумовування). Коли ЗнС спосіб проводить діагностику, він простежує для кожної хвороби найостаннішу діагностичну оцінку, останню зміну в оцінці і назву хвороби з найбільшим імпульсом протягом поточного повтору діагностичного циклу. Оскільки назва хвороби з найбільшим імпульсом увесь час доступна ЗнС механізму, він може бути використаний для направлення самого процесу діагностики і для перевірки того, чи досягнуті які-небудь цілі або обмеження або точки вирішення. Він забезпечує ЗнС спосіб зворотним зв'язком, що дозволяє йому відчувати свій шлях за маршрутом діагностики таким чином, що приводиться в дію тільки відповідями пацієнта. Наприклад, чим швидше хвороба наближається до діагностичного порога, тим більш інтенсивно ЗнС спосіб може сфокусуватися на хворобі. Ця властивість наслідує спосіб, яким лікар використовує своє знання хвороби на основі того, що він/вона узнали про стан пацієнта. Коли набір симптомів починає збігатися з набором конкретної хвороби, лікар буде задавати питання, розроблені так, щоб підтвердити (або відкинути) цю хворобу. Переваги властивості імпульсу полягають у тому, що вона (1) швидко перестає виділяти багато з хвороб, що у меншому ступені відносяться до справи, (2) мінімізує питання, що задаються пацієнту, і (3) не може бути виконана лікарем так само швидко і точно, як комп'ютером. С. Горизонтальна вісь дослідження (ГВД) У однім варіанті виконання система проводить свої діагностичні дослідження за різними "осями", тобто лініями вивчення або фокусними напрямками. Дві з таких стратегій названі Горизонтальна вісь дослідження (ГВД) і Вертикальна вісь дослідження (ВВД). Цей розділ сфокусований на ГВД. Відзначимо: термін "вісь дослідження" відноситься до того способу, у якому система вибирає наступний фокусний симптом. Термінологія йде від метафори Матриці хвороба/симптом (МХС), у якій таблиця формується упорядкуванням хвороб-кандидатів як сусідніх колонок (тому "вертикальна"), і складових симптомів як рядів (тому "горизонтальна"). Див. креслення МХС. У термінах бази даних поля упорядковані по вертикалі, а записи - по горизонталі. Стратегія горизонтальної осі дослідження (ГВД) є режимом діагностики, що сфокусований на швидкому виключенні незастосовних хвороб із великого списку кандидатів. ГВД звичайно використовується на ранній стадії сеансу діагностики, коли система має множину хвороб-кандидатів, і вибирає фокусні симптоми в більшому ступені на основі того, як багато хвороб містить цей симптом, ніж на тому, наскільки ефективно симптом буде ідентифікувати одну хворобу. Інші способи діагностики містять у собі один і тільки один спосіб. Дійсний винахід, навпроти, допускає різні режими дослідження, що самі по собі залежать від прогресу діагнозу. У обох стратегіях ГВД і ВВД, ОнС механізм обновляє оцінки усіх хвороб-кандидатів відповідями, отриманими від пацієнта. Таким чином, відмінності в цих стратегіях відносяться в першу чергу до того, яким чином система вибирає наступний фокусний симптом, а не до того, як саме обновляються оцінки хвороб-кандидатів. У режимі ГВД звичайно буде активуватися функція Альтернативного симптому (АС), так що буде мати місце тенденція задавати менше питань і більше загальних питань. У режимі ГВД властивість АС може бути, а може і не бути активованою, у залежності від необхідності в більш докладних відповідях пацієнта. Вибір між стратегіями ГВД і ВВД дуже важливий, оскільки він дозволяє здійснювати загальне "просіювання" багатьох хвороб-кандидатів, так само як фокусування на діагностиці однієї конкретної хвороби, де на рівні подробиць пацієнт може (непрямим чином) взаємодіяти з автором сценаріїв, фахівцем світового рівня з цієї хвороби. Інші системи медичної діагностики звичайно взаємодіють із пацієнтом на однім і тільки на однім рівні. Рішення про те, яку з цих (або інших) стратегій або режимів вибрати, може бути іапрограмоване в залежності від будь-якого числа перемінних. Наприклад, воно може бути: - задано процесом, що викликає систему; - модифіковано на основі процедури вибору мети, що проходить на ранньому етапі на початку консультації; - переключено на основі Діагностичної оцінки або імпульсу, досягнутих однією або більше хворобами; - переключено різними обчисленнями, що відносяться до Основної скарги або Першого значного симптому; - переключено на основі нової відповіді пацієнта, що заперечує або значно змінює попередню відповідь. У стратегії ГВД система шукає за списком хвороб-кандидатів і спискам їхніх симптомів, щоб знайти симптом, що розділяється багатьма хворобами. Вона вибирає такий спільний симптом і оцінює його, звичайно шляхом задавання питання, або шляхом оцінювання формули або логічної структури. Потім вона обновляє кожну хворобу новим значенням симптому, і добавляє належні ваги кожній оцінці хвороби. У стратегії ГВД система може сортувати хвороби-кандидати за кількістю спільних симптомів, щоб підготувати ефективний процес наступного видалення. Наприклад, шляхом встановлення статі пацієнта система може видалити усі хвороби, що залежать від статі. Стратегія ГВД дозволяє системі поділити хворобикандидати на придатні класи, так що вона може спочатку сфокусуватись на багатообіцяючих класах. Наприклад, вона може розділяти хвороби на такі категорії: невідкладні, серйозні, загальні, або може розділяти хвороби на ті, що мають високу імовірність того, що діагноз знаходиться серед них, проміжні і з низькою імовірністю. D. Вертикальна вісь дослідження (ВВД) Стратегія Вертикальної осі дослідження (ВВД) використовується для докладного вивчення однієї хворобикандидата так, що система вибирає наступний фокусний симптом повторно з тієї ж хвороби. Ця стратегія призначена дати шанс одній конкретній хворобі, що була признана серйозною, на встановлення самої себе в якості діагнозу. Стратегія ВВД рівнозначна тому, коли автор сценаріїв (1) задає декілька послідовних питань про цю хворобу і (2) задає йому або їй кращі питання, у випадках, коли пацієнт попередньо відповідав на Альтернативні симптоми. У стратегії ВВД ЗнС механізм оцінює різні симптоми однієї хвороби. Симптоми можуть бути вибрані в різному порядку, в залежності від режиму механізму. У однім варіанті виконання автор сценаріїв може задати порядок, у якому оцінюються симптоми, але це може бути подолано тим, що спочатку задається питання про симптоми, що мають найбільше значення, або про симптоми, про які пацієнту простіше і швидше усього відповідати. Система вибирає такий спільний симптом і оцінює його, звичайно задаючи питання, або оцінкою формули або логічної структури. Потім вона обновляє кожну хворобу новим значенням симптому і добавляє відповідні значення кожній оцінці хвороби. У стратегії ВВД пацієнту, що раніше відповідав на питання Альтернативних симптомів (див. там), тепер може мати місце можливість задавати питання про симптоми, що визначив автор. Це має ефект "тонкого настроювання" відповідей про конкретну хворобу в той момент, коли хвороба стає суперником. У цьому випадку пацієнтам може бути повідомлено, що незалежно від того, яка в них хвороба (якщо система накриває цю хворобу), їм може бути гарантована взаємодія з діалогом, створеним фахівцем світового рівня з цієї хвороби. Стратегія ВВД може бути настроєна використовувати тільки власні симптоми автора, замість того, щоб приймати (нормальні альтернативні) симптоми інших авторів. Це означає, що система може (можливо, за запитом пацієнта), повторно задати питання про всі симптоми, використовуючи тільки власні питання автора. Це, у свою чергу, означає, що вся консультація пацієнта з даної хвороби може бути проведена за допомогою фахівця світового рівня з даної хвороби. Це дає ЗнС способу здатність піти від широкої, узагальнюючої точки зору (де приймаються всі альтернативні симптоми), до вузької, конкретної точки зору, де формулювання питань фахівця світового рівня може допомогти виявити близькі хвороби. Стратегії ГВД і ВВД є частиною центральних процесів вибору симптому в системі, особливо ЗнС діагностичний цикл. Рішення про те, яку з цих (або яких-небудь інших) стратегій вибирати, може бути запрограмоване на залежність від будь-якої кількості перемінних. Наприклад, це може бути задано процесом, що викликає ЗнС механізм: він може переключатися на основі Діагностичної оцінки або Імпульсу, досягнутих однією або більше хворобами; він може переключатися різними обчисленнями, заснованими на основній скарзі або першому, значному симптомі; він може переключатися на основі нової відповіді пацієнта, що заперечує або значно змінює попередню відповідь. Стратегії ВВД і ГВД дозволяють системі змінювати її фокус діагностики з загального на окремий. На ранніх стадіях механізм мало знає про пацієнта і повинний задавати найкращі загальні питання, щоб швидко видалити велику кількість хвороб-кандидатів. Але після застосування стратегії ГВД протягом деякого часу, якщо діагностичний імпульс деякої хвороби D досягне конкретного порога, механізм може потім переключитися на стратегію ВВД, щоб сфокусуватись на хворобі D, для моментального виключення усіх інших хвороб. Важливо відмітити, що всі об'єкти хвороб (експерти) "спостерігають" за всіма питаннями і відповідями, створюваними іншими об'єктами хвороб. Після застосування ВВД протягом деякого часу хвороба D може вирости, як "лідер гонки", або може затихнути, коли її випередять одна або більше оцінок інших хвороб. Одна з них може потім стати провідною для іншого кола ВВД, або стратегія діагностики може повернутися назад, до ГВД, якщо жодна хвороба не має чіткого лідера. Існує потужний глобальний ефект від того, коли об'єднуються різні ЗнС властивості, такі як Імпульс хвороби, Динамічні цілі, ГВД, ВВД, Альтернативні симптоми і Синергічне зважування. Розглянемо, як ЗнС механізм вивчає хвороби-кандидати і зосереджується на належних хворобах: коли одна хвороба одержує оцінку й імпульс у стратегії ГВД, це викликає перехід до стратегії ВВД. Якщо система знаходиться "на вірному шляху", стратегія ВВД швидко підтвердить, що в пацієнта є декілька ключових симптомів цієї хвороби. За допомогою різних синергічних ваг це підтвердження збільшить оцінку й імпульс, і повторно запустить цикл для зосередження на фокусній хворобі для діагностики. У однім варіанті виконання ваги симптомів можуть збільшуватися, коли система працює з використанням стратегії ВВД. Ця властивість дозволяє системі пристосувати імовірності Байєса в процесі оцінювання. З іншого боку, якщо система знаходиться "на невірному шляху", стратегія ВВД не зможе підтвердити додаткові симптоми, оцінка хвороби відстане від оцінок інших хвороб (що обновляються паралельно цьому), і система незабаром відмовиться від цієї безплідної спроби і або повернеться до стратегії ГВД або вибере іншу хворобу для дослідження ВВД. Е. Альтернативні симптоми У однім варіанті виконання властивість Альтернативних симптомів ЗнС способу дозволяє автору хвороби задати для діагностики набір симптомів, що є альтернативними для конкретного симптому. Винахід дозволяє автору задати альтернативні симптоми, що можуть мати місце кращого для автора або заданого автором симптому, можливо з іншою вагою. Властивість розроблена вирішувати проблему того, що різні автори можуть віддавати перевагу різним шляхам задавання питань пацієнту про той самий симптом, хоча ми не хочемо, щоб пацієнт був змушений відповідати на питання про той самий симптом знову і знову. ЗнС механізм запрограмований режимами, що чергуються, що або допускають, або не допускають альтернативи симптомів. Коли вони дозволені, система приймає значення будь-якого альтернативного симптому як значення симптому; якщо вони не дозволені, система вимагає запросити певний симптом автора, навіть якщо де вимагає задавати пацієнту деякі питання другий раз. Однією метою ЗнС способу є те, що незалежно від того, яка в пацієнта хвороба, йому або їй питання буде задавати фахівець світового рівня з цієї хвороби. Ця властивість імітує те, як лікарі опитують пацієнта: спочатку лікар задає загальні питання, щоб визначити загальну природу розладу в пацієнта. Коли з'являється одна хвороба в якості ймовірного діагнозу, лікар задає більш конкретні питання, що підтверджують або відхиляють гіпотезу до деякої міри. Нарешті, коли найбільше ймовірний діагноз здається практично ясним, лікар задає ще більш докладні питання, щоб повторити, виділити, з'ясувати деталі, додати підтверджені симптоми і т.д. Ці останні питання цілком можуть повторювати питання, задані раніше, мабуть, щоб дати пацієнту останній шанс підтвердити більш ранні питання. Властивість Альтернативних симптомів дає пацієнту можливість повернутися і відповісти на питання точно так, як сформульовано початковим автором сценаріїв хвороб, або просто прийняти питання про альтернативні симптоми. Це аналогічно тому, як користувач комп'ютера, що встановлює додаток, може вибрати або "вибіркову установку", або прийняти "звичайну установку". При написанні сценаріїв, коли автор сценарію хвороби спочатку підготовляє списки складових симптомів хвороби, автор або задає зовсім нові симптоми, що автор пише на рівному місці, або задає існуючі симптоми, що автор одержав із бази даних збережених або заархівованих симптомів, якими спільно користуються всі автори. Цей початковий набір симптомів стає кращим або заданим симптомами автора, про які автор питає в пацієнта. Далі, автор переглядає базу даних симптомів, щоб побачити, які симптоми настільки "близькі" до нього/її заданим симптомам, що вони можуть служити альтернативами. Автор складає списки цих альтернативних симптомів і присвоює їм деяку діагностичну вагу. Заданий симптом одного автора може бути альтернативним симптомом іншого автора. Таким чином, усі симптоми є симптомами, заданими деяким автором, що відповідає за підтримання їхньої вживаності. З кожним з авторів можна зв'язатися через мережу передачі даних, таку як Інтернет. Коли новий об'єкт симптомів створюється Автором А, копія нового об'єкта симптомів відразу "відсилається" авторам хвороб, у яких цей симптом також використовується, наприклад, Автором В. Він далі може бути альтернативним симптомом для Автора В. Автор В потім присвоює вагу хворобі, про яку він пише, коли цей новий альтернативний симптом використовується в питанні. Під час роботи система може або дозволити, або заборонити використання альтернативних симптомів. Якщо система знаходиться в режимі альтернативних симптомів і система шукає значення заданого симптому S1, вона замість нього може прийняти значення будь-якого альтернативного симптому. Ефект полягає в тому, що пацієнта вже питали про будь-які альтернативні симптоми S2, S3 або S4, і система не буде питати пацієнта знову, але прийме альтернативний симптом і його вагу. Якщо система не знаходиться в режимі альтернативних симптомів, то, коли система шукає значення заданого симптому S1, вона перейде на задавання питань, зв'язаних із симптомом S1. Властивість Альтернативних симптомів усуває зайве задавання питань пацієнту і дозволяє автору групувати разом ті симптоми, що мають однаковий вплив на цю хворобу. Властивість Альтернативних симптомів дозволяє автору контролювати те, як він або вона хоче сфокусуватись на подробицях симптомів, тобто на квантуванні симптомів. Для діагностики високого рівня може бути досить і високого рівня квантування; пізніше автору можуть знадобитися більш точні подробиці, наприклад, щоб розділити близькі варіанти хвороби. У однім варіанті виконання база даних симптомів може містити декілька тисяч сценаріїв симптомів, написаних незалежно декількома сотнями авторів. Багато з цих симптомів можуть бути однаковими, або можуть бути прийнятно подібними варіантами один одного. Без Альтернативних симптомів система буде завантажувати усі хвороби-кандидати. При роботі з ними механізм повинний буде знайти деякі з цих подібних симптомів декілька разів. Результатом буде задавання пацієнту того самого питання багатьма різними шляхами, що буде неефективно і не викликатиме довіри. Але з властивістю Альтернативних симптомів після того, як система оцінить будь-який з альтернативних симптомів, питання про інші симптоми в наборі не будуть задаватися. Перевага заснованої на об'єктах системи, що має Об'єкти симптомів і використовує властивість Альтернативних симптомів, полягає в тому, що Об'єкти симптомів і їхні підпорядковані об'єкти, наприклад, Об'єкти оцінювача, Об'єкти питань і Об'єкти вузлів можуть бути "використані повторно". У однім варіанті виконання автор нового сценарію хвороби може повторно використовувати написані раніше і налагоджені об'єкти декількома шляхами, що можуть містити в собі, наприклад, перейменування одного або більш об'єктів і присвоєння альтернативних ваг. Це повторне використання об'єктів дозволяє швидко кодувати, тестувати і випускати нові сценарії хвороб. F. Часовий графік хвороб У однім варіанті виконання винаходу Часовий графік хвороб може бути схемою або графіком, що описує те, як кожний симптом хвороби проявляється в часі в звичайного пацієнта. Часовий графік є характерним "виглядом" хвороби, що може бути використаний як опора для порівнянь із часовою схемою дійсного симптому пацієнта. Цей аспект винаходу відноситься до точного медичного знання про хворобу; воно незалежно від будьякого пацієнта. Це "теоретичний" аспект, у порівнянні з Часовою схемою симптому, що відноситься до "дійсних" значень симптомів, які пацієнт відчуває у часі. Часовий графік є для загальної хвороби, щоб служити як опірне посилання. Він може мати таку шкалу, щоб відповідати даному пацієнтові. Під час побудови автор об'єкта хвороб описує звичайний перебіг хвороби в термінах того, як і коли її симптоми звичайно з'являються (початок), змінюються і вщухають (закінчення) у часі. Цей часовий графік починається з Першого значного симптому (ПЗС) хвороби, і всі синхронізації ґрунтуються на початку ПЗС. Відзначимо, що ПЗС може відрізнятися від основної скарги пацієнта. Одне виконання використовує графік Ганта, що записує час появи, зникнення, перекриття й інші аспекти складових симптомів. Спочатку автор може вибрати тільки три часові точки для кожного симптому; далі може добавлятися усе більше і більше точок. Звичайною метою є погодинний опис хвороби. Під час роботи система перевіряє пацієнта на збіг із сценарієм. Можна використовувати апендицит як зразкову хворобу, щоб пройти через просту діагностику. Припустимо, що автор вибрав опис хвороби в такий спосіб: першим симптомом часто (хоча і не завжди) є анорексія, так що цей симптом є початком часового графіка. Таким чином, анорексія з'являється в 0 годин. У годину 1 звичайно очікується нудота. У годину З очікується, що пацієнт помітить епігастральний біль. У годину 8 очікується, що біль переміститься в праву нижню чверть черевної порожнини, і т.