Іммобілізаційна пов’язка

Реферат: UA 101052 U UA 101052 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до травматології й ортопедії, а саме до засобів знерухомлення (іммобілізації) частин тіла людини або тварини, і може бути використана при консервативному лікуванні переломів кісток, пошкоджень суглобів, деформацій частин тіла тощо. Відома іммобілізаційна гіпсова пов'язка для лікування переломів кісток, що швидко твердіє, яка містить марлеві бинти із втертим у них порошком гіпсу, намотані по спіралі на пошкоджену частину тіла людини із застосуванням підстилки з негігроскопічної вати. При застосуванні пов'язки бинти змочують і залишають у нерухомому стані цю частину тіла людини до повного затвердіння гіпсу (Популярная медицинская энциклопедия / Глав. ред. Бакулев А.Н., Петров Ф.Н. – М.: Советская энциклопедия, 1961. - С. 265). Недоліком відомої іммобілізаційної пов'язки є складність її накладання, спричинена необхідністю володіння певними навичками, а також неможливість усунення розущільнення пов'язки, що виникає при її накладанні на запалені опухлі частини тіла пацієнта після зникнення опухлості. Найближчим аналогом пристрою, що заявляється, є іммобілізаційна пов'язка, що містить нанесену на пошкоджену частину тіла пацієнта прокладку, на яку накладені пластини пластинчастих з'єднувачів, виконані з можливістю щільної фіксації їх відносно одна одної за допомогою накидних заскочок. Пластини симетрично примотані до тіла пацієнта замкнутими кільцями бинта, між якими у місцях відсутності накидних заскочок нанесений шляхом втирання порошок речовини, що швидко твердіє (патент RU 2454212 С2, МПК (2006.01) A61F 13/04, 5/01, оп. 24.06.2012). Спільними суттєвими ознаками відомої іммобілізаційної пов'язки і запропонованої іммобілізаційної пов'язки є основа з нанесеною на неї речовиною, що швидко твердіє, і виконання пов'язки з можливістю затвердіння під зовнішнім впливом після її накладання на пошкоджену частину тіла пацієнта. При застосуванні відомої іммобілізаційної пов'язки порошок речовини, що швидко твердіє, приводять у затверділий стан, зрізують бинти у зонах дії накидних заскочок усіх пластинчастих з'єднувачів. При виявленні розущільнення пов'язки після зникнення опухлості тимчасово поділянково вивільняють частини тіла пацієнта шляхом розкриття накидних заскочок і роз'єднання пластин пластинчастих з'єднувачів. Пов'язку доущільнюють у місцях розущільнення, після чого знов установлюють зняті фрагменти пов'язки, фіксуючи пластини пластинчастих з'єднувачів. Недоліками відомого пристрою, що знижують його ефективність і обмежують функціональні можливості, є: - складна конструкція пов'язки із застосуванням механічних засобів для забезпечення доущільнення пов'язки; - складність накладання пов'язки, внаслідок необхідності володіння певними навичками для рівномірного, з достатнім натягом, намотування бинта на пошкоджені і болючі ділянки тіла пацієнта. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалення іммобілізаційної пов'язки, в якій шляхом зміни матеріалу основи і співвідношення розмірів основи і пошкодженої ділянки тіла пацієнта забезпечується можливість накладання на пошкоджені ділянки тіла пацієнта пов'язки у вигляді готового виробу, який приймає форму тіла і набуває жорсткості, без виконання операції намотування основи, що призводить до підвищення ефективності іммобілізаційної пов'язки, розширення її функціональних можливостей, спрощення конструкції, а у випадку необхідності доущільнення можливості заповнення утворених порожнин усередині пов'язки або легкої заміни пов'язки на нову. Поставлена задача вирішується тим, що в іммобілізаційній пов'язці, що містить основу з нанесеною на неї речовиною, що твердіє під зовнішнім впливом, і виконана з можливістю затвердіння під зовнішнім впливом після її накладання на пошкоджену частину тіла пацієнта, згідно з корисною моделлю, основа виконана з еластичного матеріалу і ще до накладання пов'язки має циліндричну форму або циліндроподібну форму, або форму, подібну до форми конкретної пошкодженої частини тіла пацієнта, наприклад форму рукавички для кисті руки або шкарпетки для гомілковостопного суглоба, при цьому периметр основи у перерізі становить 0,30-0,97 периметра частини тіла пацієнта у місці пошкодження. Новим також є те, що як речовина, що твердіє під зовнішнім впливом, використані гіпс або цемент, що твердіють при змочуванні, або полімер, що твердіє під впливом ультрафіолетового випромінювання. Новим також є те, що як еластичний матеріал використана стрейчева тканина або матеріал, що містить бавовну і латекс, або бавовну, латекс і поліамідну нитку, або скручені бавовняні і поліамідні нитки, або гума, або армована