Спосіб реабілітації хворих з наслідками шийно-мозкової травми

Реферат: Винахід належить до медицини, а саме до ортопедії та неврології, та стосується способу реабілітації хворих з наслідками шийно-мозкових травм, і може бути використаний в процесі реабілітації пацієнтів з наслідками травм та уражень хребта та спинного мозку, включає UA 112229 C2 (12) UA 112229 C2 паралельне фіксування окремих ділянок тіла ортопедичним виробом, медикаментозної, фізіотерапії, кінезотерапії з одночасним проведенням ЛФК. проведення UA 112229 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Винахід належить до медицини, а саме до ортопедії та неврології, і може бути використаний в процесі реабілітації пацієнтів з наслідками травм та уражень хребта та спинного мозку. Ураження спинного мозку внаслідок шийно-мозкових травм відносять до найбільш тяжких травм людського організму, оскільки вони дають велику смертність або призводить до тяжкої інвалідизації потерпілих за рахунок втрати та обмеження рухових функцій кінцівок. На якість життя хворого особливо впливає відсутність чи значна обмеженість функцій верхніх кінцівок, що створює значні проблеми в житті інваліда та його близьких. Відомий спосіб хірургічного відновлення функцій кисті, який включає переміщення сухожилок від непаралізованого дельтоподібного м'яза до паралізованого трьохголового м'яза або від непаралізованого плечепроменевого м'яза до паралізованого променевого м'яза розгинача зап'ястка, що поліпшує активне згинання ліктьового суглоба та зап'ястка [Johanson M.E., Murray W.M. The unoperated hand: the role of passive forces in hand function after tetraplegia. Hand Clin 2002; 18:391-398]. Недоліки цього способу полягають в додатковій травматизації пацієнта, яку обумовлює необхідність оперативного втручання, та в подовженому періоді відновлення функцій кінцівки через необхідність довгострокової післяопераційної фіксації. Відомий спосіб відновлення рухових функцій за патентом RU № 2104061, 1998 р., який включає накладання двохполюсних електродів на внутрішню поверхню передпліччя та долоню ураженої верхньої кінцівки, на внутрішню поверхню гомілки та підошву стопи ураженої нижньої кінцівки та проведення електро-нейро-міо-стимуляції змінним синусоїдальним модульованим струмом з глибиною модуляцій 75 %, частотою 50 Гц і співвідношенням тривалості дії струму та паузи 2:3 с. Спосіб дозволяє поліпшити рухові функції кінцівок обмежені церебральним дефектом. Недоліки його полягають в недостатній ефективності через те, що самостійного впливу змінним синусоїдальним модульованим струмом при ураженнях кінцівок внаслідок шийномозкових травм недостатньо для відновлення чи поліпшення їх рухових функцій. Відомий також спосіб лікування патології хребта за патентом RU №2249443, 2005 р.; відповідно до якого проводять обстеження пацієнта та оцінку його функціонального резерву; визначають можливості його навантаження; після цього пацієнта саджають у крісло, на голову надягають ортопедичний головотримач, за допомогою якого здійснюють витягування шийного відділу хребта постійним вантажем із стартовою величиною 2-3 % від ваги тіла пацієнта, збільшуючи його щотижня на 0,5-1,5 %. Одночасно з витягуванням здійснюють тренування м'язів шляхом поворотів голови та тулуба циклами з м'язовим зусиллям до межі рухливості з постійним щотижневим зростанням кількості поворотів. Витягування проводять щоденно після чого шийний відділ хребта пацієнта фіксують ортопедичним коміром та витримують протягом 4х годин. Паралельно перед витягуванням проводять магнітотерапію, а в період лікування курсом проводять внутрішньом'язове введення лідази. Тривалість лікування складає 6-9 міс. в залежності від віку пацієнта, тяжкості травми чи захворювання та його функціонального резерву. Спосіб дозволяє підвищити ефективність лікування наслідків захворювань та травм хребта 2-го, 3-ого ступеню. Цей спосіб прийнято за прототип. Недоліки способу полягають в недостатній ефективності відновлення функцій кінцівок при відсутності самостійного відтворення втрачених специфічних компонентів руху, що часто виникають при наслідках шийно-мозкових травм. Технічною задачею винаходу є підвищення ефективності реабілітації хворих з наслідками шийно-мозкових травм. Ця задача вирішена тим, що в способі реабілітації хворих з наслідками шийно-мозкових травм, який включає проведення медикаментозної терапії та фізіотерапії; проведення кінезотерапії у вигляді статичного чи динамічного, поступово наростаючого силового навантаження на окремі ділянки опорно-рухового апарату з одночасним проведенням ЛФК; фіксування окремих ділянок тіла ортопедичним виробом, відмінністю являється те, що після обстеження рухових функцій та оцінки ступеню їх