д. Під час роботи, коли пацієнт входить у систему, система переважно питає, коли почалася основна скарга. У однім варіанті виконання система потім вибирає сценарій, що ближче усього за часом. Так, є пацієнт з апендицитом, що викликає систему діагностики; він або вона може, звичайно, знаходитися в будь-якій стадії часового графіка хвороби. Звичайно пацієнт з апендицитом чекає появи болю в черевній порожнині, перед тим, як йти до лікаря. Так що будемо вважати, що наш пацієнт зазнає біль у черевній порожнині певної гостроти як основну скаргу. Система (у режимі ГВД) потім шукає серед усіх сценаріїв-кандидатів біль у черевній порожнині з гостротою нашого пацієнта. Вона знаходить сценарій апендициту, що показує, куди пацієнт із такою гостротою повинен бути поміщений на часовому графіку. Об'єкт хвороб тепер може обчислити часовий зсув, що вимагається для збігу з пацієнтом, і може "помістити" пацієнта або "збігтися" із ним у цій часовій точці в сценарії апендициту. Рано або пізно, ЗнС система дозволить сценарію апендициту запитати про наступний симптом. Сценарій поставить запитання пацієнту про попередню нудоту або анорексію, і якщо пацієнт підтвердить їх, додасть вагу до оцінки апендициту. У деякій точці оцінка, що збільшується, змусить систему переключитися в режим ВВД і задати питання ще про декілька симптомів зі сценарію апендициту. Це може різко збільшити вагу, і діагноз "апендицит" потім перевищить поріг і буде прийняте рішення про те, що це саме він. Якщо ж не збільшить, система буде знати, які симптоми повинні з'явитися наступними, і дасть знати пацієнту про це. На схему, графік або часовий графік, описані вище, також можна посилатися як на завчасно заданий набір характеристик симптомів. Один або більше встановлених симптомів може мати характеристики симптомів, що з'являються (початок) або вщухають (закінчення) у часі, так щоб збігатися з завчасно заданим набором. Якщо це так, то додаткова вага добавляється до оцінки для конкретної хвороби. Більш того, якщо характеристики початку і закінчення збігаються з завчасно заданим набором, і набір установлених симптомів з'являється в заданій послідовності в часі, ще одна додаткова вага добавляється до оцінки конкретної хвороби. Таким чином, можна бачити, що коли виконуються певні умови симптомів, оцінка конкретної хвороби може швидко досягти порогу хвороби, і може бути прийняте рішення про неї або поставлено діагноз. Хворобі необхідний час, щоб "проявити себе". З одного боку, чим довше чекання розвитку хвороби, тим більше точним буде діагноз; з іншого боку, діагноз необхідно ставити якнайшвидше, щоб почати відповідне лікування. Автор у дійсності має два види "часу". Один час відноситься до появи Основної скарги, інший час відноситься до Першого значного симптому. Режим ГВД використовує час ОС, тоді як режим ВВД використовує час ПЗС, що є більш точним, але не може бути використаний до того моменту, як з'явиться хоча б пробний діагноз. На Фіг.32 приведений знімок із зразкового екрана, на якому зображений користувальний інтерфейс-для визначення порядку конкретного набору симптомів, щоб установити Перший значний симптом. Користувач може, наприклад, пересувати смужки симптомів по часовій осі, щоб позначити свою конкретну історію симптомів. Користувач потім може клацнути на кнопці "відправити", що викликає реєстрацію часу появи нових симптомів і їхнє оцінювання системою. Автор також може використати часовий графік симптомів як набір характеристик для величин симптомів. Це корисно при описанні і розділенні хвороб на основі наборів їхніх симптомів. G. Спектр термінів/ Код PORST ШКНГЧ) У однім варіанті виконання винаходу Код PQRST (ПКНГЧ) є вичерпним способом одержання і кодування пацієнтом словесного опису симптому. Це особливо підходить для дуже суб'єктивних симптомів, що важко визначати в кількісній формі, такі як загальний стан здоров'я пацієнта, характеристика конкретного болю, або вираження розумового стану або емоцій. Ключовий винахід тут відноситься до "Словника діагностики". Це відноситься до здатності ЗнС способу давати використовувати авторам точний словник, що розроблявся їм або нею протягом багатьох років опитування пацієнтів. У реальному світі певні слова, використовувані пацієнтами для опису болю, є класичними показниками конкретної хвороби. У ЗнС світі це втілюється в тому, що пацієнту дозволяється вибирати з готового списку слів, що зв'язані з завчасно заданою діагностичною вагою. Код PQRST (ПКНГЧ) може використовуватися для простежування змін в інших даних про здоров'я, таких як ураження, маси, виділення, функції тіла, психічний стан, емоції, навички, схильності і т.п. Біль є суб'єктивним відчуттям пацієнта. Він дуже корисний діагностично, але на практиці вкрай складно описати його в досить придатних подробицях. Код PQRST (ПКНГЧ) є вичерпним способом кодування при опису болю пацієнтом і для використання коду болю для діагнозу в ЗнС способі, а також для інших цілей, таких як Рекомендації, Розпорядження, Лікування, Усунення болю і Лікування хвороби. У ЗнС способі код PQRST (ПКНГЧ) може бути використаний для кодування суб'єктивних описів симптомів, для уловлювання змін в описах симптомів і для аналізу змін у часі. Код PQRST (ПКНГЧ) не тільки може сам складатися із сотень елементів, але і можливі використання коду в медичній автоматиці настільки ж численні. Код PQRST (ПКНГЧ) спрямований на керування медичним знанням автоматичним чином. Основна ідея полягає у використанні спектрів слів і записаних списків для уловлювання суб'єктивного опису пацієнтом деяких відчуттів про здоров'я. Код PQRST (ПКНГЧ) може потім використовуватися для виявлення в симптомах змін, нахилів, трендів, областей і т.п., де ключем є зміна. Властивість коду PQRST (ПКНГЧ) містить у собі вибір слів із спектра слів у два моменти часу, а потім аналіз важливості зміни, і використання цього для додавання додаткової ваги діагнозу. Ця властивість поміщає слова в спектри, що показують, як конкретний аспект болю буде змінюватися згодом, і потім робить друге оцінювання і додає додаткову вагу до діагнозу, оскільки він показує очікувану зміну. Властивість коду PQRST (ПКНГЧ) містить у собі такі способи: - опис приблизно 20 аспектів болю, - одержання цих аспектів від пацієнта, - кодування і декодування цих аспектів у єдиний код PQRST (ПКНГЧ), - використання коду PQRST (ПКНГЧ) при діагностиці й в інших контекстах. На глобальному рівні для всіх авторів і всіх сценаріїв визначаються приблизно 20 аспектів болю, такі як Якість, Гострота, Місце розташування, Розмір, Симетрія, Час, Локалізація і Переміщення. Для кожного аспекту далі визначається спектр слів, що складається з набору слів, звичайно використовуваних пацієнтом для опису цього аспекту болю. Наприклад, Якість болю може бути описана в термінах "шпильковий укол, колька, біль шалений, великий, стягуючий, давлючий". Гострота болю буде оцінюватися пацієнтом за шкалою від 0 до 10. Спектри слів, звичайно, розрізняються для різних симптомів. Небольові симптоми можуть ранжирувати деякі аспекти, як наприклад "Вік", за числовою шкалою, як то: 0-7, 8-22, 23-65, 66 і старіше. Інший спектр може використовувати слова, такі як НІ, НИЗЬКИЙ, СЕРЕДНІЙ, ВИСОКИЙ, для характеристики аспекту. Або спектр слів може складатися зі словника слів-дескрипторів, таких як біль, що ПУЛЬСУЄ, Б'Є, МОЛОТИТЬ, ПОСТУКУЄ. Автор сценаріїв визначає діагностичну вагу для кожного слова в спектрі. Під час роботи заданий спектр представлений списком вибору, із якого пацієнт може вибирати. Пацієнт вибирає одне слово зі списку, і система добавляє зв'язану із ним діагностичну вагу до оцінки. Властивість коду PQRST (ПКНГЧ) дозволяє авторам застосовувати словник діагностики, що вони виробили протягом багатьох років практики. Сценарій може використовувати декілька симптомів із спектра слів, щоб побудувати код PQRST (ПКНГЧ), що підсумовує стан здоров'я пацієнта в деякий момент "t" часу. Цей код може зберігатися в медичній карті пацієнта (МКП) для подальшого використання. Це інший приклад, у якому може бути визначений об'єкт симптомів, спеціальний для спектрів слів. Сценарій може збирати код PQRST (ПКНГЧ) у різні моменти Т1, Т2 і Т3 часу. Потім сценарій може аналізувати зміни в коді в часі і присвоювати вагу значним змінам симптомів у часі. Сценарій може використовувати код PQRST (ПКНГЧ) для обчислення синергій на основі нахилу, тренда, області, об'єму й інших властивостей. Часто протягом однієї і тієї ж консультації гострота симптомів пацієнта має тренд. Крім того, багато спектрів матриці PQRST (ПКНГЧ) можуть бути опитані на початку і наприкінці однієї і тієї ж консультації. Функція повторного введення (друга консультація з приводу однієї і тієї ж хвороби) і функція повторного введення (третя консультація з приводу однієї і тієї ж хвороби) використовуються разом із матрицею PQRST (ПКНГЧ) для оцінювання розвитку хвороби, щоб поставити діагноз. Кожний автор здатний використовувати або повторно використовувати спектри слів, що уже створені. Кожний спектр звичайно складається з 7-11 прикметників, що ретельно відібрані. Наприклад, якщо епігастральний біль пацієнта (місце розташування), що не може бути локалізований (локалізованість) переміщається (пересування) у праву нижню чверть (місце розташування), і тепер її легко локалізувати (локалізованість), то в пацієнта апендицит. Система діагностики, може збирати і публікувати медичну статистику по "словнику", що використовується при діагностиці. Система діагностики може використовувати словник як "оцифровану медицину" для точного настроювання сценаріїв і їхніх дій. Нижче приведений приклад коду PQRST (ПКНГЧ), що простежує природу виділення замість болю. Синдром Маллорі-Вейсса полягає в частковому розриві в найнижчій частині стравоходу. Це викликається сильною блювотою. Отже, у пацієнта, що рве їжею в момент "t" часу, і рве їжею з кров'ю через годину після цього, проявляється синдром Маллорі-Вейсса, у порівнянні з пацієнтом із виразкою шлунка, у якого кров у блювоті буде із самого початку. Отже, симптом, створений при кодуванні PQRST (ПКНГЧ) вмісту блювоти, буде виявляти додавання крові і додасть відповідну синергічну вагу в розлад Маллорі-Вейсса. Н. Синергія У однім варіанті виконання винаходу й у контексті автоматичної медичної діагностики "синергія" означає додавання додаткової діагностичної ваги до хвороби, якщо симптом з'являється в пацієнта заданим чином, із заданою інтенсивністю, анатомічним місцем розташування, частотою, послідовністю, сполученням з іншими симптомами, або за аналогічним набором. Синергія забезпечує спосіб для системи автоматичної діагностики брати до уваги симптоми пацієнта, розглянуті як ціле, що може бути використане для збільшування настройки ранжирування хвороби для цілей діагностики. Слово "синергія" може мати значення "об'єднаного впливу". Воно відноситься до розрахунку спеціального додаткового впливу на діагностику того факту, що симптом з'являється, змінюється або взаємодіє з іншими симптомами в пацієнта деяким добре визначеним чином по відношенню до часу, анатомічного місця, кількості, послідовності, частоти, сполучення, взаємним причинам і т.п. Коротенько, концепція синергії втілює в програмному забезпеченні медичний факт того, що діагностична значимість сполучення симптомів набагато більше значення кожного із симптомів окремо. Наприклад, будучи застосованою до ЗнС способу діагностики, концепція синергії значно поліпшує можливості цього способу, оскільки зважуючий механізм ЗнС способу може бути використаний для виявлення і підрахунку присутності синергії серед симптомів, повідомлених пацієнтом. У дійсності синергія дозволять ЗнС механізму динамічно регулювати самий процес діагностики після кожної відповіді пацієнта. Винахід синергії наближається до розумового процесу людини - медичного експерта - шляхом забезпечення нелінійного зважування симптомів, що збільшує додавання маленьких ваг до рахунку для уточнення розходжень у станах здоров'я пацієнтів, шляхом тонкого настроювання діагнозу і шляхом динамічного направлення самого діагностичного процесу в продуктивні канали. Використовуючи синергію, об'єкт симптомів ЗнС способу стає інтелектуальним процесом, що не тільки зберігає значення симптомів, але і може виконувати динамічний інтелектуальний внутрішній аналіз того, як симптом поводиться в пацієнта у часі, тим самим самостійно виробляючи корисну діагностичну інформацію. У контексті певного виконання ЗнС способу діагностики слово "синергія" має нормальне словникове значення "спільна робота або дія". Воно відноситься до вимірювання спеціального, додаткового впливу декількох симптомів або змін симптомів, що відбуваються в той самий час або в деякій завчасно заданій послідовності. Концепція синергії втілює в програмному забезпеченні медичний факт реального світу про те, що діагностична значимість синдрому набагато більша, ніж значення складових його симптомів окремо. Як буде докладно описано далі для кожного окремого типу синергії, концепція синергії значно підсилює ЗнС спосіб, так що особливі умови здоров'я і їхньої зміни в пацієнта можуть: - бути виявлені відповідним задаванням питань або обчисленням, і - завчасно одержати діагностичні ваги, потім - бути об'єднаними логічно і математично, - використовуватися для оцінки хвороб-кандидатів, що можуть - використовуватися для ранжирування хвороб-кандидатів, і які нарешті можуть - використовуватися для вибору тих хвороб, що найімовірніше є в пацієнта. Способи діагностики системи включають новий і неочевидний спосіб обчислення медичного діагнозу. За цим способом автор сценаріїв може завчасно описувати особливі умови здоров'я і вплив на пацієнта, що мають тенденцію бути менше очевидними і більш складними для виявлення іншими способами. У деяких варіантах виконання дійсної системи автоматичної медичної діагностики синергія означає спеціальні прояви в анатомічних системах у часі симптомів, що залежать від пацієнта, і словесні описи симптомів, що даються пацієнтом. Винахід синергії імітує розумову діяльність людини шляхом забезпечення нелінійного зважування діагнозів через додавання тонких розходжень у станах здоров'я, що збільшуються, через тонке настроювання початкових діагнозів, тобто дозволяючи медичним судженням авторів сценаріїв втілюватися автоматичним способом. Синергія дозволяє ЗнС механізму спостерігати і динамічно регулювати самий процес діагностики після кожної відповіді пацієнта. Згадаємо, що ЗнС спосіб визначає "симптом" як будь-який елемент даних пацієнта, що може вплинути на діагноз. Отже, усі механізми, використовувані ЗнС способом для вибору, оцінки і запису впливу симптомів, доступні і використовуються для керування синергіями. У момент написання сценаріїв автори визначають синергії і присвоюють їм ваги як будь-якому іншому симптому. Якщо автор має намір зважити, скажемо, симетрію початку і закінчення, автор визначає симптом і питання, що виявить інформацію прямо в пацієнта або побічно з інших даних, таких як значення інших симптомів. Під час роботи ЗнС механізм, незалежно від того, чи знаходиться він у Горизонтальній осі дослідження, або у Вертикальній осі дослідження, вибирає симптоми, оцінює їх і, якщо це застосовно, добавляє до них зв'язані ваги. Одною властивістю ЗнС способу, що не несе нічого, є той факт, що він діагностує хворобу присвоюванням "ваг" симптомам пацієнтів, а потім використовує вагу, накопичену набором хвороб-кандидатів для визначення того, яка хвороба найбільше імовірно є в пацієнта. Базова вага присвоюється просто для того, щоб показати наявність або відсутність симптому. Тепер, із концепцією синергії у певних варіантах виконання є два додаткових шляхи аналізу більш докладних аспектів симптомів. По-перше, для кожного окремого симптому система може ставити діагноз на основі того, чи є він "першим" для даної хвороби, і того, яким чином симптом починається, змінюється і закінчується. По-друге, коли є декілька симптомів, система може ставити діагноз на основі їхньої наявності в сполученні, послідовності і протяжності перекривання у часі, і їхнє відношення до анатомічних систем пацієнта (і змін у цих системах). Іншими словами, ці синергічні ваги є "уточненнями" фундаментального зважування. Вони задають докладно ті рішення, для котрих ЗнС спосіб може додати додаткові діагностичні значення. На цю ідею робляться посилання як на "синергічне зважування"; воно відбиває той факт, що більш докладне знання про один або більше симптомів у пацієнта може бути використане для уточнення і фокусування діагнозу. Приведена нижче таблиця перераховує декілька типів прикладів синергії, що можуть бути втілені. Ці приклади, звичайно ж, не є вичерпними, вони можуть бути розширені до будь-якого конкретного набору одного або більше симптомів у пацієнта. Тип синергії Наявність симптому Рівень симптому Заснована на часі синергія Нахил початку/закінчення Тренд початку/закінчення Симетрія початку/закінчення Перший значний симптом (ПЗС) Одночасність Послідовність Синергія перекриття Загальна синергія Ця синергія добавляє вагу до хвороби, якщо вона виявляє, що... Пацієнт має симптом А (концепція базового зважування) Симптом А має конкретне значення (ГОСТРОТА БОЛЮ = 8 із 10) Симптом змінюється, йде циклами, пульсує, приходить/іде, повторюється Симптом А починається або закінчується з певною швидкістю Швидкість симптому А змінюється певним чином Симптом А починається і закінчується однаковим чином У пацієнта той же ПЗС, як визначено для хвороби Пацієнт має певний набір симптомів A, F, J і R Симптоми А і В з'являються в заданій послідовності Протяжність часу, коли симптоми А і В з'являються разом Область під кривою, наприклад, що відображає гостроту болю пацієнта у часі Наступні розділи відносяться до опису і зважування конкретних типів синергії в конкретних варіантах виконання винаходу. 