гума, або прогумований матеріал, або гума, що 1 UA 101052 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 містить речовини, які підвищують міцність на розрив, наприклад каолін, сажу, цинкові білила, або інший еластичний матеріал. Новим також є те, що пов'язка виконана суцільною або рознімною на застібках. Новим також є те, що пов'язка циліндричної форми виконана у вигляді довгомірного рулону, від якого відрізають частину необхідної довжини. Новим також є те, що по краях пов'язки закріплені резинки або тканинні смуги із застібками, наприклад липучки, для додаткової фіксації пов'язки. Між сукупністю суттєвих ознак корисної моделі, що заявляється, і технічним результатом, що досягається, існує наступний причинно-наслідковий зв'язок. Зміна матеріалу основи і співвідношення розмірів основи і пошкодженої ділянки тіла пацієнта, а саме: - виконання основи з еластичного матеріалу; - виконання основи ще до накладання пов'язки циліндричної форми або циліндроподібної форми, або форми, подібної до форми конкретної пошкодженої частини тіла пацієнта, наприклад форми рукавички для кисті руки або шкарпетки для гомілковостопного суглоба; - установлення периметра основи у перерізі 0,30-0,97 периметра частини тіла пацієнта у місці пошкодження; у сукупності з відомими ознаками корисної моделі, що заявляється, забезпечує можливість накладання іммобілізаційної пов'язки як готового виробу, який завдяки своїм еластичним властивостям при розтягуванні надягається на пошкоджену ділянку тіла пацієнта, при стисненні набуває форми цієї ділянки завдяки меншим розмірам і щільніше облягає цю ділянку, а під зовнішнім впливом стає достатньо жорстким, щоби не змінювати своєї форми і витримувати зусилля, які впливають на нього зсередини і ззовні, і забезпечувати нерухомість відповідної частини тіла. При цьому немає необхідності у виконанні операції намотування основи із рівномірним зусиллям, яка потребує певних навичок і кваліфікації. Крім того, у випадку необхідності доущільнення пов'язки після зникнення опухлості пошкодженої ділянки забезпечується можливість заповнення утворених порожнин усередині пов'язки або легкої заміни пов'язки на нову, що є переважніше. При встановленні периметра основи у перерізі більшим, ніж 0,97 периметра частини тіла пацієнта у місці пошкодження, основа при її стисненні може не забезпечити щільне облягання пошкодженої ділянки, а при встановленні периметра основи у перерізі меншим, ніж 0,30 периметра частини тіла пацієнта у місці пошкодження, основа може не розтягнутися настільки, щоб її можна було надягти на пошкоджену частину тіла. Технічний результат, що досягається - підвищення іммобілізаційних властивостей пов'язки, її ефективності, розширення функціональних можливостей, спрощення конструкції, підвищення зручності у використанні. А використання як речовини, що твердіє під зовнішнім впливом, гіпсу або цементу, що твердіють при змочуванні, або полімеру, що твердіє під впливом ультрафіолетового випромінювання (світла) забезпечує прості і різноманітні способи надання жорсткості іммобілізаційній пов'язці, що також підвищує її ефективність. Використання як еластичного матеріалу стрейчевої тканини або матеріалу, що містить бавовну і латекс, або бавовну, латекс і поліамідну нитку, або скручені бавовняні і поліамідні нитки, або гуми, або армованої гуми, або прогумованого матеріалу, або гуми, що містить речовини, які підвищують міцність на розрив, наприклад каолін, сажу, цинкові білила, або іншого еластичного матеріалу забезпечує можливість широкого вибору матеріалів для основи, а також сприяє поліпшенню міцнісних властивостей основи і підвищує іммобілізаційні властивості пов'язки. Виконання пов'язки суцільною або рознімною на застібках сприяє розширенню функціональних можливостей пов'язки за рахунок створення рознімної моделі пов'язки, яка дозволяє зручніше її накладати і зручно доущільнювати. Виконання пов'язки циліндричної форми у вигляді довгомірного рулону, від якого відрізають частину необхідної довжини, сприяє підвищенню зручності у користуванні пов'язкою і спрощенню її виготовлення. Закріплення по краях пов'язки резинок або тканинних смуг із застібками, наприклад липучками, для додаткової фіксації пов'язки підвищує щільність облягання пошкодженої ділянки, що також сприяє підвищенню іммобілізаційних властивостей пов'язки. Іммобілізаційна пов'язка у найкращому варіанті здійснення корисної моделі, що заявляється, який однак не є єдино можливим, містить основу, виконану з еластичного матеріалу, наприклад стрейчевої тканини, або матеріалу, що містить бавовну і латекс, або бавовну, латекс і поліамідну нитку, або скручені бавовняні і поліамідні нитки, або гуми, або армованої