втрати чи обмежень на першому етапі паралельно проводять фізіотерапевтичні заходи в поєднанні з медикаментозною терапією та кінезотеранією, які призначають за показаннями; при реалізації кінезотерапії проводять підготовку функціональних систем організму до тренувальних навантажень, направлених на відтворення контролю та керування хворим специфічних активних довільних рухів кінцівками при їх збереженні; при неможливості відновлення втрачених рухів кінцівок активують неспецифічні та резервні рухові системи великих м'язів при їх збереженні та примусово приводять до руху паралізовані м'язи кінцівок; при цьому в якості засобів кінезотерапії використовують системи Локомат, Гравістат, RGO або інші засоби механотерапії за 1 UA 112229 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 показаннями; тренування проводять з поступовим силовим навантаженням по 1-2 години 2 рази щоденно протягом 2-3 тижнів до освоєння нового стереотипу руху паралізованими кінцівками із врахуванням фізичних можливостей пацієнта; на другому етапі проводять ортезування верхніх кінцівок позиціонуючими фіксувальними чи функціональними ортезами на верхні кінцівки, за допомогою яких здійснюють поступове статичне та динамічне навантаження на сегменти та суглоби кисті, зап'ястка та міжфалангових суглобів пальців з напрямком дії, протилежним патологічній установці; тренування проводять по 1-2 години 2 рази щоденно протягом 2-3 тижнів до освоєння нового стереотипу руху верхніми кінцівками; на третьому етапі за допомогою ходунків з опорою на кисті, передпліччя та тулуб проводять вертикалізацію хворого, та освоєння рухів нижніми кінцівками з поступовим наростанням часу пересування; після цього, при необхідності, проводять тренування пересування (ходьби) за допомогою індивідуальних функціональних ортезів на нижні кінцівки; режим проведення реабілітаційних заходів з використанням технічних засобів визначають в залежності від загального стану хворого, ступеня втрати рухових функцій та компенсаторних можливостей з поступовим наростанням навантаження; реабілітацію проводять курсами протягом 30-60 днів, з періодичністю 6-8 міс. в залежності від індивідуального стану та можливостей хворого. Активізація неспецифічних та резервних рухових систем верхніх та нижніх кінцівок за допомогою кінезотерапії, та при необхідності за допомогою примусової кінезотерапії в поєднанні з медикаментозною та фізіотерапією на першому етапі дозволяє відновити втрачені рухові функції кінцівок, при можливості, сформувати новий стереотип втрачених рухів та підготовити функціональні системи організму до тренувальних навантажень. Статичне та динамічне навантаження на сегменти та суглоби верхньої кінцівки на другому етапі за допомогою функціональних ортезів дозволяє розширити діапазон кутових переміщень суглобів, закріпити та зберегти освоєні рухові функції, що полегшує виконання щоденних потреб. Використання на третьому етапі ходунків з можливістю опори на верхні кінцівки та тулуб дозволяє вертикалізувати особливо тяжких хворих, закріпити відновлений чи придбаний стереотип рухів нижніх кінцівок при наслідках шийно-мозкових травм в залежності від загального стану хворого, ступеня втрати рухових функцій та компенсаторних можливостей з поступовим наростанням навантаження в процесі тренування, а тренування з використанням індивідуальних функціональних ортезів на нижні кінцівки, дозволяє зменшити навантаження на них та з їх допомогою проводити подальше освоєння пересування та ходьби. Спосіб реалізують наступним чином. Після обстеження рухової системи хворого, оцінки ступеню втрати функцій опорно-рухового апарату та оцінки перспектив їх відновлення, визначають завдання етапів реабілітації та індивідуальні заходи для їх вирішення. На першому етапі здійснюють підготовку опорно-рухової системи фізіотерапевтичними заходами в поєднанні з медикаментозною терапією та кінезотерапіею, які призначають за показаннями в залежності від загального стану хворого, стану імунної реактивності організму, давнини процесу, видів функціональних розладів опорно-рухового апарату, стану внутрішніх органів та психоемоційної сфери. Як фізіотерапевтичні заходи використовують: електростимуляцію, магнітостимуляцію м'язів; електрофорез медикаментозних засобів, УФО, лазеротерапію, бальнеотерапевтичні методи: грязелікування, сірководневі, радонові, хлориднонатрієві, бішофітні, йодо-бромні та вібраційні ванни, підводний душ-масаж, голкотерапію та інші відомі методи фізіотерапії за показаннями. Паралельно за відомими методиками проводять медикаментозну терапію, направлену на зменшення спастичності м'язів. Кінезотерапевтичні заходи призначають, враховуючи особливості рухової активності хворих з парезами та