1. Синергія наявності симптому Синергія наявності симптому присвоює базову діагностичну вагу хворобі-кандидату, якщо даний симптом є присутнім. Під час побудови автор може привласнити вагу симптому, якщо він є присутнім. Наприклад, якщо пацієнт курить десять років, хвороба ЕМФІЗЕМА може одержати 50 пунктів; якщо пацієнт недавно повернувся з експедиції в джунглі, хвороба МАЛЯРІЯ може одержати 50 пунктів. Під час роботи система визначає, чи є симптом у пацієнта, і присвоює вагу усім хворобам, для яких симптому була завчасно задана вага. Знання про наявність симптому, навіть без значення або посилання на час, може допомогти вибрати хвороби-кандидати для наступного аналізу. Таким чином, різні набори хвороб-кандидатів можуть бути обрані спочатку для пацієнта, що скаржиться на КАШЕЛЬ, і для пацієнта, що скаржиться на БІЛЬ У СПИНІ. 2. Синергія рівня симптому Синергія рівна симптому присвоює діагностичну вагу на основі рівня симптому, наявного в пацієнта. Під час побудови автор визначає декілька рівнів для симптому, і ваги для рівнів значимості, як то: ГОСТРОТА =0 ГОСТРОТА =1 ГОСТРОТА =9 ГОСТРОТА =10 0 пунктів 10 пунктів 250 пунктів 350 пунктів Під час роботи система визначає: 1) чи є симптом у наявності і 2) на якому він рівні, і якщо є, то 3) добавляє відповідну вагу до оцінки хвороби. Автор може визначати величину симптому з будь-якою необхідною точністю. Це очевидно дуже зручно при описі хвороб більш точно в термінах їхніх наборів симптомів. 3. Заснована на часі синергія Заснована на часі синергія є здатністю ЗнС способу аналізувати те, яким чином симптом у пацієнта змінюється в часі, і присвоювати додаткову діагностичну вагу обраним хворобам на підставі цього. Той шлях, яким симптом змінюється протягом часу, має велику діагностичну значимість. Одним прикладом буде біль протягом часу. Також уводиться концепція використання спектрів слів із рядами сортованих прикметників, так що слова, вибрані пацієнтом, показують мінливі ступені інтенсивності симптомів. Тип синергії включає загальну здатність використовувати різні аспекти часових рядів симптомів для допомоги в діагностиці або її уточненні. Як описано раніше, об'єкти симптомів і оцінювача можуть бути запрограмовані функціями, що обчислюють (або запитують у пацієнта) різну засновану на часі статистику, таку як початок, закінчення, нахил, тренд, зігнутість, область і ін. Під час роботи, коли сценарій вимагає заснованої на часі статистики для даного симптому, об'єкт симптомів залучає свій об'єкт оцінювача для його обчислення. Такі обчислені значення потім стають окремими значеннями симптомів, що можуть бути зважені й оцінені як і будь-які інші значення симптомів. За допомогою цього типу синергії об'єкт симптому/оцінювача стає інтелектуальним процесом, що не тільки зберігає значення симптомів, але і може виконувати динамічний інтелектуальний внутрішній аналіз того, як симптом поводиться в пацієнта у часі, тим самим самостійно виробляючи корисну діагностичну інформацію. Автор сценаріїв може розділити або диференціювати хвороби-кандидати на основі того, коли симптом з'являється в пацієнта, або на тому, як симптом у пацієнта змінюється в часі. Автор також може використовувати дійсні часові зміни симптомів, щоб присвоювати додаткові діагностичні ваги до хвороби. Одним із ключових властивостей ЗнС способу є те, що він може використовувати час, коли проявляються і змінюються симптоми, щоб допомогти діагностуванню пацієнта. Це перевершує багато інших способів автоматичної діагностики. 4. Синергія аналізу початку/закінчення У однім варіанті виконання винаходу синергія аналізу початку/закінчення додає додаткову діагностичну вагу до хвороби, якщо даний симптом показує початок і/або закінчення особливим чином. Тип початку і закінчення симптому можуть нести важливу діагностичну інформацію. Нижче приводиться опис для синергії аналізу початку; аналогічний опис застосовується до синергії аналізу закінчення. Під час побудови автор сценаріїв визначає для кожної хвороби: (1) що початок даного симптому підлягає синергічному зважуванню, (2) типи початку, що можуть бути використані для вибору доданої синергічної ваги, (3) синергічні ваги, що підлягають додаванню в залежності від типу початку. Під час роботи, у фазі, коли система добавляє синергічні ваги до хвороб-кандидатів, система робить такі операції: (1) виявляє, що початок даного симптому підлягає синергічному зважуванню, (2) одержує дійсний тип початку для симптому, (3) порівнює дійсний тип початку з завчасно заданим типом, (4) вибирає вагу синергії початку, що відповідає дійсному типу, (5) добавляє обрану синергічну вагу початку до оцінки хвороби. Два приклади цієї синергії такі: 1) синусоїдальне відношення серйозності болю при кольках, 2) "заїкуватий" початок нестабільної ангіни. 5. Синергія нахилу початку/закінчення У однім варіанті виконання винаходу синергія нахилу початку/закінчення додає додаткову діагностичну вагу до хвороби, якщо даний симптом починається і підсилюється до максимуму заданим чином. Нижче приводиться опис для синергії початку, аналогічний опис застосовується до того, як симптом закінчується, або до його закінчення. Під час побудови автор сценаріїв визначає для кожної хвороби: (1) що початок даного симптому підлягає синергічному зважуванню, (2) поріг(пороги) нахилу початку, що підлягає(-ють) використанню для вибору синергічної ваги, (3) синергічні ваги, що підлягають додаванню в залежності від величини нахилу початку. Під час роботи, у фазі, коли система добавляє синергічні ваги до хвороб-кандидатів, система робить такі операції: (1) виявляє, що початок даного симптому підлягає синергічному зважуванню, (2) одержує дійсний нахил початку для симптому, (3) порівнює дійсний нахил початку з завчасно заданим(-и) порогом(-ами) нахилу, (4) вибирає вагу синергії початку, що відповідає дійсному нахилу, (5) добавляє обрану синергічну вагу початку до оцінки хвороби. Природа початку (і закінчення) симптому може нести важливу діагностичну інформацію. Наприклад, головний біль, що починається раптово і який є дуже гострим, має більше шансів бути субарахноїдальним крововиливом, ніж гострий головний біль, що наступає поступово. При судинних явищах, таких як інфаркт міокарда, початок болю дуже раптовий, тобто нахил лінії, що показує серйозність відносно часу буде практично вертикальним. Раптовий початок блювоти і поносу при стафілококовому харчовому отруєнні контрастує з іншими випадками гастроентериту і харчового отруєння. 6. Синергія тренда початку/закінчення У однім варіанті виконання винаходу "тренд" початку (або закінчення) симптому відноситься до того, чи .є крива симптому в даний момент часу лінійною або експоненційною, тобто зростаючою (або падаючою) із постійною швидкістю, або зі збільшуваною або зменшуваною швидкістю. На це робляться посилання як на "лінійний або експоненційний". Нижче приводиться опис для синергії початку; аналогічний опис застосовується до того, як симптом закінчується, або до його закінчення. Під час побудови автор визначає для кожної хвороби: (1) що тренд кривої початку заданого симптому підлягає синергічному зважуванню, (2) поріг(пороги) тренда початку, що підлягає(-ють) використанню для вибору синергічної ваги, (3) синергічні ваги, що підлягають додаванню в залежності від тренда нахилу початку. Під час роботи, у фазі, коли система добавляє синергічні ваги до хвороб-кандидатів, система робить такі операції: (1) виявляє, що тренд початку даного симптому підлягає синергічному зважуванню, (2) одержує дійсний тренд початку для симптому, (3) порівнює дійсний тренд початку з завчасно заданим(-и) порогом(-ами) тренда, (4) вибирає вагу синергії початку, що відповідає дійсному тренду, (5) добавляє вибрану синергічну вагу початку до оцінки хвороби. Форма кривої початку (і закінчення) симптому може нести діагностичну інформацію. У однім варіанті виконання система діагностики використовує алгоритм припасовування кривої Рунге-Кутта для ідентифікації типу кривої, що знаходиться на вивченні. У інших варіантах виконання використовуються інші алгоритми. 7. Синергія симетрії початку/закінчення У однім варіанті виконання винаходу синергія симетрії початку/закінчення додає додаткову діагностичну вагу, якщо криві початку і закінчення (або нахилу, якщо відношення лінійне) даного симптому показує певні властивості симетрії. Під час побудови автор сценаріїв визначає для кожної хвороби: (1) що початки і закінчення заданих симптомів підлягають зважуванню на симетрію, (2) параметри, що визначають різні відношення симетрії, (3) синергічні ваги, що підлягають додаванню для даного відношення симетрії. Під час роботи, у фазі, коли система добавляє синергічні ваги до хвороб-кандидатів, система робить такі операції: (1) виявляє, що симетрія початку/закінчення даного симптому підлягає синергічному зважуванню, (2) одержує дійсні нахили і тренди початку і закінчення для симптому, (3) перетворює дійсні нахили і тренди в задані завчасно параметри симетрії, (4) вибирає вагу синергії симетрії, що відповідає дійсним даним, (5) добавляє вибрану вагу до оцінки хвороби. Симетрія початку і закінчення важлива при постановці декількох діагнозів. Наприклад, коли пацієнт має камінь у нирці, що виходить у сечовід (канал, що з'єднує нирку із сечовим міхуром), пацієнт відчуває раптовий початок дуже гострого болю (або кольок). Крім того, коли камінь проходить у сечовий міхур, симптом болю часто пропадає так само швидко, як і з'являється. 8. Синергія першого значного симптому (ПЗС) У однім варіанті виконання винаходу синергія першого значного симптому (ПЗС) додає додаткову діагностичну вагу до хвороби, якщо ПЗС пацієнта збігається зі списком можливих ПЗС для хвороби. Ця синергія відбиває реальний досвід автора сценаріїв, відносно якого симптоми мають тенденцію бути першими, відзначеними пацієнтом. Під час написання сценарію автор сценаріїв хвороби створює спеціальний список симптомів, який пацієнт може побачити першими, і зв'язує вагу з кожним симптомом. Наприклад, для апендициту: Анорексія Нудота Епігастральний біль 50 30 10 У момент роботи, якщо пацієнт повідомляє, що першим симптомом, що він/вона виявив/-ла, була Нудота, система додасть 30 діагностичних пунктів до діагнозу Апендицит (і аналогічно додасть деяку вагу всім іншим хворобам, що показують Нудоту у своїх таблицях ПЗС). Ключовим моментом є те, що ми використовуємо інформацію про те, який конкретний симптом пацієнт має першим, щоб розвити ті діагнози, що збігаються з пацієнтом. Ми вже додали пунктів до хвороби просто за наявність цього симптому, тепер ми додаємо додаткову вагу за те, що він перший. У цьому полягає синергія ПЗС. 9. Одночасна синергія У однім варіанті виконання винаходу одночасна синергія присвоює додаткову діагностичну вагу хворобікандидату, якщо в пацієнта є два або більш симптомів в даний період часу. Під час побудови автор сценаріїв може визначити для кожної хвороби будь-яку кількість спеціальних сполучень симптомів, також як зв'язану із цим діагностичну вагу, що повинна бути додана оцінці хвороби, якщо це сполучення є присутнім. Автор хвороби може використовувати графік Ганта для розуміння синергій одночасних, послідовних і тих, що перекриваються. Під час роботи, система виконує такі дії для кожної хвороби: 1) простежує симптоми, що дійсно присутні у пацієнта, 2) визначає, чи присутнє яке-небудь завчасно задане сполучення симптомів, і якщо є, то 3) добавляє зв'язану із ним вагу до оцінки хвороби. Одночасна синергія може бути дуже ефективно використана автором сценаріїв для опису хвороби в термінах синдрому і характеристики того, як саме різні синдроми сприяють хворобі. 10. Послідовна синергія У однім варіанті виконання винаходу послідовна синергія присвоює додаткову діагностичну вагу хворобікандидату, якщо два або більше її симптомів присутні в пацієнта в заданій послідовності в часі. Під час побудови автор сценаріїв може визначити для кожної хвороби будь-яку кількість спеціальних послідовностей симптомів із зв'язаними з ними діагностичними вагами, що підлягають додаванню до діагностичної оцінки, якщо пацієнт показує симптоми в заданому порядку. Під час роботи, система виконує такі дії для кожної хвороби: 1) встановлює абсолютний початковий час для кожного симптому, 2) простежує симптоми, що дійсно присутні у пацієнта, 3) виявляє, чи присутня яка-небудь завчасно задана автором послідовність, 4) визначає, чи присутні симптоми в завчасно заданому порядку в часі, 5) якщо необхідно, добавляє вагу послідовності до оцінки хвороби. 11. Синергія, що перекривається У однім варіанті виконання винаходу синергія, що перекривається, присвоює додаткову діагностичну вагу хворобі-кандидату, якщо два або більш симптоми присутні в пацієнта в той самий час протягом заданого періоду часу. Під час побудови автор сценаріїв може визначити для кожної хвороби будь-яку кількість спеціальних сполучень симптомів, що перекриваються, поріг перекриття і діагностичну вагу, що повинна бути додана до оцінки хвороби, якщо сполучення симптомів перекриваються в часі щонайменше протягом заданого граничного періоду часу. Під час роботи, система виконує такі дії для кожної хвороби: 1) простежує симптоми, що дійсно присутні у пацієнта, 2) виявляє, чи присутні які-небудь завчасно задані автором симптоми, що перекриваються, 3) обчислює, як довго симптоми перекривалися за часом, 4) перевіряє, чи збігається дійсне перекриття з заданим порогом перекриття або перевищує його, 5) якщо це застосовно, добавляє вагу заданого перекриття до оцінки хвороби. 