Спосіб остеотомії великого вертлюга у хворих з вродженим звихом стегна

Реферат: Спосіб остеотомії великого вертлюга у хворих з вродженим звихом стегна включає двочеревну ковзну остеотомію великого вертлюга. Після вправлення стегнового компонента додатково виконують відсічення частини великого вертлюга разом з місцем прикріплення малого сідничного м'яза та підведення його під основний фрагмент великого вертлюга. UA 106727 U (54) СПОСІБ ОСТЕОТОМІЇ ВЕЛИКОГО ВЕРТЛЮГА У ХВОРИХ З ВРОДЖЕНИМ ЗВИХОМ СТЕГНА UA 106727 U UA 106727 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель стосується медицини, а саме ортопедії, і може бути використана, зокрема при тотальному ендопротезуванні кульшового суглоба у хворих з вродженим звихом стегна. При вродженому звиху стегна ендопротезування кульшового суглоба є технічно складним втручанням, що значною мірою обумовлено анатомічними змінами з боку параартикулярних м'яких тканин, зокрема - контрактурами сідничних м'язів. При цьому м'язи сідничної групи, у зв'язку з тривалим зміщенням стегна проксимально, вкорочені і перешкоджають низведенню проксимального відділу стегнової кістки до рівня істинної вертлюгової западини. Крім того, після низведення проксимального відділу стегнової кістки до рівня істинної вертлюгової западини спостерігається зменшення довжини плеча м'язів абдукторів стегна, що негативно впливає на біомеханічні умови функціонування ендопротеза. В таких випадках застосовують остеотомії великого вертлюга та стегнові компоненти ендопротеза з фіксованою величиною латералізації. Проте відомі техніки остеотомії великого вертлюга та використання стегнових компонентів ендопротеза з фіксованою величиною латералізації пов'язані зі збільшенням травматичності оперативного втручання, ризиком незрощення великого вертлюга, виключають можливість дозованої латералізації місця прикріплення абдукторів стегна відповідно до конкретної індивідуальної потреби. Відомий спосіб остеотомії великого вертлюга (1), взятий нами за прототип, який передбачає "двочеревну ковзну" остеотомію ("digastricus slide-osteotomy") великого вертлюга, що полегшує вправлення голівки ендопротеза та зменшує вірогідність незрощення великого вертлюга. Недоліком відомого способу є неможливість виконання дозованої латералізації місця прикріплення абдукторів стегна, що негативно впливає на біомеханічні умови функціонування ендопротеза. В основу корисної моделі, що заявляється, поставлена задача удосконалення способу остеотомії великого вертлюга у хворих з вродженим звихом стегна шляхом транспозиції невільного кісткового фрагмента великого вертлюга, що дозволяє виконати низведення проксимального відділу стегнової кістки з одночасним відновленням довжини плеча абдукторів стегна та мінімальним ризиком незрощення великого вертлюга. Поставлена задача вирішується тим, що у способі остеотомії великого вертлюга у хворих з вродженим звихом стегна, який включає двочеревну ковзну остеотомію великого вертлюга, згідно з корисною моделлю, після вправлення стегнового компонента додатково виконують відсічення частини великого вертлюга разом з місцем прикріплення малого сідничного м'яза та підведення його під основний фрагмент великого вертлюга. Виконання транспозиції невільного кісткового фрагмента великого вертлюга дозволяє здійснити індивідуальну дозовану латералізацію місця прикріплення абдукторів стегна залежно від розмірів кісткового фрагмента з мінімальним ризиком незрощення великого вертлюга. Запропонований спосіб пояснюється ілюстраціями. На фіг. 1 представлено схематичний вигляд проксимального відділу стегна після транспозиції малого сідничного м'яза з фрагментом великого вертлюга під основний його фрагмент та фіксації металевим дротом, на фіг. 2 рентгенограма хворого Д., до оперативного втручання, на фіг. 3 - рентгенограма хворого Д. після низведення стегна за допомогою апарату зовнішньої фіксації, на фіг. 4 - рентгенограма хворого Д. після тотального ендопротезування лівого кульшового суглоба (застосовано ендопротез з безцементним типом фіксації та використана кісткова аутопластика западини). Спосіб остеотомії великого вертлюга у хворих з вродженим звихом стегна передбачає виконання двочеревної ковзної остеотомії великого вертлюга 1, вправлення стегнового компонента, відсічення частини великого вертлюга разом з місцем прикріплення малого сідничного м'яза 2 та підведення його під основний фрагмент великого вертлюга. Заявлений спосіб здійснюють таким чином. Застосовують латеральний хірургічний доступ до кульшового суглоба, при якому здійснюють двочеревну остеотомію великого вертлюга зі збереженням його медіальної чверті. Типово здійснюють етапи імплантації компонентів тотального ендопротеза кульшового суглоба. Після остаточного вправлення голівки ендопротеза відсікають фрагмент великого вертлюга в ділянці прикріплення малого сідничного м'яза з утворенням невільного кісткового фрагмента великого вертлюга на м'язовій ніжці, який переміщують під основний фрагмент великого вертлюга. Фрагменти фіксують за допомогою металевого дроту, черезкістково проведеного у 2-х площинах. Рану типово дренують та зашивають наглухо. При виконанні запропонованого способу забезпечується можливість низведення стегна до необхідного рівня, а збереження зв'язку кісткових фрагментів з м'язами дозволяє зберегти їх кровопостачання, що є профілактикою порушення зрощення фрагментів великого вертлюга зі стегновою кісткою. Наводимо конкретний приклад застосування способу. 1 UA 106727 U 5 10 Хворий Д., 58 років, іст. хв. № 522404, був госпіталізований у клініку з діагнозом: вроджений звих лівого стегна, остеоартроз неоартрозу IV ст. Після низведення стегна за допомогою апарату зовнішньої фіксації виконано тотальне ендопротезування лівого кульшового суглоба (застосовано ендопротез з безцементним типом фіксації та використана кісткова аутопластика западини) з використанням запропонованого способу остеотомії великого вертлюга. У післяопераційному періоді ускладнень не було, рана загоїлась первинним натягом, активнопасивні рухи в суглобі розпочаті з другої післяопераційної доби. Таким чином, запропонований спосіб остеотомії великого вертлюга у хворих з вродженим звихом стегна дозволяє здійснити індивідуальну дозовану латералізацію місця прикріплення абдукторів стегна залежно від розмірів кісткового фрагмента з мінімальним ризиком незрощення великого вертлюга. Запропонований спосіб може застосовуватися у відділеннях травматології та ортопедії при ендопротезуванні кульшового суглоба у хворих з вродженим звихом стегна. 15 Джерела інформації: 1. Current concept in dysplastic hip arthroplasty: Techniques for acetabular and femoral reconstruction / [Goran Bicanic, Katarina Barbaric, Ivan Bohacek et al.] // World J. Orthop.-2014. - Vol. 5, № 4. - P. A12-A2A II Електронний ресурс. - Режим доступу: doi: 10.5312/wjo.v5.i4.412 20 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 25 Спосіб остеотомії великого вертлюга у хворих з вродженим звихом стегна, що включає двочеревну ковзну остеотомію великого вертлюга, який відрізняється тим, що після вправлення стегнового компонента додатково виконують відсічення частини великого вертлюга разом з місцем прикріплення малого сідничного м'яза та підведення його під основний фрагмент великого вертлюга. 2 UA 106727 U 3 UA 106727 U Комп’ютерна верстка О. Гергіль Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4