паралічами. При збереженні можливості відтворення специфічних (активних, довільних) рухів кінцівок, враховуючи особливості рухової активності хворих з парезами та паралічами, призначають заходи кінезотерапії з поступовим наростанням силового навантаження, направлені на відтворення рухів та керування хворим всіма параметрами, такими як: сила, швидкість, ритм, точність рухів. При неможливості самостійного відтворення специфічних втрачених компонентів руху використовують методи примусової кінезотерапії, яку реалізують за допомогою системи Локомат, Гравістат, система RGO або інших показаних конкретному хворому засобів механотерапії. За допомогою кінезотерапії активізують неспецифічні, резервні рухові системи для роботи яких залучають великі м'язові масиви неуражених (або мало уражених) синергістів, що примусово приводять до руху паралізовані сегменти тіла. Активація резервних рухових систем передбачає залучення м'язів неураженої (або менш ураженої частини тіла). Так, при неможливості відновити рухи у ногах, використовується сила м'язів плечового пояса. При цьому формують новий стереотип руху кінцівки, який повинен контролюватися та керуватися хворим. 2 UA 112229 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 На другому етапі в залежності від функціональних можливостей пацієнта проводять забезпечення його позиціонуючим фіксувальним чи функціональним ортезом на верхні кінцівки, за допомогою якого розвивають та закріплюють досягнуті результати. Крім того ортез допомагає хворому виконувати необхідні в щоденній діяльності рухи верхніми кінцівками. Після відновлення або засвоєння нових рухових стереотипів верхніми кінцівками на третьому етапі реабілітації проводять вертикалізацію хворого за допомогою ходунків з опорою на верхні кінцівки та тулуб, за допомогою яких в процесі тренувань відновлюють або формують та закріплюють новий стереотип рухів нижніми кінцівками. При необхідності хворого забезпечують індивідуальними функціональними ортезами на нижні кінцівки, за допомогою яких закріплюють досягнуті результати та підвищують мобільність пацієнта, що створює передумови для його часткової побутової незалежності. Реабілітацію проводять курсами протягом 30-60 днів, з періодичністю 6-8 місяців. Термін реабілітації визначається в залежності від ступеню тяжкості ураження, фізичної спроможності та віку хворого. Приклад 1 Пацієнт Г-з, 33 роки. Історія хвороби №29133. Діагноз: Стан після перенесеної шийно-спинної травми, переломовивих С5-С6. Порушення функції тазових органів, тетрапарез. Самостійно змінити позу у положенні лежачи не може. Сісти і сидіти самостійно не може. Встати і стояти самостійно не може. Основний спосіб пересування крісло-колісне, яке керується сторонньою людиною. Верхні кінцівки ніякої участі в опорі та переміщенні тіла у просторі не приймають Захватати та утримати предмет руками не може. Призначення: На першому етапі реабілітації: ЛФК за індивідуальною програмою, масаж м'язів спини, верхніх та нижніх кінцівок, парафіно-озокерит "рукавички", "шкарпетки", на суглоби верхньої та нижньої кінцівок; тренування в параподіумі; СМТ передніх груп м'язів верхніх та нижніх кінцівок; робота на стенді для тренування верхніх кінцівок; магнітотерапія на кисті, стопи, , колінні суглоби; душ "Шарко". Дарсонвалізація на уражені м'язи нижніх кінцівок. На другому етапі: кінезотеранія з використанням ортезних систем безшарнірних на зап'ясток-кисть-пальці, на третьому етапі кінезотерашя з використання апарата RGQ. Тривалість курсу реабілітації склала 60 днів. Результати реабілітації після першого курсу: За допомогою рук повертається набік, сидить з додатковою опорою, ходьба в "Параподіумі" необмежена, здійснює захват та утримання рукою малих та великих предметів, засвоїв ходьбу в апараті "RGO" з опорою на брусся, основний спосіб пересування - крісло-колісне, що керується сторонньою людиною. Через 6 міс. проведено другий курс реабілітації. Результати реабілітації після другого курсу: Повороти на бік і на живіт з положення на спині і назад виконує за допомогою м'язів тулуба та ніг з опорою або захватом рукою, сідає з положення лежачи за рахунок маху руками. Утримує тулуб у вертикальному положенні, встає, стоїть та пересувається в апараті RGO, опираючись руками на ходунки-стіл, захват та утримання предмета здійснює пальцями та кистю. Через 8 міс. проведено третій курс реабілітації. Результати реабілітації після третього курсу: Легко виконує повороти в обидва боки зі спини на живіт і назад за допомогою ніг та м'язів тулуба, сідає та сидить за рахунок роботи м'язів тулуба та нижніх кінцівок, встає, стоїть та пересувається в апараті RGO, опираючись руками на ходунки-стіл, деякий період часу встає, стоїть та пересувається