12. Загальна синергія (площі) У однім варіанті виконання винаходу загальна синергія присвоює додаткову діагностичну вагу загальному об'єму симптому в заданий період часу. Під час побудови автор присвоює діагностичну вагу значенню симптому, про який пацієнт повідомив у визначений інтервал часу. Під час роботи система виконує такі дії: 1) простежує часовий графік значень симптомів, 2) обчислює загальне значення симптому (тобто інтегрує криву симптому) між двома точками у часі, і 3) якщо необхідно, добавляє вагу синергії площі. Значення симптому в часі дає інформацію, що відноситься до біологічних і хімічних функцій і реакцій тіла, що, у свою чергу, мають діагностичне значення. Прикладом є значення болю, що пацієнт зазнає між двома точками в часі. Вага загальної синергії допомагає системі автоматично розпізнати тих пацієнтів, яким можуть допомогти, наприклад, сильні знеболювачі. На додаток до діагнозу, ця синергія також може бути використана для усунення болю. Вона може ідентифікувати тих пацієнтів, що, мабуть, не можуть ідентифікувати або просто не ідентифікувати себе як тих, що потребують наркотичних знеболювачів. V. ОПИС КРЕСЛЕНЬ Програмне забезпечення, що описується в наступних кресленнях, виконується заснованим на структурах механізмом системи медичної діагностики і рекомендацій по лікуванню, як вона описана [в патенті США №5935060], виданому заявнику. Одним виконанням заснованого на структурах механізму є заснований на списках механізм, але також можуть бути втілені інші виконання. З посиланням на Фіг.1 одне виконання частини 100 діагностичного циклу системи медичної діагностики і рекомендацій по лікуванню (МДіРЛ), що може включати Заснований на списках механізм (систему), тепер буде описано в термінах її головних обробних функцій. Відзначимо, що рекомендація по лікуванню може даватися на вибір. Однак основним фокусом винаходу є діагностичний аспект цієї системи. Кожна функція далі описана зі зв'язаним із ній кресленням. Коли система починає працювати, вона припускає, що інша автономна програма підготовки даних уже підготувала придатну базу даних медичних діагностичних даних у формі об'єктів хвороб і симптомів, ОХ й ОС відповідно, і привласнила діагностичні ваги конкретним значенням симптомів для кожної хвороби, і спеціальним сполученням або послідовностям значень симптомів (називаних "синергіями"). Коли пацієнт (який може одержати доступ до системи по мережі передачі даних, такий як Інтернет) представляє медичну скаргу в систему МДіРЛ для аналізу, система спочатку одержує всі об'єкти хвороб із своєї бази даних, що мають відношення до справи, і розташовує їх у список хвороб-кандидатів. Система потім використовує діагностичний цикл для виробки графіка діагностики списку хвороб-кандидатів. У діагностичному циклі система вибирає для вивчення поточну хворобу і симптом. Потім система одержує значення симптому для поточного пацієнта, обчислює ваги, зв'язані зі значенням, і обновляє оцінки, що мають вплив, усіх хвороб-кандидатів, за допомогою ваг. Обновлені оцінки потім використовуються для повторного ранжирування хвороб і для вибору хвороби і симптому для оцінювання в наступному повторі. При цьому, коли цикл починає повторюватися, система вибудовує графік діагностики хвороб-кандидатів для поточного пацієнта. Цикл може бути перерваний у будь-якому місці, а потім поточний графік діагностики вивчається, щобвідрегулювати параметри системи і продовжити цикл, або для закінчення циклу, як потрібно. Наприкінці циклу підготовляється діагностичний звіт, що підсумовує виконані дії й обчислені результати. Діагностичний цикл починається в стані 102, у якому передбачається, що попередня обробка встановила основну скаргу для поточного пацієнта, і необхідно визначити діагностичний звіт. Переходячи до функції 110, система одержує доступ до комп'ютерних ресурсів, необхідних для діагностичного циклу. У цій функції система одержує доступ до комп'ютерної пам'яті, як це необхідно, створює необхідні програмні об'єкти і встановлює перемінні в їхні початкові значення на основі поточних варіантів, обмежень і цілей діагностики. Система також створює список хвороб, що повинні бути використані як початкові кандидати для діагностики. Переходячи до функції 120, система вибирає одну хворобу зі списку хвороб-кандидатів. Ця хвороба стає поточною фокусною хворобою, тобто хворобою, для якої оцінюється симптом. Переходячи до функції 130, система вибирає один симптом із списку симптомів, зв'язаних із поточною хворобою. Цей симптом стає поточним фокусним симптомом, що підлягає оцінюванню в пацієнта. Переходячи до функції 140, система оцінює поточний симптом у пацієнта придатними засобами, такими як задавання питань пацієнту, використання логічних висновків, математичних обчислень, довідкових таблиць, або статистичного аналізу, що залучає інші значення симптомів. Переходячи до функції 150, система обновляє усі хвороби-кандидати, що використовують поточний симптом, новим значенням симптому, отриманим у функції 140. Переходячи до функції 160, система обновляє усі робочі списки і записи новими значеннями, оцінками і діагнозами. Переходячи до функції 170, система спостерігає за розвитком діагнозу, щоб вирішити, чи потрібно ще одне повторення діагностичного циклу. Переходячи до стану 172 рішення, система перевіряє, чи повинний діагностичний цикл бути зупинений, наприклад, вказівкою користувачу. Якщо не повинний, то система переходить до функції 120 для наступного повторення; у протилежному випадку система переходить до функції 180, у якій система зберігає належні значення, обчислені в діагностичному циклі, і руйнує всі часові структури й об'єкти даних, що вимагалися для діагностичного циклу. Продовжуючись у стан 182, система повертає звіт про результати діагностики. З посиланням на Фіг.2 тепер буде описана функція 110 настроювання діагностичного циклу, раніше показана на Фіг.1. Функція 110 одержує доступ до комп'ютерних ресурсів і настроює структури даних, необхідні для діагностичного циклу 100 (Фіг.1). Система розроблена, щоб бути повністю пристосовуваною до навколишнього її середовища і повинна запускати різні структури пам'яті для підготовки до обробки. У заснованому на об'єктах виконанні ця підготовка містить у собі створення різних об'єктів. Кожний об'єкт має функцію запуску, що дозволяє об'єкту запускати самого себе, коли це необхідно. Функція 110 починається в початковому стані 202, у якому основна скарга і режим діагностики уже встановлені попередньою обробкою. Основна скарга буде використовуватися в стані 212 для одержання зв'язаних із нею хвороб. Режим діагностики буде використовуватися протягом функції 110 для керування обробкою подробиць. Переходячи до стану 204, функція 110 запускає режим ГВД/ВВД або в режимі ГВД, або в режимі ВВД, у залежності від режиму ГВД/ВВД, необхідного для цієї операції діагностичного циклу. У режимі ГВД система буде розглядати усі хвороби-кандидати для вибору наступного фокусного симптому; у режимі ВВД система буде використовувати тільки список симптомів поточного фокусного захворювання. Переходячи до стану 206, функція 110 запускає режим Альтернативних симптомів, щоб або дозволити, або заборонити оцінку альтернативних симптомів у залежності від режиму Альтернативних симптомів, що вимагається для цієї операції діагностичного циклу. Якщо альтернативні симптоми дозволені, система буде далі приймати альтернативні значення замість заданого значення симптому. Якщо альтернативні симптоми заборонені, система буде далі домагатися оцінювання заданого симптому. Переходячи до стану 208, функція 110 запускає інші внутрішні перемінні, що підтримують обробку циклу, таку як керуючі ознаки, показники варіантів, обмеження циклу і цілі циклу. Точна перемінна і значення кожної перемінної залежать від конкретного виконання коду, обраного для комп'ютерної програми. Переходячи до стану 210, функція 110 одержує і запускає спеціальні комп'ютерні ресурси, що вимагаються для цієї операції діагностичного циклу. Подробиці цієї ініціалізації залежать від виконання коду, обраного для комп'ютерної програми. Наприклад, якщо об'єкт використовується для представлення списку хвороб-кандидатів, стан 210 створює і запускає порожній об'єкт хвороб-кандидатів; але якщо таблиця відношень використовується для представлення списку хвороб-кандидатів, стан 210 створює і запускає порожню таблицю для змісту хвороб-кандидатів. Переходячи до стану 212, функція 110 одержує з бази даних хвороб усі ті хвороби, що відповідають діагностованій основній скарзі, і (якщо доступно) часовий графік симптомів пацієнта (Фіг.28). Як частина автономного процесу збору даних і підготовки, кожна хвороба в базі даних об'єктів хвороб зв'язана щонайменше з одною основною скаргою і з часовим графіком симптомів. Цей зв'язок використовується тут для одержання списку хвороб, що складають початковий список кандидатів. Під хворобою-"кандидатом" розуміється будь-яка хвороба, навіть неідентифікована, що має деяку імовірність бути захворюванням пацієнта на основі симптомів і основної скарги, показаних пацієнтом. Переходячи до стану 220, запускаються різні внутрішні робочі структури, необхідні для ефективного виконання такої докладної обробки, як сортування, пошук і вибір підмножин хвороб і симптомів. Функція 220 далі описана разом із Фіг.3. Переходячи до стану 222, функція 110 повертає керування процесу, що її викликав, для впливу на функцію 120 за Фіг.1. З посиланням на Фіг.3 тепер буде описана функція 220 настроювання структури хвороба-симптом, що встановлює список хвороб-кандидатів і структури даних дійсних симптомів, що підлягають використанню в діагностичному циклі. Список хвороб-кандидатів виробляється і потім розділяється на три підсписки - на невідкладні, серйозні і загальні хвороби. Цей поділ дозволяє системі розглядати хвороби-кандидати в порядку невідкладності і серйозності до того, як вона розглядає загальні хвороби. Функція 220 починається в початковому стані 302. Переходячи до стану 304, функція 220 створює матрицю хвороба-симптом (МХС), що є структурою даних із стовпцями для усіх хвороб, обраних за основною скаргою, рядами для максимальної кількості симптомів, використовуваних усіма хворобами-кандидатами, і квантами часу (Вісь-Z) для часових інтервалів в інших варіантах виконання. Переходячи до стану 306, функція 220 виділяє усі хвороби, позначені як "невідкладні" із хвороб-кандидатів, і сортує їх у порядку зменшення невідкладності. Переходячи до стану 308, функція 220 поміщає найбільше невідкладну хворобу в самий лівий стовпець Матриці хвороба-симптом (МХС) (який може розглядатися протягом одного кванта часу як Куб хвороба-симптом (КХС)). Переходячи до стану 310, функція 220 поміщає невідкладні хвороби, що залишилися, у наступні стовпці МХС. Переходячи до стану 312, функція 220 виділяє усі хвороби, позначені як "серйозні", із списку хвороб-кандидатів; сортує ці серйозні хвороби в порядку зменшення невідкладності; поміщає найбільш серйозну хворобу в наступний доступний самий лівий стовпець МХС після невідкладних хвороб; і поміщає серйозні хвороби, що залишилися, у наступні стовпці МХС. Переходячи до стану 314, функція 220 сортує хвороби, що залишилися після того, як невідкладні і серйозні хвороби були видалені, у порядку зменшення поширеності, тобто імовірності появи хвороби в групі населення, із якої походить пацієнт, і поміщає хвороби, що залишилися, у порядку зменшення поширеності в наступний доступний самий лівий стовпець МХС після серйозних хвороб. Переходячи до стану 316, функція 220 повертає керування процесу, що її викликав, для впливу на функцію 222 за Фіг.2. З посиланням на Фіг.4 тепер буде описана функція 120 одержання поточної хвороби, у якій у списку хвороб-кандидатів проводиться пошук для вибору однієї хвороби в якості поточної фокусної хвороби. Критеріями вибору можуть бути будь-які обчислення, що можуть ідентифікувати хвороби з високою потенційною імовірністю того, щоб бути дійсною хворобою пацієнта, такі як вибір хвороб на основі їхньої поведінки в поточному сеансі діагностики, високої діагностичної оцінки, високої швидкості зміни оцінки (діагностичний імпульс), кількості позитивних відповідей на питання, або на найкращому статистичному збігу часових графіків хвороб, що можуть відбуватися в режимі ГВД. У іншому режимі вибору (ВВД) зовнішній користувач або процес уже вибрали фокусну хворобу, так що в системи немає вибору. Функція 120 починається в стані 402, у якому існує список хвороб, що є кандидатами на діагностику. Функція 120 вибирає одну з цих хвороб-кандидатів, щоб зробити її поточною фокусною хворобою. Вибір робиться з використанням багатьох правил; то, яке правило використовується, залежить від режиму діагностики. Фіг.4 показує два правила, що перевіряються, але може бути додана будь-яка кількість правил. Переходячи до стану 404 рішення, функція 120 спочатку перевіряє, чи порожній список хвороб-кандидатів. Якщо це так, то більше немає хвороб для вивчення, і функція 120 повертається в стан 440. У стані 440 функція 120 установлює вихідний сигнал, щоб показати, що жодна поточна· хвороба не обрана, і потім переходить у стан 434, де процес повторюється. Якщо список кандидатів не порожній у стані 404 рішення, то потім залишається щонайменше один хвороба-кандидат, і функція 120 переходить у стан 406 рішення для перевірки, чи усі хвороби-кандидати оброблені. Якщо усі, те функція 120 переходить у стан 442, у якому вона установлює вихідний сигнал про цей ефект, і переходить у стан 434 для повернення керування. Однак, якщо в стані 406 рішення залишається декілька хвороб, що підлягають обробці, функція 120 переходить у стан 408 рішення. У стані 408 рішення, якщо режим вибору встановлений на ВВД, тобто змушений використовувати конкретну хворобу, функція 120 переходить у стан 410 рішення, або, у протилежному випадку, у стан 412. У стані 410, якщо хвороба ВВД усе ще не діагностована, функція 120 переходить у стан 430, вибирає хворобу ВВД як поточну хворобу і переходить у стан 432. Але якщо в стані 410 хвороба, що була обрана завчасно, уже діагностована, функція 120 переходить у стан 412, щоб повторно почати обробку в режимі ГВД. Разом із станом 414 починається стан дійсного вибору хвороби. Режим діагностики, що діє, коли починається діагностичний цикл, визначає або припускає правило або критерій вибору хвороби. Це правило засноване або ще на дійсному процесі діагностики, або на потенційному розвитку, що може відбутися, використовуючи такі діагностичні виміри, як зважування, імпульс, оцінка й імовірність. Це правило вибору може бути змінено внутрішньою обробкою або зовнішнім запитом, але деяке правило вибору завжди буде знаходитися в дії. Функція 120 використовує правило для вибору однієї з хвороб-кандидатів як фокусної хвороби. Переходячи до стану 414, якщо правилом вибору є вибір хвороби-кандидата з високим дійсним діагностичним імпульсом, функція 120 продовжується в стані 416. У цьому стані 416 функція 420 вибирає хворобу-кандидата із найбільшим поточним діагностичним імпульсом і потім переходить у стан 432. Але якщо в стані 414 рішення поточне правило протилежне, то функція 120 переходить у стан 418 рішення. У стані 418 рішення, якщо критерієм вибору є вибір хвороби-кандидата з високим потенційним діагностичним імпульсом, функція 120 переходить у стан 420, вибирає хворобу-кандидата із найбільшим потенційним діагностичним імпульсом і потім переходить у стан 432. Але якщо в стані 418 рішення поточний режим діагностики протилежний, функція 120 переходить у стан 422 рішення. У стані 422 рішення, якщо режимом діагностики є вибір хвороби-кандидата з використанням деякого іншого критерію, такого як збіг часового графіка або пряме введення пацієнта, функція 120 переходить у стан 424, що використовує деякий інший критерій тим же способом, щоб вибрати хворобу, а потім переходить у стан 432. Але якщо в стані 422 рішення більше немає критеріїв для використання, функція 120 переходить у стан 426, застосовує правило по умовчанню, що може бути простим вибором наступної підхожої хвороби-кандидата, і потім переходить у стан 432. У стані 432 функція 120 установлює вихідний сигнал, щоб показати, що була обрана поточна фокусна хвороба, а потім функція переходить у стан 434, щоб повернути вихідний сигнал і ідентифікатор поточної хвороби в процес, що викликав функцію 120, для впливу на функцію 130 за Фіг.1. З посиланням на Фіг.5 тепер буде описана функція 130 вибору поточного симптому, що вибирає симптом поточної фокусної хвороби, щоб стати наступним поточним фокусним симптомом. Система вивчає список симптомів поточної фокусної хвороби і використовує різні критерії, щоб вибрати один із них як наступний фокусний симптом. Метою є вибір симптому, що збільшить діагностичну оцінку з найменшим зусиллям системи і пацієнта, що може бути досягнуто декількома способами, такими як вибір симптому, для якого значення вже було отримано для іншої хвороби, або симптому, що був спеціально ідентифікований автором, або симптому з високою діагностичною вагою, або симптому, що імовірно установить або виключить хворобу за один раз, або симптомів, що мають високий ступінь спільності серед хвороб. Коли функція 130 вибирає симптом таким чином, вона також вибере всі симптоми, що були ідентифіковані автором як прийнятні альтернативи. Функція 130 починається в початковому стані 502, де обрано поточну фокусну хворобу, і функція тепер повинна вибирати зі списку симптомів хвороби поточний фокусний симптом, а також, імовірно, один або більше альтернативних симптомів, якщо вони були задані автором. Симптом може бути вибраний із використанням одного з багатьох правил. Те, яке правило використовується, залежить від режиму діагностики. Переходячи до стану 504 рішення, функція 130 спочатку перевіряє, чи є які-небудь симптоми, що залишилися в поточній хворобі, що ще не оцінені для поточного пацієнта. Якщо залишилися, те функція 130 переходить у стан 506, що повертає вихідний сигнал, що показує, що не було вибрано жодного поточного симптому. Але якщо в стані 504 є хоча б один підхожий симптом, функція 130 переходить у стан 508 рішення. Стан 508 рішення починає дійсний вибір симптому. Режим діагностики, що діє, коли починається діагностичний цикл, може визначати або припускати одне з багатьох правил або критеріїв вибору симптому, що можуть бути змінені внутрішньою обробкою або зовнішнім запитом. Проте, в однім варіанті виконання деяке правило вибору симптому завжди буде знаходитися в дії. Крім того, для будь-якого заданого симптому хвороба може ідентифікувати один або більше альтернативних симптомів, що можуть використовуватися замість нього. Фокусний симптом, повернутий станом 130, може, таким чином, складатись з набору симптомів, що містить щонайменше один симптом плюс нуль або більше альтернативних симптомів. У стані 508 рішення функція 130 перевіряє, чи має хвороба симптоми, що повинні бути оцінені до інших симптомів цієї хвороби. Такі симптоми служать для швидкого видалення хвороби, що не відповідає базовим критеріям. Якщо хвороба має такі початкові симптоми, функція 130 переходить у стан 510. У стані 510, якщо всі початкові симптоми були оцінені, функція 130 переходить у стан 516 рішення. Але якщо в стані 