Застосування способу вакцинації автолейкоцитами як способу посилення ефективності противірусної терапії хронічного гепатиту в

Реферат: Застосування способу вакцинації автолейкоцитами як способу посилення ефективності противірусної терапії хронічного гепатиту В. UA 113873 U (12) UA 113873 U UA 113873 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, зокрема клінічної імунології, інфектології, гепатології, та може бути використана для посилення ефективності противірусної терапії хронічного гепатиту В. Складність лікування хронічного гепатиту В (ХГВ) зумовлена численними можливостями вірусу ухилятися від імунної відповіді організму та противірусної терапії. Здатність вірусу гепатиту В (ВГВ) до мутацій та особливо можливість інтеграції дезоксирибонуклеїнової кислоти вірусу (ДНК ВГВ) у геном гепатоциту дозволяють ВГВ зберігатися в умовах противірусної терапії [1]. Відомим і загальноприйнятим методом лікування хворих на ХГВ є противірусна терапія, заснована на призначені пегильованого інтерферону або препарату, що належить до групи аналогів нуклеот(з)идів, зокрема тенофовіра. Хоча сучасна противірусна терапія стала ефективнішою, проте вона потребує покращення. У значної частини хворих вміст ДНК ВГВ під впливом противірусної терапії зменшується, досягає певного індивідуального рівня, на якому в подальшому затримується і продовжує визначатися. У зв'язку з недостатньою ефективністю противірусної терапії інтерфероном та аналогами нуклеот(з)идів та побічною дією інтерферону протягом тривалого часу для лікування ХГВ розробляються лікувальні вакцини. Проте абсолютна більшість тих вакцин випробовується в експериментах і на даний час не впроваджена [2, 3]. До випробуваних у клінічних умовах належать лише вакцини, які широко використовуються для профілактики вірусного гепатиту В серед населення. Переважно це рекомбінантні дріжджові вакцини, що містять продукт S-гена ВГВ (білок HBsAg). Такі вакцини майже не мають протипоказів і тому їх можна випробувати як лікувальні вакцини ХГВ. Відомий спосіб використання профілактичної дріжджової рекомбінатної вакцини виробництва НПК "Комбіотех" як лікувальної вакцини для хворих на ХГВ і хронічних носіїв вірусу гепатиту В [4]. Спосіб передбачає внутрішньом'язове введення вакцини у ділянку дельтовидного м'язу в об'ємі 1 мл 1 раз у місяць протягом трьох місяців. Для посилення ефективності лікувальної вакцинації використовується нуклеїнат натрію по 0,5 г 3 рази на день. Лікування нуклеїнатом натрію починається в день введення вакцини та продовжується ще 4 дні. Курс терапії нуклеїнатом натрію становить 5 днів. У хворих на ХГВ внаслідок лікування покращується загальний стан, значно зменшується активність АлАТ, посилюється імунна відповідь до HBsAg. Проте посилення імунітету лише по відношенню до HBsAg недостатньо для ефективної вірусної інактивації та може призводити до мутацій в а-детермінанті HBsAg. Така мутація розглядається як імунологічна "втеча" вірусу, бо HBsAg, перестає нейтралізуватися антитілами до а-детермінанти антигену [1]. Відомий також спосіб вакцинації автолейкоцитами, який використовується для лікування різних автоімунних процесів [5], зокрема пригнічення синтезу кріоглобулінів з метою нормалізації сперматогенезу в пацієнтів з ідіопатичною олігозооспермією [6] та усунення позапечінкових проявів хронічного вірусного гепатиту [7,8], пригнічення високого рівня прозапального цитокіну фактора некрозу пухлин альфа у хворих на псоріаз [9]. Внутрішньошкірна імунізація неінактивованими автолейкоцитами виявилась ефективною для лікування часто рецидивуючого герпесу, викликаного вірусом герпесу 1 та 2 типу [10]. Імунізація автолейкоцитами (у даному випадку інактивованими) випробується і для лікування ВІЛінфекції/СНІДу [11]. + Досліджено, що внутрішньошкірна імунізація автолейкоцитами позитивно впливає на стан клітинного та гуморального імунітету у хворих із автоімунними процесами. В основу корисної моделі поставлена задача створення ефективного способу лікування ХГВ шляхом посилення імунного реагування на вірус гепатиту В та покращення ефективності противірусної терапії хворих, у яких, незважаючи на тривале (2 роки та більше) лікування тенофовіром, у крові продовжувала визначатися ДНК ВГВ. Поставлене завдання досягається застосуванням способу вакцинації автолейкоцитами вперше як способу посилення ефективності противірусної терапії хронічного гепатиту В. Враховуючи, що ВГВ розмножується в лімфоцитах, ці клітини пацієнта можна використовувати як вірусвмісний матеріал у якості лікувальної вакцини ХГВ. Така персоніфікована лікувальна вакцина вигідно відрізняється від інших вакцин гепатиту В, які переважно містять лише HBsAg. У попередніх дослідах in vitro у культурі лейкоцитів було встановлено, що внутрішньошкірна імунізація неінактивованими автолейкоцитами позитивно впливає на клітинний імунітет по відношенню до антигенів ВГВ [12]. Запропонований спосіб посилення противірусної терапії проводять наступними чином. 1 UA 113873 U 5 10 15 20 Автолейкоцити виділяють з крові хворих на ХГВ, в яких, незважаючи на тривалу (протягом не менше двох років) терапію тенофовіром, продовжується реплікація ДНК ВГВ. Для цього венозну кров в об'ємі 80-100 мл. набирають у флакон із гепарином (320-400 од. гепарину) та інкубують у термостаті при температурі 37 °C протягом 150-160 хв. Плазму крові обережно, не допускаючи перемішування, відсмоктують, після чого лейкоцити осаджують центрифугуванням при 400 g протягом 8 хвилин. Осад ресуспендують в 1-1,5мл сироватки власної крові і вводять шприцом внтрішьошкірно по 0,1 мл у 10-12 точок на спині. Вакцинацію проводять тричі з інтервалом у 30-40 днів (в окремих випадках багаторазово), на тлі подальшої терапії тенофовіром. Виділення лімфоцитів шляхом відстоювання крові призводить до попадання до маси лейкоцитів незначної кількості еритроцитів. У даному випадку це можна порівнювати з додаванням до багатьох різних вакцин ад'ютантів, що посилюють дію вакцини за рахунок затримки «видалення» антигену, тим паче, що, як відомо, в еритроцитах хворих на ХГВ наявні вірус та окремі його антигени. Підтвердженням ефективності запропонованого способу є спостереження за пригніченням репродукції ВГВ у 30 хворих на ХГВ віком від 22 до 63 років (18 жінок та 12 чоловіків), в яких не було цирозу печінки, інших вірусних гепатитів та ВІЛ-інфекції. Пацієнти були поділені на три підгрупи, залежно від вірусного навантаження, яке утворилося після тривалої (не менше 2 років) терапії тенофовіром. Безпосередньо перед імунізацією та через 30-40 днів після неї визначали вміст ДНК ВГВ методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Результати імунізації автолейкоцитами, які проводили на тлі противірусної терапії тенофовіром, представлені у таблиці. Вплив імунізації автолейкоцитами на інтенсивність реплікації ДНК ВГВ Вміст ДНК ВГВ перед імунізацією (МО/мл) Кількість хворих від 3 × 10 до 1 × 10 3