в апараті RGO з відкритими замками, опираючись руками на ходункистіл, основним способом пересування являється крісло-колісне, яким пацієнт керує самостійно. Приклад 2 Пацієнт К-ль, 25 років. Історія хвороби №29591. Діагноз: Стан після перенесеної шийно-спинної травми, переломовивих С5-С6. Порушення функції тазових органів, тетрапарез. Не може самостійно змінити позу, сісти та сидіти, пересісти з крісла-колісного на ліжко, або іншу горизонтальну поверхню; верхні кінцівки ніякої участі в опорі та переміщенні тіла не приймають, захватати та утримати предмет руками не може; основним засобом пересування є крісло-колісне, що керується сторонньою особою. Після: проведення першого курсу реабілітації сідає за рахунок захвату опорних предметів або з опорою на верхні кінцівки, намагається сидіти, утримуючи тулуб у вертикальному положенні та балансуючи руками (20-30 хвилин), може пересісти, спираючись на руки з кріслаколісного на ліжко та назад; здатний зберігати вертикальне положення та переміщуватися в параподіумі протягом 30-40 хвилин 2 рази на добу; може захоплювати великі легкі предмети кистю, може керувати самостійно кріслом-колісним з використанням ортезних систем на зап'ясток-кисть-пальці. 3 UA 112229 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 В клініці УкрНДІпротезування з використанням цього способу пройшли реабілітацію понад 20 хворих з наслідками шийно-мозкової травми різного ступеню тяжкості. Одержані позитивні результати у відновленні втрачених або обмежених рухових функцій верхніх та нижніх кінцівок. Спостерігалося зменшення дефіциту функції схвату, протипоставлення великого пальця та тильного відведення кисті, розширення діапазону локомоцій, поліпшення опорності кінцівок, функції самостійного пересування за допомогою технічних засобів - крісла колісного, ходунків та ін. Таким чином, даний спосіб за рахунок формування втрачених чи обмежених стереотипів рухів верхніх та нижніх кінцівок дозволяє підвищити рівень фізичної активності, поліпшити функції верхніх та нижніх кінцівок при реалізації самообслуговування та пересування, отримати можливість часткової соціальної та побутової незалежності, що підвищує ефективність реабілітації особливо тяжких хворих з наслідками шийно-мозкової травми та паралічами кінцівок. ФОРМУЛА ВИНАХОДУ Спосіб реабілітації хворих з наслідками шийно-мозкових травм, що включає проведення фізіотерапії та медикаментозної терапії; проведення кінезотерапії у вигляді статичного чи динамічного, поступово наростаючого силового навантаження на окремі ділянки опорнорухового апарату з одночасним проведенням ЛФК; фіксування окремих ділянок тіла ортопедичним виробом, який відрізняється тим, що після обстеження рухових функцій та оцінки ступеню їх втрати чи обмежень на першому етапі паралельно проводять фізіотерапевтичні заходи в поєднанні з медикаментозною терапією та кінезотерапією, які призначають за показаннями; при неможливості відновлення втрачених рухів кінцівок активують неспецифічні та резервні рухові системи великих м'язів при їх збереженні та примусово приводять до руху паралізовані м'язи кінцівок; при цьому як засоби кінезотерапії використовують системи Локомат, Гравістат, RGO або інші засоби механотерапії за показаннями; тренування проводять з поступовим силовим навантаженням по 1-2 години 2 рази щоденно протягом 2-3 тижнів до освоєння нового стереотипу руху паралізованими кінцівками із врахуванням фізичних можливостей пацієнта; на другому етапі проводять ортезування верхніх кінцівок позиціонуючими фіксувальними чи функціональними ортезами на верхні кінцівки, за допомогою яких здійснюють поступове статичне та динамічне навантаження на сегменти та суглоби кисті, зап’ястка та міжфалангових суглобів пальців з напрямком дії, протилежним патологічній установці; тренування проводять по 1-2 години 2 рази щоденно протягом 2-3 тижнів до освоєння нового стереотипу руху верхніми кінцівками; на третьому етапі за допомогою ходунків з опорою на кисті, передпліччя та тулуб проводять вертикалізацію хворого, та освоєння рухів нижніми кінцівками з поступовим наростанням часу пересування; після цього, при необхідності, проводять тренування пересування (ходьби) за допомогою індивідуальних функціональних ортезів на нижні кінцівки; режим проведення реабілітаційних заходів з використанням технічних засобів визначають в залежності від загального стану хворого, ступеня втрати рухових функцій та компенсаторних можливостей з поступовим наростанням навантаження; реабілітацію проводять курсами протягом 30-60 днів, з періодичністю 6-8 міс. в залежності від індивідуального стану та можливостей хворого. Комп’ютерна верстка А. Крижанівський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4