510 рішення є які-небудь неоцінені початкові симптоми, функція 130 переходить у стан 512, вибирає наступний початковий симптом як фокусний симптом і переходить у стан 514 повернення. Переходячи до стану 516 рішення, якщо поточний режим діагностики визначає вибрані симптоми найбільшою діагностичною вагою, функція 130 переходить у стан 518, вибирає симптом із найбільшою діагностичною вагою і переходить у стан 514 повернення. Але якщо в стані 516 рішення правилом не є вибір симптому з найбільшою вагою, функція 130 переходить у стан 520 рішення. У стані 520 рішення функція 130 пристосовує симптоми, що відносяться друг до друга деяким чином, таким як групи, сполучення або послідовності. Якщо поточний режим діагностики показує, що зв'язані один з одним симптоми підлягають розгляду, функція 130 переходить у стан 522, але якщо зв'язані один з одним симптоми не підлягають розгляду, функція 130 переходить у стан 526. У стані 522 рішення, якщо є симптом, зв'язаний із раніше оціненим симптомом, функція 130 переходить у стан 524. У стані 524 функція 130 вибирає симптом, що відноситься до раніше оціненого симптому і переходить у стан 514 повернення. Але якщо в стані 522 рішення немає зв'язаного симптому, функція 130 переходить у стан 526. У стані 526 рішення, якщо поточний режим діагностики показує, що розгляду підлягають симптоми, найпростіші для оцінки, то функція 130 переходить у стан 528, вибирає наступний симптом, найлегший для оцінки, і потім переходить у режим 514 повернення. Але якщо в стані 526 правилом не є вибір найпростішого симптому, функція 130 переходить у стан 530 рішення. У стані 530 рішення, якщо поточний режим діагностики показує, що симптоми підлягають виборові випадковим способом, функція 130 переходить у стан 532, вибирає наступний симптом випадковим способом із списку симптомів поточної хвороби, і потім переходить у стан 514 повернення. Але якщо в стані 530 рішення правилом не є вибір випадкового симптому, функція 130 переходить у стан 534, вибирає наступний підхожий симптом із списку симптомів поточної хвороби, і потім переходить у стан 514 повернення. У стані 514 функція 130 повертає поточний фокусний симптом (і всі альтернативні симптоми, якщо такі є) у процес, що викликав функцію 130, для впливу на функцію 140 за Фіг.1. З посиланням на Фіг.6 тепер буде описана функція 140 одержання значення симптому, що оцінює поточний фокусний симптом, тобто встановлює особливе значення, що з'являється або існує в пацієнта в деякий момент t часу. У цей момент у діагностичному циклі система уже вибрала поточний фокусний симптом і тепер повинна визначити його значення в пацієнта, що знаходиться на лінії зв'язку, у деякий момент t часу. Значення симптомів можуть бути простими (наприклад, пацієнт є курцем) або докладними (наприклад, пацієнт курить 12 років по дві пачки на день); значення можуть бути простими числами або символами, або складною графікою, фотографіями, або графіками хвороб (див., наприклад, Фіг.28). Функція 140 повинна тепер вибрати або поточний симптом, або одну з його альтернатив, а потім одержати його значення в пацієнта в задані моменти часу. Якщо поточний режим діагностики дозволяє використовувати альтернативні симптоми, і поточний фокусний симптом має альтернативний симптом, що вже був оцінений, то потім значення цього альтернативного симптому використовується відразу, без подальшого оцінювання. Час, що зберігається цим скороченням оцінювання, є основною причиною використання альтернативних симптомів. Те, як одержують саме значення, залежить від оцінюваного симптому, і для цього може використовуватися багато різних способів, таких як вивчення медичної карти пацієнта, задавання пацієнту, що знаходиться на лінії зв'язку, прямих питань, виведення логічних висновків із значень інших симптомів за допомогою математичних і статистичних формул, використовуючи спеціально підготовлені довідкові таблиці, навіть при наявності виконаних пацієнтом самостійних обстежень. Ці різні методи оцінки описані тут колективно як "функція оцінювача". Функція 140 починається в початковому стані 602, де поточні фокусні хвороба і симптом обрані попередньою обробкою. Переходячи до стану 604, функція 140 спочатку перевіряє, чи було вже отримано прийнятне значення протягом цього сеансу, імовірно, деякою іншою хворобою або деяким прийнятним альтернативним симптомом. Якщо поточний фокусний симптом уже має значення, функція 140 переходить у стан 606 для повернення значення; у протилежному випадку функція 140 переходить у стан 608 рішення. У стані 608 рішення функція 140 перевіряє, чи має вже поточний симптом значення в медичній карті пацієнта. Якщо має, функція 140 переходить у стан 606 для повернення цього значення; у протилежному випадку функція 140 переходить у стан 609 рішення. У стані 609 рішення, якщо поточний симптом має альтернативні симптоми і режим дозволяє їх використовувати, функція 140 переходить у стан 610 рішення; у протилежному випадку функція 140 переходить у стан 612 рішення. У стані 610 рішення, якщо поточний симптом має значення прийнятного альтернативного симптому, функція 140 пропускає подальше оцінювання і повертає альтернативне значення в момент t часу зі стану 611 відразу в стан 606; у протилежному випадку функція 140 переходить у стан 612 рішення. У стані 612 рішення функція 140 починає процес оцінювання поточного симптому шляхом визначення типу оцінювача поточного симптому. Якщо типом оцінювача є пряме питання, функція 140, щоб задати питання пацієнту, що знаходиться на лінії зв'язку, переходить до функції 620, що описана на Фіг.7, і потім переходить у стан 606. Але якщо в стані 612 рішення типом оцінювача є математична формула, функція 140 переходить до функції 630 для оцінки формули (описаної на Фіг.8), і потім переходить у стан 606. Але якщо в стані 612 рішення типом оцінювача є довідкова таблиця, функція 140 переходить до функції 640 для пошуку значення в таблиці (описаної на Фіг.9), і потім переходить у стан 606. Але якщо в стані 612 рішення значення симптому засновано на аналізі спектра термінів, функція 140 переходить до функції 650 для виконання аналізу спектра термінів і одержання значення, що описано на фіг, 9. Потім функція 140 переходить у стан 606. Нарешті, якщо в стані 612 рішення є оцінювач якогось іншого типу, такий як збіг часового графіка хвороби (Фіг.28), функція 140 переходить у стан 660, щоб застосувати цей оцінювач і одержати значення аналогічним способом. Потім функція 140 переходить у стан 606 для повернення поточного симптому і його значення в деякий момент t часу в процес, що застосовує функцію 140, для впливу на функцію 150 за Фіг.1. З посиланням на Фіг.7 тепер буде описана функція 620 оцінювача питання, що є частиною об'єкта оцінювача питання. Об'єкт оцінювача питання одержує значення симптому в момент t часу, задаючи пацієнту, що знаходиться на лінії, один або більше питань. Щоб задати питання, він використовує один або більше вузлів об'єктів, що завчасно запрограмовані автором сценаріїв для зв'язку з пацієнтом на деякій природній мові з використанням належних інструкцій, визначення, пояснення, питань і виборів варіантів відповідей. Відповідь, обрана пацієнтом, кодується як значення симптому й остаточно повертається у стан, що викликає функцію 620. Функція 620 починається в початковому стані 702, у якому об'єкти поточних фокусних хвороби, симптому і питання встановлені попередньою обробкою і задані для цієї функції. Функція 620 тепер задає питання пацієнту, що знаходиться на лінії, щоб одержати значення для симптому в деякий момент t часу. Переходячи до стану 706, функція 620 одержує з бази даних об'єктів вузлів набір вузлів, перерахований в об'єкті поточного оцінювача. Переходячи до стану 708, функція 620 відображає пацієнту текстовий вузол, що містить у собі інструкції і питання. Переходячи до стану 710 рішення, якщо в запропонований час не буде відповіді, функція 620 переходить у стан 712 повернення і повертає сигнал про те, що об'єкт питань прострочив час. Але якщо в стані 710 рішення функція 620 одержує відповідь від пацієнта, ця функція переходить у стан 714 рішення. У стані 714 рішення функція 620 визначає, чи є відповідь кінцевим значенням симптому або сигналом активувати інший вузол. Якщо відповідь активує інший вузол, функція 620 переходить назад, у стан 708, що повторює послідовність станів питань і відповідей з іншим вузлом. Дією цієї послідовності в часі є виробка діалогу з пацієнтом, що закінчується значенням симптому, вироблюваним у стані 714. Коли в стані 714 рішення відповідь пацієнта є значенням, функція 620 переходить у стан 716 і повертає значення, отримане від пацієнта. З посиланням на Фіг.8а тепер буде описана функція 630 оцінювача формули, що є частиною об'єкта оцінювача формули. Об'єкт оцінювача формули обчислює значення симптому в момент t часу, оцінюючи задану формулу. У заснованому на об'єктах виконанні кожна формула втілюється в інший об'єкт оцінювача формули, і в системі існує стільки різних об'єктів оцінювача формули, скільки існує формул. Будь-який інший об'єкт, якому необхідно оцінювати формулу, може викликати підхожого оцінювача формули. Простим прикладом є перетворення абсолютної дати, такої як 7 грудня 1941 року, у вік у роках у деякий більш пізній момент t часу. Функція 630 починається в початковому стані 802, у якому об'єкти поточних фокусних хвороби, симптому й оцінювача обрані попередньою обробкою. Функція 630 тепер оцінює формулу, щоб одержати значення для симптому. Переходячи до функції 810, викликається об'єкт обчислювача формули. Переходячи до стану 812, функція 630 повертає обчислене значення. З посиланням на Фіг.8Ь тепер буде описана функція 810 оцінювача виконання формули, що оцінює задану формулу, що може використовувати інші значення симптомів для обчислення значення симптому в момент t часу. Формула задається для функції 810 як набір підхожим способом закодованих операцій і операндів у деякій формалізованій системі математики, такій як арифметика, геометрія, тригонометрія, алгебра, обчислення, імовірність, або статистика. Функція 810 виконує необхідні операції і повертає обчислене значення. Один спеціальний випадок підпорядкованої обробки з'являється, коли операнд формули сам є симптомом, що ще повинний бути оцінений, і в цьому випадку функція 810 перериває оцінювання, змушує симптом операнда бути оціненим, а потім продовжує оцінювати формулу. Це потенційно рекурсивний процес, хоча оцінювання симптому може само по собі залучати оцінювання іншої формули. Шляхом використання цієї конструкції будь-яка структура гніздових формул, використовуючи будь-які об'єкти симптомів, може бути задана автором сценаріїв і оцінена при необхідності. Функція 810 починається в початковому стані 820, у якому відомі формула і її аргументи. Переходячи до стану 822, формула оцінюється настільки, наскільки це можливо з заданими аргументами. У деяких випадках це цілком оцінить формулу; в інших, це виявить аргумент, що сам по собі є симптомом, що все ще необхідно оцінювати. Переходячи до стану 824 рішення, якщо аргумент вимагає подальшої оцінки, функція 810 переходить до функції виконання об'єкта симптому; у протилежному випадку вона переходить у стан 832. У функції 140 симптом аргументу оцінюється викликом належного об'єкта симптому (Фіг.6); потім функція 810 переходить назад в стан 822 для продовження оцінювання формули. У стані 832 функція 810 продовжує оцінювати формулу доти, поки не буде обчислене кінцеве значення. Переходячи до стану 834, кінцеве значення повертається. З посиланням на Фіг.9 тепер буде описана функція 640 оцінювача довідки, що є частиною об'єкта оцінювача довідки. Об'єкт оцінювача довідки обчислює значення симптому в момент t часу шляхом перегляду таблиці або графіка. Часто буває, коли значення симптому відомо системі непрямим способом, імовірно із якогось іншого контексту, у якому були підготовлені графік або таблиця. Одним простим прикладом є заснований на часі графік температури, що може бути використаний для одержання значення жару в момент t часу. Альтернативно, функція 640 може використовувати статистичні обчислення на основі графіка, такі як підрахунок певних появ, знаходження області в часовому графіку хвороби між двома точками часу або збіг часових графіків хвороби. Функція 640 починається в початковому стані 902, у якому симптом вибраний для оцінки. Переходячи до стану 904, про симптом наводяться довідки в підготовленому довідковому середовищі, такому як графік або таблиця бази даних. Переходячи до стану 906, функція 640 повертає значення процесу, що викликав функцію 640. З посиланням на Фіг.10 тепер буде описана функція 650 оцінювача спектра термінів, що використовується для симптомів, що залежать від суб'єктивного опису пацієнтом. Функція 650 перетворить суб'єктивні описи пацієнтом симптому в момент t часу в спеціальним чином закодований символ, що повертається функцією й обробляється системою, як і будь-яке інше значення. Функція 650 забезпечує список ключових слівдескрипторів пацієнту, дозволяє пацієнту вибрати одне або більш слів і кодує вибрані слова в символ, що повертається. Стани 1004 і 1006 креслення показують, що підготовлений спектр термінів-дескрипторів, і ваги привласнюються різним термінам в автономному режимі підготовки об'єкта симптому. Ці дані звичайно підготовляються і зберігаються в базі даних, до якої можна одержати доступ у процесі інтерактивної діагностики. У системі інтерактивної діагностики функція 650 починається в стані 1008, у якому функція представляє спектр термінів пацієнту деяким чином, що дозволяє пацієнту вибрати набір дескриптивних термінів у момент t часу. Переходячи до стану 1010, функція 650 одержує й обробляє термін(-и), обраний(-і) пацієнтом. Переходячи до стану 1014, якщо інші аспекти симптому підлягають обробці, функція 650 переходить у стан 1016; у протилежному випадку функція переходить у стан 1018. У стані 1016 функція 650 підготовляє наступний аспект спектра термінів симптому і потім переходить назад у стан 1008. У стані 1018 функція 650 збирає і зберігає терміни, зібрані для моменту t часу, у придатний код, що може бути повернутий як значення. Переходячи до стану 1020, функція 650 кодує терміни, зібрані від пацієнта, і повертає їх як значення процесу, що викликав функцію 650. З посиланням на Фіг.11 тепер буде описана функція 150 застосування значення симптому, що приймає значення симптому, що тільки що отримане або обчислено, і застосовує його і його ефекти до різних хворобкандидатів. У однім варіанті виконання, використовуючи центральну систему, функція проходить циклами за списком хвороб-кандидатів і застосовує до кожної хвороби D вплив нового значення. Для кожної хвороби D вона одержує належні діагностичні ваги, обчислює застосовні синергічні ваги, обчислює застосовні синергічні ваги, і відмічає будь-які інші впливи, визначені автором хвороби, такі як обов'язкові зміни оцінок, зміни статусу хвороб через прийняття рішень про хвороби і виключення хвороб, і зміни, що вимагаються для керування змінами значень симптомів, що діють як альтернативні симптоми в інших хворобах. У альтернативному заснованому на об'єктах виконанні кожний об'єкт хвороб має вбудований спосіб, що обробляє нові значення симптомів; і функція 150 викликає цей спосіб для "сповіщення" кожного об'єкта хвороб про нове значення симптому. Кожний об'єкт хвороб запрограмований застосовувати впливи нового значення до своїх власних даних, що спрощує керування певними правилами обновлення, що дуже залежать від конкретної хвороби. Однак у будь-якому виконанні має місце однакова логічна обробка. Відмітимо, що в однім варіанті виконання зміни діагностичних ваг, обчислені як результат нового значення, просто зберігаються, але не добавляються до діагностичних оцінок доти, поки не будуть обчислені всі зміни хвороб-кандидатів, і усі хвороби можуть бути обновлені одночасно (див. Фіг.21). Це необхідно, щоб запобігти зміни в оцінках, правилах, вагах альтернативних симптомів і синергічних ефектах хвороб на початку списку кандидатів від впливу і перекручування обчислень для хвороб нижче за списком. Обчислення змін в оцінках і збільшення оцінок є двоступінчастим процесом, щоб гарантувати правильне збільшення всіх оцінок хвороб як єдиного утворення. Функція 150 починається в початковому стані 1102, у якому обчислене нове значення симптому, і воно повинне бути застосоване до усіх хвороб-кандидатів, що використовують цей симптом. Переходячи до стану 1104, функція 150 починає цикл, що обробляє кожну хворобу D у списку хвороб-кандидатів. Переходячи до стану 1106 рішення, якщо хвороба D не використовує новий симптом, функція 150 ігнорує хворобу D і переходить у стан 1122 рішення для наступного повторення циклу. Але якщо в стані рішення 1106 хвороба D використовує поточний симптом, функція 150 переходить у стан 1108 для його обробки. У стані 1108 функція 150 одержує з таблиці ваг для хвороби D діагностичну вагу, задану значенням поточного симптому в момент t часу. Ця нова вага зберігається в об'єкті хвороб для хвороби D для наступної обробки. Переходячи до стану 1110, якщо діагностичне зважування для поточного симптому залежить від аналізу змін, що збільшуються, у значеннях симптомів протягом інтервалу часу, функція 150 обчислює вплив змін, одержує відповідну вагу і зберігає її для подальшого обновлення. Переходячи до функції 1120 обчислення синергій, обчислюється вплив нового значення симптому на хворобу D, як описано нижче з посиланням на Фіг.12. Переходячи до стану 1122,. функція 150 перевіряє, чи є ще хвороби-кандидати для перевірки. Якщо є, функція 150 переміщається в стан 1124, збільшує індекс D циклу і повертається назад в стан 1106 для початку нового повторення циклу. Але якщо в стані 1122 рішення усі хвороби-кандидати вже оброблені, функція 150 переходить у стан 1126 і повертається в процес виклику. З посиланням на Фіг.12 тепер буде описана функція обчислення синергій (використовувана на Фіг.11), що обчислює синергічну вагу значення даного симптому. Синергія тут відноситься до спеціальних завчасно заданих якостей симптомів, так само як до заснованих на часі відношень і взаємодій серед різних симптомів, що часто мають значний діагностичний вплив. Тоді як використання діагностичних ваг для простих значень симптомів є впливом першого порядку, використання заснованих на часі синергічних значень є впливом другого порядку, математичним "тонким настроюванням", що допомагає диференціювати конфліктуючі діагнози і відокремлює систему МДіРЛ від інших систем автоматичної діагностики. Відзначимо, що показана лише мала частина основних типів синергії, існує множина можливих типів синергії, що можуть бути проаналізовані аналогічно тому способові, що показаний тут. Функція 1120 починається в початковому стані 1202, у якому було обчислене значення нового симптому, і воно повинне бути застосоване до всіх синергічних симптомів для даної хвороби. Переходячи до стану 1204 рішення, функція 1120 перевіряє, чи має дана хвороба які-небудь симптоми, що залучають синергії. Якщо не має, функція 1120 повертається в стан 1206; у протилежному випадку функція 1120 переходить у стан 1208 і починає цикл, що .