гуми, або 2 UA 101052 U 5 10 15 20 25 30 прогумованого матеріалу, або гуми, що містить речовини, які підвищують міцність на розрив, наприклад каолін, сажу, цинкові білила, або іншого еластичного матеріалу. Основа ще до накладання пов'язки виконана у вигляді готового виробу і має циліндричну форму або циліндроподібну форму, або форму, подібну до форми конкретної пошкодженої частини тіла пацієнта, наприклад форму рукавички для кисті руки або шкарпетки для гомілковостопного суглоба. При цьому периметр основи у перерізі становить 0,30-0,97 периметра частини тіла пацієнта у місці пошкодження, переважно 0,7. На основу нанесена (шляхом просочування, втирання тощо) речовина, переважно порошок речовини, що твердіє під зовнішнім впливом. Це можуть бути гіпс або цемент, що твердіють при змочуванні, або полімер, що твердіє під впливом ультрафіолетового випромінювання. Пов'язка виконана з можливістю затвердіння під зовнішнім впливом після її накладання на пошкоджену частину тіла пацієнта. Пов'язка може бути виконана суцільною або рознімною на застібках. Пов'язка циліндричної форми може бути виконана у вигляді довгомірного рулону, від якого відрізають частину необхідної довжини. По краях пов'язки можуть бути закріплені резинки або тканинні смуги із застібками, наприклад липучки, для додаткової фіксації пов'язки. Іммобілізаційну пов'язку застосовують таким чином. Попередньо виготовлену або відрізану на певну довжину від рулону еластичну пов'язку циліндричної форми, просочену гіпсом або цементом, або полімером, розмір якої менший за розмір пошкодженої частини тіла пацієнта, наприклад ноги, у місці, наприклад, перелому великогомілкової кістки, розтягують і через стопу надягають на ногу у місці перелому. Краї пов'язки можуть бути додатково зафіксовані резинкою або застібкою-липучкою. При стисненні пов'язка щільно обтягує ногу пацієнта. Після цього гіпсову або цементну пов'язку намочують, а полімерну піддають впливу УФ-випромінювання, в результаті чого пов'язка набуває жорсткості і приймає незмінну форму ноги пацієнта у місці перелому. Жорсткість пов'язки достатня для забезпечення нерухомості пошкодженої частини ноги. Так само пов'язка може бути накладена на будь-яку іншу пошкоджену ділянку тіла і так само можуть бути накладені рукавички для кисті руки або шкарпетки для гомілковостопного суглоба. А рознімною пов'язкою безпосередньо охоплюють пошкоджену ділянку і за допомогою застібок розтягують основу до її щільного прилягання з натягом, після чого так само піддають основу впливу рідини або світла для її затвердіння. Таким чином, при застосуванні пов'язки підвищуються іммобілізаційні властивості пов'язки, її ефективність, розширюються функціональні можливості, спрощується конструкція, підвищується зручність у використанні. 35 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 40 45 50 55 1. Іммобілізаційна пов'язка, що містить основу з нанесеною на неї речовиною, що твердіє під зовнішнім впливом, і виконана з можливістю затвердіння під зовнішнім впливом після її накладання на пошкоджену частину тіла пацієнта, яка відрізняється тим, що основа виконана з еластичного матеріалу і ще до накладання пов'язки має циліндричну форму або циліндроподібну форму, або форму, подібну до форми конкретної пошкодженої частини тіла пацієнта, наприклад форму рукавички для кисті руки або шкарпетки для гомілковостопного суглоба, при цьому периметр основи у перерізі становить 0,30-0,97 периметра частини тіла пацієнта у місці пошкодження. 2. Пов'язка за п. 1, яка відрізняється тим, що як речовина, що твердіє під зовнішнім впливом, використані гіпс або цемент, що твердіють при змочуванні, або полімер, що твердіє під впливом ультрафіолетового випромінювання. 3. Пов'язка за п. 1 або 2, яка відрізняється тим, що як еластичний матеріал використана стрейчева тканина або матеріал, що містить бавовну і латекс, або бавовну, латекс і поліамідну нитку, або скручені бавовняні і поліамідні нитки, або гума, або армована гума, або прогумований матеріал, або гума, що містить речовини, які підвищують міцність на розрив, наприклад каолін, сажу, цинкові білила, або інший еластичний матеріал. 4. Пов'язка за пп. 1-3, яка відрізняється тим, що вона виконана суцільною або рознімною на застібках. 5. Пов'язка за п. 1, яка відрізняється тим, що у випадку циліндричної форми вона виконана у вигляді довгомірного рулону, від якого відрізають частину необхідної довжини. 6. Пов'язка за пп. 1-4, яка відрізняється тим, що по її краях закріплені резинки або тканинні смуги із застібками, наприклад липучки, для додаткової фіксації пов'язки. 3 UA 101052 U Комп’ютерна верстка Л. Бурлак Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4