Протидіабетичний засіб

Реферат: Винахід належить до протидіабетичного засобу з рослинної сировини у формі відвару, виготовленого з підземних органів чорноголовника родовикового. UA 110444 C2 (12) UA 110444 C2 UA 110444 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Винахід належить до медицини та фармації, а саме до фармакогнозії, фармакології та ендокринології, і може бути використаний для лікування або профілактики цукрового діабету 2 типу. Цукровий діабет є одним з найпоширеніших тяжких захворювань сьогодення. Кількість хворих збільшується з кожним роком з переважанням хворих саме на інсуліннезалежний діабет (цукровий діабет 2 типу). Концепція розвитку цукрового діабету 2 типу заснована на наявності двох фундаментальних патофізіологічних дефектів: інсулінорезистентності та дисфункції b-клітин підшлункової залози. При цьому обидва феномени існують, обумовлюючи та обтяжуючи один одного, і випереджають маніфестацію захворювання на багато років [1]. За сучасними уявленнями, інсулінорезистентність є глибинним патофізіологічним дефектом, що запускає каскад патологічних реакцій і що призводить до формування цілого комплексу порушень та захворювань [2]. Для всіх хворих на цукровий діабет 2-го типу найефективнішим препаратом є метформін. Це відображено в міжнародному стандарті з лікування гіперглікемії - консенсусі Американської діабетичної асоціації та Європейської асоціації вивчення діабету (АДА/ЕАІД) [3], який був підтриманий всіма провідними експертами та організаціями [4]. Важливою ланкою в механізмі дії метформіну є зменшення вираженості інсулінорезистентності та стимуляція засвоєння глюкози м'язовими клітинами [4]. Однак серед недоліків метформіну слід відзначити його побічні ефекти, які обумовлені розвитком лактацидозу та шлунково-кишкових розладів [5]. Найбільш близьким за технічною суттю та результатом, що досягається, є засіб з рослинної сировини, що проявляє гіпоглікемічну дію (Патент України № 89735, МПК А61К 36/40, А61Р 3/10. Лікувально-профілактичний засіб із гіпоглікемічною дією з листя кизилу // Промислова власність. - 2014.- бюл. 8). Спільними суттєвими ознаками прототипу і винаходу, є такі: засіб виготовлений з рослинної сировини; засіб має гіпоглікемічну дію. Але прототип не має здатності знижувати інсулінорезистентність та відновлювати толерантність до глюкози, являє собою спирто-водний екстракт, що ускладнює та здорожує його отримання. В основу винаходу поставлено задачу розширення арсеналу протидіабетичних засобів з рослинної сировини шляхом використання чорноголовника родовикового, що підвищить гіпоглікемічний ефект та надасть засобу властивості зменшувати резистентність до інсуліну та відновлювати толерантність до глюкози. Поставлена задача вирішується тим, що у протидіабетичному засобі з рослинної сировини, що проявляє гіпоглікемічну дію, новим є те, що він є відваром і виготовлений з підземних органів чорноголовника родовикового. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що заявляються, та технічним результатом полягає у такому. Отриманий відвар з підземних органів чорноголовника родовикового має вищий гіпоглікемічний ефект. Відвар має властивість зменшувати резистентність до інсуліну, відновлювати толерантність до глюкози та покращувати вуглеводневий обмін в умовах інсуліннезалежного діабету. Технологічна схема приготування відвару простіша, та є не такою затратною, в порівнянні з отриманням спиртоводних екстрактів. Відвар, як водна витяжка з лікарської рослинної сировини, є індиферентною та доступною лікарською формою. Як розчинник, вода має переваги перед спиртом, так як розчиняє безліч лікарських речовин, не осаджує білки та ферменти, не є легкозаймистою рідиною та сумісна з окисниками. Рослина, з якої виготовлений відвар, широко поширена по всій території України, не примхлива та легко піддається культивуванню. Відвар готують згідно з правилами Фармакопеї XI таким чином. 10,0 г подрібненої до 3 мм рослинної сировини поміщають в попередньо прогріту фарфорову інфундирку, заливають розрахованою кількістю води кімнатної температури, закривають кришкою і нагрівають на киплячій водяній бані протягом 30 хвилин при періодичному помішуванні. Після закінчення зазначеного вище часу інфундирку знімають з водяної бані і охолоджують при кімнатній температурі 10 хвилин, після чого проціджують в мірний циліндр за допомогою прес-цідилки через подвійний шар марлі і ватний тампон в гирлі лійки, віджимають залишок рослинного матеріалу і додають воду через той же рослинний матеріал до 100 мл. Отриманий відвар являє собою легкорухливу рідину, світло-коричневого забарвлення з терпко-гіркуватим запахом. 