обробляє кожну синергію і, визначену для даної хвороби. Продовжуючись у стані 1210 рішення, функція 1120 одержує наступну синергію і хвороби і з'ясовує її тип. У залежності від типу синергії і функція 1120 обчислює синергію в такий спосіб: Якщо типом синергії і є Перша значна синергія, функція 1120 переходить до функції 1220 для обчислення Синергії ПЗС, що далі описана з посиланням на Фіг.13. Потім функція 1120 переходить у стан 1272 рішення. Якщо в стані 1210 рішення типом синергії / є Синергія початку і закінчення, функція 1120 переходить до функції 1230 для обчислення Синергії початку і закінчення, що далі описана з посиланням на Фіг.14. Потім функція 1120 переміщається в стан 1272 рішення. Якщо в стані 1210 рішення типом синергії є Послідовна синергія, функція 1120 переходить до функції 1240 для обчислення Послідовної синергії, що далі описана з посиланням на Фіг.18. Потім функція 1120 переходить у стан 1272 рішення. Якщо в стані 1210 рішення типом синергії є Одночасна синергія, функція 1120 переходить до функції 1250 для обчислення Одночасної синергії, що далі описана з посиланням на Фіг.19. Потім функція 1120 переходить у стан 1272 рішення. Якщо в стані 1210 рішення типом синергії є Синергія часового графіка, функція 1120 переходить до функції 1260 для обчислення Синергії часового графіка, що далі описана з посиланням на Фіг.20. Потім функція 1120 переходить у стан 1272 рішення. Якщо в стані 1210 рішення типом синергії є деяка інша синергія, функція 1120 переходить у стан 1270 для обчислення цієї синергії. Стан 1270 призначений показати те, що існує множина інших сполучень симптомів, що показують синергію, що буде обчислюватися тим же способом, що і функції 1220-1260. Після того, як був обчислений будь-який симптом синергії, функція 1120 переходить у стан 1272 рішення і перевіряє, чи є ще синергії для обробки. Якщо вони є, то функція 1120 переходить у стан 1274, у якому вона збільшує індекс, що вибирає наступну синергію, і потім переходить назад в стан 1210, щоб почати нове повторення циклу. Але якщо в стані 1272 рішення більше немає синергій для обчислення, функція 1120 переходить у стан 1276 і повертається в процес виклику. З посиланням на Фіг.13 тепер буде описана функція обчислення першого значного симптому (ПЗС) (Фіг.12). Функція 1220 ПЗС визначає, чи належить значення даного дійсного симптому першому значному симптому даної хвороби, щоб додати додаткову діагностичну вагу цій хворобі. Значення "першого значного симптому" ілюструється й описується з посиланням на Фіг.28 як самий ранній симптом у процесі хвороби. Функція 1220 починається в початковому стані 1302, у якому для симптому обчислене нове значення, і функція 1220 тепер повинна одержати додаткову діагностичну вагу, зв'язану із симптомом, що є Першим значним симптомом цієї хвороби. Переходячи до стану 1304 рішення, функція 1220 перевіряє, чи ідентифікує дана хвороба якийсь із перших значних симптомів. Якщо не ідентифікує, функція 1220 повертається відразу в стан 1306, у протилежному випадку функція 1220 переходить у стан 1308 і перевіряє, чи ідентифікується даний симптом як Перший значний симптом часового графіка даної хвороби. Якщо не ідентифікується, функція 1220 повертається відразу в стан 1306, у протилежному випадку функція 1220 переходить у стан 1310. У стані 1310 функція 1220 одержує діагностичну вагу, задану для значення даного симптому для хвороби, і переходить у стан 1312. У стані 1312 функція 1220 зберігає діагностичну вагу, переходить у стан 1306 і повертається у функцію 1120 (Фіг.12). З посиланням на Фіг.14 тепер буде описана функція обчислення Синергії початку [закінчення] (використовувана на Фіг.12). Функція 1230 аналізує, чи показують і яким чином значення даного симптому спеціальні характеристики початку (або закінчення), що мають медичне значення, і, таким чином, добавляють додаткову діагностичну вагу до хвороби. Функція 1230 починається в початковому стані 1402, у якому для симптому обчислене нове значення, і функція повинна тепер одержати додаткову діагностичну вагу, зв'язану із спеціальними значеннями початку або закінчення даного симптому. Переходячи до стану 1404 рішення, функція 1230 перевіряє, чи використовує хвороба аналіз на початок/закінчення і чи ідентифікує вона значення даного симптому як спеціальне значення початку або закінчення. Якщо даний симптом не використовує аналіз початку/закінчення, функція 1230 переходить у стан 1416 для швидкого повернення (у стан 1416); у протилежному випадку вона переходить до функції 1410а. У функції 1410а аналізується синергія початку або закінчення нового значення симптому (як описано на Фіг.15), і потім відбувається перехід у стан 1414 рішення. У стані 1414 рішення функція 1230 перевіряє, чи змінила попередня обробка будь-яке із значень початку або закінчення. Якщо змінила, функція переходить до функції 1410b, або в протилежному випадку в стан 1416. У функції 1410b аналізується симетрія між початком і закінченням і привласнюється синергічна вага (як описано на Фіг.15). При завершенні функції 1410b функція переходить у стан 1416 і повертається у функцію 1120 виклику (Фіг.12). З посиланням на Фіг.15 тепер буде описана функція 1410, що аналізує значення початку і закінчення даного симптому і визначає їхні характеристики відносно часу. Функція 1410 містить у собі частину 1410а для аналізу синергії початку і закінчення і частину 1410b для аналізу синергії симетрії. Функція 1410 починається в стані 1502, у якому задаються нові значення симптомів. Переходячи до стану 1504 рішення, якщо дані значення не зв'язані з початком або закінченням, функція повертає сигнал "немає даних" у стан 1504 рішення; у протилежному випадку функція 1410 може виконувати частину 1410а для аналізу синергії початку і закінчення і переходить у стан 1508 рішення. У стані 1508 рішення, якщо немає нових значень, зв'язаних із початком симптому, функція 1410 переходить до функції 1510, або в протилежному випадку в стан 1522 рішення. У функції 1510 обчислюється діагностична вага нахилу початку симптому відносно часу, як далі описано на Фіг.16. Переходячи до функції 1520, обчислюється діагностична вага тренда, тобто зміна нахилу початку симптому відносно часу, як описано далі на Фіг.17. Переходячи до стану 1522 рішення, у випадку, якщо є нові значення закінчення, функція 1410 переходить до функції 1510', у протилежному випадку функція 1410 повертається в стан 1528. У функції 1510' обчислюється діагностична вага нахилу закінчення симптому відносно часу, як далі описано на Фіг.16. Переходячи до функції 1520', обчислюється діагностична вага тренда, тобто зміна нахилу закінчення симптому відносно часу, як описано далі на Фіг.17. Переходячи до стану 1524 рішення, у випадку, якщо в симптомі є значення як початку, так і закінчення, функція 1410 може виконувати частину 1410b для аналізу синергії симетрії і продовжується в стан 1526; у протилежному випадку функція 1410 повертається в стан 1528. У стані 1526 частина функції 1410b обчислює діагностичну вагу симетрії початку/закінчення симптому. Переходячи до стану 1528, функція 1410 повертається у функцію 1230 виклику (Фіг.14). З посиланням на Фіг.16 тепер буде описана функція 1510, що обчислює діагностичну вагу нахилів початку і закінчення для симптому. Цей опис відноситься до початку симптому (1510); аналогічний опис застосовується для закінчення симптому (1510'). Функція 1510 починається в стані 1602, у якому задаються нові значення симптомів. Переходячи до функції 2500, обчислюється нахил відносно часу даного значення початку або закінчення, як описано нижче з посиланням на Фіг.25. Переходячи до стану 1606 рішення, якщо жодний дійсний нахил не повертався функцією 2500, функція 1510 повертається в стан 1614; у протилежному випадку вона переходить у стан 1608 рішення. У стані 1608 рішення, якщо нахил початку не досягає порога нахилу початку або перевищує його, функція 1510 повертається в стан 1614; у протилежному випадку функція 1510 переходить у стан 1610. У стані 1610 функція 1510 одержує вагу, присвоєну значенню нахилу початку для даного симптому, і зберігає його для подальшого аналізу в об'єкті хвороби. Переходячи до стану 1614, функція 1510 повертається у функцію 1410 (Фіг.15). З посиланням на Фіг.17 тепер буде описана функція 1520, що обчислює діагностичну вагу трендів початку (1520) і закінчення (1520') для симптому. Швидкість, із якою симптом починається або закінчується в пацієнта, має діагностичне значення, що визначається і зважується цією функцією. Цей опис призначений для тренда (1520) початку симптому, аналогічний опис застосовується для тренда (1520і) закінчення симптому. Функція 1520 починається в стані 1702, у якому задаються нові значення симптомів. Переходячи до функції 2600, обчислюється тренд відносно часу даного значення початку, як описано нижче з посиланням на Фіг.26. Переходячи до стану 1706 рішення, якщо жодний дійсний тренд не повертався функцією 2600, функція 1520 повертається в стан 1714; у протилежному випадку вона переходить у стан 1708 рішення. У стані 1708 рішення, якщо тренд початку не досягає порога тренда початку, функція 1520 повертається в стан 1714; у протилежному випадку функція 1520 переходить у стан 1710. У стані 1710 функція 1520 одержує вагу, присвоєну значенню тренда початку, і зберігає його для подальшого аналізу в об'єкті хвороби. Переходячи до стану 1714, функція 1520 повертається у функцію 1410 (Фіг.15). З посиланням на Фіг.18 тепер буде описана функція 1240 Обчислення послідовної синергії (Фіг.12). Функція 1240 перевіряє, чи з'явилася особлива задана автором послідовність значень симптомів у пацієнта, що діагностується за даною хворобою. Якщо з'явилася, функція 1240 одержує додаткову діагностичну синергічну вагу, зв'язану із цією спеціальною послідовністю симптомів, і зберігає її для подальшого аналізу. Функція 1240 починається в початковому стані 1802, у якому у функцію уводяться хвороба і значення симптомів у деякий момент t часу. Переходячи до стану 1804 рішення, функція 1240 перевіряє, чи визначив автор хвороби яку-небудь послідовну синергію, що зважується в цілому. Якщо визначив, функція 1240 переходить у стан 1806 рішення, у протилежному випадку вона відразу повертається в стан 1814 повернення. У стані 1806 функція 1240 одержує з об'єкта хвороб усі значення симптомів, що притягнуті до обчислення послідовної синергії. Переходячи до стану 1808, функція 1240 порівнює часову послідовність значень симптомів, дійсно відмічених у пацієнта, з авторською часовою послідовністю симптомів. Переходячи до стану 1810 рішення, якщо послідовність симптомів пацієнта збігається з авторською, функція 1240 переходить у стан 1812; у протилежному випадку функція повертається в стан 1814. У стані 1812 функція 1240 одержує діагностичну вагу, зв'язану із часовою послідовністю симптомів, із даної таблиці ваг хвороби і зберігає цю вагу з будь-якими іншими дійсними вагами даної хвороби. Переходячи до стану 1814, функція 1240 повертається у функцію 1120 виклику (Фіг.12). З посиланням на Фіг.19 тепер буде описана функція 1250 Обчислення одночасної синергії (Фіг.12). Функція 1250 перевіряє, чи з'явився особливий заданий автором набір значень симптомів у той самий час або протягом того самого періоду часу в пацієнта, що діагностується за даною хворобою. Якщо з'явився, функція 1250 одержує додаткову діагностичну синергічну вагу, зв'язану із цим спеціальним набором одночасних симптомів, і добавляє її в список дійсних діагностичних ваг хвороби. Функція 1250 починається в початковому стані 1902, у якому у функцію уводяться хвороба і значення симптомів у деякий момент t часу. Переходячи до стану 1904 рішення, функція 1250 перевіряє, чи визначив автор хвороби яку-небудь одночасну синергію, що зважується в цілому. Якщо визначив, функція 1250 переходить у стан 1906 рішення, у протилежному випадку вона відразу повертається в стан 1912 повернення. У стані 1906 функція 1250 одержує з об'єкта хвороб усі значення симптомів, що притягнуті до обчислення одночасної синергії. Переходячи до стану 1908 рішення, якщо набір симптомів пацієнта в момент t часу збігається з авторським завчасно заданим набором симптомів, функція 1250 переходить у стан 1910; у протилежному випадку функція повертається в стан 1912. У стані 1910 функція 1250 одержує діагностичну вагу, зв'язану із набором одночасних симптомів, із даної таблиці ваг хвороби, і зберігає цю вагу з будь-якими іншими дійсними вагами даної хвороби. Переходячи до стану 1912, функція 1250 повертається у функцію 1120 виклику (Фіг.12). З посиланням на Фіг.20 тепер буде описана функція 1260 Обчислення синергії часового графіка (Фіг.12). Функція 1260 перевіряє, чи повідомив пацієнт, що діагностується за даною хворобою, про часовий графік симптомів (Фіг.28), або про окремі значення симптомів, що з'являються в момент t часу, так що вони можуть збігтися або "потрапити" в особливий, заданий автором часовий графік хвороби або графік хвороби. Якщо даний симптом з'являється в пацієнта з завчасно заданими значеннями в моменти часу, що відповідають часовому графіку хвороби, функція 1260 одержує додаткову діагностичну вагу, яку автор зв'язує з часовим графіком симптому, і добавляє його в список дійсних діагностичних ваг хвороби. Функція 1260 починається в початковому стані 2002, у якому у функцію уводяться хвороба і значення симптомів у деякий момент t часу. Переходячи до стану 2004 рішення, функція 1260 перевіряє, чи визначив автор хвороби які-небудь ваги часового графіка симптому в цілому. Якщо визначив, функція 1260 переходить у стан 2006, у протилежному випадку вона відразу повертається в стан 2012 повернення. У стані 2006 функція 1260 одержує з об'єкта хвороб часовий графік симптомів, що притягнутий до обчислення. Переходячи до стану 2008 рішення, якщо часовий графік симптомів пацієнта збігається з заданим автором часовим графіком, функція 1260 переходить у стан 2010; у протилежному випадку функція повертається в стан 2012. У стані 2010 функція 1260 одержує діагностичну вагу, зв'язану із часовим графіком, із даної таблиці ваг хвороби і зберігає цю вагу з будь-якими іншими дійсними вагами даної хвороби. Переходячи до стану 2012, функція 1260 повертається у функцію 1120 виклику (Фіг.12). З посиланням на Фіг.21 тепер буде описана функція 160 Обновлення і запису (Фіг.1). До початку функції 160 діагностичний цикл 100 повторно обчислює діагностичні ваги усіх хвороб-кандидатів на основі деякого нового значення для поточного фокусного симптому. Функція 160 тепер дозволяє кожній хворобі-кандидату зробити один невеликий додатковий діагностичний крок, заснований на новому значенні. Функція 160 обновляє діагностичний імпульс, оцінку і статус кожної хвороби-кандидата і змінює і переглядає їхнє діагностичне ранжирування. Якщо цей останній крок змушує одну або більше хвороб досягти точки рішення про діагностику, функція 160 обробляє це рішення. Функція 160 потім підготовляє список хвороб-кандидатів для іншого повторення діагностичного циклу. Функція 160 починається в початковому стані 2102, у якому у усіх хворобах-кандидатах, що використовують дійсний симптом, установлюються нові ваги. Переходячи до стану 2104, функція 160 запускає цикл обробки кожної хвороби зі списку хвороб-кандидатів по черзі в якості хвороби D. Переходячи до стану 2106 рішення, якщо хвороба D не використовує поточний симптом, то на неї не можуть вплинути останні зміни ваг, так