1 UA 110444 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Винахід пояснюється прикладами. Приклад 1. Оцінку гіпоглікемічної дії відвару коренів чорноголовника родовикового проводили на моделі дексаметазонового діабету. Експериментальні дослідження проводились на білих статевозрілих щурах-самцях лінії Вістар масою 200-220 г, які утримувалися в стандартних умовах віварію з доступом до води ad libitum. Окрім групи тварин, що отримувала відвар підземних органів чорноголовника родовикового, також були група діабетичних тварин, які отримують за аналогічною схемою плацебо (діабетичний контроль), група інтактних тварин (інтактний контроль) та група діабетичних тварин, яким вводили референс-препарат. Відвар чорноголовника родовикового (ВЧР) вводився перорально в дозі 10 мл/кг. Група діабетичного контролю одержувала еквівалентну кількість води дистильованої як плацебо. Моделювання інсулінорезистентності проводили за допомогою надмірних доз глюкокортикоїдів. Протягом 15 діб, в один і той же час, тваринам щодня внутрішньом'язово вводили розчин дексаметазону (KRKA) у дозі 0,1 мг/кг для індукції інсуліннезалежного стероїдного діабету [6]. Як референс-препарат був використаний гліклазид, свіжоприготовлену суспензію якого вводили перорально в дозі 50 мг/кг. Оскільки у гризунів на відміну від людини та м'ясоїдних тварин (собаки, кішки) всмоктування препаратів сульфонілсечовини гальмується через незначну кількість лугів у кишечнику, гліклазид, як похідне сульфонілсечовини, вводили з додаванням лугу, який утворює з вищезазначеним похідними добре розчинні солі, що сприяє їх швидкому всмоктуванню. Виражена гіпоглікемічна дія, була підтверджена при проведенні орального тесту толерантності до глюкози. Так, площа під глікемічною кривою у тварин діабетичного контролю майже в два рази перевищувала відповідну площу у щурів інтактного контролю. У свою чергу, площа під глікемічною кривою у тварин, які отримували ВЧР та референс-препарат достовірно не відрізнялися від такої площі у щурів інтактного контролю (табл. 1). У результаті проведення короткого інсулінового тесту встановлено, що у тварин інтактного контролю рівень глюкози через 30 хв. після введення інсуліну знижувався у середньому на 60,2 %, в той час, як у тварин діабетичного контролю цей показник склав 37,5 %, що підтверджує розвиток інсулінорезистентності. У тварин, що отримували ВЧР та референспрепарат, процентний показник зниження глюкози при проведенні інсулінової проби достовірно відрізнявся від такого в групі діабетичного контролю та склав 54,2 % та 47,1 % відповідно, що добре свідчить про здатність ВЧР на рівні з гліклазидом стримувати розвиток інсулінорезистентності (табл. 1). В групі інтактного контролю, через 90 хвилин після введення розчину адреналіну гідрохлориду, рівень глюкози підвищився на 143,8 %. Після введення розчину адреналіну гідрохлориду групі діабетичного контролю, було зареєстровано різке підвищення рівня глюкози в крові на 278,7 %, що свідчить про значне збільшення чутливості до стимулюючої дії адреналіну на процеси глюконеогенезу в умовах індукованої інсулінорезистентності. У групі, що одержувала ВЧР, відбулось підняття рівня глюкози на 142,6 %, що на 136,1 % менше показника контрольної групи та достовірно відрізняється від останнього. У групі, що отримувала референс-препарат реакція на адреналін була найменш вираженою, так як рівень глюкози через 90 хвилин зріс всього на 97,6 %, що свідчить про гальмування чутливості до дії адреналіну на процеси глюконеогенезу під впливом препарату (табл. 1). Отримані результати свідчать, що застосування ВЧР порушує формування патологічних змін вуглеводневого обміну в умовах інсуліннезалежного діабету. Зниження ступеня резистентності клітин до інсуліну та толерантності до глюкози під впливом ВЧР наближаються до таких, як при застосуванні гліклазиду. 2 UA 110444 C2 Таблиця 1 Вплив ВЧР на показники глюкозного гомеостазу у щурів з дексаметазоновим діабетом, (X±Sх), n=7 Група Інтактний контроль Діабетичний контроль Діабет+ ВЧР Діабет+Референс-препарат 5 10 15 20 25 30 35 40 45 Площа під глікемічною кривою під час ОТТГ, ммоль/лхв ## 372,7±45,3 668,9±30,4** ## 319,9±7,3 ## 376,0±24,9 Площа під Зниження рівня глікемічною кривою глюкози крові під час під час адреналінової короткого гіперглікемії, ммоль/лінсулінового тесту, % хв ## ## 60,2±1,9 675,0±37,5 37,6±1,3** 1109,9±70,5** ## ## 55,1±1,5 627,2±16,8 # ## 47,3±2,7 387,1±69,5 Примітки: * - р