що функція 160 пропускає частину циклу, що залишилася, і переходить у стан 2118 рішення. Але якщо в стані 2106 рішення хвороба D використовує поточний симптом, то потім функція 160 переходить у стан 2108. У стані 2108 функція 160 підсумовує всі діагностичні ваги, додані новим значенням D симптому. Це включає базову вагу значення симптому і всі додаткові збільшувальні ваги, додані різними синергічними функціями. Переходячи до стану 2110, функція 160 обчислює діагностичний імпульс хвороби D, що, в однім варіанті виконання, є просто сумою, обчисленою в стані 2108. Цей імпульс є додатковим діагностичним прогресом, виконаним хворобою D для поточного питання. Він зберігається і використовується в іншому контексті для оцінки того, наскільки швидко хвороба D буде просуватися в порівнянні з іншими хворобами-кандидатами. Переходячи до стану 2112, функція 160 обновляє діагностичну оцінку хвороби D шляхом додавання імпульсу, обчисленого в стані 2110. Переходячи до стану 2114, функція 160 переглядає і регулює діагностичний статус хвороби D. Функція 160 порівнює нову діагностичну оцінку з різними заданими автором порогами, так що статус сигналу змінюється, такими як ухвалення рішення про хворобу D або її виключення, або зміна діагностичного рангу хвороби D, так що вона буде залучати більше або менше уваги в наступному повторенні діагностичного циклу. Переходячи до стану 2116, функція 160 обновляє різні робочі списки і бази даних для запису дій і рішень, виконаних щодо хвороби D. Переходячи до стану 2118 рішення, якщо ще є хвороби-кандидати, що підлягають обробці, функція 160 переходить у стан 2120, що збільшує індекс D циклу, і потім повертається назад в стан 2106, що запускає наступне повторення. Але якщо в стані 2118 рішення більше немає хвороб для обробки, функція 160 переходить у стан 2122 і повертається до функції 170 за Фіг.1. З посиланням на Фіг.22 тепер буде описана функція 170 Перегляду діагнозів (Фіг.1). На початку функції 170 система тільки що обновила усі хвороби-кандидати новими діагностичними вагами й оцінками, і функція 170 тепер переглядає хвороби-кандидати, щоб побачити, чи знаходиться на черзі ще одне повторення діагностичного циклу, або вже досягнуті цілі або обмеження сеансу діагностики. Функція 170 починається в початковому стані 2202, у якому усі хвороби-кандидати були тільки що обновлені. Переходячи до стану 2204, функція 170 переглядає діагностичний імпульс і оцінку кожної хворобикандидата. Якщо яка-небудь хвороба достатньо розвилася для того, щоб бути обраною в якості наступної фокусної хвороби, функція 170 переходить у стан 2208 для встановлення режиму діагностики ВВД для цієї хвороби, а потім функція 170 переходить до функції 2210. Але якщо в стані 2204 рішення жодна хвороба не просунулася в напрямку діагнозу, функція 170 переходить у стан 2206 для встановлення режиму діагностики ГВД, і потім переходить до функції 2210. Функція 2210 переглядає цілі й обмеження діагностики, що далі описані з посиланням на Фіг.23. При завершенні функції 2210 функція 170 переходить у стан 2212 і перевіряє, чи викликав якийсь процес у циклі припинення, відстрочку або іншу перерву, або чи модифікував режим діагностики або параметри або варіанти, використовувані в діагностичному циклі 100. Стан 2212 також обробляє запити на дії, запущені властивістю стабілізації дій, що дозволяє будь-якому об'єкту хвороб запитувати раннє припинення циклу, щоб виконувати деяку іншу дію, таку як іноді потрібно в надзвичайних випадках. Переходячи до стану 2214, функція 170 установлює внутрішні прапори або на продовження, або на припинення діагностичного циклу. Переходячи до стану 2216, функція 170 повертається до функції 172 за Фіг.1. З посиланням на Фіг.23 тепер буде описана функція 2210 перевірки цілей і обмежень, як вона використовується в діагностичному циклі (Фіг.22). У функції 2210 всі оцінки хвороб-кандидатів і діагностичне ранжирування вже обновлене, і функція тепер повинна переглянути хвороби-кандидати, щоб побачити, чи були досягнуті глобальні цілі або обмеження сеансу діагностики. Система діагностики утримується для подальшого повторення діагностичного циклу 100 і у функції 2210 вона визначає, чи дійсно потрібно наступне повторення або воно бажано. Функція 2210 починається в початковому стані 2302, у якому усі хвороби-кандидати вже обновлені. Переходячи до стану 2304 рішення, у випадку, якщо більше немає хвороб-кандидатів, що підлягають діагнозу, функція 2210 переходить у стан 2324 для установки прапора припинення циклу. Але якщо в стані 2304 рішення більше немає хвороб-кандидатів, функція 2210 переміщається в стан 2306 рішення. У стані 2306 рішення, якщо діагностичною метою було ухвалення рішення про деяку задану кількість η хвороб (або їхній виключення), функція 2210 переходить у стан 2308 рішення; у протилежному випадку функція переходить у стан 2310 рішення. У стані 2308 рішення, якщо щонайменше про η хвороб було в дійсності прийняте рішення (або вони були виключені), функція 2210 переходить у стан 2324 для установки прапора припинення циклу; у протилежному випадку функція 2210 переходить у стан 2310. У стані 2310 рішення, якщо діагностичною метою було ухвалення рішення про конкретні задані хвороби (або їхнє виключення), функція 2210 переходить у стан 2312 рішення; у протилежному випадку функція переходить у стан 2314 рішення. У стані 2312 рішення, якщо про конкретні задані хвороби дійсно прийняте рішення (або вони були виключені), функція 2210 переходить у стан 2324 для установки прапора припинення циклу; у протилежному випадку функція 2210 переходить у стан 2314. У стані 2314 рішення, якщо діагностичний цикл обмежений деяким заданим часовим інтервалом, функція 2210 переходить у стан 2316 рішення; у протилежному випадку функція переходить у стан 2318 рішення. У стані 2316 рішення, якщо заданий часовий інтервал закінчився, функція 2210 переходить у стан 2324, щоб установити прапор припинення циклу; у протилежному випадку функція 2210 переходить у стан 2318 рішення. У стані 2318 рішення, якщо діагностичний цикл обмежений деякою заданою кількістю питань, функція 2210 переходить у стан 2320 рішення, у протилежному випадку функція переходить у стан 2322. У стані 2320 рішення, якщо була задана певна кількість питань, функція 2210 переходить у стан 2324 для установки прапора припинення циклу, у протилежному випадку функція 2210 переходить у стан 2322. У стані 2322 функція 2210 установлює внутрішній знак на продовження діагностичного циклу і переходить у стан 2326 повернення. У стані 2324 функція 2210 установлює внутрішній прапор на припинення діагностичного циклу і переходить у стан 2326 і повертається у функцію 170 (Фіг.22). З посиланням на Фіг.24 тепер буде описана функція 180 (Фіг.1) Завершення діагностичного циклу в діагностичному циклі 100. На початку функції 180 діагностичний цикл припиняється, і функція 180 тепер виконує дії, що є частиною порядку з припинення і завершення циклу. Функція 180 починається в початковому стані 2402. Переходячи до стану 2404, функція виробляє необхідні звіти діагностики. Переходячи до стану 2406, функція 180 зберігає нові дані про хвороби і симптоми. Переходячи до стану 2408, функція 180 зберігає "стан" діагностичного циклу на припиненні, що дає можливість системі продовжити цикл у майбутньому шляхом перевстановки всіх перемінних у той самий "стан". Переходячи до стану 2410, функція 180 визволяє всі ресурси комп'ютера і системи, що були розміщені в діагностичному циклі 100. Переходячи до стану 2412, функція 180 повертається в стан 182 за Фіг.1. З посиланням на Фіг.25 тепер буде описана функція 2500 Нахилу, що обчислює нахил двох значень відносно часу. Нахил кута є його тангенсом, і нахил у часі двох значень v1 і v2 складає (v2-v1)/(t2-t1). Коли t2=t1, то це значення арифметично не визначене, а коли t1 наближається до t2, це викликає стан переповнювання в цифрових комп'ютерах. Це функція використовує допоміжний прапор результату, що закодований підхожим способом, щоб інформувати того, хто викликає про будь-які конкретні проблеми, що з'являються при обчисленні. Функція 2500 починається в початковому стані 2502, у якому аргументи t1, t2, v1 і v2 передбачаються доступними для функції. Переходячи до стану 2504, функція 2500 перевіряє значення v1 даних. Переходячи до стану 2506 рішення, якщо не задано ніякого значення v1, функція 2500 переходить у стан 2508. У стані 2508 функція 2500 установлює підсумковий прапор на відображення "немає значення v1" і повертається в стан 2526 повернення. Але якщо в стані 2506 рішення є значення v1, функція 2500 переходить у стан 2510 і одержує значення v2 даних. Переходячи до стану 2512 рішення, якщо не задано ніякого значення v2, функція 2500 переходить у стан 2514, установлює підсумковий прапор на відображення "немає значення v2" і потім повертається в стан 2526. Але якщо в стані 2512 рішення є значення v2, функція 2500 переходить у стан 2516 і обчислює значення тангенса (v2-v1)/(t2-t1). Продовжуючи залишатися в стані 2518 рішення, якщо результат стану 2516 викликав стан помилки через переповнювання, функція 2500 переходить у стан 2520, установлює підсумковий прапор на відображення "безкінечний нахил" і повертається в стан 2526. Але якщо в стані 2518 рішення результат не викликав переповнювання, функція 2500 переходить у стан 2522 і встановлює підсумковий нахил для нахилу, обчисленого в стані 2516. Переходячи до стану 2524, функція 2500 установлює підсумковий прапор на відображення "нормальний нахил". Переходячи до стану 2526, функція 2500 повертає підсумковий нахил і прапор функції (2600, Фіг.26 або 1510, Фіг.16), що її викликала. З посиланням на Фіг.26 тепер буде описана функція 2600 Тренда, що обчислює тренд трьох точок відносно часу. Як це обчислюється тут, часовий тренд має три можливих значення: ЩО ЗНИЖУЄТЬСЯ, ПОСТІЙНЕ і ЗБІЛЬШУЄТЬСЯ, у залежності від стану нахилу від точки 2 до точки 3 - він відповідно менше, дорівнює або більше щодо нахилу від точки 1 до точки 2. Для різних значень t1, t2 і t3 обчислення цих нахилів може бути арифметично не визначено, або викликати стани переповнювання в цифрових комп'ютерах: функція використовує допоміжний підсумковий прапор, що закодований підхожим способом, щоб інформувати того, хто викликає, про будь-які конкретні проблеми, що з'являються при обчисленні. Функція 2600 починається в початковому стані 2602, у якому аргументи t1, t2, t3, v1, v2 і v3 передбачаються доступними для цієї функції. Переходячи до стану 2604, функція 2600 перевіряє значення v1 даних. Переходячи до стану 2606 рішення, якщо не задано ніякого значення v1, функція 2600 переходить у стан 2608, установлює підсумковий прапор на відображення "немає значення v1" і повертається в стан 2644 повернення. Але якщо в стані 2606 рішення є значення v1, функція 2600 переходить у стан 2610 і одержує значення v2 даних. Переходячи до стану 2612 рішення, якщо не задано ніякого значення v2, функція 2600 переходить у стан 2614, установлює підсумковий прапор на відображення "немає значення v2" і потім повертається в стан 2644. Але якщо в стані 2612 рішення є значення v2, функція 2600 переходить у стан 2616 і одержує значення v3 даних. Переходячи до стану 2618 рішення, якщо не задано ніякого значення v3, функція 2600 переходить у стан 2620, установлює підсумковий прапор на відображення "немає значення v3" і потім повертається в стан 2644. Але якщо в стані 2618 рішення є значення v3, функція 2600 переходить до виконання функції 2500 (Фіг.25). У функції 2500 нахил від точки 1 до точки 2 був обчислений як (v2-v1)/(t2-t1). Переходячи до стану 2624 рішення, якщо результат виконання функції 2500 викликає стан помилки через переповнювання, функція 2600 переходить у стан 2626. У стані 2626 функція 2600 установлює підсумковий прапор на відображення "безкінечний нахил 1" і повертається в стан 2644. Але якщо в стані 2624 рішення результат не викликав переповнювання, функція 2600 переходить до виконання функції 2500' (Фіг.25). У функції 2500' нахил від точки 2 до точки 3 був обчислений як (v3-v2)/(t3-t2). Переходячи до стану 2630 рішення, якщо результат функції 2500' викликає стан помилки через переповнювання, функція 2600 переходить у стан 2632. У стані 2632 функція 2600 установлює підсумковий прапор на відображення "безкінечний нахил 2" і повертається в стан 2644. Але якщо в стані 2630 рішення результат не викликав переповнювання, функція 2600 переходить у стан 2634 і порівнює нахил 1 із нахилом 2, використовуючи завчасно задані діапазони порівняння. Якщо в стані 2634 рішення нахил 1 більше нахилу 2, функція 2600 переходить у стан 2636; якщо нахил 1 менше нахилу 2, функція 2600 переходить у стан 2640; якщо нахил 1 дорівнює нахилу 2, функція 2600 переходить у стан 2638. У стані 2636 функція 2600 установлює підсумковий тренд, щоб показувати зменшення тренду, а потім переходить у стан 2642. У стані 2638 функція 2600 установлює підсумковий тренд, щоб показувати стабільний тренд, а потім переходить у стан 2642. У стані 2640 функція 2600 установлює підсумковий тренд, щоб показувати збільшення тренду, а потім переходить у стан 2642. У стані 2642 функція 2600 установлює підсумковий прапор, щоб показувати нормальний результат. Переходячи до стану 2644, функція 2600 повертає обчислений тренд і підсумковий прапор функції, що викликає, 1520 (Фіг.17). З посиланням на Фіг.27 тепер буде описаний простий концептуальний шлях, що показує використання ваг дійсних і альтернативних симптомів для одержання діагностичної оцінки. Хоча дійсне втілення може розрізнятися, діаграма показує зв'язку між хворобами, симптомами і вагами. У однім варіанті виконання використовується матриця хвороба-симптом, у якій множина хвороб перерахована в стовпцях, а множина зв'язаних симптомів перерахована в рядках. У частковій зразковій матриці 7200 хвороба-симптом для головного болю стовпець 2702 перераховує симптоми в рядках, відмічених як 2732 і 2742. Декілька хвороб показані як приклади в стовпцях, відмічених як 2704 (звичайна мігрень), 2706 (класична мігрень), 2708 (сильний головний біль) і 2710 (субарахноїдальний крововилив). Для кожної хвороби є стовпець для збереження "дійсного" значення (стовпці 2714, 2716, 2718 і 2720) або "альтернативного" значення (стовпці 2715, 2717, 2719, 2721). Як описано вище, консультація починається в режимі ГВД в області, відміченій 2730. Питання для виявлення зразкових симптомів в області, відміченої 2732, задаються пацієнту. Коли питання, зв'язані із симптомами, задаються пацієнту, значення для конкретного симптому поміщається або в дійсний стовпець, або в альтернативний стовпець для кожної застосовної хвороби, що привласнюється автором конкретної хвороби. Наприклад, симптом "Нудота 2" визначається автором Звичайної мігрені як "дійсний" симптом і має значення 35, якщо визначається відповіддю пацієнта. Однак, симптом "Нудота 2" визначається автором Сильного головного болю як "альтернативний" симптом, і має значення 20, якщо визначається відповіддю пацієнта. Отже, при знаходженні в режимі ГВД деякі хвороби будуть мати виявлені дійсні симптоми, а деякі хвороби будуть мати виявлені альтернативні симптоми. Після того, як досягнуто декілька можливих критеріїв, режим переключається системою з режиму ГВД (2730) на режим ВВД 2740), як показано в 2734. Починаючи з цього моменту система концентрується на задаванні питань про симптоми для фокусної хвороби, базуючись на досягненні критерію. У однім варіанті виконання "дійсні" симптоми для фокусної хвороби (класична мігрень у цьому прикладі) виявляються потім, як показано в 2742. Наприклад, критерій може включати той факт, що конкретна діагностична оцінка досягнута або пройдена, отриманий конкретний діагностичний імпульс, імовірність діагнозу досягнута, або користувач може запросити переключити режими. Користувач може запросити виявлення дійсних симптомів для фокусної хвороби, або навіть повернення системи назад і повторно задавати питання тільки про дійсні симптоми для фокусної хвороби, як показано в 2744. Інші ваги (не показані), такі як для різних типів синергій, добавляються до хвороб в області, відміченій 2746. Зразкові діагностичні оцінки для стовпця кожної хвороби показані в рядку 2750, а загальна оцінка для кожної хвороби, що підсумовує дійсні й альтернативні оцінки, показана в рядку 2752. Діагноз може бути оголошений для хвороби, що має загальну оцінку, що досягає або перевищує конкретний поріг. У цьому прикладі система діагностує пацієнта як того, що має класичну мігрень з оцінкою 480. Фіг.28 зображує форму або екранний дисплей, що дозволяє пацієнту розташовувати набір симптомів у часовому порядку, у якому вони дійсно з'явилися в пацієнта. Це являє собою .зображення одного втілення, що використовує графічний користувальний інтерфейс і форми для введення для одержання вхідного тексту від пацієнта. Інші утілення використовують інші методи для одержання тієї ж самої інформації від пацієнта. У діагностичному циклі 100 (Фіг.1) система використовує об'єкт оцінювача (Фіг.6) для одержання часового графіка хвороби пацієнта в якості значення. Об'єкт оцінювача потім вибудовує часовий графік симптомів пацієнта, порівнює його з часовими графіками, збереженими раніше в базі даних, і добавляє додаткову діагностичну вагу хворобам, що збігаються для пацієнта (Фіг.20). У іншій частині діагностичного циклу часовий графік хвороби пацієнта може бути використаний за допомогою загальновідомих методів збігу наборів для фільтрації списку хвороб-кандидатів, і в такий спосіб зменшити його до найбільш ймовірних хвороб-кандидатів (Фіг.3). У іншій частині діагностичного циклу часовий графік хвороби пацієнта може бути використаний для ідентифікації Першого значного симптому (Фіг.13). У іншій частині діагностичного циклу часовий графік хвороби пацієнта може бути використаний для вибору хвороби, що ближче усього збігається з часовим графіком пацієнта як наступна фокусна хвороба (Фіг.4). Часові графіки хвороб, таким чином, можуть використовуватися як для скорочення набору хвороб-кандидатів, так і для допомоги в діагностиці конкретної хвороби-кандидата. Фіг.28 показує схему 2800, що містить початок симптомів і їхню тривалість у часі для чотирьох різних симптомів. Часова шкала (лінія 2810) показана в годинах і йде зліва праворуч, так що симптоми, що з'явилися раніш, містяться лівіше, ніж симптоми, що з'явилися пізніше. Як приклад показані чотири симптоми (Анорексія, Нудота, Епігастральний біль і Біль у правій нижній чверті черевної порожнини), щоб відобразити хронологічну послідовність, у якій вони звичайно з'являються при хворобі Апендицит. Інші хвороби можуть, звичайно, також показувати аналогічний часовий графік симптомів. Схема показує (лінія 2812), що класичний Апендицит звичайно починається з Анорексії (втрати апетиту), яка тому поміщена в самій лівій частині графіка, щоб позначити початок або старт процесу хвороби в пацієнта. Через годину після початку Анорексії, пацієнт з апендицитом звичайно відчує Нудоту, яка показана як така, що починається у точці 1 година (лінія 2814). Через 2,5 години хвороби пацієнт звичайно відчуває Епігастральний біль (дискомфорт в області шлунка), і тому цей симптом показаний (лінія 2816) як такий, що починається між 2 і 3 годинами на часовій шкалі. Аналогічно, ПНЧ біль (біль у правій нижній чверті черевної порожнини) показаний як такий, що починається через 4 години після початку хвороби (лінія 2818). Припускаючи, що пацієнт раніше зазначив наявність симптомів Анорексії, Нудоти, Епігастрального болю і ПНЧ болю, система діагностики пропонує цей тип схеми для пацієнта. Пацієнт потім використовує мишу для переміщення блоків симптомів вправо і вліво доти, поки вони не встануть у позиції, що означають час їхньої появи. Блоки самі по собі можуть бути розтягнуті або стиснуті, щоб показати, скільки вони тривають. Потім пацієнт відправляє свій вибір натисканням кнопки 2820 Відправити (або подібної). З посиланням на Фіг.29а тепер буде описане об'єктне виконання 2900 усієї системи МДіРЛ, що використовує методи об'єктно-орієнтованого програмування, тобто як збір програмних об'єктів, що здатні діагностувати пацієнта. У цьому виконанні 2900 усі дані перетворяться в "об'єкти" шляхом оточення даних (тепер називаних "учасниками") програмними процедурами і функціями (тепер називаними "способами"), що керують і підтримують дані. Програмам поза об'єктом дозволяється тільки одержати доступ до даних учасників шляхом використання способу об'єкта або по спеціальному дозволі. Це об'єктно-орієнтоване виконання являє собою переупорядкування і перерозподіл даних і процесів, що мають декілька переваг. Поперше, об'єктно-орієнтоване виконання гарантує дійсність даних об'єкта, форматів даних, структур даних у будь-який час, незалежно від непередбаченої динаміки навколишнього діагностичного середовища. По-друге, кожний об'єкт системи може накопичувати дані, тим самим прослідковуючи як свою власну історію обробки, так і історії сусідніх об'єктів. І отже, він може визначити свій поточний статус, порівнюючи себе з іншими об'єктами й одержуючи свідчення, які він може використовувати для виконання інтелектуальних рішень. Потретє, задані пам'ять, свідчення і способи для дії в його середовищі дозволяють використовувати об'єкт у якості агента, що може діяти незалежно, щоб виконувати завдання, корисне для системи в цілому. Об'єктно-орієнтоване виконання загальновідомо в галузі програмування, але використовується тут новим і неочевидним чином, щоб виконувати автоматичну медичну діагностику. У інших системах діагностики хвороби й об'єкти лікуються як неживі записи даних, керовані центральною програмою, для обчислення діагнозу. У виконанні, описаному на Фіг.29а і 29b, хвороби і симптоми розглядаються як об'єкти, що можуть поводитися як інтелектуальні діючі особи, що організують самі себе на різних логічних рівнях, спільно суперничають для діагностики й остаточно сортують самі себе в диференціальний діагноз. З метою ілюстрації програмний об'єкт поданий як просте коло, про яке мислиться, що воно містить в собі всі дані об'єкта, і декілька прямокутників, що представляють функції об'єкта, що належать об'єкту, але до яких може бути отриманий доступ ззовні. Розглянутий у такому вигляді, програмний об'єкт може бути використаний як "інтелектуальний запис даних", що може діяти незалежно від інших об'єктів, і може утримувати в пам'яті свої дії для майбутніх посилань. Фіг.29а показує декілька таких об'єктів, що призначені брати участь в об'єктному виконанні 2900 системи МДіРЛ. Об'єкт 2901 може представляти систему діагностики, таку як заснований на списках механізм (система), дії якого докладно описані на Фіг.1-26. Функції, виконувані системою в об'єктному втіленні, показані згрупованими навколо об'єкта. Наприклад, функція САМОЗАПУСК буде викликатися зовнішньою системою, щоб змусити систему підготуватися до сеансу діагностики, а функція ЗВІТНИЙ СТАТУС буде викликатися будь-яким процесом, що вимагає деякої інформації про поточний статус системи. Об'єкт 2902 представляє Список хвороб-кандидатів; його функції виконують послуги, зв'язані з цим списком. Наприклад, функція СФОРМУВАТИ СПИСОК ХВОРОБ-КАНДИДАТІВ буде викликатися об'єктом системи, щоб почати сеанс діагностики, як показано на Фіг.2. Об'єкт 2903 є Об'єктом хвороб, що представляє все медичне знання, яке система має про одну окрему хворобу. Його функції виконують послуги, зв'язані з хворобами, такі як виконання діагностики або обновлення самого себе новою діагностичною оцінкою. Об'єкт 2904 є Об'єктом симптомів, що представляє дані і функції, зв'язані з одним окремим симптомом. Наприклад, однією з його функцій є ОДЕРЖАТИ ЗНАЧЕННЯ У МОМЕНТ Τ ЧАСУ, що активує належні функції оцінювача, необхідні для одержання значення, шляхом обчислення, перегляду довідкової таблиці або задавання питань пацієнту. Об'єкт 2905 є Об'єктом оцінювача, роль якого полягає у виконанні докладних дій, необхідних для одержання значення. Об'єкт 2906 є Об'єктом питань, що керує задачами, необхідними для задавання питання пацієнту. Об'єкт 2907 є Об'єктом вузлів, роллю якого є керування дійсним інтерфейсом між цифровим комп'ютером і живим пацієнтом. У однім варіанті виконання об'єкт вузлів є єдиним об'єктом усієї системи МДіРЛ, що у дійсності зв'язується з людиною. З посиланням на Фіг.29b тепер буде абстрактно описане об'єктно-орієнтоване виконання того, як система МДіРЛ (Фіг.29а) повинна використовувати збір об'єктів для виконання єдиного повторення Діагностичного циклу (Фіг.1). Замість використання єдиної програми або механізму, що містять набір центральних функцій, що виконують операції над даними (Фіг.1), об'єктно-орієнтоване виконання за Фіг.29b використовує функції, розподілені як "способи" у різних об'єктах, що або виконують функції самостійно, або передають операції іншим об'єктам. Наприклад, тоді як на Фіг.1 система викликає функцію для вибору наступного фокусного симптому, на Фіг.29b є об'єкт поточної хвороби, що вибирає наступний симптом. У цілому, кожний об'єкт виконує свої власні завдання і викликає інші об'єкти для виконання їхніх завдань у належний час. В часі, послідовність операцій створює природну ієрархію завдань, від більш високого рівня подробиць до більш низького, використовуючи настільки багато або мало рівнів, наскільки потрібно для виконання основної задачі. У той же час ієрархія представляє логічні інтерпретації і значення на різних рівнях. Таким чином, на найнижчому рівні пацієнт відповідає на єдине питання; на середньому рівні це інтерпретується як зміна інформації симптому про пацієнта; на найвищому рівні це може виразитися в переупорядкуванні пробних діагнозів декількох хвороб, що змагаються. Здатність уловлювати і втілювати складні інтерпретаційні й аналітичні завдання медичної діагностики в програмному забезпеченні є тим, що дає конструкції МДіРЛ головну перевагу перед іншими системами автоматичної діагностики, що мають тенденцію працювати на єдиному рівні дій і значень. Об'єктним виконанням досягнута здатність самоорганізації і самооцінки, що породжується із системи, даним якої дозволено мати автономність у питанні організації самих себе, базуючись на певних глобальних керуючих принципах. Фіг.29b узагальнює процес 2915, що може мати місце в об'єктно-орієнтованому додатку системи МДіРЛ, для виконання тих же процесів, що докладно описані на Фіг.1-26, із додатковою складністю, із котрої пацієнту, що знаходиться на лінії зв'язку, ставляться питання на рідній мові пацієнта або іншій бажаній мові, наприклад, французькій. Процес 2915 починається, коли зовнішній процес зібрав набір хвороб-кандидатів, і тепер викликає спосіб 2921 для обчислення диференціального діагнозу на основі хвороб-кандидатів. Відмітимо, що подальша робота системи відбувається для виробки конкретного діагнозу. Спосіб 2921 є однією з багатьох функцій способу Об'єкта 2920 механізму. Об'єкт 2920 механізму охоплює всі дані і процеси всього заснованого на списках механізму (системи) і його численні способи, із яких тут для ілюстрації показані тільки способи 2921 і 2922. Основна мета Об'єкта механізму полягає в прийомі запитів із зовнішньої системи і від користувачів і запуск належної внутрішньої обробки. У належний час процес 2915 переходить у спосіб 2931, що є способом Об'єкта 2930 хвороб. Об'єкт 2930 хвороб охоплює всі дані і процеси звичайного Об'єкта хвороб. У нього є багато способів, із яких тут для ілюстрації показані тільки способи 2931 і 2932. Об'єкт хвороб представляє усе, що відомо про одну задану медичну хворобу; його основна функція полягає в прийомі запитів на інформацію про хворобу і приведення в дію зовнішніх запитів. У описаному випадку Об'єкт 2930 хвороб вибирає один із своїх Об'єктів симптомів і переходить у спосіб 2941 для одержання значення симптому в пацієнта на лінії. Об'єкт 2940 симптомів містить усі дані і процеси звичайного Об'єкта симптомів, із багатьма способами, із яких тут для ілюстрації показані тільки способи 2941 і 2942. Об'єкт симптомів представляє усе, що відомо про один заданий симптом; його основна функція полягає в прийомі запитів на інформацію про симптом. Об'єкт симптомів запускає внутрішню обробку для одержання дійсних значень симптомів і переходить у спосіб 2951. Спосіб 2951 є способом Об'єкта 2920 оцінювача питань. Об'єкт 2950 оцінювача має множину способів, але тут показані тільки способи 2951 і 2952. У загальному випадку Об'єкт оцінювача відповідальний за виконання обчислень, що вимагаються для обчислення значення симптому в деякий момент t часу. Об'єкт оцінювача питань запускає обробку, що вимагається для вибору і задавання питань людині, а потім переходить у спосіб 2961. Спосіб 2961 є способом об'єкта 2960 питань, що представляє учасників і способи звичайного Об'єкта питань і його численні способи, із яких тут показані тільки способи 2961 і 2962. Об'єкт питань представляє всі дані, залучені до задавання питань людині, такі як природна мова, що підлягає використанню, або освітній рівень пацієнта. Основною функцією цього об'єкта є керування потоком докладних питань, що звичайно вимагаються для задавання питання і виявлення дійсної відповіді від людини. Цей об'єкт питань вибирає об'єкти вузлів, що написані для відображення питань на рідній мові пацієнта. Процес 2915 потім переходить у
ДивитисяДодаткова інформація
Назва патенту англійськоюStructure-based automatic processing for diagnostics (variants)
Назва патенту російськоюСпособ автоматической медицинской диагностики (варианты)
МПК / Мітки
МПК: G06F 19/00, G06Q 50/00
Мітки: медичної, автоматичної, діагностики, варіанти, спосіб
Код посилання
<a href="https://ua.patents.su/51-73967-sposib-avtomatichno-medichno-diagnostiki-varianti.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Спосіб автоматичної медичної діагностики (варіанти)</a>
Автоматизований спосіб керування лікуванням (варіанти) та система керування лікуванням захворювань (варіанти) шляхом здійснення способів оптимізації лікування і медичної діагностики за допомогою вибору варіанті
Номер патенту: 64743
Опубліковано: 15.03.2004
Автор: Айліфф Едвін С.
МПК: G06Q 50/00
Мітки: лікуванням, оптимізації, система, медичної, автоматизований, способів, спосіб, захворювань, варіанти, лікування, діагностики, шляхом, керування, допомогою, вибору, здійснення
Формула / Реферат:
1. Автоматизований спосіб керування лікуванням, що містить оцінювання здоров'я пацієнта, що має захворювання, і оптимізацію лікування захворювання на підставі оцінювання здоров'я пацієнта, причому спосіб додатково містить крок призначення часу повторного відвідування для пацієнта.2. Спосіб за п. 1, у якому час повторного відвідування є часом за регулярним розкладом.3. Спосіб за п. 1, у якому час повторного відвідування...
Спосіб диференційної діагностики гострого панкреатиту, розлитого перитоніту і деструктивного холециститу
Номер патенту: 54339
Опубліковано: 17.02.2003
Автори: Рамазанов В'ячеслав Володимирович, Ковальська Інна Олександрівна
МПК: A61B 5/00, A61B 10/00
Мітки: диференційної, деструктивного, спосіб, перитоніту, гострого, діагностики, розлитого, панкреатиту, холециститу
Формула / Реферат:
Спосіб диференційної діагностики гострого панкреатиту, розлитого перитоніту і деструктивного холециститу шляхом аналізу клінічної симптоматики, який відрізняється тим, що проводять порівняльний аналіз клінічної симптоматики до і після зробленої хворому паравертебральної блокади спинальних нервів на рівні V-IX грудних хребців, причому при зменшенні больового синдрому, Френікус-симптому, нудоти, блювання, симптому Щьоткіна-Блюмберга,...
Спосіб виявлення меж на ехограмах медичної ультразвукової діагностики
Номер патенту: 17898
Опубліковано: 03.06.1997
Автори: Пчолкін Володимир Миколайович, Білозерський Леонід Анатолійович, Нюнькін Костянтин Митрофанович
МПК: A61B 8/00
Мітки: виявлення, медичної, спосіб, ультразвукової, діагностики, меж, ехограмах
Формула / Реферат:
1. Способ обнаружения границ на эхограммах медицинской ультразвуковой диагностики, заключающийся в последовательном применении к изображению операций сглаживания, вычисления градиента и бинаризации, отличающийся тем, что дополнительно вводят операцию медианной фильтрации, а после операции бинаризации последовательно применяют к изображению операции утоньшения линий, первичного прослеживания границ, разрыва ложных участков границ и соединения...
Пристрій для автоматичної діагностики технічного стану ексгаустерів
Номер патенту: 6533
Опубліковано: 16.05.2005
Автори: Барліт Володимир Вікторович, Боркін Сергій Олександрович, Козенко Георгій Володимирович, Савенчук Сергій Васильович, Кекух Анатолій Володимирович, Шеремет Володимир Олександрович, Мисько Степан Миколайович, Нечитайло Віктор Михайлович, Кунаков Олександр Миколайович, Брехунов Олександр Васильович
МПК: G01M 7/00
Мітки: ексгаустерів, стану, діагностики, автоматичної, пристрій, технічного
Формула / Реферат:
Пристрій для автоматичної діагностики технічного стану ексгаустерів, що містить блоки віброперетворювачів з підсилювачами, комутатор каналів вимірювання, блок смугових фільтрів, блок порівняння рівнів сигналів, блок уставок граничних рівнів сигналів, блок індикації та реєстрації діагностичної інформації, при цьому блоки віброперетворювачів з підсилювачами з'єднані з входами комутатора каналів вимірювання, вихід цього блока з'єднаний з входом...
Поліпептид, спосіб діагностики інсулінозалежного цукрового діабету (iddm), що розвинувся або що розвивається (варіанти), набір для діагностики iddm (варіанти), препарат для запобігання або лікування iddm, фарма
Номер патенту: 42040
Опубліковано: 15.10.2001
Автори: Еліас Дана, Кохен Айран Р., Фрідкін Матітьяху
МПК: C12Q 1/02, A61K 39/00, C07K 14/47, A61K 38/00, A61P 3/08, A61K 35/14, C07K 16/18, G01N 33/53, C07K 14/00, A61P 3/10, A61K 49/00
Мітки: розвинувся, фарма, інсулінозалежного, iddm, варіанти, запобігання, препарат, цукрового, набір, поліпептид, діагностики, лікування, спосіб, діабету, розвивається
Формула / Реферат:
1. Полипептид последовательностиVal-Leu-Gly-Gly-Gly-X1-Ala-Leu-Leu-Arg-X2-Ile-Pro-Ala-Leu-Asp-Ser-Leu-Х3-Pro-Ala-Asn-Glu-Asp,гдеX1 и Х2, каждый, представляют собой остатки Cys или Val, Х3 является остатком Thr или Lys, но Х1 и Х2 оба не могут быть остатками Cys, когда Х3 представляет собой Thr, а также его соли и функциональные производные.2. Полипептид по п.1, отличающийся тем, что выбран из пептидов,...
Попередній патент: Спосіб одночасного заправлення контейнерів (варіанти)
Наступний патент: Порошок глібуриду, таблетка або капсула, що його містять, та спосіб лікування діабету іі типу
Випадковий патент: Вибухозахищений малогабаритний електричний апарат